28 листопада 2025 року м. ПолтаваСправа №440/2726/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, та
1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (надалі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУПФ України в Полтавській області), у якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФ України в Полтавській області від 21.11.2024 №046850012683 про відмову у призначенні пенсії за віком;
зобов'язати ГУПФ України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.11.2024 про зарахування до загального страхового стажу періоду її роботи з 12.07.2000 по 29.02.2004 на посаді менеджера у ТОВ "ВТФ "Венесуела" та зарахувати до її страхового стажу період роботи з 12.07.2000 по 29.02.2004 на посаді менеджера у ТОВ "ВТФ "Венесуела".
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що позивачці виповнилось 60 років, а сукупний стаж роботи дає їй право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". На думку позивачки, пенсійний орган безпідставно відмовив у зарахуванні до її стажу, що враховуються при призначенні та обчисленні пенсії, окремих періодів роботи, чим порушив її право на належне соціальне забезпечення.
2. Позиція відповідача.
Представник ГУПФ України в Полтавській області у відзиві на позов просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю /а.с. 40-44/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що спірне рішення вважає обґрунтованим та правомірним, оскільки на підставі наданих позивачкою разом із заявою про призначення пенсії документів підтверджено страховий стаж тривалістю 22 роки 6 місяців 27 днів, що недостатньо для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).
За приписами пункту 2 частини першої статті 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Обставини справи
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджено копією паспорта громадянина України /а.с. 6/.
15.11.2024 позивачка звернулась до пенсійного органу за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком /а.с. 46-47/. У заяві позивачка наполягала на прийнятті у неї документів щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи у ТОВ "ВТФ "Венесуела".
Рішенням ГУПФ України в Полтавській області від 21.11.2024 №046850012683 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком з огляду на відсутність достатнього стажу роботи, підтвердженого у встановленому законом порядку /а.с. 76/.
При цьому пенсійний орган обчислив страховий стаж позивачки та встановив, що його тривалість складає 22 роки 6 місяців 27 днів /а.с. 75/.
До страхового стажу на підставі наданих документів не зараховано періоди роботи з червня по листопад 2002 року, з червня по листопад 2003 року на підставі довідок ТОВ "ВТФ "Венесуела", оскільки в довідках не зазначено накази про прийняття і звільнення та відсутня інформація в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Позивачка не погодилась із зазначеним рішенням та оскаржила його до суду.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
За змістом пункту 1 частини першої статті 8 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
У силу пункту 1 частини першої статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком.
Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування /частина друга статті 24 Закону №1058-IV/.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: (...) з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Згідно з частиною четвертою статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Статтею 44 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно з частиною першою статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За змістом пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
У поданій до суду позовній заяві позивачка, не погоджуючись з рішенням ГУПФ України в Полтавській області від 21.11.2024 №046850012683 про відмову у призначенні пенсії за віком, фактично оскаржила зазначене рішення виключно в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 12.07.2000 по 29.02.2004 у ТОВ "ВТФ "Венесуела".
Виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність цього рішення критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, а саме - чи прийнято таке рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд враховує, що умовою для призначення позивачці пенсії за віком стаття 26 Закону №1058-IV визначає досягнення нею 60-річного віку та наявність страхового стажу не менше 30 років.
ОСОБА_1 03.05.1963 виповнилось 60 років /а.с. 6/.
Пенсійний орган за заявою позивачки про призначення пенсії за віком обчислив її страховий стаж тривалістю 22 роки 6 місяців 27 днів /а.с. 75/ та дійшов висновку, що цього стажу недостатньо для призначення їй пенсії за віком.
Як у заяві про призначення пенсії, так і в позовній заяві позивачка наполягала на зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 12.07.2000 по 29.02.2004 на посаді менеджера у ТОВ "ВТФ "Венесуела".
Суд враховує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній, їх неправильності чи неточності, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Трудова книжка ОСОБА_1 (від 28.01.1986 серії НОМЕР_1 ) не містить записів про роботу позивачки у ТОВ "ВТФ "Венесуела" /а.с. 70-72/.
Позивачка разом із заявою про призначення пенсії за віком надала пенсійному органу копії:
- заяви від 12.07.2000 директору ТОВ "ВТФ "Венесуела" про прийняття на роботу як менеджера з 12.07.2000 з окладом 800,00 грн на місяць /а.с. 53/;
- довідки (без дати та номера), засвідченої директором, головним бухгалтером та печаткою ТОВ "ВТФ "Венесуела", за змістом якої ОСОБА_1 працює менеджером ТОВ "ВТФ "Венесуела", заробітна плата за період з червня по листопад 2002 року складає 800,00 грн на місяць /а.с. 54/;
- довідки (без дати та номера), засвідченої директором, головним бухгалтером та печаткою ТОВ "ВТФ "Венесуела", за змістом якої ОСОБА_1 працює менеджером ТОВ "ВТФ "Венесуела", заробітна плата за період з червня по листопад 2003 року складає 880,00 грн на місяць /а.с. 55/.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 04.09.2018 у справі №482/434/17 зазначив, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом вищезазначених норм Закону №1058-IV, обов'язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії.
Подібні висновки відображені у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №638/5795/17, від 31.10.2019 у справі №683/1814/16-а, від 23.09.2020 у справі №535/1031/16-а, від 26.03.2020 у справі №299/3616/16-а, від 02.08.2022 у справі №560/4616/20.
Таким чином, позивачка не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а наявність заборгованості підприємства зі сплати таких внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивачки періодів її роботи.
Водночас суд зауважує, що обчислення страхового стажу, зокрема зарахування до нього періодів роботи, є складовою призначення та обчислення особі пенсії за віком.
За обставин справи, що розглядається, позивачка як на дату звернення до пенсійного органу із заявою від 15.11.2024, так і на дату розгляду справи у суді не набула права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV з огляду на відсутність у неї документально підтвердженого страхового стажу тривалістю не менше 30 років.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З аналізу викладеного встановлено, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому, захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Так, рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, та невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до статті 55 Конституції України та статей 2, 5 КАС України.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Визначення обсягу вимог, що підлягають судовому захисту є диспозитивним правом позивача. При цьому, підстави, з якими позивач пов'язує виникнення у нього права на звернення до суду і для задоволення його вимог визначаються позивачем самостійно. Суд під час прийняття рішення встановлює, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються і яку правову норму належить застосувати до цих відносин (стаття 244 КАС України).
З урахуванням викладеного, судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних чи права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.
У пункті 23 частини першої статті 4 КАС України визначено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Суд враховує, що у справі №440/2726/25 основною позовною вимогою є вимога про визнання протиправним та скасування рішення ГУПФ України в Полтавській області від 21.11.2024 №046850012683 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, тоді як позовна вимога про зобов'язання відповідача зарахувати до загального страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 12.07.2000 по 29.02.2004 на посаді менеджера у ТОВ "ВТФ "Венесуела" є похідною вимогою.
Водночас предметом спору у поданій до суду позовній заяві позивачка визначила зарахування до її страхового стажу періоду роботи з 12.07.2000 по 29.02.2004.
Суд звертає увагу, що спірного стажу не достатньо для призначення позивачці пенсії за віком, оскільки документально підтверджений страховий стаж становить 22 роки 6 місяців 27 днів, а спірний стаж - 3 роки 7 місяців 18 днів, що загалом становитиме менше 30 років.
А оскільки права на призначення пенсії за віком на підставі заяви від 15.11.2024 позивачка не має, а питання зарахування страхового стажу нерозривно пов'язане з визначенням права на призначення пенсії, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Водночас суд звертає увагу позивачки, що відповідно до частини другої статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років.
Відповідно до пункту 1.7 Порядку №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Таким чином, позивачка має право звернутися до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком у зв'язку з досягненням віку 63 років.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачка при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету /а.с. 33, 34/.
Відповідач доказів понесення судових витрат не надав.
З огляду на ухвалення рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Судові витрати не розподіляються.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Олександр КУКОБА