01 грудня 2025 року Справа № 280/6695/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Київського інституту Національної гвардії України (вул. Оборони Києва, буд. 7, м. Київ, 03179) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), третя особа - Міністерство внутрішніх справ України (вул. А. Богомольця, 10, м. Київ, 01601), про стягнення витрат,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Київського інституту Національної гвардії України (далі - позивач, Інститут) до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), третя особа - Міністерство внутрішніх справ України, в якій позивач просить суд:
стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості з відшкодування фактичних видатків, пов'язаних з утриманням у відповідача, у розмірі 413 360,09 грн.
Крім того, просить розгляд адміністративного позову провести без повідомлення сторін, в порядку спрощеного адміністративного провадження, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на сплату судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через невиконання освітньої програми, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі фахової передвищої військової освіти, вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, відповідно до порядку та умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Згідно із зведеним розрахунком фактичних видатків державного бюджету, які підлягають відшкодуванню ОСОБА_1 за період навчання у Інституті з 04.08.2024 по 14.07.2025 становить 413 360 грн. 09 коп. Зазначені кошти відповідачем добровільно відшкодовані не були, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.
На виконання вимог ч. 3 ст. 171 КАС України суддею був вчинений запит щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.
Отримана на запит судді інформація щодо місця реєстрації відповідача підтверджує зазначену в позові адресу відповідача (відповідь №1633575 від 04.08.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру).
Ухвалою від 06.08.2025 відкрите спрощене позовне провадження у справі, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міністерство внутрішніх справи України (далі - третя особа, МВС України).
22.08.2025 засобами системи «Електронний суд» від третьої особи надійшли письмові пояснення в яких МВС України підтримує заявлені позивачем вимоги.
Ухвала від 06.08.2025 про відкриття провадження в адміністративній справі була доставлена до електронного кабінету відповідача - 06.08.2025 о 17:56.
Станом на час розгляду справи, відзив від відповідача до суду не надходив.
Відповідно до ч. 6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З урахуванням зазначеної норми суд розглядає справу на підставі наявних доказів.
Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу (навчання) в Інституті у період з 04.08.2024 по 14.07.2025 на посаді командира 2 відділення 114 навчальної групи курсу №3 факультету забезпечення державної безпеки, у військовому званні «старший сержант».
04.08.2024 між старшим сержантом ОСОБА_1 та МВС України в особі начальника Інституту був укладений контракт про проходження військової служби (навчання) у Національній гвардії України курсантами Київського інституту Національної гвардії України (далі - контракт) строком на період навчання з 04.08.2024.
Згідно з наказом начальника Інституту від 05.08.2024 №170 (по стройовій частині) старшого сержанта ОСОБА_1 зараховано до списків перемінного складу та поставлено на всі види забезпечення, призначено на посаду курсанта для здобуття ступеня вищої освіти бакалавра тактичного рівня підготовки, за спеціальністю 251 «Державна безпека», за освітньо-професійною програмою «Забезпечення державної безпеки підрозділами Національної гвардії України» з 04 серпня 2024 року.
В подальшому, із заліково-екзаменаційних відомостей за напрямком підготовки (спеціальністю) - «251 Державна безпека» курсантів 114 навчальної групи курсу №3 у 2 навчальному семестрі 2024-2025 навчального року, вбачається, що курсант ОСОБА_1 закінчив навчальний семестр, отримавши оцінку «незадовільно» з чотирьох навчальних дисциплін, зокрема, стрілецької зброї та вогневої підготовки, фізичного виховання та спеціальної фізичної підготовки, іноземної мови, військової топографії.
25.06.2025 старший сержант ОСОБА_1 звернувся з рапортом до начальника Інституту про відрахування його з числа курсантів Інституту через небажання продовжувати навчання.
26.06.2025 на засіданні вченої ради Інституту розглянуто питання про дострокове розірвання контракту про навчання в Інституті з командиром 2-го відділення 114 навчальної групи курсу № 3 факультету забезпечення державної безпеки старшим сержантом ОСОБА_1 .
За результатами розгляду вищезазначеного питання вчена рада постановила: вважати недоцільним подальше навчання в Інституті командира 2-го відділення 114 навчальної групи курсу №3 (1-й рік навчання) факультету забезпечення державної безпеки старшого сержанта ОСОБА_1 .
Вченою радою Інституту рекомендовано начальнику Інституту припинити (розірвати) контракт про проходження військової служби (навчання) в Інституті із командиром 2-го відділення 114 навчальної групи курсу №3 факультету забезпечення державної безпеки старшим сержантом ОСОБА_1 через власне небажання продовжувати навчання та невиконання індивідуального навчального плану, з урахуванням правового режиму воєнного стану.
Рішення вченої ради Інституту викладено у Протоколі №16 від 26.06.2025 та введено в дію наказом начальника Інституту від 27.06.2025 №359 «Про введення в дію рішення вченої ради Київського інституту Національної гвардії України від 26 червня 2025 року (протокол №16)».
У подальшому, відповідно до наказу начальника Інституту від 14.07.2025 №148 (по стройовій частині) старший сержант ОСОБА_1 відрахований з навчання та виключений зі списків перемінного складу Інституту через невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану) та власне небажання продовжувати навчання, а контракт укладений з останнім був достроково припинений (розірваний) 14.07.2025.
Заборгованість, щодо відшкодування розміру фактичних витрат, пов'язаних з утриманням старшого сержанта ОСОБА_1 у вищому військовому навчальному закладі, останній не відшкодував, в зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає таке.
Спірні правовідносини щодо проходження громадянами України військової служби (навчання) у вищих військових навчальних закладах врегульовані нормами Закону України від 25.03.1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу (далі по тексту - Закон №2232-XII) (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, положеннями частин третьої, четвертої та п'ятої статті 25 Закону №2232-XII встановлено, що зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань.
Громадяни України, які в установленому порядку зараховані до вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти для здобуття певних освітніх рівнів і не мають звань офіцерського складу, вважаються курсантами, а ті, що мають такі звання, - слухачами.
З громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону.
Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами третім і шостим частини другої статті 23 цього Закону.
Відповідно до частини 10 статті 25 Закону №2232-XII курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», и пункту 1 та підпунктів «д», «е», «є», «ж», «з» пункту 2 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
З вищенаведеного вбачається, що дана правова норма розповсюджується на дві категорії осіб - на курсантів, які достроково розривають контракт, та на осіб офіцерського складу, які звільняються протягом п'яти років після закінчення вищого навчального закладу. Обов'язок щодо відшкодування витрат за навчання саме у курсантів в разі дострокового розірвання контракту не залежить від пункту за яким особу було звільнено з військової служби.
У свою чергу пунктом 1 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року №964 (далі по тексту - Порядок №964) визначено механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (далі - вищі навчальні заклади) відповідно до пунктів е, є, ж, и, і частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі (далі - витрати).
Згідно з пунктами 3-4 Порядку №964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою. Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.
Відповідно до пункту 2.1 Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 року №419/831/240/605/537/219/534 (далі - Порядок розрахунку витрат), відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
Згідно з підпунктом 2.1.1 Порядку розрахунку витрат, витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання. Щомісячне грошове забезпечення визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців.
Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.
Отже, з аналізу наведених правових норм вбачається, що у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми курсанти відшкодовують навчальному закладу витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв, розрахунок яких здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів та установлюється Міноборони разом із Мінфіном, МВС, Управлінням державної охорони, СБУ та Службою зовнішньої розвідки.
Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту. Факт нарахування відповідачу грошового забезпечення та витрати за період навчання підтверджується розрахунками фактичних витрат наявними в матеріалах справа.
Позивач надав усі належні докази на підтвердження розміру витрат, пов'язаних з утриманням відповідача в Національній академії Національної гвардії України.
Пунктами 7-8 Порядку №964 визначено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку. Сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управління державної охорони, СБУ та Служби зовнішньої розвідки.
Так, відповідно дія ч. 10 ст. 25 Закону №2232-XII розповсюджується на дві категорії осіб - на курсантів, які достроково розривають контракт, та на осіб офіцерського складу, які звільняються протягом п'яти років після закінчення вищого навчального закладу. Обов'язок щодо відшкодування витрат за навчання саме у курсантів в разі дострокового розірвання контракту не залежить від пункту за яким особу було звільнено з військової служби.
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.10.2020 року по справі №1.380.2019.002683.
Враховуючи, що ОСОБА_1 не закінчив навчання в Інституті та був відрахований з нього, згідно з вимогами ч. 11 ст. 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», останній зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням в Київському інституті Національної гвардії України.
У свою чергу, станом на час розгляду справи, належних та допустимих доказів на підтвердження сплати ОСОБА_1 витрат, пов'язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі не має.
Враховуючи те, що не встановлено обставин, які б звільняли відповідача від сплати податкового боргу, а також відсутність доказів повної сплати суми боргу на час розгляду справи, на підставі положень ст. 67 Конституції України, суд вважає, що адміністративний позов є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки під час розгляду цієї справи, позивач витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз не поніс, підстави для стягнення судових витрат з відповідача відсутні.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги Київського інституту Національної гвардії України (вул. Оборони Києва, буд. 7, м. Київ, 03179) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), третя особа - Міністерство внутрішніх справ України (вул. А. Богомольця, 10, м. Київ, 01601), про стягнення витрат- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Київського інституту Національної гвардії України (реквізити для сплати: код ЄДРПОУ 44633214, р/р UA328201720313281002201189382, МФО 820172, ДКСУ м. Київ) суму заборгованості з відшкодування фактичних видатків, пов'язаних з його утриманням у Київському інституті Національної гвардії України у розмірі 413 360 (чотириста тринадцять тисяч триста шістдесят) грн. 09 коп.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано «01» грудня 2025 року.
Суддя Р.В. Кисіль