про залишення позовної заяви без руху
01 грудня 2025 року справа № 200/8362/25
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Паламар П.Г., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду з Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов адвоката Рубана О.М. в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) в якому просить:
-визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у застосуванні із 10 березня 2022 року по 12 квітня 2025 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні позивачу грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок, доплат, одноразової грошової допомоги, компенсації невикористаної основної відпустки та компенсації невикористаної додаткової відпустки учаснику бойових дій, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням та звільненням з військової служби;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період із 10 березня 2022 року по 13 квітня 2025 року, а також грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2025 роки, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 та 01.01.2025 відповідно, із врахуванням раніше виплачених сум;
-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у неправильному нарахуванні та невиплаті позивачу із 10 березня 2022 року по 12 квітня 2025 року надбавки за вислугу років, передбаченої Додатком 16 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017, без врахування фактичної вислуги років;
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу із 10 березня 2022 року по 12 квітня 2025 року надбавку за вислугу років, передбачену Додатком 16 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017, із врахування фактичної вислуги років та раніше виплачених сум;
-визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби на підставі пункту 1 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» №460 від 17.09.2014 року у розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за 37 повних календарних місяців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період;
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 2 статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 10 (десять) календарних років служби;
-стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 5000грн.
Вивчивши позовну заяву, суддя вважає, що вона не відповідає вимогам ст. 160, 161 КАС України, а тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, виходячи з наступного.
Приписами ч. 1, 2 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ “Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-ІХ) внесено зміни, зокрема, до статті 233 Кодексу законів про працю України.
Приписами ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Закон №2352-ІХ набув чинності 19.07.2022.
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.08.2024 у справі №580/9690/23, від 10.10.2024 у справі №200/5937/23.
Згідно адміністративного позову є спірним виплата грошового забезпечення за період з 10.03.2022 по 12.04.2025 у той час як 12.04.2025 року його звільнено з військової служби, проте до суду з даним позовом звернувся лише 28.10.2025, тобто позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду з адміністративним позовом, передбачений статтею 233 Кодексу законів про працю України, з дня звільнення з військової служби.
Суд враховує, що грошове забезпечення за весь період служби, не належить до сум, що належать працівникові саме при звільненні.
В питаннях пов'язаних із застосуванням строків давності Європейський суд з прав людини висловив свою позицію в справі “Олександр Волков проти України» (Заява N 21722/11 остаточне рішення від 27 травня 2013 року, §137), вказавши, що “… строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними ... Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.»
Таким чином право особи на звернення до суду не є необмеженим.
Будь-яких обставин і фактів, які об'єктивно перешкодили позивачу своєчасно звернутися до суду щодо нарахування та виплати йому суми грошового забезпечення про які позивач повинен був дізнатися під час проходження служби, у т.ч протягом розумного строку.
Суддя врахував, що згідно із ст. 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
Тобто, позивач повинен знати про невиплату йому грошового забезпечення за спірний період при кожній щомісячній виплаті грошового забезпечення, в тому числі і при звільненні.
Отже, позивач пропустив тримісячний строк, передбачений ч. 1 ст. 233 КЗпП України.
Частина 1 ст. 121 КАС України передбачає, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 140/1770/19 зроблено висновок, що зміна правового регулювання, та підтверджені у встановленому порядку фактичні обставини щодо неможливості реалізації права особою, перелік спрямованих нею на досягнення цієї мети заходів підлягають оцінці судом за заявою позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду в кожному конкретному випадку при з'ясуванні поважності причин пропуску цього строку.
Позивач не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що з часу звільнення зі служби до дати звернення до відповідача, вчиняв дії з метою з'ясування обставин щодо нарахування належного грошового забезпечення відповідачем.
Вказане свідчить, що позивач проявив байдужість до своїх прав, що не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Отже позивач не довів, що строк звернення до суду пропущений ним з поважних причин.
Частиною 6 статті 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
У силу вимог ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Отже, позивач повинен надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, зазначивши підстави поважності пропуску строку та надати докази поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 160, 161, 169 КАС України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу строк тривалістю десять днів з моменту отримання копії даної ухвали, протягом якого останній має усунути недоліки позовної заяви.
У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачеві.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СуддяПетро ПАЛАМАР