01 грудня 2025 року Справа № 580/11611/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження клопотання представника Головного управління ДПС у Черкаській області про залишення без розгляду позовної заяви в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “БК Альянс-Трансбудсервіс» до Головного управління ДПС у Черкаській області, ДПС України про визнання протиправними та скасування рішень і зобов'язання вчинити дії,
16.10.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю “БК Альянс-Трансбудсервіс» (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач 1), ДПС України (далі - відповідач 2), в якому позивач просить:
визнати протиправними та скасувати Рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних: від 24.03.2025 №12659183/44942892, від 24.03.2025 №12659184/44942892, від 24.03.2025 №12659185/44942892 прийнятих комісією Головного управління ДПС у Черкаській області про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних;
зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні від 18.09.2024 №3, від 25.11.2024 №6, від 28.02.2025 №3, подані ТОВ “БК Альянс-Трансбудсервіс» в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх фактичного подання.
Ухвалою від 21.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Також суд поновив товариству з обмеженою відповідальністю “БК Альянс-Трансбудсервіс» строк звернення в суд.
07.11.2025 представник відповідача подав суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яке мотивоване тим, що позивач пропустив строк звернення в суд.
Оцінивши доводи клопотання, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
На підставі ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ч.4 ст.122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18 (адміністративне провадження № К/9901/16396/19) дійшла висновку, що спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов'язані з нарахуванням грошових зобов'язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов'язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тому інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки: а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу; б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України.
Суд встановив, що позивач оскаржив в адміністративному порядку рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС в Черкаській області від 24.03.2025 №№ 12659183/4494289, 12659184/4494289, 12659185/4494289 до ДПС України.
Рішеннями ДПС України від 07.04.2025 №№ 15313/446942892/2, 15272/446942892/2, 15304/446942892/2 скарги залишилися без задоволення, а рішення - без змін. Вказані рішення ДПС України про результати розгляду скарги згідно квитанції, доставлено в електронний кабінет платника 07.04.2025.
Водночас, ч.1 статті 121 КАС України передбачає, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.
Верховний Суд у постанові від 11 лютого 2025 року у справі №160/9000/24 зазначив, що оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Усталеною також є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Суд зазначає, що позивач до позовної заяви додав суду клопотання про поновлення строку звернення в суд, яке мотивоване тим, що директор позивача перебував у відрядженні, що стало перешкодою вчасному зверненню до суду.
Оскільки позивачем подано суду наказ про відрядження директора ТОВ “БК Альянс-Трансбудсервіс» у період з 01.06.2025 до 10.10.2025, з метою забезпечення права позивача на доступ до правосуддя, суд в ухвалі про відкриття провадження у справі дійшов висновку визнати поважним та поновити позивачу строк звернення в суд.
Отже, питання поновлення провадження суд вирішив під час відкриття провадження у справі.
При цьому, згідно зі ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», Європейська Конвенція “Про захист прав людини і основоположних свобод» і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.
Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Іліан проти Туреччини», правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично й не має абсолютного характеру.
На підставі ч.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні ЄСПЛ по справі “Мушта проти України» зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 04.12.1995 у справі “Беллет проти Франції», в якому Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Також, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладене, з метою забезпечення права позивача на доступ до правосуддя, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст.ст. 240, 241-246, 255, 295 КАС України, суд
1. Відмовити повністю у задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Київській області від 07.11.2025 (вх. від 07.11.2025 №55588/25) про залишення позовної заяви без розгляду.
2. Копію ухвали направити учасникам справи.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів з моменту її складення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ