Справа № 361/12539/24
Провадження № 2/361/6425/24
26.09.25
26 вересня 2025 р. м.Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Писанець Н.В.,
при секретарі - Михальовій К.М.,
представника позивача - Піхотний М.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бровари у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» до ОСОБА_1 про виселення без надання іншого жилого приміщення та стягнення заборгованості -
В провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області знаходилась вищевказана цивільна справа. В обґрунтування позовних вимог, представник позивача ОСОБА_2 зазначила, що 12.04.1988 року на підставі Рішення Броварської Ради народних депутатів від 19.01.1988 року був виданий ордер на кімнату в сімейному гуртожитку ОСОБА_3 , відповідно до якого, їй дозволено займати кімнату АДРЕСА_1 . Відповідно до вказаного ордеру, разом з наймачем ОСОБА_3 проживали син - відповідач ОСОБА_1 та донька ОСОБА_4 . На теперішній час, у гуртожитку мешкає тільки ОСОБА_1
25 січня 2008 року між Броварською ЦРЛ та ОСОБА_3 укладено договір оренди житлового приміщення, відповідно до умов якого, власник надає житлове приміщення №92=18,04 кв.м., а наймач не має права використовувати житлове приміщення не за призначенням. Також, відповідно до п.п.2,3 Договору, Наймач оплачує за підсумком договору вартість найму житлового приміщення не пізніше 10 числа кожного місяця на розрахунковий рахунок Власника. Згідно п.7 Договору, після закінчення строку договору, якщо не має угоди про його продовження на новий строк або у разі дострокового розірвання його, наймач зобов'язаний у 10-денний строк здати приміщення, обладнання та інвентар у повному порядку. Відповідно п.8 Договору, наймач, що перебував у відносинах з Власником, при припиненні трудових відносин, звільняє наймане приміщення в 3-денний термін з дня звільнення.
Згідно довідки №181 від 21.11.2024р., ОСОБА_3 дійсно працювала в Броварський ЦРЛ на посаді директора гуртожитку з 08.04.1988 року, наказ №133 від 07.04.1988р. Переведена на посаду кастелянши відділення швидкої допомоги з 01.12.2005 р. за наказом №182-к від 01.12.2005р. Після чого, ОСОБА_3 була звільнена за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України з 03.01.2007р. відповідно до Наказу №1-к від 02.01.2007р.
З 06 липня 2018 року Броварську ЦРЛ реорганізовано на Комунальне некомерційне підприємство «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» Броварської районної ради Київської області та Броварської міської ради Київської області, згідно наказу №1 від 12.07.2018р. Після чого, з 03.06.2021р. підприємство було перейменовано на Комунальне некомерційне підприємство «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» територіальних громад Броварського району Київської області, згідно наказу №1 від 03.06.2021р.
Відповідно рапорту завідувача гуртожитку ОСОБА_5 вказано, що відповідач ОСОБА_1 мешканець гуртожитку кімнати № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , систематично не сплачує комунальні послуги протягом багатьох років, незважаючи на проведені з ним бесіди. Згідно довідки №2924 від 17.10.2024р., наданої адміністрацією КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» по розрахунку наявної заборгованості комунальних послуг за період січень 2017 року по вересень 2024 року у сумі 113 134,68 грн. Оскільки наймач житла ОСОБА_3 з 2007 року не працювала на підприємстві та через деякій час померла, відповідач ОСОБА_1 не має права займати кімнату № НОМЕР_1 у вищевказаному гуртожитку.
Посилаючись на вимоги діючого законодавства - ст.ст. 64, 65, 124, 125 ЖК УРСР - представник позивача просить суд виселити ОСОБА_1 з кімнати АДРЕСА_3 без надання іншого приміщення, а також стягнути з ОСОБА_1 на користь КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» заборгованість по сплаті за комунальні послуги у розмірі 113 134,68 грн.
Присутній у судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.
Сповіщений про час та дату розгляду справи відповідач ОСОБА_1 до зали суду не з'явився, звернувся до суду із відзивом на позовну заяву, який обґрунтував наступним. Дійсно, він ОСОБА_1 з 29.12.1982 року проживає у кімнаті АДРЕСА_3 на підставі ордеру, виданого 12.04.1988р. на підставі рішення Броварської ради народних депутатів. Зазначає, що іншого житла він не має та договір на право проживання в гуртожитку від 25.01.2008р. він не підписував. Посилаючись на вимоги ст..125 ЖК УРСР, ОСОБА_1 вважає себе особою, яка не може бути виселена із службового жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення та просить суд відмовити у задоволенні позову.
У наданій представником позивача відповіді на відзив, було долучено розрахунок заборгованості по сплаті за комунальні послуги та рішення щодо затвердження тарифів на комунальні послуги, на задоволенні позовних вимог наполягав.
Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши зміст відзиву, відповіді на відзив та інших письмових доказів суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини та приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 130 ЖК України порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Промірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 1 ст. 109 ЖК УРСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.
Осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення (ч. 3 ст. 116 ЖК УРСР ).
Відповідно до ст. 18 ЖК УРСР, управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником.
Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 12.04.1985, № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», в силу ст. 61 Житлового кодексу України житлово-експлуатаційна організація, а при її відсутності - підприємство, установа, організація як наймодавець можуть бути стороною в спорах, що виникають з договорів найму жилого приміщення.
Вони вправі, зокрема, пред'являти позови про визнання наймача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, розірвання договору найму жилого приміщення і виселення в зв'язку з систематичним порушенням правил співжиття, псуванням і руйнуванням жилих приміщень. Однак у справах із питань, віднесених до компетенції органів місцевого самоврядування чи місцевої державної адміністрації, або з питань управління житловим фондом, віднесених його власником або уповноваженим ним органом до свого відання згідно зі ст. 18 ЖК (наприклад, про визнання ордера недійсним, надання, бронювання або обмін жилого приміщення, визнання права на жиле приміщення крім випадків, коли в ньому проживають інші члени сім'ї наймача), належною стороною повинен бути відповідний орган чи власник житлового фонду.
Відповідно до п. 14 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» визначено проживання у гуртожитку на правових підставах - це проживання у гуртожитку (використання жилої площі в гуртожитку в якості житла) відповідно до цього Закону, а саме: а) у відомчих гуртожитках державної та комунальної форми власності - виключно за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі спеціального ордера, виданого згідно із статтею 129 Житлового кодексу Української РСР; б) у гуртожитках колишніх державних і комунальних підприємств та організацій, що були включені до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі масової приватизації та корпоратизації: до включення таких гуртожитків до статутних капіталів зазначених товариств та після передачі таких гуртожитків у комунальну власність відповідно до цього Закону - виключно за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі спеціального ордера, виданого згідно із статтею 129 Житлового кодексу Української РСР; після включення таких гуртожитків до статутних капіталів зазначених товариств до передачі таких гуртожитків у комунальну власність відповідно до цього Закону - за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі спеціального ордера, виданого згідно із статтею 129 Житлового кодексу Української РСР, або на підставі договору оренди житла, укладеного згідно із статтями 810, 811-813 Цивільного кодексу України на вимогу власника гуртожитку (його представників), за умови, що мешканець гуртожитку або його сім'я були вселені у гуртожиток на підставі спеціального ордера та проживали у гуртожитку за договором найму жилого приміщення;
Відповідно до вимог ст.124 ЖК УРСР, робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.
Відповідно до вимог ст.125 ЖК УРСР, без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено:
-осіб з інвалідністю внаслідок війни та інших осіб з інвалідністю з числа військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті СРСР чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, зв'язаного з перебуванням на фронті; учасників Другої світової війни, які перебували у складі діючої армії; сім'ї військовослужбовців і партизанів, які загинули або пропали безвісти при захисті СРСР чи при виконанні інших обов'язків військової служби; сім'ї військовослужбовців; осіб з інвалідністю з числа осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків;
-осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років;
-осіб, що звільнені з посади, у зв'язку з якою їм було надано жиле приміщення, але не припинили трудових відносин з підприємством, установою, організацією, які надали це приміщення;
-осіб, звільнених у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників;
-пенсіонерів по старості, персональних пенсіонерів; членів сім'ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення; осіб з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання I і II груп, осіб з інвалідністю I і II груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб та осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Як встановлено у судовому засіданні, 12.04.1988 року на підставі Рішення Броварської Ради народних депутатів від 19.01.1988 року був виданий ордер на кімнату в сімейному гуртожитку ОСОБА_3 , відповідно до якого, їй дозволено займати кімнату АДРЕСА_1 . Відповідно до вказаного ордеру, разом з наймачем ОСОБА_3 проживали син - відповідач ОСОБА_1 та донька ОСОБА_4 . 25 січня 2008 року між Броварською ЦРЛ та ОСОБА_3 укладено договір оренди житлового приміщення, відповідно до умов якого, власник надає житлове приміщення №92=18,04 кв.м., а наймач не має права використовувати житлове приміщення не за призначенням. Також, відповідно до п.п.2,3 Договору, Наймач оплачує за підсумком договору вартість найму житлового приміщення не пізніше 10 числа кожного місяця на розрахунковий рахунок Власника. Згідно п.7 Договору, після закінчення строку договору, якщо не має угоди про його продовження на новий строк або у разі дострокового розірвання його, наймач зобов'язаний у 10-денний строк здати приміщення, обладнання та інвентар у повному порядку. Відповідно п.8 Договору, наймач, що перебував у відносинах з Власником, при припиненні трудових відносин, звільняє наймане приміщення в 3-денний термін з дня звільнення.
Згідно довідки №181 від 21.11.2024р., ОСОБА_3 дійсно працювала в Броварський ЦРЛ на посаді директора гуртожитку з 08.04.1988 року, наказ №133 від 07.04.1988р. Переведена на посаду кастелянши відділення швидкої допомоги з 01.12.2005 р. за наказом №182-к від 01.12.2005р. Після чого, ОСОБА_3 була звільнена за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України з 03.01.2007р. відповідно до Наказу №1-к від 02.01.2007р.
З 06 липня 2018 року Броварську ЦРЛ реорганізовано на Комунальне некомерційне підприємство «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» Броварської районної ради Київської області та Броварської міської ради Київської області, згідно наказу №1 від 12.07.2018р. Після чого, з 03.06.2021р. підприємство було перейменовано на Комунальне некомерційне підприємство «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» територіальних громад Броварського району Київської області, згідно наказу №1 від 03.06.2021р.
Відповідно рапорту завідувача гуртожитку Павленко В.М. вказано, що відповідач ОСОБА_1 мешканець гуртожитку кімнати № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , систематично не сплачує комунальні послуги протягом багатьох років, незважаючи на проведені з ним бесіди. Згідно довідки №2924 від 17.10.2024р., наданої адміністрацією КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» по розрахунку наявної заборгованості комунальних послуг за період січень 2017 року по вересень 2024 року у сумі 113 134,68 грн.
Суд зазначає, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Результат аналізу статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Отже, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Посилаючись у позовній заяві на вимоги ст.ст. 124, 125 ЖК УРСР, як на підстави для виселення відповідача ОСОБА_1 без надання іншого приміщення - представником позивача не надано доказів як непроживання у кімнаті АДРЕСА_3 самого наймача ОСОБА_3 , так й доказів настання смерті останньої, що унеможливлює застосування у даному випадку наслідків вищевказаних вимог ЖК УРСР відносно лише відповідача ОСОБА_1 . Тобто, представником позивача не визначено коло належних відповідачів, а обґрунтування вимог лише до ОСОБА_1 , який вказаний у позові членом сім'ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення - носить характер припущень та не може бути покладено в основу судового рішення.
Керуючись статтями 10, 15, 19, 30, 60, 88, 175-179, 212 - 215, 265 ЦПК України-
Відмовити у задоволенні позовних вимог КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» до ОСОБА_1 про виселення без надання іншого жилого приміщення та стягнення заборгованості.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Писанець Н.В.