Справа № 600/3214/24-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Боднарюк О.В.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
01 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулась в суд з позовом до Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати неправомірними дії Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області щодо невиконання постанови Чернівецького апеляційного суду щодо скасування рішення від 19 травня 2023 року про зняття з реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Великокучурівську сільську раду Чернівецького району Чернівецької області скасувати рішення від 19 травня 2023 року про зняття з реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_2 та поновити ОСОБА_2 у реєстрації.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 04.06.2025 закрито провадження у справі відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 04.06.2025 скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до необґрунтованого закриття провадження у справі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що даний спір належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції керувався тим, що спірні правовідносини пов'язані із захистом приватних прав третіх осіб в даній справі, а тому цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства, оскільки стосується майнового права третіх осіб, відтак клопотання представника відповідача слід задовольнити та закрити провадження в справі.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
Доводами позивача є те, що відповідачем протиправно не виконується постанова Чернівецького апеляційного суду щодо скасування рішення від 19 травня 2023 року про зняття з реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_2 , а саме щодо скасування рішення від 19 травня 2023 року про зняття з реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що постановою Чернівецького апеляційного суду від 06.03.2024 року в справі №723/2604/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 22 листопада 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення (яке набрало законної сили), яким, зокрема визнано протиправним та скасовано рішення Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 19 травня 2023 року про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною 1 статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС визначено, що суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, виникнення спірних правовідносин в даній справі по своїй суті зумовлено незгодою позивача щодо прийняття відповідачем рішення від 19 травня 2023 року про зняття з реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_2 та відмови поновити ОСОБА_2 у реєстрації.
Тобто, позовні вимоги у даній справі в означеній частині стосуються порушеного цивільного (приватного) права - в частині реєстрації місця проживання неповнолітньої дитини.
Враховуючи те, що позовні вимоги в цій справі стосуються питання щодо реєстрації місця проживання, суд незважаючи на участь у спорі суб'єкта, який наділений владними повноваженнями, дійшов висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Отже, спірні правовідносини у справі пов'язані з необхідністю захисту цивільного права, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку існує спір про право цивільне.
Також суд звертає увагу на те, що похідна вимога позивача щодо визнання неправомірними дії Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області щодо невиконання постанови Чернівецького апеляційного суду щодо скасування рішення від 19 травня 2023 року про зняття з реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_2 , теж підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Разом з тим суд вважає на необхідне зазначити, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 447 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.
Звертаючись до суду позивач вказує на протиправні дії відповідача щодо невиконання рішення Чернівецького апеляційного суду в цивільній справі та зобов'язання виконати це рішення, шляхом подання позовної заяви, а не заяви в порядку, судового контролю за виконанням судових рішень.
Наявність спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача, шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, визначеному законодавством України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Іншими словами, спонукання до виконання рішення суду, яке набрало законної сили, не може відбуватись шляхом подання іншого (нового) адміністративного позову.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, спірні правовідносини пов'язані із захистом приватних прав третіх осіб в даній справі, а тому цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства, оскільки стосується майнового права третіх осіб.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.