Справа № 620/14547/23 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
28 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Мельничука В.П., Кузьменка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати йому щорічної грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік у меншому розмірі, ніж це передбачено ч. 5 ст. 12 Закону України ''Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту'';
- стягнути з відповідача на його користь 9 465, 00 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої неправомірними дії та бездіяльністю щодо невиплати йому, як учаснику бойових дій грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені статтею 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у тому числі і на отримання щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України, що підтверджується копією посвідчення (а.с. 7).
ОСОБА_1 отримав разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі 1 000,00 грн.
Позивач вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повинно було нарахувати та виплатити йому щорічну разову грошову виплату до Дня Незалежності України у 2023 році у розмірі, передбаченому статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачу виплачена грошова допомога до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі 1000,00 грн., що встановлена Порядком здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війн», гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 №754. Таким чином, ГУ ПФУ в Чернігівській області здійснило нарахування та виплату позивачу грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.
Колегія суддів вважає доводи апелянта частково обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормою ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII), цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Згідно з ст. 2 Закону №3551-XII законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.
Так, права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.
Зокрема, ч. 5 ст.12 Закону №3551-XII передбачається учасникам бойових дій щорічна разова грошова допомога.
Така грошова допомога була запроваджена ще з 01.01.1999 шляхом внесення змін до Закону №3551-ХІІ Законом від 25.12.1998 №367-XIV та доповненням ч. 4 ст. 12 наступного змісту: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком».
В подальшому ця норма зазнавала неодноразових змін та була предметом судових розглядів як у судах загальної юрисдикції, так і Конституційному Суді України.
Втім, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» від 20.03.2023 внесено зміни до ч. 5 ст. 12 Закону №3551-XII, виклавши норму в наступній редакції: «Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
На виконання вищенаведених норм Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 754 від 21.07.2023, якою відповідно до ч. 7 ст. 20 Бюджетного кодексу України, ст. 12-15, ч. 1 ст. 16 Закону № 3551-XII, ч. 3 ст. ст. 61-64 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», було затверджено порядок здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами № 3551-XII та «Про жертви нацистських переслідувань».
Відповідно до пп. 2 п. 3 цього Порядку грошова допомога виплачується до 24 серпня 2023 р. в такому розмірі, зокрема, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень.
У той же час, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.03.2024 (справа №440/14216/23) було надано оцінку зазначеним обставинам та зроблено висновок, що за своєю природою передбачена Законом №3551-XII виплата є щорічною разовою грошовою допомогою і приурочення її виплати до різних дат, зміна порядку її виплати не змінює її природи саме як грошової допомоги особам, які мають відповідний статус. Відтак, запроваджену Законом №2983-ІХ разову грошову виплату до Дня Незалежності України за її правовою природою не слід вважати новим видом соціального забезпечення для учасників бойових дій. Водночас, зміна розміру допомоги у зазначений вище спосіб звужує досягнутий високий рівень соціального захисту учасників бойових дій, відтак не може вважатись рівноцінною, як це передбачає ст. 2 Закону №3551-XII, що, своєю чергою, суперечить також ст.17, 22 Конституції України.
У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки стосовно застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, в контексті викладених висновків Великою Палатою Верховного Суду у справі № 440/14216/23 колегія суддів дійшла висновку, що своєю природою передбачена Законом №3551-XII виплата є щорічною разовою грошовою допомогою і приурочення її виплати до різних дат, зміна порядку її виплати, не змінює її природи саме як грошової допомоги учасникам бойових дій.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та не заперечується сторонами у справі, позивач отримав разову грошову допомогу до Дня Незалежності України в 2023 році у розмірі - 1 000,00 грн., що менше, ніж 5 мінімальних пенсій за віком.
Однак, з огляду на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, позивач як учасник бойових дій має право на виплату разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.
При цьому слід зазначити, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19, від 11.08.2023 у справі №380/103/22).
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша). Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України (частина друга). У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України (частина третя).
Визначені конституційні принципи щодо захисту суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу, основою конституційного ладу України, тож від їх захисту залежить їх втілення загалом, зокрема й гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і громадянина.
Усвідомлюючи та високо цінуючи внесок ветеранів у безпеку й оборону України, захист розвитку й існування її громадянського суспільства, держава покладає на себе зобов'язання забезпечити гідну систему підтримки ветеранів, їхніх сімей та членів сімей загиблих (померлих) захисників України. Державна система підтримки ветеранів повинна бути спрямована на ефективну адаптацію ветеранів до мирного життя після завершення військової служби, максимальне відновлення здоров'я та благополуччя осіб, які під час здійснення обов'язків військової служби постійно перебували у середовищі підвищеного ризику, утвердження всебічної поваги до ветеранів, їхніх сімей та сімей загиблих ветеранів в суспільстві, а також на ефективну реалізацію системи пільг та соціальних гарантій на рівні органів державної влади.
Таким чином, Держава Україна без рівноцінної заміни чи компенсації безвідносно до її фінансових можливостей не може в односторонньому порядку відмовитись від зобов'язань щодо додаткових гарантій соціального захисту осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551-ХІІ та які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності, а деякі з яких продовжують боронити країну в умовах повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України, яка наразі триває.
Повноваження визначати розпорядників бюджетних коштів надано Кабінету Міністрів України частиною сьомою статті 20 Бюджетного кодексу України, згідно із якою за бюджетними програмами, здійснення заходів за якими потребує нормативно-правового визначення механізму використання бюджетних коштів, головні розпорядники коштів державного бюджету розробляють проекти порядків використання коштів державного бюджету (в тому числі за бюджетними програмами, вперше визначеними законом про Державний бюджет України) та забезпечують їх затвердження протягом 30 днів з дня набрання чинності законом про Державний бюджет України. За рішенням Кабінету Міністрів України (у формі протокольного рішення) порядки використання коштів державного бюджету затверджуються Кабінетом Міністрів України або головним розпорядником коштів державного бюджету за погодженням з Міністерством фінансів України. Про затвердження таких порядків інформується Комітет Верховної Ради України з питань бюджету.
Таким чином, оскільки позивач перебуває на обліку в ГУ ПФ України в Чернігівській області та останнім було здійснено позивачу виплату до Дня Незалежності України в 2023 році як учаснику бойових дій, що не заперечується самим відповідачем, то ГУ ПФ України в Чернігівській області є належним відповідачем у цій справі.
В той же час, нарахування та виплата щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України в 2023 році належить до повноважень відповідача, та суд, при здійсненні розгляду адміністративного спору, не може підміняти собою суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, до проведення нарахування позивачу щорічної разової грошової виплати до Дня Незалежності України в 2023 році у визначеному законодавством розмірі із здійсненням відповідних виплат у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення такої грошової допомоги з відповідача у конкретному розмірі, з огляду на передчасність таких вимог та не відповідність їх визначеній законодавством процедурі.
Натомість, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій відповідача, які полягають в нарахуванні позивачу щорічної разової грошової виплати до Дня Незалежності України в 2023 році як учаснику бойових дій у розмірі, меншому ніж 5 мінімальні пенсії за віком із зобов'язанням відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щорічну разову грошову виплату до Дня Незалежності України в 2023 році як учаснику бойових дій в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум.
Враховуючи вищевказане та оскільки означені обставини були залишені поза увагою та цим обставинам не була надана належна правова оцінка, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, відтак рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, колегія суддів також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ухвалене рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач надав до суду докази, що спростовують правомірність рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової виплати до Дня Незалежності України в 2023 році у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недоплачену щорічну разову грошову виплату до Дня Незалежності України в 2023 році у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовний вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Мельничук В.П.
Кузьменко В.В.