Справа № 545/3814/25
Провадження № 2/545/2297/25
19.11.2025 Полтавський районний суд Полтавської області в складі :
головуючого судді: Стрюк Л.І.,
за участю секретаря: Гаврися В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 22.02.2021 між позичальником ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір №101306049, згідно з умовами якого відповідач отримав 6500 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. ТОВ «Мілоан» умов кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідач зі свого боку умови кредитного договору не виконав. Відповідно до умов договору факторингу, 07.06.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений договір відступлення права вимоги №70-МЛ/Т, згідно з яким сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором №101306049 передано позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан».
Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість в загальному розмірі 28925 грн, з яких: 6500 грн. заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту), 22425 грн заборгованість за процентами, 0 грн заборгованість за комісією, а також сплачені позивачем судові витрати.
У відзиві представник відповідача адвокат Степаненко О.В., заперечуючи проти задоволення позову в повному обсязі та посилаючись на необґрунтованість позовних вимог зазначила таке. Договір про споживчий кредит № 101306049 вважає неукладеним та таким, що не створює жодних правових наслідків, оскільки не підписаний позичальником, також паспорт споживчого кредиту та графік платежів до цього ж договору не містять підпису відповідача, а довідка про застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором вважає не належним доказом, оскільки вона складена позивачем, тобто безпосередньо зацікавленою особою. Вказує, що платіжне доручення про перерахування грошових коштів відповідачу не є належним доказом, оскільки невірно вказане прізвище позичальника. Також звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів відступлення права вимоги, оскільки відсутній повний реєстр боржників, а запис з витягу не може підтверджувати відступлення прав саме за кредитним договором до ОСОБА_1 .
У судове засідання представник позивача не з'явився, попередньо надавши клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, щодо винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися, попередньо надавши заяву про розгляд справи без їх участі, проти задоволення позовних вимог заперечували, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позов.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Встановлено, що 22.02.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений договір про споживчий кредит №101306049, за яким відповідачу наданий кредит в розмірі 6500,00 грн строком на 15 днів, до 09.03.2021 (а.с.7-10).
Відповідно до додатку №1 до договору про споживчий кредит №101306049 від 22.02.2021 між сторонами було погоджено графік платежів за договором (а.с.11).
Згідно з п. 1.5.2 договору проценти за користування кредитом: 2925 грн, які нараховуються за ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до п. 1.6. договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Згідно п. 4.2 договору, у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.5.3. договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.5.3. договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.
Факт отримання коштів відповідачем підтверджується платіжним дорученням 25582483 від 22.02.2021, згідно з яким отримувачу - ОСОБА_1 перерахована сума переказу 6500 грн з призначенням платежу: кошти згідно з договором 101306049 на рахунок 4731-21ХХ-ХХХХ-3503 (а.с. 14).
Згідно з відомостями про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №2166512 на ім'я ОСОБА_1 , проведеним ТОВ «Мілоан», загальний борг відповідача становить 28925 грн, з яких борг по тілу кредиту - 6500 грн, борг за процентами - 22425 грн(зворот а.с. 15- а.с. 16).
Відповідно до договору про відступлення прав вимоги №70-МЛ/Т від 07.06.2021 ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги до боржників за кредитними договорами, погашення боржниками заборгованості за якими не відбулося в строк з тих чи інших причин (а.с. 16-20). Факт передачі права вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 за кредитним договором підтверджується витягом з додатку (реєстром боржників) до договору факторингу (зворот а.с. 24).
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ЗУ «Про електронну комерцію», на правовідносини стосовно кредитного договору № 101306049 від 22.02.2021 року поширюється дія цього закону. Ч. 3 ст. 11 до Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 до Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ст 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження належного виконання зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів.
Так, з матеріалів справи вбачається, що заборгованість за тілом кредиту складає 6500 грн. Тобто, факт отримання коштів та неповернення їх суд вважає встановленим та доведеним враховуючи подані докази стороною позивача на підтвердження даному факту (анкета заява на кредит №101306049, разом із зазначенням верифікаційних дзвінків позичальника та вчинення ним погоджувальних дій щодо кожного з істотних умов договору окремо, платіжне доручення 25582483 від 22.02.2021 на рахунок відповідача, із зазначенням отримувача). Тому за таких обставин суд вважає, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Суд критично сприймає доводи представника відповідача щодо відсутності тотожностей у прізвищі відповідача ОСОБА_1 та прізвищем позичальника, який зазначений у анкеті заяві на видачу кредитних коштів та платіжному дорученні щодо його зарахування « ОСОБА_2 », оскільки керуючись стандартами доказування у цивільному судочинстві та застосовуючи відповідно стандарт «баланс вірогідностей», вбачається що саме відповідач оформила заявку на отримання кредитних коштів та отримала їх на свій розрахунковий рахунок, а вказана технічна описка не спростовує встановлених судом фактів.
Разом з тим, що стосується нарахування та стягнення відсотків, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 6ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з анкети-заяви на кредит № 101306049 від 21.02.2022, ОСОБА_1 , подаючи зазначену заяву, погодилася з такими умовами кредитування: зумовлена сума - 6500 грн, зумовлений строк - 15 днів, погоджена сума - 6500 грн, погоджений строк - 15 днів, комісія за надання - 0.00% одноразово, ставка процентів: 3.00% за кожен день користування, про що свідчить накладення електронно-цифрового підпису шляхом верифікаційного дзвінка на номер особистого номера мобільного (фінансового) телефону внесеного споживачем фінансових послуг до анкети-заяви на кредит (а.с. 13-зворот а.с.13).
Відтак, оскільки строк дії вказаного кредитного договору складає 15 днів, пролонгація договору анкетою-заявою не передбачена, відомості про наявність погоджених з відповідачем додаткових угод про продовження строку дії кредитного договору відсутні, то останнім днем для нарахування відсотків за кредитом за погодженою з ОСОБА_1 процентною ставкою є 09.03.2021 та складає 2925 грн.
Велика Палата Верховного Суду у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Також звертає увагу на себе той факт, договір про споживчий кредит №101306049 (індивідуальна частина) не підписаний сторонами, а лише містить реквізити сторін, а тому умови та правила визначені цим договором не можуть бути прийняті судом до уваги як такі, що на них погодився споживач фінансових послуг. Паспорт споживчого кредиту №101306049 (додаток №2 до договору про споживчий кредит №101306049 від 22.02.2021) також не містить підпису ОСОБА_1 та не може вважатися таким, що доведений до відома клієнту та позичальнику.
Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Що стосується переходу права вимоги від первинного кредитору до позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 514 ЦК України - до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 55 ЦПК України - у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Доказами правонаступництва, залежно від підстав виникнення, можуть бути: свідоцтво на право на спадщину, передавальний акт комісії з припинення юридичної особи, правочин щодо заміни кредитора, або боржника у зобов'язанні(ст. 512, 513, 520, 521 ЦК України).
Постановою Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №2-3897/10 визначено, що підставою для процесуального правонаступництва, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок чого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
З матеріалів справи вбачається, що новий кредитор ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на підтвердження своїх прав щодо вимоги до відповідача за кредитним договором № 101306049 надав:
-договір відступлення прав вимоги № 7-МЛ/Т від 07 червня 2021 року;
-платіжна інструкція №32955 від 07.06.2021 про сплату ТОВ «Мілоан» від ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» суми у розмірі 3317116,35 грн з призначенням платежу плата за відступлення прав вимоги згідно з договором про прав вимоги № 7-МЛ/Т від 07 червня 2021 року;
-витяг з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 7-МЛ/Т від 07 червня 2021 року із зазначенням порядкового номеру боржника 1658, ПІБ - ОСОБА_1 , датою народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , номеру кредитного договору 101306049, дати підписання договору 22.02.2021, сума виданого кредиту - 6500 грн, залишок по відсотках - 22425 грн, залишок по комісії - 0 грн та загальної суми заборгованості - 28925 грн.
Тож, суд відкидає доводи представника відповідача на рахунок відсутності належних доказів щодо переходу права вимоги за вищенаведеним кредитним договором від первісного кредитора до позивача, оскілки всі надані на підтвердження документи, належним чином завірені з дотриманням усіх вимог щодо укладання таких документів з усіма належними реквізитами.
Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме - стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в розмірі - 6500 грн та погоджених анкетою-заявою на кредит №101306049 відсотків в межах строку дії договору в розмірі 2925 грн, що разом становить - 9425 грн.
У задоволенні інших позовних вимог слід відмовити у зв'язку з їх недоведеністю.
Щодо розподілу судових витрат суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 37 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Враховуючи те, що ані представником відповідача, а ні самим відповідачем не заявлено вимоги про застосування співмірності та розумності стягнення витрат за надання правової допомоги суд вважає за потрібне застосувати пропорційність витрат до розміру задоволених позовних вимог.
Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.
На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13.03.2025 по справі №275/150/22.
Так, у відзиві на позовну заяву представник позивача заявляла про понесені витрати відповідачем на правничу допомогу у розмірі 10000 грн та відповідно про застосування співмірності до заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн.
Відповідь на відзив не надходила та будь яких заяв від відповідача про не співмірність витрат пон6есених відповідачем також.
Враховуючи наведене та те, що позовні вимоги задоволені на 32,58 %, суд приходить до висновку про такий розподіл судових витрат:
-з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Кредит-Капітал», застосовуючи співмірність позовних вимог, враховуючи типовість справи та усталеної судової практики, спрощеність розгляду справи та розгляд справи за відсутності представника позивача за його заявою, суд вважає, що співмірною сумою витрат на правничу допомогу є 2000 грн, та застосовуючи пропорційність задоволених вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 651,60 грн та сплачений судовий збір 789,21 грн.
-з позивача на користь відповідача, враховуючи відсутність клопотання про зменшення витрат та про застосування співмірності, усталеної судової практики, спрощеність розгляду справи, враховуючи пропорційність позовних вимог, підлягає стягненню - 4000 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 76, 141, 263, 265, 279, 280-282 ЦПК України,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_2 банк отримувача - АТ «Кредит Агріколь Банк», адреса місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд.1, 28 корпус, 3 поверх, м. Львів, 79029)заборгованість за кредитним договором №101306049 у розмірі 9425 грн та судові витрати в сумі 1440,81 грн, всього 10865,81 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_2 банк отримувача - АТ «Кредит Агріколь Банк», адреса місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд.1, 28 корпус, 3 поверх, м. Львів, 79029) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: Л. І. Стрюк