Справа № 361/6892/25
Провадження № 2/361/2464/25
26.09.25
26 вересня 2025 р. м.Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Писанець Н.В.,
при секретарі - Михальова К.М.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Безштанько С.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м.Бровари у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Державний реєстратор виконавчого комітету Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області Дорогань Катерина Володимирівна про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно -
В провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області знаходилась вищевказана цивільна справа. В обґрунтування позовних вимог, представником позивача адвокатом Макаренко Ю.О. зазначено, що 10.06.2009 року позивач ОСОБА_2 придбала у відповідача ОСОБА_3 вільну від забудови земельну ділянку розміром 0,1680 га, кадастровий номер 3221280801:01:020:0015, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лісовим О.І. та зареєстрований в реєстрі за №800. Вказане право власності позивача було підтверджено Державним актом про право власності на земельну ділянку від 18.08.2008р. серія ЯЖ №672325, виданим Богданівською сільською радою та зареєстрованим у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010832500439. Також, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лісовим О.І. на державному Акті на право власності на земельну ділянку від 18.08.2008р. серія ЯЖ №672325 було вчинено напис про те, що 10.06.2009р. за реєстровим №800 посвідчено договір купівлі-продажу, на підставі якого право власності на цю земельну ділянку переходить до ОСОБА_2 . Право власності на вказану ділянку було зареєстроване позивачем в Богданівській сільській раді - запис №37 від 15.07.2009р., про що зроблено відмітку на останній сторінці Договору.
Після чого, на вказаній земельній ділянці позивачем було побудовано двоповерховий будинок загальною площею 55 кв.м та підсобні приміщення, які не були введені в експлуатацію. Також, 21.10.2015р. спірній земельній ділянці було присвоєно адресу: АДРЕСА_1 ., про що Виконавчим комітетом Богданівської сільської ради Броварського району - позивачу було видано довідку за №1329 та викопіювання з генерального плану Богданівської с/р.
З початком повномасштабної військової агресії російської федерації проти України, в квітні 2022 року позивач виїхала за кордон. Після чого, у травні 2025 року, повернувшись в Україну, звернувшись до відділу земельних ресурсів Великодимерської селищної ради з наміром сплати земельного податку за попередні роки, їй стало відомо, що за кадастровим номером належної їй земельної ділянки кадастровий номер 3221280801:01:020:0015 - зазначений інший власник - ОСОБА_4 , дата державної реєстрації права 07.03.2019р., номер запису 30646169.
З отриманих у подальшому, 26.05.2025р. відомостей з інформаційної довідки за № 428550822 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сніцаренко Г.О., вбачається, що відповідач ОСОБА_3 без жодних правових підстав 03.02.2016р. здійснив реєстрацію права власності за собою на вже продану позивачці у 2009 році земельну ділянку, а потім 07.03.2019р. незаконно відчужив її відповідачу ОСОБА_4 .
Посилаючись на вимоги діючого законодавства щодо непорушності права власності та незаконність дій відповідачів, просить суд витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 3221280801:01:020:0015, площею 0,1680 га, скасувати державну реєстрацію прав у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації права приватної власності ОСОБА_4 на спірну земельну ділянку, а також скасувати за ОСОБА_3 державну реєстрацію спірної земельної ділянки.
Присутній у підготовчому судовому засіданні представник позивача адвокат Ополонець І.В. позов підтримав, просив задовольнити його в повному обсязі.
Присутній у підготовчому судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Безштанько С.М. визнав позовні вимоги, звернувшись до суду із письмовою заявою, долученою до матеріалів справи.
Сповіщений належним чином про час та дату розгляду справи відповідач ОСОБА_3 до зали суду не з'явився, звернувся до суду із письмовою заявою про розгляд справи за його відсутності, визнав позовні вимоги.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору Державний реєстратор виконавчого комітету Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області Дорогань К.В. до зали суду не з'явилась, звернулась до суду з заявою про розгляд справи за її відсутності та на розсуд суду ухвалити судове рішення.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини та приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
У судовому засіданні встановлено, що 10.06.2009 року позивач ОСОБА_2 придбала у відповідача ОСОБА_3 вільну від забудови земельну ділянку розміром 0,1680 га, кадастровий номер 3221280801:01:020:0015, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лісовим О.І. та зареєстрований в реєстрі за №800. Вказане право власності позивача було підтверджено Державним актом про право власності на земельну ділянку від 18.08.2008р. серія ЯЖ №672325, виданим Богданівською сільською радою та зареєстрованим у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010832500439. Також, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лісовим О.І. на державному Акті на право власності на земельну ділянку від 18.08.2008р. серія ЯЖ №672325 було вчинено напис про те, що 10.06.2009р. за реєстровим №800 посвідчено договір купівлі-продажу, на підставі якого право власності на цю земельну ділянку переходить до ОСОБА_2 . Право власності на вказану ділянку було зареєстроване позивачем в Богданівській сільській раді - запис №37 від 15.07.2009р., про що зроблено відмітку на останній сторінці Договору.
21.10.2015р. спірній земельній ділянці було присвоєно адресу: АДРЕСА_1 ., про що Виконавчим комітетом Богданівської сільської ради Броварського району - позивачу було видано довідку за №1329 та викопіювання з генерального плану Богданівської с/р. З інформаційної довідки за № 428550822 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сніцаренко Г.О., вбачається, що відповідач ОСОБА_3 03.02.2016р. здійснив реєстрацію права власності за собою на вже продану позивачці у 2009 році земельну ділянку, а потім 07.03.2019р. відчужив її відповідачу ОСОБА_4 .
Вирішуючи по суті позовні вимоги ОСОБА_2 суд виходить з наступного. Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.
Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Недійсність правочину визначається за правилами статей 203, 215 ЦК України.
Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Разом з тим, відповідно частини першої та другої статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Статтею 41 Конституції України закріплено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
За приписами частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право володіти, користуватись та розпоряджатися своїм майном за власною волею.
За положеннями статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи шляхом подання віндикаційного позову.
Майно може бути повернуте за позовом власника про його витребування на підставі статті 387 ЦК України, якщо позивач надасть докази, що підтверджують наявність обставин, зазначених в цій статті, а саме підтвердження права власності позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння поза його волею, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
Згідно зі статтею 388 ЦК України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.
Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
Водночас, Верховним Судом України при розгляді справ за № 6-107цс12 та № 6-136цс12 висловлені наступні правові позиції.
Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності. Зокрема, стаття 387 ЦК надає власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння.
Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння. Відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.
Пунктом третім частини першої статті 388 ЦК передбачено, що у разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Частиною першою статті 388 ЦК передбачає необхідність встановлення обставин вибуття майна із володіння власника, який вважає своє право власності порушеним та вимагає повернення майна.
Враховуючи обставини та факти наведені вище, вказане майно вибуло із володіння ОСОБА_2 не з її волі, а тому має бути повернуто у її власність.
Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.
Таким чином, оскільки спірна земельна ділянка була відчужена поза волі позивача, яка набула речові права на неї - право володіння та право користування нею і, відповідно, право на захист цих прав. Право розпорядження зазначеною квартирою виникає в позивача з часу державної реєстрації її права власності на земельну ділянку (частина друга статті 1299 ЦК України).
Вказаний висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі № 6 - 164цс12 і відповідно до статті 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно - правовий акт, що містить зазначену норму права та для всіх судів України.
Враховуючи вищевикладене, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, визнання відповідачами позовних вимог, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння.
При цьому заявлені позивачем вимоги про скасування реєстрації задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18, від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19, від 16 лютого 2021 року у справі №910/2861/18.
Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц (пункти 95-98), від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (пункти 85, 86, 115), від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18 (пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі №19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (пункти 63, 74) та інших.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що пред'явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 у справі №488/5027/14-ц (пункт 100), від 30 червня 2020 у справі №19/028-10/13 (пункт 10.29)).
У зв'язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку у своїй постанові від 22 серпня 2018 у справі №925/1265/16 (пункт 5.17), де зазначалося про можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності як належного способу захисту права або інтересу.
Як уже зазначалось судом, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
Такий висновок сформульований також у багатьох постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у постановах від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19, від 22 червня 2021 у справі №200/606/18.
З огляду на наведене, суд вважає, що скасування державної реєстрації не відповідає належному способу захисту, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні таких вимог із зазначеної підстави.
Згідно положень ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, позивачеві повертається 50% сплаченого ним судового збору, а відповідач відшкодовує позивачеві лише половину судового збору, сплаченого позивачем (оскільки це 50% від 50%, тобто 25% від загальної суми). З відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати з оплати судового збору в розмірі 1453,44 грн.
Керуючись статтями 10, 15, 19, 30, 60, 88, 175-179, 212 - 215, 265 ЦПК України, статтями 330, 386-388 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Державний реєстратор виконавчого комітету Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області Дорогань Катерина Володимирівна про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно - задовольнити частково.
Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1680 га, кадастровий номер 3221280801:01:020:0015 з цільовим призначенням - будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати з оплати 50 % судового збору в розмірі 1453,44 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Писанець Н.В.