Справа № 240/25823/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстренко Н.М.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
01 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
21.08.2025 року позивач звернувся до суду із заявою, в якій він просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подати звіт про виконання рішення, прийнятого у даній справі.
В обґрунтування поданої заяви зазначає, що територіальний пенсійний орган протиправно не виконує рішення суду та не наводить обґрунтувань неможливості його виконання або будь-яких строків, в межах яких рішення може бути виконано.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі № 240/25823/23 відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 31.12.2024 року у справі №240/25823/23, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2025, зокрема зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без застосування механізму її обчислення, визначеного частиною 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
На виконання рішення у цій справі заявнику нарахована доплата за період з 01.04.2019 по 31.07.2024 року в розмірі 75945,10 грн., яка включена до підсистеми ІКІС ПФУ "Реєстр судових рішень".
Відповідач вказує, що відповідно до звернення ОСОБА_1 від 04.07.2024 року останнього переведено на пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" й при обчисленні пенсії відповідно до цього Закону у порядку, визначеному постановою КМУ № 1210, не передбачено збільшення на 1 відсоток розміру пенсії, розрахованого відповідно до п. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Так, повноваження Пенсійного фонду України, як виконавця бюджетних програм у спірних правовідносинах, передбачені статтею 23 Бюджетного кодексу України, в частині першій якої зазначено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Окрім того, приписами пунктів 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України встановлено, що взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України та здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що виплата нарахованих (перерахованих) сум пенсій за рішенням суду здійснюється управлінням Пенсійного фонду виключно за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством, зокрема, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Черговість виконання судових рішень визначається датою їх надходження. Інших фінансових можливостей крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.
Так, із наданих відповідачем пояснень та документів вбачається, що кошти на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду наразі не передбачені.
Фактичне невиконання рішення зумовлено тим, що виділені бюджетні кошти на виконання судових рішень, боржником в яких є Пенсійний фонд України, спрямовуються на безумовне виконання таких рішень у порядку черговості прийняття.
При цьому, слід зазначити, що виділення коштів із бюджету Пенсійного фонду України на фінансування вказаних платежів не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України, що дає підстави для висновку про відсутність в діях керівника Управління ознак вини та умислу.
Зі змісту заперечень відповідача слідує, що рішення суду у справі №240/25823/23 включене та обліковується в Реєстрі судових рішень, а нарахована заборгованість підлягає виплаті в порядку черговості.
Саме тому, враховуючи викладені вище обставини, суд не вбачає фактичних та правових підстав для реалізації приписів абзацу 2 частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України та покладення на відповідача як суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, обов'язку подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, у зв'язку із чим, у задоволенні заяви позивача належить відмовити.
Крім того, судом у цій справі було прийняте рішення за наслідками розгляду позову ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Житомирській області щодо здійснення перерахунку його пенсії відповідно до статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а матеріали заперечень пенсійного органу на подану заяву про встановлення судового контролю за виконанням цього рішення містять заяву ОСОБА_1 про перехід на пенсію по інвалідності відповідно до Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка задоволена пенсійним органом, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення контролю за виконанням рішення суду у цій справі.
Таким чином, незгода заявника стосується нового правозастосування, здійсненого Пенсійним фондом України.
Як правильно зазначено судом першої інстанції, таке правозастосування не охоплюється рішенням суду у справі №240/25823/23 і не було предметом судового розгляду та оцінки, а відтак питання правомірності такого правозастосування не може бути вирішене в порядку судового контролю і свідчить про виникнення між учасниками справи нових спірних правовідносин.
Верховний Суд у постанові від 23.05.2018 року у справі № 820/680/16 виклав правову позицію, згідно з якою рішення суду набирає чинності і діє до фактичної зміни обставин чи зміни правового регулювання питання його виконання.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Житомирського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.