28 листопада 2025 року м. ДніпроСправа № 360/1820/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження заяви Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі № 360/1820/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з публічної служби, поновлення на посаді,
До Луганського окружного адміністративного суду 19 листопада 2025 року надійшла заява Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі № 360/1820/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з публічної служби, поновлення на посаді.
В обґрунтування вказаної заяви відповідачем зазначено наступне. Рішенням від 05.01.2023 Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/1820/22 за позовом відповідача про визнання незаконним та скасування наказу ГУНП в Луганській області № 323 о/с від 29.08.2022 «По особовому складу», поновлення ОСОБА_1 , підполковника поліції, на посаді заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області, стягнення з ГУНП в Луганській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 02.09.2022 по дату прийняття судового рішення у справі, - відмовлено.
Постановою від 26.08.2024 Першого апеляційного адміністративного суду рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05.01.2023 року у справі № 360/1820/22 - скасовано та прийнято нову постанову якою між іншим було вирішено: стягнути з ГУНП в Луганській області на користь відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 02.09.2022 року по 07.02.2023 у загальній сумі 168 816 (сто шістдесят вісім тисяч вісімсот шістнадцять) гривень 64 копійки з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів та зборів.
При цьому суд апеляційної інстанції обґрунтував своє рішення в частинні стягнення на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу наступним розрахунком: кількість календарних днів вимушеного прогулу на думку суду склав за період з 02.09.2022 по 07.02.2023 - 256 днів.
Таким чином, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу на думку суду складає 168 816,64 грн (256 днів х 659,44 грн.), яке має бути стягнуто з Головного управління на користь ОСОБА_1 .
Ознайомившись з повним текстом вищезазначеної постанови суду представник Головного управління встановив, що у постанові апеляційного суду містяться арифметична помилка, щодо розрахунку середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 02.09.2022 по 07.02.2023 на загальну суму 168 816, 64 грн на користь ОСОБА_1 , а саме кількості днів вимушеного прогулу (вересень 2022 року- 29 днів, жовтень 2022 року 31 день, листопад 2022 року 30 днів, грудень 2022 року 31 день, січень 2023 року- 31 день, лютий 2023 року - 7 днів), (29+31+30+31+31+7=159 днів), замість вказаних 256 днів таким чином сума середнього заробітку стягнута на користь ОСОБА_1 є необґрунтованою та явно завищеною.
Відразу після ознайомлення з повним текстом постанови апеляційного суду та встановлення арифметичної помилки суду, ГУНП в Луганській області через підсистему «Електронний суд» 04.09.2024 було направлено заяву про виправлення описки у судовому рішенні, що підтверджується карткою руху заяви.
07.09.2024 ГУНП в Луганській області від ОСОБА_1 отримало заперечення на заяву Головного управління про виправлення описки у судовому рішенні по справі № 360/1820/22, що підтверджується карткою руху документу.
В свою чергу Першим апеляційним адміністративним судом заява подана Головним управлінням 04.09.2024 була зареєстрована лише 27.09.2024, що підтверджується карткою руху заяви.
Будучи ознайомленим належним чином про звернення Головного управління із заявою про виправлення описки у судовому рішенні та з самим текстом цієї заяви, а саме з вимогою зменшення суми середнього заробітку у зв'язку з арифметичною помилкою, ОСОБА_1 все одно 05.09.2024 звернувся до суду першої інстанції із заявою про видачу виконавчого листа.
13.09.2024 ОСОБА_1 було отримано виконавчий лист яким стягнуто на його користь з ГУНП в Луганській області середній заробіток за час вимушеного прогулу на загальну суму 168 816,64 грн.
26.09.2024 ГУНП в Луганській області отримало лист УДКСУ у Новокодацькому районі м. Дніпра від 24.09.2024 № 04-26-06/705 «Про безспірне списання коштів» з вимогою визначення з кодами програмної класифікації видатків бюджету, а також рахунками боржника, з яких проводитиметься безспірне списання кошті на загальну суму боргу - 168 816,64 грн.
Підставою направлення до Головного управління зазначеного листа послугувало отримання УДКСУ заяви ОСОБА_1 від 17.09.2024 та виконавчого листа від 13.09.2024 № 360/1820/22 виданого Луганським окружним адміністративним судом про стягнення з ГУНП в Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 02.09.2022 по 07.02.2023 року у загальній сумі 168 816 (сто шістдесят вісім тисяч вісімсот шістнадцять) гривень 64 копійки з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів та зборів.
Ухвала суду апеляційної інстанції про призначення заяви ГУНП в Луганській області про виправлення описки у судовому рішенні до розгляду з визначенням часу та дати не приймалась.
Таким чином на час звернення ОСОБА_1 до УДКСУ та виконання судового рішення по справі № 360/1820/22 підстави відкладення безспірного списання коштів на користь ОСОБА_1 були відсутні.
Після відрахування обов'язкових платежів, платіжною інструкцією від 27.09.2024 № 76 та платіжною інструкцією від 28.10.2024 № 84 було перераховано на користь ОСОБА_1 грошові кошти на загальну суму 166 284,40 грн.
13.11.2024 вже після повного виконання судового рішення ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду у порядку письмового провадження було розглянуто заяву ГУНП в Луганській області про виправлення описки в постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2024 року по справі № 360/1820/22 та вирішено виправити описку в мотивувальній та резолютивній частині постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року шляхом зазначення вірної кількості днів вимушеного прогулу позивача, а саме «159 днів», замість вказаних: «256 днів».
При цьому суд апеляційної інстанції не змінив у резолютивній частині рішення по справі № 360/1820/22, суму середнього заробітку з урахуванням зменшення кількості днів вимушеного прогулу.
Таким чином резолютивна частина постанови від 26.08.2024 Першого апеляційного адміністративного суду, в частині стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишилась без змін, в свою чергу виконавчий лист було видано саме з урахуванням викладеної суми в резолютивної частині постанови.
Не погодившись з вказаним рішенням 11.12.2024 ГУНП в Луганській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, 31.07.2025 Верховний Суд постановив:
- касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області задовольнити частково.
- ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року у справі №360/1820/22 - скасувати, а справу направити на новий розгляд до Першого апеляційного адміністративного суду.
В свою чергу ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2025, ухвалено:
- заяву Головного управління Національної поліції в Луганській області про виправлення арифметичних помилок (описок) - задовольнити частково;
- виправити арифметичні помилки в постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року.
В мотивувальній частині абзаци:
«Кількість календарних днів у період з 02 вересня 2022 року по 07 лютого 2023 року становить 256 днів.
Таким чином, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу складає 168 816,64 грн (256 днів х 659,44 грн.), яке має бути стягнуто з відповідача з відрахуванням обов'язкових платежів та зборів» виправити на
«Кількість календарних днів у період з 02 вересня 2022 року по 07 лютого 2023 року становить 159 днів.
Таким чином, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу складає 104 850,96 грн (159 днів х 659,44 грн), яке має бути стягнуто з відповідача з відрахуванням обов'язкових платежів та зборів».
В абзаці сьомому резолютивної частини «у загальній сумі 168 816 (сто шістдесят вісім тисяч вісімсот шістнадцять) гривень 64 копійки» виправити на «у загальній сумі 104 850,96 (сто чотири тисячі вісімсот п'ятдесят) гривень 96 копійок».
Таким чином враховуючи зміну кількості днів вимушеного прогулу з 256 днів на 159 днів, відповідно зменшилась сума вимушеного прогулу яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 , а саме середній заробіток за час вимушеного прогулу на тепер складає 104 850,96 грн. (159 днів х 659,44 грн), яке мало бути стягнуто з Головного управління на користь ОСОБА_1 згідно рішення суду по справі № 360/1820/22 з відрахуванням обов'язкових платежів та зборів.
Таким чином ОСОБА_1 під час виконання судового рішення по справі № 360/1820/22 набув грошові кошти у більшому розмірі (168 816,64 грн - 104 850,96 грн), а саме у розмірі 63 965,68 грн.
Враховуючи вищевикладене відповідач просив визнати виконавчий документ виданий 13.09.2024 Луганським окружним адміністративним судом по справі № 360/1820/22 таким що не підлягає виконанню, та стягнути з ОСОБА_1 на користь ГУНП в Луганській області грошові кошти у сумі 63 965,68 (шістдесят три тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять грн 68 коп.) як безпідставно одержані за виконавчим документом.
Ухвалою суду від 21.11.2025 заяву призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 28.11.2025.
28.11.2025 від ОСОБА_1 надійшли заперечення проти заяви ГУНП в Луганській області, в яких позивач зазначає наступне.
13.09.2024 позивачем отримано виконавчий лист про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 02.09.2022 по 07.02.2023 у загальній сумі 168 816,64 грн з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів та зборів та 17.09.2024 пред'явлено виконавчий лист до Управління Державної казначейської служби України у Новокодацькому районі міста Дніпра.
30.09.2024 відповідач через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2024 по справі №360/1820/22, де, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2024 по справі №360/1820/22 касаційна скарга була повернута відповідачу.
Слід зазначити, що відповідач повторно не звертався до Верховного Суду із касаційної скаргою на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2024 по справі №360/1820/22, а отже відповідач погодився із висновками Першого апеляційного адміністративного суду та визнав виконавчий лист від 13.09.2024, виданий на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2024 по справі №360/1820/22, таким, що підлягає виконанню.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2024 по справі №360/1820/22 виправлено описку в мотивувальній та резолютивній частині постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2024 шляхом зазначення вірної кількості днів вимушеного прогулу позивача, а саме «159 днів», замість вказаних «256 днів».
Постановою Верховного суду від 31.07.2025 по справі №360/1820/22 скасовано ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2024 по справі №360/1820/22, а справу №360/1820/22 направлено на новий розгляд до Першого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2025 по справі №360/1820/22 виправлено арифметичні помилки в постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2024 по справі №360/1820/22.
В мотивувальній частині абзаци: «Кількість календарних днів у період з 02 вересня 2022 року по 07 лютого 2023 року становить 256 днів. Таким чином, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу складає 168 816,64 грн (256 днів х 659,44 грн), яке має бути стягнуто з відповідача з відрахуванням обов'язкових платежів та зборів» виправлено на «Кількість календарних днів у період з 02 вересня 2022 року по 07 лютого 2023 року становить 159 днів. Таким чином, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу складає 104 850,96 грн (159 днів х 659,44 грн), яке має бути стягнуто з відповідача з відрахуванням обов'язкових платежів та зборів».
В абзаці сьомому резолютивної частини «у загальній сумі 168 816 (сто шістдесят вісім тисяч вісімсот шістнадцять) гривень 64 копійки» виправити на «у загальній сумі 104 850,96 (сто чотири тисячі вісімсот п'ятдесят) гривень 96 копійок».
В задоволенні іншої частини заяви відповідача про виправлення арифметичних помилок (описок) - відмовлено.
Нормативне-правове регулювання примусового виконання виданого 13.09.2024 Луганським окружним адміністративним судом виконавчого листа про стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 02.09.2022 по 07.02.2023 у загальній сумі 168 816,64 грн з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів та зборів регулюються Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.
Відповідно до п.1 Порядку цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Згідно п.3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Відповідно до пп.2,3 п.4 Порядку органи Казначайства вживають заходів до виконання виконавчих документів, розглядають письмові звернення (вимоги) щодо виконання виконавчих документів осіб, які беруть участь у справі, державних виконавців, а також прокурорів - учасників виконавчого провадження.
Згідно пп.4 п.5 Порядку під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право вимагати від боржників вжиття ними заходів до виконання виконавчих документів.
Так, з метою виконання виконавчого листа від 13.09.2024 про стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 02.09.2022 по 07.02.2023 у загальній сумі 168 816,64 грн з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів та зборів Управлінням Державної казначейської служби України у Новокодацькому районі міста Дніпра було надіслано до відповідача лист №04-26-06/705 від 24.09.2024 «Про безспірне списання коштів», за змістом якого просило подати інформацію щодо виконання рішення суду про стягнення коштів у встановлений законодавством термін.
В період вересень-жовтень 2024 позивачу було сплачено грошові кошти згідно пред'явленого виконавчого листа від 13.09.2024, що вказує на те, що відповідачем було подано інформацію щодо виконання рішення суду про стягнення коштів у встановлений законодавством термін на виконання листа Управління Державної казначейської служби України у Новокодацькому районі міста Дніпра №04-26-06/705 від 24.09.2024 «Про безспірне списання коштів».
Відповідач, будучи обізнаний про факт подання позивачем виконавчого листа на виконання до Управління Державної казначейської служби України у Новокодацькому районі міста Дніпра не висловлював жодних заперечень щодо його виконання.
Зокрема, відповідач не скористався право подати письмове звернення (вимогу) щодо виконання виконавчого листа, що передбачено пп.3 п.4 Порядку, а також відповідачем не вживались будь-які заходи щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності Управління Державної казначейської служби України у Новокодацькому районі міста Дніпра щодо виконання виконавчого документу.
Навпаки відповідачем добровільно було вжито заходів щодо виконання виконавчого документу на виконання листа Управління Державної казначейської служби України у Новокодацькому районі міста Дніпра №04-26- 06/705 від 24.09.2024 «Про безспірне списання коштів».
Таким чином, дії відповідача свідчать про беззаперечне визнання ним своїх зобов'язань за виданим 13.09.2024 Луганським окружним адміністративним судом виконавчим листом про стягнення грошових коштів.
Водночас, звертаючись до Луганського окружного адміністративного суду із заявою від 19.11.2025, за змістом якої останній просить визнати виконавчий документ (щодо виконання якого відповідачем добровільно вживались заходив) таким, що не підлягає виконанню, свідчить про вкрай суперечливу поведінку відповідача.
Вважає дії відповідача щодо подання заяви від 19.11.2025, за змістом якої останній просить визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, містить ознаки зловживання процесуальними правами та за своїм змістом є суперечливими.
Стосовно невжиття відповідачем заходів щодо зупинення виконання виконавчого документа.
Як зазначалося вище, 30.09.2024 відповідач подав через систему «Електронний суд» касаційну скаргу до Верховного Суду на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2024 у справі №360/1820/22, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив скасувати рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2024 касаційну скаргу було повернуто Відповідачу. Повторного звернення до Верховного Суду щодо цієї постанови відповідач не подавав.
Натомість відповідач звернувся до Першого апеляційного адміністративного суду з клопотанням про виправлення описки в постанові від 26.08.2024. За результатами розгляду цього клопотання ухвалою від 13.11.2024 у справі №360/1820/22 виправлено помилку в мотивувальній та резолютивній частинах постанови шляхом зазначення правильної кількості днів вимушеного прогулу - 159 днів замість 256 днів.
Не погодившись із ухвалою від 13.11.2024, відповідач подав касаційну скаргу на неї до Верховного Суду. Постановою Верховного Суду від 31.07.2025 ухвалу апеляційного суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд.
Ні при зверненні до апеляційного суду, ні при зверненні до Верховного Суду відповідач не порушував питання про зупинення виконання виконавчого листа від 13.09.2024.
Частина 1 статті 375 КАС України передбачає, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або з власної ініціативи може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення до закінчення касаційного перегляду.
Стаття 374 КАС України надає боржнику право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про виправлення помилки або про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Частина 3 цієї статті передбачає повноваження суду на час розгляду заяви зупинити виконання виконавчого документа або заборонити його прийняття до виконання.
Аналогічні положення містяться у Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів.
Проте відповідач не використав жоден із передбачених законом механізмів для запобігання виконанню виконавчого листа.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі №804/7154/16, закон забезпечує достатні гарантії для попередження безпідставного примусового виконання судових рішень, зокрема у випадку їх оскарження.
Судові рішення, що набрали законної сили, згідно з ч.2,3 ст.14 КАС України, є обов'язковими до виконання. Невиконання тягне відповідальність, встановлену законом.
Постанова апеляційного суду від 26.08.2024 у справі №360/1820/22 набрала законної сили, а тому 13.09.2024 Луганський окружний адміністративний суд правомірно видав виконавчий лист відповідно до ст.373 КАС України.
Виконавчий лист: видано після набрання рішенням законної сили; не містить помилок; не містить підстав для виправлення або визнання його таким, що не підлягає виконанню; підтверджує існування обов'язку боржника.
Оскарження рішення суду не є підставою для невиконання або визнання виконавчого листа недійсним - це може бути лише підставою для його зупинення, але відповідач не подав відповідних заяв.
Практика апеляційних адміністративних судів (постанови від 28.03.2024 у справі №360/7287/21, від 23.10.2025 у справі №420/6455/25, від 18.01.2024 у справі №280/5145/19) підтверджує аналогічний підхід:
виконавчі листи, видані на виконання рішень, що набрали законної сили, не визнаються такими, що не підлягають виконанню лише через подальше оскарження рішень.
Щодо неможливості стягнення коштів як безпідставно одержаних у межах адміністративного судочинства
12.12.2024 відповідач подав позов до Луганського окружного адміністративного суду про стягнення з позивача 63 965,68 грн як безпідставно одержаних коштів.
Водночас у заяві від 19.11.2024 відповідач просить фактично того ж - стягнення коштів із позивача. Проте такий спір не належить до адміністративної юрисдикції.
Проте вимога про повернення коштів як безпідставно набутого майна: не стосується управлінських функцій суб'єкта владних повноважень; виникає з цивільно-правових, а не адміністративних відносин; не пов'язана з реалізацією публічно-владних повноважень.
Таким чином, такі вимоги підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, а не адміністративного.
Розглянувши заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини 2 статті 374 КАС України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
При цьому відповідно до правової позиції, викладеної у поставі Верховного Суду від 15 листопада 2020 року у справі №752/2391/17, наведені в статті 374 КАС України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально - правові і процесуально - правові.
До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов'язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником чи іншою особою.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Під іншими причинами, за роз'ясненнями згаданого узагальнення, слід розуміти випадки, коли в апеляційному чи касаційному порядку або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами скасовано чи змінено рішення суду, а виконавчий лист ще не виконаний.
Дослідивши заяву Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, а також матеріали справи № 360/1820/22, суд не знаходить правових підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 374 КАС України, виконавчий документ може бути визнано таким, що не підлягає виконанню, якщо його було видано помилково, або обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з припиненням, добровільним виконанням чи іншими причинами.
Судом встановлено, що виконавчий лист від 13.09.2024 було видано на підставі постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2024, яка на момент видачі виконавчого листа набрала законної сили, не була скасована, містила визначену резолютивну частину із конкретним розміром стягнення - 168 816,64 грн.
Тому виконавчий лист видано не помилково, а відповідно до чинного рішення, яке підлягало примусовому виконанню.
Подання заяви про виправлення описки 04.09.2024 не створювало жодних процесуальних перешкод для видачі виконавчого листа, оскільки рішення набрало законної сили; на момент видачі виконавчого листа зміни до резолютивної частини рішення не вносилися.
Факт того, що суд апеляційної інстанції згодом розглянув заяву про виправлення описки та виправив арифметичні помилки, не свідчить про первісну помилковість видачі виконавчого листа.
Процесуальні підстави, визначені статтею 374 КАС України, у цьому випадку відсутні.
Суд зауважує, що частина друга статті 374 КАС України пов'язує можливість визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, з відсутністю обов'язку боржника на момент вирішення питання судом.
Обов'язок боржника був виконаний у сумі, визначеній чинним судовим рішенням, і лише після повного виконання суд змінив розрахунок. Тому підстави вважати, що обов'язок боржника відсутній на момент виконання або що виконавчий лист підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, - відсутні.
Також суд зауважує, що станом на дату подання заяви судове рішення вже виконано, тобто виконавчий лист не може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Вимога про стягнення з ОСОБА_1 на користь ГУНП в Луганській області грошові кошти у сумі 63 965,68 (шістдесят три тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять грн 68 коп.) як безпідставно одержані за виконавчим документом не може бути предметом розгляду в межах заяви, поданої в порядку статті 374 КАС України.
Такі вимоги можуть бути заявлені позивачем виключно шляхом подання відповідної позовної заяви.
У зв'язку з наведеним, заява Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі № 360/1820/22 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 248, 374 КАС України, суд
У задоволенні заяви Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі № 360/1820/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з публічної служби, поновлення на посаді відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Г. Секірська