Справа № 159/6708/25
Провадження № 2/159/2156/25
01 грудня 2025 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі
головуючого судді - Смалюха Р.Я.,
за участю
секретаря судового засідання - Клевецької О.М.,
позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про збільшення розміру аліментів,
ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач або ОСОБА_2 ) в якому просить збільшити розмір аліментів, стягнути з відповідача аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 4000,00 грн., щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Ковельського міськрайонного суду від 07.12.2017, яке набрало законної сили, з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі по 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з 17 жовтня 2017 року і до досягнення старшою дитиною повноліття. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 досягли повноліття та стягнення аліментів припинилось. Яв зазначає позивач, розмір аліментів, які стягуються з відповідача на утримання сина ОСОБА_3 , не достатній для задоволення мінімальних потреб дитини. Крім того вважає, що відповідач має достатню фінансову можливість щодо сплати аліментів у більшому розмірі. Просить змінити спосіб стягнення аліментів та стягувати з відповідача аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі 4000 грн. щомісячно.
Свої вимоги мотивує положеннями статей 192, 180, 181, 182 Сімейного кодексу України (далі - СК України) щодо можливості збільшення у судовому порядку розміру аліментів, Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Ухвалою від 23.09.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено 10.11.2025.
У судове засідання 10.11.2025 сторони у справі не прибули, судове засідання відкладено на 25.11.2025.
25.11.2025 у судове засідання прибув позивач, який підтримав позов у повному обсязі.
В судовому засідання 25.11.2025 відповідач позов визнав, не заперечує проти його задоволення, погодився сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі 4000 грн. щомісячно до досягнення ним повноліття.
Верховний Суд у своїх постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19) та від 8 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) наголосив, що якщо учасники судового процесу, зокрема сторони чи їхні представники, не з'явилися на судове засідання, але суд дійде висновку, що наявних матеріалів достатньо для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, розгляд справи може бути завершено без її відкладення. Основним критерієм для відкладення справи є не відсутність сторони або її представника, а неможливість вирішення спору в межах відповідного судового засідання.
У цій справі суд вважає, що наявних матеріалів достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, тому вирішення спору по суті може відбутися без відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні суд перейшов до стадії прийняття судового рішення у справі та повідомив учасників справи, що повний текст судового рішення буде оголошений у судовому засіданні 01.12.2025
Вивчивши матеріали справи, обґрунтування та пояснення сторін, суд зазначає таке.
Копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 доводиться та обставина, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .
Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 15.03.2017, яке набрало законної сили 28.03.2017 шлюб між ОСОБА_6 , та ОСОБА_2 розірвано.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07.12.2017, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 стягувались аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі по 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з 17 жовтня 2017 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 досягли повноліття та стягнення аліментів припинилось.
З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 вбачається, що позитвач ОСОБА_6 зареєструвала шлюб 17.03.2023 року з ОСОБА_7 . Після реєстрації шлюбу подружжю присвоєно прізвище « ОСОБА_8 ».
Неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає з матір'ю ОСОБА_1 в АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою Поворської сільської ради № 906 від 01.09.2025.
Тобто, з відповідача, на підставі рішення суду, стягувались аліменти на утриманні неповнолітніх дітей у частці від заробітку.
Позивач просить збільшити розмір аліментів на надалі стягувати з відповідача аліменти на утримання неповнолітнього сина у твердій грошовій сумі. Тобто, позивач фактично ставить питання не про збільшення розміру аліментів, а саме про зміну способу стягнення аліментів.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною другою статті 141 Сімейного кодексу України визначено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Вказана стаття не містить будь-яких умов за яких одержувачу аліментів може бути відмовлено судом у способі стягненні аліментів. Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18, згідно із яким спосіб стягнення коштів на утримання дитини визначається за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина. Тобто, позивач наділений абсолютним правом на зміну способу стягнення аліментів.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові ВС від 14 листопада 2018 року у справі № 372/2393/17, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце як внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів, так і внаслідок бажання стягувача змінити спосіб стягнення аліментів в силу інших обставин. Тобто, зміна способу стягнення аліментів передбачає зміну їх розміру.
Тобто, право вимагати зміну способу стягнення присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
Окрім цього, право вибору способу стягнення аліментів надано лише тому з батьків, з ким проживає дитина, а визначений рішенням суду спосіб стягнення аліментів може бути змінений лише за позовом одержувача аліментів (правовий висновок, викладений в постановах Верховного Суду від: 10 жовтня 2019 року у справі № 644/4836/18 (провадження № 61-13257св19); від 24 лютого 2020 року у справі № 539/3532/18 (провадження № 61-10880св19).
Відповідно до ст.. 192 СК України, р озмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів, шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Такий висновок викладено у постанові ВСУ від 05.02.2014 у справі № 6-143цс13.
Спільний син сторін проживає з матір'ю. Відповідач є батьком дитини та на нього покладено однаковий з позивачем обов'язок щодо утримання та матеріального забезпечення свого сина. Розмір аліментів у частці від заробітку, що стягуються за рішенням суду, є недостатнім для задоволення потреб неповнолітнього сина.
При цьому, суд звертає увагу, що звернення позивача з позовом про зміну способу стягнення аліментів є її правом і не залежить від зміни матеріального становища відповідача.
Оскільки в судовому засіданні позивач позов визнав повністю, не заперечує проти зміну способу стягнення аліментів та погоджується сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина в сумі 4000 грн. щомісячно, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають задоволенню.
Суд приходить до висновку, що стягнення аліментів на дитину в розмірі 4000 грн. буде відповідати принципам розумності та справедливості і не буде становти для відповідача надмірного фінансового тягаря.
У випадку виникнення умов, передбачених ст. 192 СК України, відповідач матиме право ініціювати питання про зміну розміру аліментів.
Згідно з п.23 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
У зв'язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», тому судовий збір в сумі 1211,20 гривень слід стягнути з відповідача на користь держави.
Керуючись ст.ст. 81, 141, 235, 258, 259 ЦПК України, ст.192 СК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів задовольнити повністю.
Змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на підставі рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07.12.2017 у справі № 159/3945/17 та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в твердій грошовій сумі, в розмірі 4000,00 гривень щомісячно, проте не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1211,20 грн. судового збору.
Копію рішення направити сторонам у справі.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).
Повне судове рішення складене 01.12.2025.
Головуючий:Р. Я. СМАЛЮХ