01 грудня 2025 р. Справа № 480/217/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: П'янової Я.В. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 (головуючий суддя І інстанції: В.О. Павлічек) по справі № 480/217/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.12.2024 №182950007389 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ “Про державну службу» з дати звернення 20.12.2024, з визначенням розміру пенсії з урахуванням довідок: Конотопської районної державної адміністрації Сумської області від 19.12.2024 № 01- 30/5470 про стаж роботи ОСОБА_1 на посадах, віднесених до державної служби відповідно до ЗУ “Про державну службу», постанови КМУ від 25.03.2016 №229 “Про порядок обчислення стажу державної служби», довідки Конотопської районної державної адміністрації від 16.12.24 №01- 32/5412 про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); довідки Конотопської районної державної адміністрації від 19.12.24 №01-32/5469 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка працювала на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і яка на дату виходу на пенсію не перебуває на державній службі, довідки Конотопської районної державної адміністрації про інші складові заробітної плати для призначеної пенсії державного службовця від 16.12.2024 № 01-32/5413.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.12.2024 №182950007389 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ “Про державну службу», з дати звернення 20.12.2024.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не погодившись із рішенням суду в частині задоволення позову, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що загальний страховий стаж складає 35 роки 6 місяців 07 днів, стаж на посадах державної служби - 1 рік 1 місяць 0 днів (за період з 31.03.2015 по 01.05.2016), що свідчить про відсутність підстав переведення позивача на пенсію за Законом "Про державну службу".
Зазначає, що період роботи позивача в органах податкової міліції, правомірно не зарахований пенсійним органом, оскільки заявнику відповідно до ч.2 ст.573 Митного Кодексу присвоювалися спеціальні звання. Проте, Положення про спеціальні звання посадових осіб органів доходів і зборів, порядок присвоєння цих звань та їх співвідношення з рангами державних службовців, а також розміри надбавок до посадового окладу за спеціальні звання затверджується КМУ , відповідно ці посади не належать до посад, віднесених до відповідних категорій посад державних службовцем, визначених ст.25 Закону №3723.
Посадовим особам ДПС присвоювалися спеціальні звання, визначені п.343.1. ст.343 ПК України, відповідно ці посади не належать до посад, віднесених до відповідних категорій посад державних службовцем, визначених ст.25 Закону №3723.
Період роботи позивача в Конотопській районній державній адміністрації правомірно не включено, оскільки після 04.07.2001 згідно Закону України " Про службу в органах місцевого самоврядування" посади в органах місцевого самоврядування віднесені до посад органів місцевого самоврядування, до цього час ці посади були віднесені до посад держаної служби.
Так, інші посади на яких працював позивач не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723, отже позивач не має необхідного стажу для призначення
Позивачем подано відзив, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення без змін, оскільки вважає дане рішення суду в цій частині законним та обґрунтованим.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений склад колегії: головуючий суддя ОСОБА_2 , судді Бегунц А.О., Калиновський В.А.
У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_3 у відставку, на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений новий склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді П'янова Я.В., Бегунц А.О.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Сумській області та з 11.11.2022 отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058.
20.12.2024 ОСОБА_1 подав заяву про переведення на пенсію за віком за Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII.
За принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.12.2024 №182950007389 відмовлено в переведенні на пенсію згідно ЗУ “Про державну службу», у зв'язку з відсутністю правових підстав.
Зазначено, що загальний страховий стаж складає 35 роки 6 місяців 07 днів, стаж на посадах державної служби - 3 роки 10 місяців 2 дні. Станом на 01.05.2016 заявник працював на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення пенсійного органу прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та з метою належного захисту прав позивача, зобов'язав перевести позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ “Про державну службу», з дати звернення 20.12.2024.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
01.05.2016 набув чинності Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII), згідно з частиною другою Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Таким чином законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ.
Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статті 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії.
Перерахунок пенсії, за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії, у зв'язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством.
Спірні правовідносини в цій справі стосуються переведення позивача з одного виду пенсії - за віком відповідно до Закону №1058-IV на інший вид - пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Колегією суддів встановлено, що позивач, звертаючись до пенсійного органу із заявою від 20.12.2024, просив перевести його на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", до якої додав паспорт, довідки про заробітну плату від 16.12.2024 та від 19.12.2024, трудову книжку та документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або записів у ній.
За наслідками розгляду документів, рішенням ГУ ПФ України в Харківській області від 25.12.2024 відмовлено у переведенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" ОСОБА_1 , у зв'язку із відсутністю правових підстав.
Згідно рішення пенсійного органу загальний страховий стаж складає 35 роки 6 місяців 07 днів, стаж на посадах державної служби - 3 роки 10 місяців 2 дні. Станом на 01.05.2016 заявник працював на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав, що ГУ ПФ України в Харківській області безпідставно не зараховано позивачу періоди проходження ним служби з 11.06.1990 по 27.06.1997 в органах внутрішніх справ України та з 27.06.1997 по 03.12.2001, 01.02.2002 по 16.09.2002 в органах податкової міліції до стажу державної служби, що свідчить про протиправність спірного рішення.
Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги, що спірне рішення містить лише посилання на норми Законів України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", відомості про загальний страховий стаж та стаж на посадах державної служби Поляченка С.Ю.
Водночас, відомостей щодо періодів роботи позивача, які не зараховані до стажу державної служби, причин їх не зарахування, досліджених пенсійним органом документів, обґрунтованих підстав відмови у призначенні бажаного ОСОБА_1 пенсії рішення пенсійного органу не містить.
Зазначені апелянтом пояснення щодо не врахованих періодів роботи позивача до стажу державної служби, колегія суддів не враховує, оскільки вказані обставини не були покладені в основу спірного рішення.
Колегія суддів вважає за доцільне наголосити, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень.
Про дотримання пенсійним органом вимог обґрунтованості під час прийняття відповідного акту індивідуальної дії свідчитиме належна мотивація його висновку, зокрема зі встановленням обставин, що мають значення для призначення пенсії, а також за умови посилання на докази, якими такі обставини можуть бути підтверджені, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення.
І навпаки, не наведення мотивів прийнятих рішень «суб'єктивізує» акт державного органу та не дає змогу суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган прийшов саме до таких висновків, надати їм правову оцінку та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, ГУ ПФ України в Харківській області всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України правомірності прийнятого рішення ні суду першої, ні апеляційної інстанції не довело.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку щодо необґрунтованості рішення ГУ ПФ України в Харківській області від 25.12.2024 про відмову в переведенні позивача на пенсію за віком на підставі Закону України "Про державну службу" та наявності підстав для його скасування.
Суд першої інстанції, скасовуючи спірне рішення та зобов'язуючи пенсійний орган перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", не врахував вищенаведених обставин, у зв'язку з чим передчасно вдався до оцінки віднесення періодів роботи позивача з 11.06.1990 по 27.06.1997, з 27.06.1997 по 03.12.2001, з 01.02.2002 по 16.09.2002 до стажу державної служби для призначення пенсії за віком на підставі Закону України "Про державну службу".
Колегія суддів зауважує, що першочергово оцінку наведеним обставинам має надати пенсійний орган, в протилежному випадку судом буде здійснено втручання у дискреційні повноваження відповідача, що суперечить Конституції України та чинному законодавству.
З урахуванням викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно встановив обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим судове рішення в частині зобов'язання пенсійний орган перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з дати звернення 20.12.2024.
Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Слід зазначити, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (стаття 2 КАС України). Відтак, обираючи спосіб захисту прав позивача, суди мали б зважати на ефективність такого захисту.
Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту, згідно з якою засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13 Конвенції, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).
Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 у справі "Джорджевич проти Хорватії", п. 101; рішення від 06.11.1980 у справі "Ван Остервійк проти Бельгії", п.п. 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин кожної конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Відповідно до ч.1 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Отже повноваження із прийняття рішення про призначення пенсії належить до повноважень відповідача.
Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб'єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.
Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
При цьому застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з'ясування судом, чи виконані всі умови, передбачені законодавством, необхідні, зокрема, для призначення пенсії за віком на підставі Закону України "Про державну службу".
Колегія суддів враховує правову позицію, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №806/965/17 та від 27.09.2021 у справі №380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи, що пенсійним органом не надано жодної оцінки документам позивача на підтвердження стажу роботи, фактично не досліджено дотримання ОСОБА_1 умов для призначення спірного виду пенсії, колегія суддів дійшла висновку, що належним засобом захисту прав позивача буде зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.12.2024 про перехід на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" з урахуванням висновків суду.
За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в частині задоволення позову зроблені за неповного встановлення обставин по справі, в той час як доводи апеляційної скарги частково спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 по справі № 480/217/25 - скасувати в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ "Про державну службу", з дати звернення 20.12.2024.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.12.2024 про перехід на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" з урахуванням висновків суду.
В іншій рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 по справі № 480/217/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Я.В. П'янова А.О. Бегунц