ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"01" грудня 2025 р. справа № 640/36792/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» до Київської митниці, як відокремленого підрозділуу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» (далі - ТОВ «Світ Інструменту Україна», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці Держмитслужби, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100310/2021/000044/2 від 09.06.2021.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що 08.06.2021 Товариством подано в електронному вигляді митну декларацію форми МД-2 №UА100310/2021/415178 з документами на підтвердження митної вартості імпортованих товарів на товари за 78-ма позиціями з визначенням митної вартості товарів за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Проте, 09.06.2021 Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100310/2021/000044/2, при цьому вибірково, а саме щодо позицій №7/1, 10/1, 14/1, 27/1, 31/1, 32/1, 36/1, 43/1, 51/1, 54/1, 75/1 задекларованого товару. Внаслідок збільшення митної вартості вказаних товарів сума митних платежів, які підлягали сплаті позивачем збільшилась, що, на думку ТОВ «Світ Інструменту Україна», не відповідає вимогам законодавства та обставинам справи. Так, у графі 33 спірного рішення про коригування зазначено, що за наданими декларантом документами неможливо упевнитися в істинності або точності складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари з огляду на викладені в оскаржуваному рішенні твердження відповідача. Проте позивач із позицією відповідача не погоджується.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.12.2021 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
06.01.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому митний орган заперечує щодо заявлених позовних вимог та зазначає, що під час здійснення контролю митної вартості за митною декларацією від 08.06.2021 №UA100310/2021/415178 встановлено, що документи, які подані декларантом ТОВ «УТС» (код ЄДРПОУ 30518220) для підтвердження заявленої митної вартості товару не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відомості не підтверджено документально). Декларанта було повідомлено, що відповідно до ч. 6 ст.53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Так, на запит митного органу про надання додаткових документів декларантом ТОВ «УТС» надані договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 13.12.2013 № SC-676 та договір перевезення вантажу від 02.04.20214 №SF-1745. При цьому, декларантом не надані Доручення, Акт виконаних робіт чи додаткові угоди до вищезазначеного договору, а тому, на думку відповідача, неможливо визначити витрати експедитора, що залучався до виконання договору транспортного експедирування, та які можуть вплинути на рівень митної вартості товарів. Таким чином, причинами, через які заявлену декларантом митну вартість неможливо визнати є: неподання декларантом всіх запрошених документів; відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, зокрема вартість транспортування. Враховуючи, що декларантом не надано інших документів, які спростовують наведені у запиті розбіжності щодо складових митної вартості, надані декларантом документи вважаються такими, які не містять інформації щодо складових митної вартості. Враховуючи неможливість застосування попередніх методів, митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях подібних за характеристиками товарів (а.с. 91-101).
На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, судову справу №640/36792/21 передано Івано-Франківському окружному адміністративному суду.
В Івано-Франківському окружному адміністративному суді справа №640/36792/21 зареєстрована 08.04.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2025, справу №640/36792/21 передано судді Кафарському В.В. (а.с. 197).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №640/36792/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення. Розгляд справи вирішено розпочати з початку та здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 198-199).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 змінено відповідача у справі Київську митницю Держмитслужби на правонаступника Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (далі - відповідач) (а.с. 210-212).
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши та оцінивши в сукупності письмові докази, зазначає наступне.
Правовідносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 - далі МК України).
Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 4 МК України, митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина 2 статті 52 МК України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Так, судом встановлено, що 01.12.2019 між MATRIZE Handels-Gmbh (далі - Продавець) та TOB «Світ інструменту України» (далі - Покупець) укладено Контракт №CHN-MIU/137/011219 (далі - Контракт), відповідно до якого Продавець продав та покупець купив товари (інструменти), ціна, кількість та вартість яких вказані в інвойсах (а.с. 30-37).
Відповідно до Інвойсу №SDFE3250218-4 від 22.02.2025 (далі - «Інвойс»), Продавець зобов'язувався поставити, а Покупець прийняти і оплатити Товар на загальну суму USD 19 080,34 (а.с. 12).
На виконання вказаного контракту та інвойсу від 09.04.2021 №21-0193-К137 (а.с. 38-51), Продавець поставив Покупцю, а Покупець (ТОВ «Світ інструменту України»), в свою чергу, отримав товари.
В подальшому, з метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару, уповноваженим позивачем декларантом 08.06.2021 у відділ митного оформлення №1 митного поста «Вишневе» подано митну декларацію на товари народного споживання, якій присвоєно номер UA100310/2020/415178 (а.с. 161-187).
Митну вартість товарів визначено за першим (1) методом, тобто за ціною договору (контракту), на підтвердження чого заповнено графу « 43» митної декларації.
Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що декларантом одночасно із митною декларацією № UA100310/2020/415178 надано митному органу такі документи:
1) контракт №CHN-MIU/137/011219 від 01.12.2019;
2) специфікацію №21-0193-К137 від 09.04.2021 до контракту №CHN-MIU/137/011219 від 01.12.2019;
3) комерційний інвойс №21-0193-К137 від 09.04.2021;
4) прайс-лист виробника товарів - компанії Matrize Handels GmbH від 19.11.2020;
5) договір на транспортно-експедиторське обслуговування №SC-676 від 13.12.2013, укладений між ТОВ «Світ Інструменту Україна» та ТОВ «ДСВ Логістика»;
6) заявку від 09.04.2021 №SODS0006698 до Договору №SC-676 від 13.12.2013;
7) довідка транспортних витрат №SODS0006698 від 09.04.2021, видану ТОВ «ДСВ Логістіка», згідно з якою витрати на перевезення до митного кордону склали 220 876,71 грн.;
8) рахунок на оплату №UA00045859 від 07.06.2021;
9) коносамент (bill of lading) №WMS21041176 від 12.04.2021.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Так, суд встановив, що митним органом декларанта повідомлено, що відповідно до ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (а.с. 190-192).
На запит митного органу про надання додаткових документів декларантом ТОВ «УТС» надані договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 13.12.2013 №SC-676 та договір перевезення вантажу від 02.04.20214 №SF-1745.
Також, як зазначає відповідач, декларантом надіслано лист від 09.06.2021 №2 про те, що документів, які б підтверджували заявлену митну вартість товарів, більше надано не буде.
За результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД та долучених документів, митним органом прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товару №UA100310/2021/000044/2 від 09.06.2021, у якому збільшено вартість імпортованих товарів у позиціях №№7/1, 10/1, 14/1, 27/1, 31/1, 32/1, 36/1, 43/1, 51/1, 54/1, 75/1 (а.с. 156-160).
Як з'ясовано судом та вбачається з матеріалів справи, прийняття відповідачем оскаржуваного рішення мотивовано неподанням декларантом документів, що підтверджують митну вартість товару та відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, зокрема вартість транспортування.
Так, у рішенні про коригування митної вартості митний орган вказав, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за вартістю визначеною декларантом. Так, копії митних декларацій країни відправлення №310120210518860470 від 09.04.2021, №310120210518860557 від 09.04.2021, які надіслані декларантом разом з митною декларацією, прийняті митницею до уваги, але не можуть бути підставою для визнання митної вартості. Окрім того, декларантом не надано її переклад, що унеможливлює співставити інформацію про товар, зазначений в такій декларації інформації, яку внесено декларантом до МД.
Прайс лист від 19.11.2020 MATRIZE Handels GmbH не містить умов, достатніх будь-якому покупцю для здійснення замовлення: а саме: об'єму мінімальної партії товару, умов оплати та можливих знижок, термінів поставки та інше, отже прайс-лист не може бути використаний для підтвердження заявленої митної вартості. Також, в вищезазначеному прайс-листі відсутні деякі артикули товарів, які подані до митного оформлення.
Декларантом не надано виписку з бухгалтерської документації, що розкриває числове значення сплачених (або підлягаючих сплаті) сум платежів на підставі угоди між MATRIZE Handels-Gmbh та TOB «Світ Інструменту Україна» від 01.12.2019 №CHN-MIU/137/011219 та договори з третіми особами, що пов'язані з імпортом оцінюваної партії товарів та рахунки про сплату платежів третім особам. Також, згідно зовнішньоекономічного контракту, не визначено конкретного строку та умов оплати товару. Разом з тим, декларантом не надано банківських платіжних документів та/або виписку з бухгалтерської документації, що розкриває розрахунки з продавцем по Контракту.
У графі 11(а)ДМВ зазначено про відсутність оплати роялті та інших ліцензійних платежів стосовно товарів. Разом з тим, згідно із даними всесвітнього ресурсу інтелектуальної власності wipo.int торгівельна марка МТХ та інші є зареєстрованими, отже, можливо відсутні дані щодо врахування складової митної вартості передбаченої п. 3 частини 10 статті 58 МКУ, також, заявник торговельних марок відповідно до ресурсу має іншу адресу, ніж заявлена. Згідно зі статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГATT), ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання. Разом з тим, за наданими декларантом документами неможливо упевнитися в істинності або точності складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, причинами, через які заявлену декларантом митну вартість неможливо визнати є:
- неподання декларантом всіх запрошених документів;
- відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, зокрема вартість транспортування.
Враховуючи, що декларантом не надано інших документів, які спростовують наведені у запиті розбіжності щодо складових митної вартості, надані декларантом документи вважаються такими, які не містять інформації щодо складових митної вартості.
Таким чином не виконані умови частини 2 статті 53, частин 2, 10 статті 58 Кодексу, в частині відсутності об'єктивної, документально підтвердженої інформації щодо складових митної вартості. Також, за результатами перевірки об'єктивності ціни товарів на підставі п. 2.5 Методичних рекомендацій, затверджених наказом Державної фіскальної служби від 11.09.2015 №689 встановлено, що заявлені рівні митної вартості значно нижчі за ціни подібних товарів, що також викликає сумніви у дійсності ціни товарів. Відповідно до частини 2 статті 58 Кодексу, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Також, положеннями частини 6 статті 54 Кодексу встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, якщо заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, або заявлені відомості містять розбіжності та не містять всіх складових митної вартості, необхідних при її обчислені, а також коли декларантом не подано документів згідно із переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-3 статті 53 Кодексу, а також у разі відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни яка сплачена або яка підлягає сплаті. У зв'язку із зазначеним, керуючись положеннями вищезазначених статей Кодексу, використання заявленого декларантом методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) відповідно до статті 58 Кодексу неможливо.
На підставі п. 4 ст. 57 МКУ з декларантом проведено консультацію з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 і 60 МКУ. Обґрунтування застосування методів визначення митної вартості. Відповідно до частини 2 статті 58 Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв'язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами за ціною угоди, прийнятої митним органом, з дотриманням умов, зазначених у статті 59 Кодексу. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосований у зв'язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами за ціною угоди, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, та прийнятої митним органом, з дотриманням умов, зазначених у статті 60 Кодексу. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосований у зв'язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до положень статті 62 Кодексу. Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосований у зв'язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість з дотриманням умов, зазначених у статті 63 Кодексу.
Враховуючи неможливість застосування попередніх методів, митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях подібних за характеристиками товарів, оформлених за митними деклараціями:
товар 7 від 12.03.2021 №UA100120/2021/373418 (митна вартість із розрахунку 4,59 дол. США/кг),
товар 10 від 07.06.2021 №UA100310/2021/415121 (митна вартість із розрахунку 3,83 дол. США/кг),
товар 14 від 02.06.2021 №UA100120/2021/378709 (митна вартість із розрахунку 1,68 дол. США/кг),
товар 27 від 21.04.2021 №UA100310/2021/410405 (митна вартість із розрахунку 3,58 дол. США/кг),
товар 31 від 16.03.2021 №UA100310/2021/406805 (митна вартість із розрахунку 3,63 дол. США/кг),
товар 32 від 07.06.2021 №UA10002Q/2021/589717 (митна вартість із розрахунку 3,59 дол. США/кг),
товар 36 від 07.06.2021 №UA100310/2021/415121 (митна вартість із розрахунку 2,70 дол. США/кг),
товар 43 від 12.03.2021 №UA500500/2021/10296 (митна вартість із розрахунку 2,51 дол. США/кг),
товар 51 від 23.03.2021 №UA100120/2021/374154 (митна вартість із розрахунку 3,58 дол. США/кг),
товap 54 від 17.05.2021 №UA100310/2021/412928 (митна вартість із розрахунку 4,17 дол. США/кг),
товар 75 від 03.06.2021 №UA100300/2021/13899 (митна вартість із розрахунку 4,08 дол. США/кг).
Враховуючи вказане вище, Київська митниця Держмитслужби за результатами розгляду поданої МД № UA100310/2020/415178 від 08.06.2021 та доданих до неї документів відмовила у митному оформленні (випуску) товару згідно Картки відмови в прийнятті митної декларації №UA100310/2021/000212, у якій також роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: задекларувати митну вартість згідно рішенння про визначення митної вартості (а.с. 188-189)
Не погоджуючись із коригуванням відповідачем митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з метою захисту порушеного права шляхом скасування оскаржуваного рішення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Спір між сторонами в даному випадку виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Як випливає із спірного рішення відповідача про коригування, він поставив під сумнів правильність визначення митної вартості товарів, оскільки така не підтверджена документально. Так, коригування митної вартості імпортованого позивачем товару відповідачем проведено у зв'язку з ненаданням документів, передбачених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України.
Суд звертає увагу, що згідно статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Стаття 49 Митного кодексу України встановлює, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як уже зазначено вище, відповідно до вимог статті 51 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу, зокрема відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Стаття 57 глави 9 Митного кодексу України встановлює основний та другорядні методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, частиною 2 якої визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Статтею 58 Митного кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів (пункт 2 частини 1).
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (частина 2).
Відповідно до частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно частини 2 статті 52 даного Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Статтею 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина 2).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 1 статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.
Так, згідно зі статтею 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
Із наведених положень слідує, що митний орган досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості, у тому числі якщо декларант самостійно визначає митну вартість за резервним методом. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині 3 статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
Суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товарів у разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.
Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару.
При цьому суд вказує, що приписи митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до частини 1 статті 55 цього Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Як уже встановлено судом, декларантом в інтересах позивача були надані митному органу документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, а саме разом із митною декларацією №UA100310/2020/415178 від 08.06.2021 надано митному органу такі документи: 1) контракт №CHN-MIU/137/011219 від 01.12.2019; 2) специфікацію №21-0193-К137 від 09.04.2021 до контракту №CHN-MIU/137/011219 від 01.12.2019; 3) комерційний інвойс №21-0193-К137 від 09.04.2021; 4) прайс-лист виробника товарів - компанії Matrize Handels GmbH від 19.11.2020; 5) договір на транспортно-експедиторське обслуговування №SC-676 від 13.12.2013, укладений між ТОВ «Світ Інструменту Україна» та ТОВ «ДСВ Логістика»; 6) заявку від 09.04.2021 №SODS0006698 до Договору №SC-676 від 13.12.2013; 7) довідка транспортних витрат №SODS0006698 від 09.04.2021, видану ТОВ «ДСВ Логістіка», згідно з якою витрати на перевезення до митного кордону склали 220 876,71 грн.; 8) рахунок на оплату №UA00045859 від 07.06.2021; 9) коносамент (bill of lading) №WMS21041176 від 12.04.2021.
Також на запит митного органу про надання додаткових документів декларантом ТОВ «УТС» надані договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 13.12.2013 №SC-676 та договір перевезення вантажу від 02.04.20214 №SF-1745.
Таким чином, суд дійшов висновку, що декларант надав відповідачу необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товарів за ціною контракту №CHN-MIU/137/011219 від 01.12.2019 (а.с. 30-37) та інвойсу №21-0193-К137 від 09.04.2021 (а.с. 38-51).
Тобто, судом встановлено, що подані декларантом позивача до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України.
Водночас, суд звертає увагу, що митний орган тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Так, відповідач у спірному рішенні зазначив про певні невідповідності, проте, суд з цього приводу зазначає про таке.
Суд відхиляє доводи митного органу про те, що прайс лист від 19.11.2020 MATRIZE Handels Gmbh не містить умов, достатніх будь-якому покупцю для здійснення замовлення: а саме: об'єму мінімальної партії товару, умов оплати та можливих знижок, термінів поставки та інше.
Так, вимоги до змісту прайс-листа положеннями ні ст. 53 МК України, ні іншими нормами митного законодавства не визначено. Відповідачем також не зазначено, якими саме нормами міжнародного або національного законодавства встановлено вимоги до формування прайс-листа виробником товару.
В той же час, суд встановив, що позивачем надано відповідачу прайс-лист (а.с. 64-71), який, у свою чергу, наданий ТОВ «Світ Інструменту Україна» виробником товару та такий було сформовано виробником з урахуванням положень контракту №СН-МIU/28/0411 від 28.04.2011. Окрім того, прайс лист не входить до списку документів, встановлених ч. 2 ст. 53 МК України, як документ, на підставі якого визначається митна вартість товару.
Також суд не бере до уваги посилання митного органу на те, що декларантом не надано виписку з бухгалтерської документації, що розкриває числове значення сплачених (або підлягаючих сплаті) сум платежів на підставі угоди між MATRIZE Handels-Gmbh та TOB «Світ інструменту України» від 01.12.2019 №CHN-MIU/137/011219 та договори з третіми особами, що пов'язані з імпортом оцінюваної партії товарів та рахунки про сплату платежів третім особам, а також не надано банківських платіжних документів та/або виписку з бухгалтерської документації, що розкриває розрахунки з продавцем по контракту.
Так, пунктом 5.2 Контракту від 01.12.2019 №CHN-MIU/137/011219 передбачено, що Покупець здійснює оплату наступним чином: 100% вартості відправленої партії товарів повинні бути сплачені протягом 180 календарних днів після відвантаження, підтвердженого копіями відвантажувальних документів (а.с. 32).
Отже, вказаним пунктом Контракту спростовується твердження митного органу щодо невизначеності конкретного строку та умов оплати товару.
При цьому, судом з'ясовано, що товар було відвантажено продавцем на борт судна 12.04.2021, що підтверджується коносаментом (Bill of lading) №WMS21041176 (а.с. 79). Отже, відповідно до п. 5.2 контракту, днем оплати є 09.10.2021 - 180 днів з 12.04.2021. Тобто, станом на дату декларування товару 09.06.2021 строк оплати не настав, оплата товару позивачем на вказану дату не була здійснена і у позивача був відсутній обов'язок надавати банківські платіжні, бухгалтерські документи, виписку з бухгалтерської документації.
Як вбачається з п.п. 4, 5 ч. 2 ст. 53, п. 4 ч. З ст. 53 МК України, документи, визначені вказаними нормами надаються за наявності, а у випадку їх відсутності вказана обставина не є підставою для коригування митної вартості.
Отже, оскільки на дату митного оформлення позивачем не було здійснено платежів за доставлений товар, що не суперечило умовам Контракту, відповідно докази оплати таких платежів позивач і не міг надати митному органу.
Щодо тверджень відповідача, що «у графі 11 (а) ДМВ зазначено про відсутність оплати роялті та інших ліцензійних платежів стосовно товарів. Разом з тим, як зазначено в повідомленні, згідно з даними всесвітнього ресурсу інтелектуальної власності wipo.int торгівельна марка МТХ та інші є зареєстрованими, отже, можливо відсутні дані щодо врахування складової митної вартості, передбаченої п. 3 частини 10 ст. 58 МКУ, також заявник торговельних марок відповідно до ресурсу має іншу адресу ніж заявлена», то суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 3 ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Так, як вбачається зі змісту Контракту від 01.12.2019 №CHN-MIU/137/011219, не передбачено, що позивач як покупець зобов'язаний сплачувати на користь продавця або третіх осіб прямо чи опосередковано роялті або інші ліцензійні платі, і що такі платежі є умовою продажу оцінюваних товарів.
Натомість, пунктом 2.6 Контракту передбачено, що ціна товару не може бути змінена після відправлення товару та інвойсу покупцю. Також сторони не встановлюють додаткових умов або обмежень для ціни угоди (п. 2.7 Контракту) (а.с. 31).
Таким чином, суд погоджується із позивачем, що твердження відповідача про «можливу» відсутність даних щодо врахування складової митної вартості як роялті або ліцензійні платежі, є тільки припущенням митного органу, нічим не підтвердженим. Реєстрація торгівельної марки за третьою особою МТХ не свідчить про те, що умовою продажу товарів є сплата позивачем ліцензійних платежів, а отже, у відповідача відсутні підстави для витребування від позивача додаткових документів або коригування митної вартості на цій підставі.
Також з рішення неможливо встановити, хто є заявником торговельних марок, на якому ресурсі та яку адресу вказано, ким заявлено іншу адресу та який вплив мають такі відомості на заявлену позивачем митну вартість товару.
Щодо транспортних витрат, то суд зауважує наступне.
Судом встановлено, що для здійснення перевезення позивачем залучалася компанія, що надає експедиторські послуги - ТОВ «ДСВ Логістика».
Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Відповідно до частин 11, 12, 13 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (СІМ); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.
Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Відповідно до Графи 20 Розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
З вищенаведеного вбачається, що до документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, серед іншого, належить рахунок-фактура або акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг.
Виходячи з положень Графи 20 Розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, документи про вартість перевезення видаються виконавцем договору (контракта) про надання транспортно-експедиційних послуг. З положень Закону України «Про транспортно- експедиторську діяльність» вбачається, що виконавцем за договором транспортно- експедиторської діяльності є експедитор (перевізник є виконавцем за договором перевезення). Отже, належним документом на підтвердження вартості перевезення є рахунок-фактура та інші документи, видані експедитором.
Суд з'ясував, що для підтвердження витрат на транспортування позивачем були надані під час декларування: 1) заявка від 09.04.2021 №SODS0006698 до Договору №SC-676 від 13.12.2013 (а.с. 77); 2) довідка транспортних витрат №SODS0006698, видана ТОВ «ДСВ Логістіка», згідно з якою витрати на перевезення до митного кордону склали 220 876,71 грн (а.с. 81); 3) рахунок на оплату №UA00045859 від 07.06.2021 (а.с. 80); 4) коносамент (bill of lading) №WMS21041176 від 12.04.2021 (а.с. 79). Також, на запит митного органу було надано договір на транспортно-експедиторське обслуговування №SC-676 від 13.12.2013, укладений між ТОВ «Світ Інструменту Україна» та ТОВ «ДСВ Логістика» (а.с. 72-76).
При цьому, суд звертає увагу, що норми законодавства не містять вимог про надання документів безпосереднім перевізником товару, з яким у позивача відсутні господарські взаємовідносини, або документів на підтвердження додаткових витрат, понесених експедитором, на що посилається відповідач в оскаржуваному рішенні. Позивачу такі документи експедитором ТОВ «ДСВ Логістика» не надавались, а вартість митних послуг, що включаються у митну вартість товару зазначена в довідці транспортних витрат №SODS0006698 від 09.04.2021 та рахунку на оплату №UA00045859 від 07.06.2021, з яких зокрема, вбачається і відсутність надання додаткових послуг експедитором.
Відповідачем в рішенні про коригування не вказано, які розбіжності містили надані позивачем документи, а також чим підтверджується понесення експедитором ТОВ «ДСВ Логістика» додаткових витрат, які мали б бути включені до митної вартості.
Також суд погоджується із позивачем, що оформлення доручення, на яке посилається митний орган, не передбачено договором на транспортно-експедиторське обслуговування №SC-676 від 13.12.2013, укладеним між ТОВ «Світ Інструменту Україна» та ТОВ «ДСВ Логістика» (а.с. 72-76).
Отже, су дійшов висновку, що вищенаведеним підтверджується, що позивачем були надані достатні та належні документи для підтвердження вартості транспортування і підстави для їх неприйняття та подальшого коригування митної вартості у відповідача були відсутні.
Окрім цього, суд звертає увагу, що в електронному повідомленні від 09.06.2021 серед підстав для неприйняття заявленої митної вартості товарів вказано, що декларантом не надано відомостей щодо чисельних значень складових митної вартості, а саме: витрат на страхування вантажу.
З цього приводу суд зазначає, що пунктом 10.1 Контракту від 01.12.2019 №CHN-MIU/137/011219 передбачено, що Покупець здійснює страхування кожної партії товарів, відправлених згідно заказу на власний розсуд і за свій рахунок.
Тобто, умовами пункту 10.1 Контракту передбачено, що здійснення страхування відбувається на розсуд позивача як покупця, тобто є правом, а не обов'язком.
Таким чином, оскільки позивачем страхування товару не здійснювалось і про вказану обставину було повідомлено митний орган при декларуванні шляхом подання довідки ТОВ «ДСВ Логістика» про транспортні витрати №SODS0006698 від 09.04.2021, то вказана обставина не може бути підставою для сумнівів митного органу у вартості імпортованих товарів та, як наслідок, для коригування такої.
Крім того, відповідно до вимог пунктів 1.1 та 2.8 Контракту та комерційного інвойсу №21-0193- К137 від 09.04.2021, товар постачається на умовах FOB, Ningbo.
Відповідно до п. б) підрозділу Б.3 «Договори перевезення та страхування», розділу Б «Обов'язки покупця» Терміну FOB (Франко-Борт) Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс в редакції 2000 року, договір страхування: немає зобов'язань».
Згідно з пунктом 8 ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Отже, правилами Інкотермс не передбачено зобов'язання Покупця щодо страхування товару, а митним законодавством передбачено, що страхові документи подаються у випадку, якщо здійснювалось страхування.
Отже, враховуючи, що страхування товару позивачем не здійснювалось, у зв'язку із чим було подано про це довідку, у позивача був відсутній обов'язок надавати страховий поліс під час митного оформлення.
З огляду на вищевикладене, на переконання суду, позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товарів за основним методом.
Правильність визначення митної вартості позивачем відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Таким чином, з урахуванням норм права, що підлягають застосуванню, суд вважає, що коригування митної вартості імпортованого товару відповідачем проведено без врахування документів, що стосуються оціненого товару та які підтверджують його вартість, а також містять реквізити, необхідні для ідентифікації.
Окрім цього, суд звертає увагу на суперечливість висновків відповідача у спірному рішенні. Так, відповідач робить висновок про неможливість застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів у зв'язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, після чого посилається на раніше визнані (визначені) митними органами митні вартості подібних за характеристиками товарів, оформлених за відповідними митними деклараціями.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 09.07.2020 року у справі №815/4180/17 вказав, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом). При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Водночас приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Як уже встановив суд, подані декларантом до митного оформлення документи узгоджуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товари та їхню ціну, а також відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), і не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Водночас, суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
При цьому на переконання суду, у відповідача була можливість перевірити (уточнити) задекларовану вартість імпортованого товару, оскільки в наданих декларантом позивача документах містяться відомості про продавця та його адресу.
Як наслідок, суд погоджується із позивачем, що коригування імпортованих товарів згідно МД позивача є абсолютно необґрунтованим, оскільки під час митного оформлення декларантом надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору (рахунку-фактури), згідно з вимогами Митного кодексу України.
Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16.
Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують митну вартість імпортованого товару та не дають можливість здійснити митне оформлення товарів за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.
Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про визначення митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товарів.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої декларантом позивача митної вартості товарів, тому рішення про коригування митної вартості товарів №UA100310/2021/000044/2 від 09.06.2021 є протиправним та таким, що не відповідає нормам МК України і підлягають скасуванню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням встановлених обставин та наведених правових положень, суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано приписів частини 2 статті 2 КАС України, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, позов таким, що підлягає до задоволення, а оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» сплачений судовий збір в розмірі 2 270,00 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» (код ЄДРПОУ 37311013, вул. Сім'ї Стешенків, 1, м. Київ, 03148) до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100310/2021/000044/2 від 09.06.2021.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» (код ЄДРПОУ 37311013, вул. Сім'ї Стешенків, 1, м. Київ, 03148) сплачений судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Сторонам рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.