01 грудня 2025 р. Справа № 520/26214/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: П'янової Я.В. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2025, (головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В.) по справі № 520/26214/25
за позовом ОСОБА_1
до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області"
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області», щодо відмови у оформленні та направленні подання про призначення пенсії та всіх необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби», із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби на пільгових умовах;
- зобов'язати Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області» оформити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області подання про призначення пенсії та всі необхідні документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби», із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби на пільгових умовах.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2025 року позов залишено без руху.
Залишаючи позов без руху суд надав повивачу 10 днів для усунення недоліків, а саме подання заяви про поновлення строку звернення та доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 року позов повернуто.
Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, не вірну оцінку обставинам справи, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що до правовідносин щодо видачі довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій військовослужбовцям не застосовується шестимісячний строк звернення, оскільки це б унеможливило реалізацію права, гарантованого ст.63 Закону №2262-ХІІ.
Позивач своєчасно , ще в 2023 звернуся до суду за захистом своїх прав з такими саме вимогами, проте справа №520/26977/23 перебувала у провадженні суду понад два роки (з 26.09.2023 по 30.09.2025), за наслідками розгляду якої позов залишено без розгляду, оскільки адвокат Коломойцев Микола Миколайович використовував ордер серії АН №1131205 для надання правничої допомоги у судах при подачі різних трьох адміністративних позовів, що об"єктивно виключає неумисність дій представника.
Зазначає, що повторне звернення стало можливим лише після ухвали про залишення позову без розгляду. Повторне подання позову 01.10.2025 року - на наступний робочий день після залишення попереднього без розгляду - здійснене без зволікання, що відповідає ч.4 ст.240 КАС України. Отже, затримка у повторному зверненні зумовлена не діями позивача, а тривалим перебуванням первинної справи у суді, і має визнаватись поважною причиною пропуску строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційна скарга розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п.п. 3 та 5 ч. 1 ст. 171 КАС суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу, та чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно із ч.ч. 1 та 2 ст. 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 123 КАС у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно зі ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ у п.п. 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
Таким чином, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Оцінюючи обставини звернення позивача з позовом до суду з урахуванням наведених вище висновків ЄСПЛ, а також положень частини другої статті 122 КАС, колегія суддів зазначає, що вказаною нормою ст. 122 КАС встановлено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який не ставить під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідує легітимну мету щодо поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.
Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що 01.03.2023 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії та оформлення необхідних документів.
29.03.2023 Державна установа «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області», листом від 29.03.2023 року за № 33/41-1003 відмовив у направленні документів для призначення пенсії.
Відмова відповідача від 29.03.2023 вперше оскаржена позивачем до Харківського окружного адміністративного суду шляхом подання позову з тих самих підстав до того ж відповідача та із тим самим предметом позову у жовтні 2023 року, тобто своєчасно.
З 27.10.2023 до 30.09.2025 справа перебувала в провадженні Харківського окружного адміністративного суду .
30.09.2025 ухвалою Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без розгляду, оскільки адвокат Коломойцев Микола Миколайович використовував ордер серії АН №1131205 для надання правничої допомоги у судах при подачі різних трьох адміністративних позовів. Тому, зважаючи на наявні документи, що надані в якості повноважень на представництво позивача, позовну заяву подано та підписано адвокатом Коломойцевим М.М. при відсутності належних повноважень на ведення справи.
Вдруге 01.10.2025 позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду, із позовною заявою з тими саме вимогами до того самого позивача, усунувши всі недоліки.
Залишаючи без руху Харківський окружний адміністративний суд зазначив, що позивачем не наведено підстав для поновлення строку на звернення до суду з 29.03.2023 року.
На виконання вимог суду позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якому зазначено, що первинно оскаржив дії відповідача своєчасно, проте тривале перебування справи в суді та подальше залишення позову без розгляду є поважною причиною пропуску строку звернення до суду вдруге.
Суд першої інстанції виходив з того, що зазначені позивачем обставини не є поважними та залишив позов без розгляду.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції помилковими з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, вперше позивач звернувся в межах строку визначеного процесуальним законом, однак у зв'язку з тим, що апеляційна скарга підписана особою, яка не має права представляти інтереси скаржника, вказана апеляційна скарга була повернута скаржнику ухвалою апеляційного суду.
Вдруге апеляційну скаргу позивачем подано у найкоротший строк з моменту направлення копії ухвали про повернення апеляційної скарги, поданої раніше, а саме наступного дня. Заявником до апеляційної скарги додано ордер, що дає можливість представляти інтереси позивача в суді апеляційної інстанції, одночасно заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивовано тим, що скаржник звертався з апеляційною скаргою вперше із дотриманням строків на апеляційне оскарження.
Відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення в порядку, встановленому законом.
Тобто, скаржник має право на повторне звернення з апеляційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги і таке звернення відбувається без зволікання.
Колегія суддів констатує, що сам факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, однак, при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також характер процесуальної поведінки скаржника щодо виконання своїх обов'язків.
Колегія суддів вважає необхідним наголосити, що суд повинен звертати увагу на усі доводи учасників справи, на тривалість строку, який пропущено, на поведінку учасників протягом цього строку, на дії, які він учиняв, і чи пов'язані вони з підготовкою до звернення до суду, а також враховувати дії самого суду. Усі ці обставини належить оцінювати у сукупності, гарантувавши доступ до правосуддя особам, які вважають, що їхнє право порушене, і які діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин.
Поряд з цим, необхідно зазначити, що КАС України не встановлює переліку підстав для поновлення процесуального строку. Підставами для поновлення процесуального строку можуть бути поважні причини, з яких цей строк був пропущений. У свою чергу, питання щодо поважності причини пропуску процесуального строку є питанням факту, а не питанням права.
Надаючи оцінку доводам позивача щодо тривалого перебування справи у провадженні суду, суд першої інстанції виходив з того, що зазначене не позбавляло представника позивача у статусі адвоката можливості належно контролювати перебіг судового процесу, відстежувати судові ухвали та своєчасно реагувати на виявлені процесуальні недоліки. Крім того, відсутність рішення по суті в межах первинної справи №520/26977/23 не створювала заборони для позивача вжити заходів щодо усунення недоліків ордера або уточнення представництва в межах уже відкритого провадження.
Проте, судом не враховано, що на саме суд покладено обов'язок під час прийняття позовної заяви перевіряти повноваження особи , що підписала позов та в строки, визначені КАС України застосувати процесуальні наслідки під час вирішення питання щодо відкриття провадження, зокрема залишити позов без розгляду.
Доводи представника позивача про те, що до винесення ухвали про залишення без розгляду 30.09.2025 він не мав права звернутися з повторним позовом, оскільки це могло б кваліфікуватися як зловживання процесуальними правами, помилково не враховані судом, як поважна причина пропуску строку.
Так, дійсно відповідно до п. 2) ч.2 ст.45 КАС України суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями
Крім того, позивач мав законні очікування на вирішення його справи судом по суті позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та положення КАС України, якими передбачено, що строк на подання апеляційної скарги може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оформлення апеляційної скарги у відповідності до вимог КАС України, у цьому випадку - додано ордер, що дає можливість представляти інтереси позивача в суді апеляційної інстанції, та бажання заявника реалізувати своє право оскарження судового рішення у цій справі після надіслання судового рішення у найкоротші строки, зокрема у цій справі - наступного дня, що є свідченням того, що позивач намагався вчинити усі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 04.02.2021 у справі №640/526/19, від 16.05.2024 у справі №160/27047/21.
У зв'язку з вказаним, колегія суддів вважає, що вказані обставини та докази у їх сукупності свідчать, що в цьому випадку в діях позивача не вбачається ознак невиправданої бездіяльності чи зловживання процесуальними правами та обов'язками.
Таким чином, вказане свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції про неповажність підстав пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення та, відповідно, передчасність застосування наслідків щодо відмови у відкритті апеляційного провадження, передбачені п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Враховуючи викладене, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 320 КАС України колегія суддів дійшла висновку, що через невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, ухвала суду підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 по справі № 520/26214/25 - скасувати.
Прийняти постанову, якою справу № 520/26214/25 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Я.В. П'янова А.О. Бегунц