Справа № 580/12121/24 Суддя (судді) першої інстанції: Орленко В.І.
28 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Беспалов О.О.
Ключкович В.Ю.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Черкаській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Петрол» про зобов'язання вчинити певні дії, -
Головне управління ДПС у Черкаській області звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Петрол», у якому просило суд про застосування арешту коштів на рахунках платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ПЕТРОЛ».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що відмова платника податків від проведення документальної перевірки є однією з підстав застосування адміністративного арешту майна. Рішенням Головного управління ДПС у Черкаській області від 05.06.2024 №12094/6/23-00-07-01-04 застосований умовний адміністративний арешт майна (всього рухомого та не рухомого) платника податків - ТОВ «Бест Петрол».
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Бест Петрол» зареєстрований, як юридична особа, 19.01.2018. Основний вид економічної діяльності « 47.30 Роздрібна торгівля пальним».
03.05.2024 Головним управлінням ДПС у Черкаській області видано наказ №1082-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Бест Петрол», пунктом 1 якого наказано провести з 04.06.2024 документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Бест Петрол» за адресою: 18002, Черкаська обл., Соснівський район, м. Черкаси, вул. Святотроїцька, буд. 55-А, кв. (офіс) 303, тривалістю 20 робочих днів.
Копію наказу Головного управління ДПС у Черкаській області від 03.05.2024 №1082-п та повідомлення про проведення документальної планової виїзної перевірки від 06.05.2024 №150/23-00-07-01-01 направлено ТОВ «Бест Петрол» 06.05.2024 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який було вручено уповноваженій особі товариства 14.05.2024, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0600916868771.
На підставі направлень Головного управління ДПС у Черкаській області від 07.05.2024 №1853/23-00-07-01-01 та №1854/23-00-07-01-01 на проведення документальної виїзної перевірки ТОВ «Бест Петрол», посадовими особами позивача 04.06.2024 здійснено вихід на податкову адресу відповідача, однак уповноважена особа товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Петрол» відмовилася від ознайомлення з направленнями на перевірку та не допустила їх до проведення документальної планової виїзної перевірки.
У зв'язку з тим, що ТОВ «Бест Петрол» посадових осіб контролюючого органу не було допущено до проведення перевірки, останніми, відповідно до п. 81.2 ст.81 ПК України складено акт від 04.06.2024 №1196/23-00-07-01-02/41876903 про відмову в допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Бест Петрол» та акт від 04.06.2024 №1197/23-00-07-01-02/41876903 про відмову від ознайомлення з направленнями на перевірку.
На підставі вищевикладених обставин Головним управлінням ДПС у Черкаській області відповідно до ст. 94 Податкового кодексу України прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 05.06.2024 №12094/6/23-00-07-01-04.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07.06.2024 у справі №580/5677/24 підтверджено обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника податків - ТОВ «Бест Петрол» .
Разом з тим, податковий орган в грудні 2024 року звернувся до суду з даним позовом, у якому, посилаючись на факт недопуску посадових осіб до перевірки у червні 2024 року, просив застосувати арешт коштів на рахунках Товариства.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено на дату звернення з цим позовом про наявність податкової заборгованості у платника податків та відсутність у нього майна , за рахунок якого така заборгованість може бути погашена.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в установлені строки.
Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту14.1 статті 14 ПК України).
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи, визначені пп.41.1.1 п.41.1 ст.41 ПК України мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім НБУ), у тому числі після проведення процедури митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до п.77.3 ст.77 ПК України забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам, податку з доходів фізичних осіб та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами. Згідно з п.77.4 ст. 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, направлення на проведення такої перевірки. Згідно з п. 81.2 ст. 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків. Відповідно до п.82.1 ст.82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.
Відповідно до п.п. 16.1.13 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 94.1 ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Відповідно до пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України арешт майна може бути застосований, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Відповідно до п. 94.10 ст. 94 ПК України арешт на майно може бути накладений рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Відповідно до пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Арешт майна може бути повним або умовним (п. 94.5 ст. 94 ПК України): повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону; умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, що полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.
Відповідно до наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків» від 14.07.2017 № 632, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2017 р. за № 948/30816 визнаний таким, що втратив чинність, наказ Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 568 «Про затвердження Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків» (далі - наказ № 632 із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства фінансів № 716 від 19.11.2020, № 330 від 08.06.2021 - на час звернення до суду щодо спірних правовідносин).
Арешт майна може бути повним або умовним та полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 статті 94 глави 9 розділу II Кодексу (пункт 2 розділу II наказу № 632).
Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу (пункт 3 ч.1 розділу IIІ наказу № 632).
За наявності однієї з наведених обставин керівник (його заступник або уповноважена особа) податкового органу приймає рішення про застосування арешту майна платника податків (ч.2 розділу IIІ наказу № 632).
Функції виконавця рішення про арешт майна покладаються на податкового керуючого або іншого працівника податкового органу, призначеного керівником (його заступником або уповноваженою особою) податкового органу (ч.1 розділу V наказу № 632).
Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду у разі звернення податкового органу до суду (ч.1 розділу VІІ наказу № 632).
Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків податковий орган подає до суду заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (пункт 3 розділу VII наказу №632).
З системного аналізу зазначених правових норм слідує, що податковий орган може звертатися до суду про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку платника податків, який має податковий борг, у разі відсутності майна та/або якщо його балансова вартість менша від суми податкового боргу, та/або якщо таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу (пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України).
Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 813/2018/17 зазначив, що на законодавчому рівні положеннями норм податкового законодавства розрізненні правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків. Не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об'єкт, у той же час має особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов'язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв'язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, що не можна вважати тотожними у межах спірних правовідносинах. До повноважень податкового органу законодавець відніс право цього суб'єкта владних повноважень звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу (підпункт 20.1.33 пункт 20.1 статті 20 ПК України). Правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв'язку, свідчить про те, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог. У даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме, або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Звертаючись до суду з позовом, податковий орган єдиною підставою застосування арешту коштів на рахунках платника податку визначив положення підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України (не допуск до перевірки), яка взагалі є підставою лише для застосування адміністративного арешту майна. Жодних інших підстав (наявність боргу, відсутність майна, передумови застосування арешту коштів) податковим органом не заявлено та не доводиться.
Так, Верховний Суд у постанові від 21 липня 2020 року у справі №520/3517/19 зазначав, що арешт коштів на рахунках платника можливий як з підстав передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України так і з підстав передбачених пунктом 94.2 статті 94 ПК України у разі недопуску платником податків до проведення перевірки. Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 ПК України не створюють конкуренцію правових норм та регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 ПК України визначають підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків, за підстав визначених у зазначеному пункті. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України підлягає застосуванню виключно у випадку неможливості погашення податкового боргу платником у разі, якщо у такого платника відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та /або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Законодавець передбачив два види арешту майна залежно від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, у тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом, що залежно від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, що застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.
Аналогічні висновки Верховного Суду викладені в постановах від 15 травня 2020 року у справі №813/890/18, від 24 квітня 2020 року у справі №821/1158/15-а, від 12 листопада 2019 року у справі № 813/3944/17.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що у справі № 580/5677/24 заяву Головного управління ДПС у Черкаській області (до товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Петрол» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків суд задовольнив - підтвердив обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Бест Петрол», застосованого на підставі рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 05.06.2024 №10294/6/23-00-07-01-04 яким застосований умовний адміністративний арешт майна (всього рухомого та нерухомого) платника податків ТОВ «Бест Петрол».
Отже, наслідки недопускну посадових осіб до перевірки на підставі наказу Головного управління ДПС у Черкаській області від 03.05.2024 №1082-п, контролюючим органом вже застосовано до платника податків. Разом з тим, станом на 04.12.2024року, дату звернення з даним позовом, позивачем не надано доказів щодо нових фактів недопуску посадових осіб контролюючого органу на перевірку, або ж про відсутність майна, а також інформації щодо балансової вартості наявного майна, що не дає можливості за його рахунок погасити наявний податковий борг, або підтвердження, що наявне у боржника майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Крім того, позивачем і не зазначено інформацію про рахунки платника податків у банках.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимоги контролюючого органу про накладення арешту на рахунки ТОВ ТОВ «Бест Петрол».
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАСУ країни, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: О.О. Беспалов
В.Ю. Ключкович
(повний текст постанови складено 28.11.2025р.)