01 грудня 2025 року Справа № 320/20780/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України
про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії,
До суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним на скасувати Наказ «Про застосування до працівника УПП у місті Києві ДПІ дисциплінарного стягнення» від 28.03.2024 № 175.
- визнати протиправним на скасувати Наказ від 18.04.2024 № 668 о/с по особовому складу, яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.
- поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 полку № 2 (з обслуговування лівого берега) управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції.
- стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, код ЄДРПОУ: 40108646) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.04.2024 до моменту ухвалення рішення у справі.
Позиції сторін
Позивач вважає, що наказ від 28.03.2024 № 175 та наказ від 18.04.2024 № 668 о/с по особовому складу протиправними, оскільки в своїх діях вважає відсутній склад дисциплінарного правопорушення, вказує, що він не порочив звання поліцейського, дотримувався присяги та не допускав порушень службової дисципліни, за які б співмірним було застування найсуворішого виду дисциплінарного стягнення.
Звертає увагу на те, що відносно нього жодних стягнень за час роботи у поліції встановлено не було, позитивно характеризуюся за місцем роботи, але це не було враховано відповідачем при визначені дисциплінарного стягнення звільнення із служби, яке застосовується в крайніх випадках.
Зазначив, що з висновком службового розслідування його не було ознайомлено та не було надано можливості надати пояснення, що є грубим порушенням норм чинного законодавства України. Відмітив, що відповідач за наслідками службового розслідування не намагався реалізувати право на ознайомлення з висновком, а також забезпечити правом на подання пояснень на висновок.
Вказав також, що враховуючи підставу проведення службового розслідування, згідно ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 25.04.2024 y справі № 755/3458/24 кримінальне провадження № 62023100120000960 від 29.11.2023 по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 125 КК України закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із відмовою потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Наголосив, що не спричиняв ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, остання не має претензій, а вина не доведена у судовому порядку.
Відповідно, вини у скоєному злочині не встановлено, обвинувальний вирок відсутній, склад дисциплінарного проступку не доведено. Наполягає на передчасному звільненні зі служби, оскільки відсутня саме подія кримінального проступку.
Просить скасувати оспорювані накази, поновити на службі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Відповідач наполягає на правомірності оспорюваних наказів від 28.03.2024 № 175 про застосування дисциплінарного стягнення та від 18.04.2024 № 668 о/с про звільнення. Вважає, що вчинений дисциплінарний проступок встановлено та підтверджено службовим розслідуванням, зібраними поясненнями та доказами підтверджено завдання гром. ОСОБА_3 , з якою проживав позивач, легких тілесних ушкоджень 05.11.2023, що також підтверджено очевидцями подій, які викликали поліцію. Встановлено також погрози та вимагання коштів від гром. ОСОБА_4 08.11.2023. Підставою для призначення службового розслідування стала внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023100120000960 від 29.11.2023 відомості за ознаками кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України та повідомленням від 21.02.2024 про підозру у вчиненні кримінального проступку ОСОБА_1 .
Вказує, що дисциплінарна комісія врахувала характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. За обставинами, які пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 було враховано попередню бездоганну поведінку поліцейського, та з обставин, що обтяжують відповідальність комісією не було встановлено. ОСОБА_1 не дотримався норм професійної та службової етики, дискредитував високе звання поліцейського, що завдає шкоду у створенні позитивного іміджу органів правопорядку.
Вважає, що застосований вид дисциплінарного стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується до поліцейського з метою виховання, з метою запобігання вчинення нових дисциплінарних проступків. ОСОБА_1 формально ставиться до вимог чинного законодавства, не дотримався присяги працівника поліції, етичних норм, що призвело до внесення події за участю поліцейського до ЄРДР та отриманню підозри у вчиненні кримінального проступку за частиною першою статті 125 КК України.
Зауважив, що закриття кримінального провадження у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення можливе лише за умови відсутності реабілітуючих підстав для прийняття такого рішення, тобто лише при підтвердженні зібраними доказами подій кримінального правопорушення та наявності в діях особи складу кримінального правопорушення. Ухвалюю Київського апеляційного суду від 07.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 25.04.2024 у справі № 755/3458/24 щодо позивача.
Додав, що враховуючи надані пояснення ОСОБА_1 дисциплінарній комісії, останні спростовують твердження позивача про не ознайомлення його із висновком службового розслідування та не надання можливості дати пояснення.
Наполягає на необґрунтованості заявлених вимог та доводів позивача, відсутності законодавчих підстав для скасування спірних наказів.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 відкрито провадження у справі та визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
24.06.2024 (аналогіно через підсистему ЕС 12.08.2025) до суду подано відзив із доказами.
29.07.2025, ухвалою суду, суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 27 серпня 2025 року о 13:15 год.
27.08.2025, в підготовчому судовому засіданні, за участю представника позивача Іщука О.С., представника відповідача Шуміленко С.М., з'ясувавши думки останніх, судом оголошено на місці перерву для надання представнику позивача часу на ознайомлення із відзивом відповідача та подання до суду відповіді на відзив.
25.09.2025 через підсистему ЕС надійшла до суду відповідь на відзив із доказами.
29.09.2025 через підсистему ЕС надійшли заперечення на відповідь на відзив та додаткові докази.
06.10.2025, за наслідками проведених підготовчих дій, за участю представника позивача Іщука О.С., представника відповідача Щур І.В., ухвалою суду від 06.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10 листопада 2025 року об 11:30 год.
21.10.2025 відповідачем подано через підсистему ЕС додаткові докази: довідку про доходи №1326 сформованої згідно постанови КМУ №100.
10.11.2025 в судове засідання прибули представник позивача Іщук О.С., представника відповідача Шуміленко С.М.
Представник позивача в ході розгляду справи позовні вимоги підтримав та позов просив задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував, в задоволенні позову просив суд відмовити.
Встановивши позиції сторін, дослідивши надані сторонами докази, за відсутності заперечень сторін, судом ухвалено про завершення розгляду справи у порядку письмового провадження.
Встановлені судом обставини
ОСОБА_1 , сержанта поліції, згідно із наказом ДПП № 776 о/с від 03.08.2021 призначений на посаду поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 полку № 2 (з обслуговування лівого берега) УПП у місті Києві ДПП.
Наказом управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції від 21.02.2024 № 87 призначено службове розслідування за фактом внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023100120000960 від 29.11.2023 за ознаками кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України та повідомленням від 21.02.2024 про підозру у вчиненні кримінального проступку ОСОБА_1 .
Наказом управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції від 06.03.2024 № 112 продовжено строк проведення службового розслідування.
Службовим розслідування встановлено та зафіксовано наступне.
21.02.2024 слідчий ТУ ДБР Пасічник А.В., розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) за № 62023100120000960 від 29.11.2023, повідомив про підозру у вчиненні кримінального проступку поліцейському взводу № 1 роти №№ 3 батальйону № 2 полку № 2 (з обслуговування лівого берега) УПП у місті Києві ДПП сержанту поліції ОСОБА_1 про те, що він підозрюється в умисному спричиненні легкого тілесного ушкодження, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 125 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 05.11.2023 близько 12:15, перебуваючи за адресою квартири АДРЕСА_1 , під час сварки з ОСОБА_2 , яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою спричинення тілесних ушкоджень, умисно наніс останній один удар ногою та рукою по тілу ОСОБА_3 , чим спричинив останній легкі тілесні ушкодження.
Таким чином, ОСОБА_1 підозрювався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України.
Викладені відомості стали підставою призначення та проведення службового розслідування.
В матеріалах службового розслідування міститься копія повідомлення про підозру у вчиненні кримінального проступку від 21.02.2024 ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 125 КК України.
Про підозру ОСОБА_1 повідомив старший слідчий Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань (далі ТУ ДБР), розташованого у м. Києві Пасічник А.В., розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 62023100120000960 від 29.11.2023 та встановивши наявність достатніх доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального проступку, відповідно до статей 36, 40, 40-1, 42, 276, 277, 278, 298-4 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді поліцейського, будучи працівником правоохоронного органу, вчинив кримінальне правопорушення проти життя та здоров'я особи за обставин подій 05.11.2023, коли під час сварки з ОСОБА_5 , яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою спричинення тілесних ушкоджень, умисно наніс останній один удари ногою та рукою по тілу ОСОБА_3 , чим спричинив останній легкі тілесні ушкодження.
08.11.2023 о 09:57 на скорочений номер екстреного виклику поліції « 102» (далі скорочений номер « 102») надійшов виклик «Погроза фізичною розправою або вбивством» СО № 54477 від 08.11.2023, від громадянки, яка представилась як ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 та повідомила про те, що за адресою: АДРЕСА_2 , її колишній хлопець ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який працює в патрульній поліції патрульним, звання на шевроні 3 полоски (працює 2-3 роки), проживали разом у його квартирі на АДРЕСА_3 , погрожує заявниці і вимагав кошти. Сьогодні заявниця перекинула кошти в сумі 2200 грн. (колишній надав їх коли у них були відносини), заявниця попросила написати розписку, на що він відмовився. Колишній хлопець знає де заявниця працює і проживає, під час відносин підключав до телефону геолокацію і постійно контролює заявницю. Писала заяву в ДБР просить допомогти, налякана.
В свою чергу, інспектором чергової частини управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління (диспетчером) 08.11.2023 о 10:02, на опрацювання даного виклику було призначено наряд «Рубін-0451» у складі якого перебували: командир роти № 3 батальйону № 4 полку № 2 (з обслуговування лівого берега) УПП у місті Києві ДПП капітан поліції ОСОБА_6 та інспектор взводу №№ 2 роти № 2 батальйону № 4 полку № 2 (з обслуговування лівого берега) УПП у місті Києві ДПП старший лейтенант поліції Коробка 1. За результатами розгляду капітан поліції ОСОБА_6 о 10:49 подав електронний рапорт про виконання, в якому зазначив: «Зв'язавшись із заявницею ОСОБА_2 , дзвінок з тел. НОМЕР_1 , яка повідомила, що звернулась з метою інформування про те, що мала конфлікт 05.11.2023 з громадянином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який переріс в бійку та зараз він просить через телеграм, щоб вона не писала заяву до правоохоронних органів, хоча вона вже написала заяву в ДБР. На місці наряд не чекає, також просила з ним поговорити, щоб він більше не турбував її. Повідомлено ВМАЗ. БК 472395».
Досліджено інформаційно-комунікаційну систему «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі - ІПНП) та за результатами пошуку, виявлено звернення заявниці ОСОБА_4 на скорочений номер « 102» 05.11.2023 о 18:44 із повідомленням «Інші тілесні ушкодження» НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , Заявниця повідомляє, що і побив хлопець, просить направити патруль. 103 не потрібно.
Так, диспетчером о 18:45 на опрацювання даного виклику було призначено наряд «Девіз 540» управління поліції охорони (далі - УПО). За результатами виконання, молодшим інспектором поліції охорони в м. Києві Дзюбой В. подано електронний рапорт про виконання, в якому зазначено: «По даному виклику конфлікт вичерпано, від написання заяв та пояснення відмовилася на місці займається «Рубін-405».
Дослідивши ІПНП на наявність виклику у наряду «Рубін-0405» щодо даної подій, встановлено, що 05.11.2023 на скорочений номер « 102» надійшов виклик «Інші тілесні ушкодження» ЄО № 54048, від громадянина, який назвався, як ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та повідомив, що за адресою: АДРЕСА_4 . Заявник повідомляє, що хлопець побив дівчину, зі слів заявника, той чоловік сказав, що він поліцейський, зі слів заявника працівники поліції приїхали, але не справляються, чекає ще на один наряд поліції, поклав слухавку не пояснивши ситуацію, передзвон - чоловік, який побив жінку, також почав погрожувати заявнику і людям, які там були поруч, сказав що на нього напали.
Диспетчером о 19:25 на опрацювання даного виклику призначено наряд «Рубін 0405», у складі якого перебували: інспектор взводу № 1 роти № 3 батальйону № 4 полку № 2 (з обслуговування лівого берега) УПП у місті Києві ДПП лейтенант поліції ОСОБА_8 та інспектор взводу № 2 роти № 3 батальйону № 4 полку № 2 (з обслуговування лівого берега) УПІІ у місті Києві ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_9 , які заступили на нічне чергування, згідно розстановки сил та засобів батальйону АДРЕСА_5 (з обслуговування лівого берега).
За результатами опрацювання виклику лейтенантом поліції ОСОБА_10 подано електронний рапорт про виконання, в якому зазначено: «Прибувши за вказаною адресою було виявлено заявника ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прож. АДРЕСА_6 , тел. НОМЕР_3 , який повідомив, що став свідком того, як невідомий йому чоловік конфліктував з дівчиною. Також на місці подій був присутній ще один свідок ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , прож. АДРЕСА_7 , тел. НОМЕР_4 . Заявник разом із гр. ОСОБА_11 зробили зауваження чоловіку та конфлікт було вирішено. Інші учасники події 1. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож. АДРЕСА_8 . 2. ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , прож. АДРЕСА_8 . Під час спілкування із сторонами конфлікту було встановлено, що претензій ніхто не має, від написання будь яких пояснень чи заяв відмовилися. Вся подія фіксувалася на нагрудну камеру 473510. Також на місці події працював відповідальний. Відповідальний по Дніпровському УП Рішко та АП-102, були зібрані відповідні матеріали по даній ситуації та доставлені до Дніпровського УП (ЄО 54035), ЄО № 54048».
Відповідно до ІПНП щодо розгляду ЄО № 54048 від 05.11.2023, подію було зареєстровано в ЄРДР 06.11.2023 за № 12023105040001667 (введено 07.11.2023 09:45:15) Дніпровським УП ГУНП в м. Києві, та кваліфіковано за частиною першою статті 125 КК України.
В ході службового розслідування опитана ОСОБА_2 вказала в поясненні: «Щодо подій 05.11.2023 за участі поліцейського ОСОБА_1 надавати пояснення відмовляюсь. Претензій до поліцейського Дзими О.В. не маю».
Крім того, під час службового розслідування опитано свідка події 05.11.2023 за участю ОСОБА_12 , який здійснив виклик на скорочений номер « 102» 05.11.2024 із повідомленням «Інші тілесні ушкодження» НОМЕР_5 , ОСОБА_7 , який пояснив наступне: « 05.11.2023 близько 21:00, перебуваючи біля свого будинку, за адресою: АДРЕСА_9 , побачив конфлікт біля магазину між парою (хлопець та дівчина). Хлопець штовхав дівчину, дівчина кричала. Після чого з магазину вибігли продавчині та почали кричати хлопцю, щоб відстав від дівчини. Хлопець вдарив дівчину телефоном по лобі. Біля магазину також стояли інші люди, а саме троє невідомих мені хлопців. В подальшому, хлопець з дівчиною почали йти та хлопець постійно штовхав дівчину то у спину, то по плечам. За ними побігли три хлопці, які перебували біля магазину. Через декілька хвилин підбігла ця дівчина до мене і сусіда та покликала нас на допомогу. Ми підбігли до кіоску між будинкам та бойлерною, хлопцю було зв'язано кінцівки. Після чого було викликано поліцію. Під час того як ми його нейтралізували, він постійно погрожував службовим становищем. В подальшому прибув наряд поліції та посадили невідомого хлопця в авто, яке він потім почав бити, після чого було викликано ще один наряд поліції».
Опитаний в ходу службового розслідування ОСОБА_13 пояснив, що 05.11.2023 о 18:30 з ОСОБА_14 стався словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_15 вдарила його по голові телефоном, після чого він її відштовхнув. Після цього до них підбігли кілька чоловік в стані алкогольного сп'яніння та почали бити ОСОБА_16 . Під час дійки невідомі громадяни зв'язали руки то ноги ОСОБА_17 та почали наносити хаотичні удари руками та ногами по голові, по тулубу, по ногам. Даних громадян ОСОБА_13 сповістив, що він діючий працівник поліції, та дане повідомлення останні проігнорували. В подальшому приїхав екіпаж «Девіз-540», які сповістили про подію за участю ОСОБА_12 командира роти ОСОБА_18 після приїзду поліції повідомила що конфлікт вичерпано та від написання заяви відмовилась. На наступний день ОСОБА_13 написав заяву щодо події, дана заява була зареєстрована в ЄРДР за № 12023105040001667 від 06.11.2023. В подальшому ОСОБА_17 було зроблена операція на ключиці. Після повідомлення ОСОБА_3 щодо необхідності повернення нею грошей, які вона позичила та уразі відмови, ОСОБА_13 зазначив, що звернеться із заявою. Після чого ОСОБА_15 на думку ОСОБА_12 , розцінила його повідомлення як погрозу та звернулась із заявою до ДБР, про що вона не повідомила ОСОБА_19 та з його слів, він про це не знав. Після 05.11.2023 по теперішній час, зі слів ОСОБА_12 , він з ОСОБА_14 не спілкується та зв'язків не підтримує. Про підозру у вчинені кримінального проступку повідомили 21.02.2024, після чого через адвоката зв'язався із ОСОБА_14 та було вирішено питання щодо зняття обвинувачень в бік ОСОБА_12 , відповідно до статті 284 КПК України. Відповідно, було написано необхідні заяви потерпілою стороною про відмову від обвинувачень.
ОСОБА_13 зобов'язався дотримуватись в подальшому службової дисципліна як в службовий, так і в позаслужбовий час, для унеможливлення створення та повторів подібних ситуацій.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховала характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Обставинами, які пом'якшують відповідальність сержанта поліції ОСОБА_12 , дисциплінарна комісія вважала попередню бездоганну поведінку останнього.
Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_12 комісією не встановлено.
Причинами, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку сержантом поліції ОСОБА_20 , дисциплінарна комісія вважала нехтування останнім особистою відповідальністю перед суспільством і державою та його низький рівень особистих етичних якостей.
Відповідно, дисциплінарна комісія зазначила, що сержант поліції ОСОБА_13 не дотримався норм професійної та службової етики, дискредитував високе звання поліцейського, що завдає шкоду у створенні позитивного іміджу органів правопорядку.
Комісія встановила вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, прояв негідної поведінки останнього, яка дискредитує звання поліцейського, негативно впливає на рівень авторитету та довіри суспільства до Національної поліції.
Відтак, за результатом проведення службового розслідування встановлено порушення ОСОБА_1 вимог частини другої статті 19 Конституції України, пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 18 та статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 3, 6 та 7 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, статей 41, 42 Закону України «Про запобігання корупції», абзаців другого, третього та четвертого пункту 1 розділу ІІ, пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, пункту 1.2 розділу 1 Посадової інструкції поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 полку № 2 (з обслуговування лівого берега) УПП у місті Києві ДПП, затвердженої наказом ДПП від 16.08.2021 № 1784.
Службове розслідування проводилось у формі письмового провадження, затверджено висновок 20.03.2024.
Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 28.03.2024 № 175 щодо ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 18.04.2024 № 668 о/с по особовому складу, відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу №1 роти №3 батальйону №2 полку 2 (з обслуговування лівого берега) управління патрульної поліції у м. Києві, звільнено зі служби в поліції, з 18.04.2024.
Із наказами №175 та №668 о/с ОСОБА_1 ознайомлений під підпис 18.04.2024.
Не погоджуючись із вказаними наказами, позивач звернувся до суду із позовом за захистом порушених прав та інтересів.
Відповідно, предметом спору у справі є накази від 28.03.2024 № 175 щодо застосування дисциплінарного стягнення та від 18.04.2024 № 668 о/с про звільнення, які підлягають перевірці судом на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з дотриманням судом принципів адміністративного судочинства визначені в ч. 3 даної статті кодексу.
Застосовані судом норми права та висновки суду
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зокрема, в силу ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі Закон №580-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Частинами першою, другою статті 19 Закону №580-VIII передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарного статут).
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно із цим Статутом.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом (ч. 3 ст. 11 Дисциплінарного статуту).
Згідно із ст. 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
За змістом статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського (пункт 1).
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення (пункт 3).
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку (пункт 4).
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою (пункт 6).
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (пункт 10).
За статтею 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій (пункт 1).
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою (пункт 2).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України» (далі - Порядок №893), службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
За пунктом 2 розділу ІІ Порядку №893 службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення; повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку.
Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування має встановити (пункт 4 розділу V Порядку №893): наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Письмова скарга на дії осіб, які проводять службове розслідування, подається поліцейським, стосовно якого його призначено, уповноваженому керівнику. У разі визнання такої скарги обґрунтованою уповноважений керівник у межах строку, встановленого законодавством України, може прийняти рішення про виключення особи, дії якої було оскаржено, зі складу дисциплінарної комісії, а також про призначення відносно неї (у разі виявлення ознак дисциплінарного проступку) службового розслідування (пункт 6 розділу V).
Згідно пункту 7 розділу V Порядку №893 розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.
Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.
У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.
За пунктом 14 розділу V Порядку 893 під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі.
У письмовому поясненні поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб зазначаються посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові особи, що одержує пояснення; прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце роботи, посада, адреса проживання особи, що надає пояснення, а якщо пояснення надається поліцейським, додатково зазначаються відомості про освіту, час служби в поліції та на займаній посаді; попередження особи про право відмовитися надавати пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; надання особою, що надає пояснення, згоди на обробку та використання в службових документах поліції її персональних даних.
Пояснення поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб може фіксуватися на бланку пояснення, зразок якого наведена в додатку до цього Порядку.
Отримання пояснень від поліцейського, який перебуває на чергуванні або патрулюванні, здійснюється лише після закінчення ним чергування, патрулювання або заміни його іншим поліцейським, а від поліцейського, який перебуває у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, - після його протверезіння.
Письмове пояснення підписують особа, яка отримувала пояснення, та особа, яка надала пояснення, із зазначенням дати його надання.
Згідно пунктів 1 та 2 розділу VI Порядку №893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу. Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Згідно пункту 9 розділу VI Порядку №893 висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов'язки керівника.
Враховуючи думку членів дисциплінарної комісії та на підставі поданих матеріалів службового розслідування уповноважений керівник може прийняти рішення про накладення на поліцейського іншого виду дисциплінарного стягнення, що відрізняється від запропонованого дисциплінарною комісією.
Згідно пункту 1 розділу VII Порядку №893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Згідно статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є:
1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку;
2) попередня бездоганна поведінка;
3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород;
4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди;
5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність;
6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом'якшують відповідальність поліцейського.
Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є:
1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння;
2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення;
3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього;
4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку;
5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Виходячи із аналізу чинного законодавства, суд зазначає, що службове розслідування згідно положень Порядку №893 призначається наказом керівника за наявності зокрема встановлення причин та обставин вчиненого дисциплінарного проступку службовою особою, повідомлення поліцейському про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, наявності відомостей про внесення до ЄРДР про кримінальне провадження. Службове розслідування може проводитись у письмовому провадженні, поліцейський відносно якого проводиться службове розслідування має бути належним чином повідомлений про його призначення та проведення в запрошенні для надання пояснень, оскільки законодавство відповідно також закріплює право в ході службового розслідування надавати пояснення чи відмовитись від їх надання, надавати письмові документи, докази, користуватись правовою допомогою. Всі події, які відбуваються в ході службового розслідування та всі матеріали і докази, які досліджувались мають бути відображені у висновку службового розслідування, на підставі яких, дисциплінарна комісія робить свої висновки та викладає свою позицію.
Законодавство також передбачає, що поліцейський може подавати скарги на дії дисциплінарної комісії вчинені в ході проведення службового розслідування, які підлягають розгляду та вирішенню уповноваженим на розгляд скарги керівником.
Суд вважає необхідним також зазначити, що наказ про застосування дисциплінарного стягнення та наказ про реалізацію останнього, мають відповідати вимогам до них згідно чинного законодавства.
Суд зазначає, що пропозиція дисциплінарної комісії може братись до уваги суб'єктом уповноваженого на вирішення питання про застосування виду стягнення щодо поліцейського, а може й не враховуватись, оскільки суб'єкт застосування може встановити факт відсутності доказів вчиненого поліцейським дисциплінарного проступку, відсутність підстав для застосування дисциплінарного стягнення, чи прийняти рішення про накладення іншого виду стягнення, ніж той, що вказаний комісією.
Суд також зауважує, що дисциплінарна комісія у своїх висновках має зазначити а суб'єкт застосування врахувати характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, відповідно, комісія вносить свою пропозицію щодо застосування відповідного виду дисциплінарного стягнення, а суб'єкт застосування визначити вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видати письмовий наказ про його застосування.
Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 07.11.2019 по справі №826/1670/18, сам по собі висновок службового розслідування - це документ, який складається за результатами службового розслідування, містить правову оцінку виявлених фактів та обставин, дій чи бездіяльності осіб рядового і начальницького складу, висновки та пропозиції.
Висновки та пропозиції із зазначенням міри юридичної відповідальності, в даному випадку, щодо накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення, приймаються посадовими особами на підставі юридичних фактів і норм права.
З наведеного вбачається, що висновки службового розслідування є самостійною підставою для накладення дисциплінарного стягнення.
Згідно пунктом 3 статті 20 Дисциплінарного статуту Національної поліції України керівник Національної поліції України уповноважений застосовувати дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, до всіх поліцейських.
Відповідно до пунктів 1-3 статті 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.
Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт.
Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.
Право на оскарження поліцейським наказу про застосування дисциплінарного стягнення визначено законодавством (стаття 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункт 4 розділу VII Порядку №893).
Так, за частинами 1 та 2 статті Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункт 4 розділу VII Порядку №893 поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення в порядку та строки, визначені статтею 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, протягом місяця з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, а також шляхом звернення до суду в установленому порядку.
Розгляд рапорту про незгоду з дисциплінарним стягненням здійснюється протягом 30 календарних днів з дня його реєстрації в органі поліції шляхом проведення перевірки викладених у рапорті фактів та обставин, що, на думку поліцейського, не були враховані під час проведення службового розслідування та під час прийняття рішення про застосування до нього дисциплінарного стягнення.
За пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Відповідно, однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є звільнення у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (пункт 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»).
Суд зазначає, що дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає у разі вчинення ним саме дисциплінарного проступку, тобто у разі недотримання чи неналежного дотримання службової дисципліни. Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих і підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативно-правовими актами передбачені. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства та етичних норм, сумлінно виконувати покладені службові обв'язки, не вчиняти дії які порушують права та інтереси інших осіб. Тобто, поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивної репутації органів поліції. Також, слід зазначити, що у відповідності до складеної присяги та відповідно до діючого законодавства дії поліцейського мають сприяти підтримці авторитету та довіри до органів поліції. Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, який є підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого керівник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно - щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 02.06.2021 у справі №815/2705/16, у постанові від 22.09.2022 у справі №420/4977/20.
Позивач не оскаржує у справі визначення складу дисциплінарної комісії, затвердження складеного висновку.
В ході розгляду справи, судом не встановлено протиправності визначення складу комісії, затвердження складеного висновку комісії.
Позивач оскаржує службове розслідування на предмет підстави його призначення, не ознайомлення із висновком службового розслідування, не врахування комісією відсутність жодних стягнень, позитивної характеристики за місцем роботи, наполягає на недоведеності вчинення ним дисциплінарного проступку.
Щодо підстав призначення службового розслідування, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, причинами і умовами порушення службової дисципліни стали недотримання поліцейським ОСОБА_1 службової дисципліни 05.11.2023 у зв'язку із спричиненням легких тілесних ушкоджень гром. ОСОБА_15 , у зв'язку з чим внесено відомості до ЄРДР за № 62023100120000960 від 29.11.2023 за ознаками кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України та повідомленням від 21.02.2024 про підозру у вчиненні кримінального проступку ОСОБА_1 .
Відповідно, нанесеними гром. ОСОБА_15 легких тілесних ушкоджень, поведінка поліцейського позивача як 05.11.2023, а також 08.11.2023, дискредитувала його як поліцейського, який не дотримався правил професійної етики, Присяги, посадової Інструкції та законодавства про корупцію щодо неупередженої поведінки, незалежно від приватних інтересів, особистого ставлення до осіб. ОСОБА_21 вчинив діяння, яке суперечить покладеним на нього обов'язкам та підриває довіру до нього, як до носія влади.
Відповідно до змісту ст. 18 Закону № 580 передбачено що, поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я.
Статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Статтею 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що службова дисципліна поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на дотримання обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України. Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського:
1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;
2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки:
3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;
4) безумовно виконувати накази Мерівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;
5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;
6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;
7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;
8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;
9) підтримувати рівень своєї підготовки, (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;
10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;
11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;
12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;
13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;
14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Також, суд зазначає, що згідно статей 41, 42 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, діють неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої політичні погляди, ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання.
Особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, сумлінно, компетентно, вчасно, результативно і відповідально виконують службові повноваження та професійні обов'язки, рішення та доручення органів і осіб, яким вони підпорядковані, підзвітні або підконтрольні, не допускають зловживань та неефективного використання державної і комунальної власності.
У відповідності до пункту 1.2 розділу І Посадової інструкції поліцейського взводу №№ 1 роти № 3 батальйону № 2 полку № 2 (з обслуговування лівого берега) УПП у місті Києві ДПП, затвердженої наказом ДПП від 16.08.2021 № 1784, у своїй діяльності поліцейський керується Конституцією України, Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про запобігання корупції» та іншими законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, наказами Міністерства внутрішніх справ України та Національної поліції України, Положенням про Департамент патрульної поліції, затвердженим наказом Національної поліції України від 06.11.2015 № 73 (зі змінами), цією інструкцією, іншими наказами, розпорядженнями та дорученнями керівництва за винятком тих, що порушують Конституцію України та закони України, або є явно незаконними чи злочинними.
Відповідно до пункту 5.2 розділу V посадової інструкції поліцейського УПП у місті Києві ДПП, затвердженої наказом ДПП від 16.08.2021 № 1784, у разі вчинення протиправних діянь поліцейський несе юридичну відповідальність відповідно до законодавства.
Частиною першою статті 125 КК України передбачена відповідальність за умисне легке тілесне ушкодження, яке карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 276 КПК України, повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення
Згідно пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен:
неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;
поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України.
у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків;
неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України;
виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку, не допускати дискримінації в будь-якій формі;
поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати;
контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку.
Згідно розділу IV Правил №1179 за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об'єктивним.
Правила етичної поведінки поліцейських поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції.
Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Відповідно, чинне законодавство встановлює підвищені вимоги до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку, та у свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, що узгоджується із правовою позицією аналогічного змісту викладеної в постановах Верховного Суду від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18, від 10.06.2021 у справі №420/241/20, від 27.04.2021 у справі № 160/6819/19, від 05.03.2020 у справі № 160/4878/19 та інших.
Також слід зазначити, що відповідно до постанов Верховного Суду від 29.09.2015 (справа № 21-1288а15) від 20.10.2015 (справа № 21-2103а15) від 22.09.2022 (справі № 420/4977/20) визначено, що в контексті спірних правовідносин в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Дискредитація звання рядового і начальницького складу Національної поліції за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Вчинки, що дискредитують працівників Національної поліції та власне Національна поліція, пов'язані, насамперед із низкою моральних вимог, як пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Проходження служби в поліції, зважаючи на специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки. Поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Аналізуючи зібрані та досліджені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду, позивач належними доводами та доказами не спростовував вчинення ним дисциплінарного проступку.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач вчинив дії, які є несумісними з проходженням служби в поліції та суперечать змісту присяги працівника Національної поліції України, проігнорував вимоги означеного вище законодавства, Інструкції, не дотримався норм професійної та службової етики, дискредитував високе звання поліцейського, а отже своїми діями вчинив дисциплінарний проступок, за що передбачена дисциплінарна відповідальність.
Вид застосованого дисциплінарного стягнення суд вважає пропорційним до вчиненого позивачем проступку, враховуючи обставини вчиненого поступку, його характер, наслідки та вину позивача.
Дисциплінарною комісією враховано пом'якшуючі обставини як попередня бездоганна поведінка, обтяжуючих обставин не встановлено.
Також суд вказує не необґрунтованість та не доведеність позивачем обставин порушення права позивача на надання пояснень як в ході службового розслідування, так і за висновками комісії, враховуючи зазначені вище положення статті 18, 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункт 4 розділу VII Порядку №893, та матеріали службового розслідування, які зокрема містять письмові пояснення позивача та не містять скарг щодо порядку проведення службового розслідування, не забезпечення прав визначених законодавством щодо ознайомлення із висновком, подання заяви про ознайомлення із висновком службового розслідування, рапорту до керівництва щодо порушення дисциплінарною комісією прав поліцейського.
Суд зазначає, що поліцейського, якого у встановленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, вказані обставини та факти не є перешкодою одночасному притягненню до дисциплінарної відповідальності згідно із положеннями Дисциплінарного статуту та Закону України «Про Національну поліцію».
Встановлення факту вчиненого кримінального, адміністративного проступку чи встановлення відсутності такого вчинення не свідчить про протиправність в діях уповноваженого органу щодо перевірки посадової особи на предмет вчинення дисциплінарного проступку.
Закриття кримінального провадження за № 62023100120000960 від 29.11.2023 на переконання суду не є доказом відсутності обставин та факту вчинення службовою особою позивачем дисциплінарного проступку.
Службове розслідування за спірними правовідносинами було призначено за внесеними відомостями про вчинений кримінальний проступок, пред'явлення підозри, наявності фактів вчинення дисциплінарного проступку, а не щодо наявності та доведеності в діях позивача кримінального діяння, наявного вироку, який підтверджує вину.
Також, суд зазначає, що відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Види юридичної відповідальності: 1) кримінальна; 2) адміністративна; 3) цивільно-правова; 4) дисциплінарна; 5) матеріальна; 6) конституційна; 7) міжнародно-правова.
Верховний Суд неодноразово у своїх постановах висловлював правову позицію, що відсутність рішення компетентного органу про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності позивача не спростовує наявності в діях тієї ж особи дисциплінарного проступку, за який, в порядку Дисциплінарного статуту, відповідач має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів Національної поліції.
Відповідно, відсутність наразі обвинувального вироку суду щодо можливого вчинення позивачем кримінального правопорушення свідчить про відсутність підтвердження складу кримінального правопорушення у його діях, однак не дисциплінарного проступку, що узгоджується із правовими висновками Верховного Суду сформованими у відповідній частині в постанові від 21 лютого 2025 року у справі № 380/7340/23.
Відповідно судом, враховуючи вимоги частини другої статті 2 КАС України не встановлено протиправності спірних наказів від 28.03.2024 № 175 щодо застосування дисциплінарного стягнення, від 18.04.2024 № 668 о/с про звільнення, та підстав для їх скасування.
Протилежного позивачем суду не наведено та не доведено належними та достатніми доказами.
Враховуючи висновки суду, інші заявлені вимоги позивачем як похідні судом не вирішуються.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини першої та частини другої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 74 КАС України).
Відповідно до статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абзац другий частини другої статті 77 КАС України).
Згідно частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Решта доводів сторін не впливають на висновки суду.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Підстави для розподілу витрат у суду відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І. І.