про залишення позовної заяви без руху
01 грудня 2025 рокусправа № 380/23300/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Мартинюк Віталій Ярославович розглянувши у м. Львові матеріали позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Флексорес" до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення,-
Товариства з обмеженою відповідальністю "Флексорес" (далі- позивач) звернулося в суд з позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100211 від 28.05.2025.
визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100258/2 від 26.06.2025.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За змістом частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України “Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон України №3674-VI).
За визначенням, наведеним в частині першій статті 1 Закону України №3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених вказаним Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Позивач оскаржує у заявленому спорі рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100211 від 28.05.2025;. №UA209000/2025/100258/2 від 26.06.2025.
Рішенням про коригування митної вартості митний орган визначає митну вартість, за якою необхідно здійснити митне оформлення товару, що тягне за собою необхідність сплати податку на додану вартість, акцизний збір та/або інші митні платежі у збільшеному розмірі. Отже, відповідно, рішення про коригування митної вартості впливає на майновий стан декларанта.
Відтак, заявлена до суду вимога про скасування рішень про коригування митної вартості товарів є майновою.
Вищевикладена правова позиція відповідає висновку Верховного Суду в ухвалах від 09 серпня 2018 року у справі №815/5823/17, від 17 липня 2019 року у справі №0240/2500/18-а, від 17 липня 2019 року у справі №0340/1657/18, від 23 серпня 2019 року у справі №815/2564/18.
Водночас, при визначенні ціни позову суд враховує, що базою для розрахунку суми судового збору є різниця між митними платежами, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою контролюючим органом у відповідному рішенні, а не безпосередньо різниця між заявленою та скоригованою митною вартістю товару.
Так, Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 22 січня 2020 року у справі №480/966/19 зазначив, що саме по собі збільшення митної вартості товарів у порівнянні із заявленими декларантом відомостями, не впливає на майновий стан позивача, оскільки саме пропорційне збільшення митних платежів, які необхідно сплатити за випуск товарів у вільний обіг може негативно вплинути на майновий стан декларанта у вигляді додатково сплаченого мита та податку на додану вартість.
Тобто, з викладеного вбачається, що ціною позову у зазначеній категорії справ є грошовий вираз майнових вимог позивача, що є різницею митних платежів, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою митним органом у рішенні про коригування митної вартості товарів.
При цьому, позивач в позові не зазначає ні суму митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, ні суму митних платежів із урахуванням митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.
Наведене позбавляє суд можливості зазначити точну суму судового збору, який підлягає сплаті за подання позову в цій справі, зокрема щодо оскарження рішення про коригування митної вартості товарів ( майнова вимога ).
Відтак, позивачу слід надати суду докази щодо суми митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, а також суми митних платежів із урахуванням митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні. І, виходячи з розміру різниці митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні, позивачем має бути сплачений судовий збір як за позов майнового характеру за позовною вимогою про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/100211 від 28.05.2025; №UA209000/2025/100258/2 від 26.06.2025.
Отже, позивачу необхідно долучити до позову квитанцію про сплату судового збору за дві вимоги майнового характеру про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/100211 від 28.05.2025 та №UA209000/2025/100258/2 від 26.06.2025 в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначену як різницю митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, позовну заяву належить залишити без руху у відповідності до ч.1 ст.169 КАС України, а позивачу надати строк для усунення недоліків останньої.
Керуючись ст.ст.161,169,248 КАС України, суддя, -
ухвалив :
Позовну заяву залишити без руху.
Позивачу протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути зазначені в мотивувальній частині ухвали недоліки шляхом подання відповідного платіжного документу, який підтверджує сплату судового збору.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
СуддяМартинюк Віталій Ярославович