Справа № 580/7879/24 Суддя (судді) першої інстанції: Руденко А.В.
28 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Беспалов О.О.
Ключкович В.Ю.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 26.06.2024 № 232730016711 про відмову в призначені пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу період роботи у тресті «Ждановжилстрой» комбінату «Ждановстрой» в м. Маріуполь з 01.07.1985 по 01.07.1996 згідно показів допитаних територіальними органами пенсійного фонду свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити, нарахувати та виплатити пенсію за віком з 17.06.2024.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 26.06.2024 №232730016711 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.06.2024 про зарахування до стажу періоду роботи у тресті «Ждановжилстрой» комбінату «Ждановстрой» в м. Маріуполь з 01.07.1985 по 01.07.1996 згідно показів свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, та прийняти рішення щодо зарахування стажу чи відмову у зарахуванні стажу роботи на підставі показань свідків;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.04.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення про призначення пенсії за віком чи про відмову у призначенні пенсії за віком;
- в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з ухваленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов залишити без задоволення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до Порядку затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 року №18-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за №123/13105 (далі - Порядок №18-1) підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії, періоди роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, комісії створених при головних управліннях Пенсійного фонду України (далі - Комісії). За результатами розгляду документів до страхового стажу Позивача не зараховано періоди трудової діяльності: з 01.07.1985 по 01.07.1996, згідно показанням свідків, оскільки документально не підтверджено розташування підприємства на тимчасово окупованій території або знищено внаслідок воєнних (бойових) дій та відсутнє рішення Комісії. Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб зараховані періоди трудової діяльності. Таким чином, підтверджено належними документами страховий стаж 22 роки 09 місяців 10 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком, тому у призначенні пенсії відмовлено через відсутність необхідного страхового стажу 30 років. Позивач матиме право на пенсійну виплату з 19.07.2028, або при підтвердженні необхідного страхового стажу. Враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів щодо призначення пенсії за віком здійснено структурним підрозділом Управління - 26.06.2024, винесено рішення про відмову у призначення пенсії через відсутність необхідного страхового стажу - 30 років.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно довідки від 08.04.2022 №7102-5000860315, взята на облік як внутрішньо переміщена особа: зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання / НОМЕР_1 - АДРЕСА_2 .
27.07.2023 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також позивач подала заяву про підтвердження стажу роботи з липня 1985 року до липня 1995 року показаннями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за відсутності трудової книжки, оскільки її трудова книжка знаходилась на підприємстві останнього місця роботи в м. Маріуполь і була знищена під час бойових дій у березні 2022 року.
Заява від 27.07.2023 була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та було прийнято рішення №232730016711 від 04.08.2023 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю страхового стажу; страховий стаж позивача становить 22 роки 9 місяців 10 днів; не зараховано період роботи з 01.08.1985 по 31.07.1995 згідно акту опитування свідків від 27.07.2023, оскільки в матеріалах справи відсутнє рішення Комісії з питань встановлення стажу роботи показаннями свідків при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області (а.с. 14).
Згідно листа від 13.10.2023 №2300-0204-8/68236 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повернуло позивачці документи, які були направлені нею на комісію з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, без виконання, у зв'язку з тим, що не була надана трудова книжка (а.с. 16).
26.02.2024 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про підтвердження стажу роботи свідками, у відповідь на яку Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області листом від 03.04.2024 №4947-5056/Г-02/08-2300/24 роз'яснило, що розгляд документів Комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, можливий лише за умови надання оригіналу трудової книжки (а.с.26-28).
17.04.2024 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про підтвердження стажу роботи за відсутності трудової книжки, яка була знищена в м. Маріуполь під час бойових дій в березні 2022 року, у якій вказала свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , яка була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та було прийнято рішення №232730016711 від 25.04.2024 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю страхового стажу; страховий стаж становить 24 роки 9 місяців 14 днів; зараховано до стажу роботи періоди з 29.07.1985 по 15.10.1985 та з 15.07.1987 по 05.06.1991.
28.05.2024 позивач втретє звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою вх. №7417, про призначення пенсії за віком, яка була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області та було прийнято рішення №232730016711 від 05.06.2024 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю страхового стажу; страховий стаж становить 24 роки 9 місяців 14 днів; не зараховано період роботи з 16.10.1985 по 14.07.1987 та з 06.06.1991 по 07.1996 на підставі актів опитування свідків, оскільки заявницею в заяві про підтвердження спільних періодів роботи не зазначено, у які саме періоди роботи вона працювала спільно зі свідками та на якому підприємстві була спільна робота. згідно акту опитування свідків від 27.07.2023, оскільки в матеріалах справи відсутнє рішення Комісії з питань встановлення стажу роботи показаннями свідків при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області.
17.06.2024 позивач вчетверте звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком, до якої були долучені:
- заява про підтвердження стажу роботи при відсутності трудової книжки від 17.04.2024, у якій були зазначені свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 ;
- акт опитування свідка ОСОБА_3 від 14.05.2024; копія трудової книжки ОСОБА_3 НОМЕР_2 ;
- акт опитування свідка ОСОБА_4 від 14.05.2024; копія трудової книжки ОСОБА_4 НОМЕР_3 ;
- акт опитування свідка ОСОБА_5 №1 від 01.05.2024; копія трудової книжки ОСОБА_5 НОМЕР_4 ;
- копії заяв позивачки від 17.06.2024 про проведення актів опитування свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Заява від 17.06.2024 була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області та було прийнято рішення №232730016711 від 26.06.2024 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю страхового стажу; страховий стаж становить 22 роки 9 місяців 14 днів; не зараховано періоди трудової діяльності з 29.07.1985 по 05.06.1991 та з 17.06.1991 по 15.07.1996 згідно з показанням свідків, оскільки документально не підтверджено розташування підприємства на тимчасово окупованій території або знищено внаслідок воєнних дій та відсутнє рішення Комісії (а.с. 38-39).
Позивач, вважаючи порушеними її права, звернулася з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-Х11 (далі - Закон №1788-Х11) було передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно статті 56 Закону №1788-Х11 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Так, згідно ст.62 Закону №1788-Х11 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-1V (далі - Закон № 1058).
Згідно частини 1 статті 24 Закону №1058-1V страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина 2 вказаної статті).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 вказаної статті).
Отже трудовий стаж до запровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється відповідно записів у трудовій книжці.
Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону № 1058 становить 60 років.
Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону № 1058 становить 30 років. Вказана обставина не є спірною.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону № 1058, у разі відсутності страхового стажу передбаченого частиною І цієї статті, право на призначення пенсії за віком така особа набуде після досягнення 63 років за наявності страхового стажу від 23 років.
Відповідно до п. 3 статті 26 цього Закону право на призначення пенсії за віком після досягнення 65 років за наявності страхового стажу від 15 років.
Відповідно до абзацу 2 частини 4 ст. 26 Закону № 1058 наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Так, матеріали справи свідчать, що позивач досягла пенсійного віку 60 років.
Разом з тим, відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №232730016711 від 26.06.2024 про відмову у призначенні пенсії їй страховий стаж становить 22 роки 9 місяців 14 днів; не зараховано періоди трудової діяльності з 29.07.1985 по 05.06.1991 та з 17.06.1991 по 15.07.1996 згідно з показанням свідків, оскільки документально не підтверджено розташування підприємства на тимчасово окупованій території або знищено внаслідок воєнних дій та відсутнє рішення Комісії (а.с. 38-39).
Тобто, спірним у даній справі є зарахування до стажу роботи позивачки періоду роботи у тресті «Ждановжилстрой» комбінату «Ждановстрой» (м. Маріуполь) з 01.07.1985 по 01.07.1996 на підставі показань свідків у зв'язку з відсутністю трудової книжки.
З даного приводу, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містять неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові угоди і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 17-1 Порядку №637 передбачено, що у разі коли в трудовій книжці є записи з виправленнями або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи на підприємствах, в установах, організаціях або їх правонаступниках, розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, стаж роботи, який дає право на пенсію, зараховується у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики.
У свою чергу, відповідно до пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1058 від 27.09.2022 пункт 18 Порядку №637 доповнений абзацом 2, яким передбачено, що у такому ж порядку підтверджується стаж роботи за відсутності документів у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також у разі, коли майно (документи) підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (незалежно від місця їх реєстрації на території України) розташоване на території України та/або пошкоджене чи знищене внаслідок воєнних (бойових) дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови документального підтвердження пошкодження чи знищення майна (документів).
Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 року №18-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за №123/13105, затверджено Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії (далі - Порядок №18-1).
Згідно пункту 1 цей Порядок визначає процедуру підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи:
для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлену для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника;
до 01 січня 2004 року, якщо в трудовій книжці є записи з виправленнями або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи на підприємствах, в установах, організаціях (їх правонаступниках), розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (далі - підприємства, які розташовані на тимчасово окупованій території).
Відповідно до пункту 2 дія цього Порядку поширюється на осіб, які працювали, зокрема, у період до 01 січня 2004 року на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, та якщо в трудовій книжці є записи з виправленням або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи (далі - періоди роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території).
Згідно пункту 3 Порядку №18-1 підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії, періоди роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, створених при головних управліннях Пенсійного фонду України.
Згідно пункту 11 Порядку №18-1 із заявою про підтвердження стажу роботи (додаток 2) заявник (його законний представник або представник, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (далі - його представник)) може звернутись до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України незалежно від території обслуговування цього органу.
Для підтвердження періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, заявник (його представник) подає трудову книжку та зазначає у заяві дані про свідків (не менше двох), які знають заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (у тому числі в колгоспі) і мають документи про свою роботу за період, щодо якого вони підтверджуватимуть роботу заявника.
Згідно пункту 12 Порядку №18-1 територіальні органи Пенсійного фонду України надають заявникам допомогу у зборі необхідних документів та отриманні через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, витягу з Єдиного державного реєстру в електронній формі для підтвердження стажу роботи.
Для підтвердження періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, територіальний орган Пенсійного фонду України запрошує та опитує свідка.
Якщо свідок проживає (перебуває) в іншій адміністративно-територіальній одиниці України, ніж та, в якій проживає (перебуває) заявник, територіальний орган Пенсійного фонду України звертається до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання (перебування) свідка для його опитування.
Результати опитування свідка оформляються Актом опитування свідка (додаток 3).
Акт опитування свідка та завірені територіальним органом Пенсійного фонду України копії документів про його роботу за час, щодо якого він підтверджує роботу заявника, протягом трьох робочих днів з дня опитування надсилаються до територіального органу Пенсійного фонду України, який надіслав запит.
За змістом вказаних приписів Порядку №18-1 комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, створені при головних управліннях Пенсійного фонду України, підтверджують стаж роботи осіб, які працювали у період до 01 січня 2004 року на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, та якщо в трудовій книжці є записи з виправленням або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи, за умови надання такими особами трудової книжки.
Водночас після доповнення постановою Кабінету Міністрів України № 1058 від 27.09.2022 пункту 18 Порядку №637 Порядком №18-1 щодо зарахування до стажу роботи періодів роботи на окупованих територіях України до 01.01.2004 на підставі показань свідків за відсутності трудової книжки відповідні зміни до Порядку №18-1 внесені не були, а отже не був врегульований порядок підтвердження трудового стажу осіб, які працювали на окупованих територіях до 01.01.2004, за відсутності трудової книжки, до цього часу.
Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що частиною першою статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч. 3 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд).
Так, у справі "Рисовський проти України", № 29979/04, рішення від 20 жовтня 2011 року, пункти 70, 71, Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58).
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74).
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див. зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач подала документи, необхідні для призначення пенсії за віком та зарахування до стажу роботи періодів роботи на окупованих територіях у м. Маріуполь з 01.07.1985 по 01.07.1996 у тресті «Ждановжилстрой» комбінату «Ждановстрой», а саме: заяву про призначення пенсії за віком від 17.06.2024 заяву про підтвердження стажу роботи при відсутності трудової книжки від 17.04.2024, у якій були зазначені свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 ; акт опитування свідка ОСОБА_3 від 14.05.2024; копія трудової книжки ОСОБА_3 НОМЕР_2 ; акт опиту свідка ОСОБА_4 від 14.05.2024; копія трудової книжки ОСОБА_4 НОМЕР_3 ; акт опитування свідка ОСОБА_5 №1 від 01.05.2024; копія трудової книжки ОСОБА_5 НОМЕР_4 та копії заяв позивачки від 17.06.2024 про проведення актів опитування свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Тобто, комісія з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, створена при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області зобов'язана була розглянути заяву позивачки про підтвердження стажу роботи до 01.01.2004 показаннями свідків відповідно до Порядку №637 та Порядку №18-1.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач під час розгляду заяви позивачки від 17.04.2024 про підтвердження стажу роботи показаннями свідків за відсутності трудової книжки допустив бездіяльність щодо розгляду вказаної заяви, а відтак доводи про відсутність рішення комісії як підстава для відмови у призначенні пенсії є необґрунтованими.
Окрім того, стосовно доводів відповідача про не підтвердження знищення внаслідок воєнних (бойових) дій, то відповідно до абзацу 2 пункту 18 Порядку №637 показаннями двох свідків за наявності у них документів про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника, підтверджується стаж роботи:
за відсутності документів у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні),
а також у разі, коли майно (документи) підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (незалежно від місця їх реєстрації на території України) розташоване на території України та/або пошкоджене чи знищене внаслідок воєнних (бойових) дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови документального підтвердження пошкодження чи знищення майна (документів).
Таким чином, умова щодо пошкодження чи знищення майна не стосується підприємств, установ, організацій або їх правонаступники, що розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України.
Також, стосовно доводів відповідача, що документально не підтверджено розташування підприємства на окупованій території, то обставина щодо перейменування м. Жданов на м. Маріуполь є загальновідомою, тому доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.
З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи слід погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення від 26.06.2024 №232730016711 прийнято необґрунтовано, нерозсудливо та непропорційно, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.
Орім того, колегія суддів також враховує те, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Отже належним способом захисту порушеного права в даному випадку є визнання протиправним та скасування рішення від 26.06.2024 №232730016711 про відмову у призначенні пенсії за віком та зобов'язання відповідача розглянути заяву позивачки від 17.06.2024 про зарахування до страхового стажу періоду роботи у тресті «Ждановжилстрой» комбінату «Ждановстрой» в м. Маріуполь з 01.07.1985 по 01.07.1996 згідно показів свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії та прийняти рішення щодо зарахування стажу чи відмову у зарахуванні, а також повторно розглянути заяву позивачки від 17.04.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення про призначення пенсії за віком чи про відмову у призначенні пенсії за віком.
Таким чином, з огляду на викладене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення позову.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: О.О. Беспалов
В.Ю. Ключкович
(повний текст постанови складено 28.11.2025р.)