01 грудня 2025 року м. Житомир справа № 240/14669/25
категорія 113080000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність (дії) ІНФОРМАЦІЯ_3 нерозгляду заяви позивача від 22.10.2024 на оформлення у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 № 560, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі пункту 2) частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та невидачі мені довідки про відстрочку та, відповідно до сьогоднішніх змін, внести відповідні відомості до Військово-облікового документу «Резерв+»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 , з врахуванням висновків суду, розглянути заяву позивача від 22.10.2024 на оформлення у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 № 560, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі пункту 2) частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та невидачі мені довідки про відстрочку та, відповідно до сьогоднішніх змін, внести відповідні відомості до Військово-облікового документу «Резерв+».
В обґрунтування позову вказує, що 22 жовтня 2024 року засобами поштового зв'язку (рекомендаційним листом), відповідно до Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 р. № 930) звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 із заявою та відповідними документами, в якій офіційно їх повідомив, що є особою, яка на підставі пункту 2) частини 1. статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Зазначив, що відповідно до Статті 23. «Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації»: ...1. Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: ...2) визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії). Відповідно до відомостей, зазначених на сайті Укрпошти «Трекінг поштових відправлень»: відправлення за номером 1220104187783 вручено представнику відповідача за довіреністю 29.10.2024. У позові позивач вказує, що від відповідача жодної письмової відповіді до позивача не надходило, а тому, позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав. Просить позов задовольнити.
Суддя своєю ухвалою від 02.06.2025 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 15.10.2055 постановлено: залучити ІНФОРМАЦІЯ_4 до участі у справі №240/14669/25, як другого відповідача.
До суду 28.11.2025 надійшла заява представника позивача про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 01.12.2025 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.
У встановлений судом строк відповідачі відзив на позовну заяву не надали, а тому з огляду на приписи ч. 6 ст. 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У період із 06.08.2025 по 26.08.2025 та із 29.10.2025 по 13.11.2025 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці, а із 27.11.2025 по 28.11.2025 головуюча у справі суддя отримала додаткові дні відпочинку за донацію крові.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Встановлено, що ОСОБА_1 направив рекомендованим поштовим відправленням, що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти від 23.10.2024 (а.с. 7), до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву від 22 жовтня 2024 року у якій повідомив, що є особою, яка на підставі пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації (а.с. 7-8).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 оскаржує бездіяльність відповідача, що виразилась у нерозгляді заяви позивача від 22.10.2024 та неприйнятті відповідного рішення за результатом такого розгляду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України закріплено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України (п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України)
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із статтею 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій (частина восьма статті 4 Закону №3543-ХІІ).
Абзацом другим частини першої статті 22 Закону №3543-ХІІ визначено, що громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. (частина третя статті 22 Закону №3543-ХІІ).
Поряд з цим статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до положень п.9 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, окрім іншого:
оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам;
розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Згідно з пунктом 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Аналіз наведеного свідчить про те, що до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов'язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку.
Аналіз наведеного свідчить про те, що до повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов'язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560), який, зокрема, регулює процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Так, пунктом 56 Порядку № 560 визначено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з пунктом 57 Порядку № 560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним, які перебувають на військовому обліку в розвідувальних органах, СБУ, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період наказами керівників відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ утворюються відповідні комісії. Надання військовозобов'язаним відстрочок комісіями, утвореними в розвідувальних органах, СБУ, здійснюється відповідно до цього Порядку.
Пунктом 58 Порядку № 560 передбачено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відповідно до пунктів 59, 60 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Тобто право військовозобов'язаного на реалізацію свого права на відстрочку від призову під час мобілізації, зазначеного у заяві, кореспондує з обов'язком відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки відреагувати на таку заяву в межах компетенції та з додержанням вимог чинного законодавства.
Судом встановлено, що позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою від 22.10.2024 про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
При цьому, пунктом 2 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" закріплено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).
Разом з тим, належними доказами не підтверджується та відповідачем не спростовано, що заяву позивача від 22.10.2024 з додатками не розглянуто. Матеріали справи не містять документальних доказів, що за наслідками її розгляду прийнято обґрунтоване та вмотивоване рішення.
У свою чергу, відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Згідно з загальними засадами права дії суб'єкта владних повноважень це - активна поведінка суб'єкта владних повноважень, а бездіяльність - його пасивна поведінка. Як дії, так і бездіяльність можуть мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
В свою чергу, відсутність належного рішення (з урахуванням саме тих обставин та норм Закону, про які зазначає позивач) свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, оскільки відмова у задоволенні заяві з підстав, з яких військовозобов'язаний не звертався до територіального центру, не може свідчити про належне виконання останнім свого обов'язку.
З урахуванням встановлених обставин, з огляду на відсутність належним чином оформленого рішення про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 22.10.2024 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
При цьому суд звертає увагу, що перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки згідно частини 7 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Аналіз норм ст. 245 КАС України, у їх взаємозв'язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача. Якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Рекомендації R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 зазначає, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Зазначеного правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 23.05.2018 у справі №825/602/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Суд зауважує, що відповідач при визначенні наявності умов для надання позивачу відстрочки від призову за мобілізацією повинен встановити обґрунтованість підстав для такого, що вирішується у кожному випадку з урахуванням усіх необхідних умов передбачених законом.
З огляду на те, що у даному випадку відповідач належним чином не розглянув заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, суд вважає, що для належного захисту порушених прав та інтересів позивача слід зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.10.2024 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та за наслідком розгляду цієї заяви прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в її наданні.
Що стосується позовних вимог щодо зобов'язання відповідача видати довідки про відстрочку та внести відповідні відомості до Військово-облікового документу «Резерв+», суд вважає їх передчасними, а тому вони є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем рішення по суті заяви ОСОБА_1 від 22.10.2024 не приймалось.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на встановлені судом обставини, що підтверджуються належними доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Сьомий відділ ІНФОРМАЦІЯ_1 не є юридичною особою, а тому не має рахунків в органах Казначейства.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог та сплатою судового збору за одну позовну вимогу немайнового характеру, суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 у повному розмірі.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Частково задовольнити позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 , що полягає у не розгляді заяви ОСОБА_1 від 22.10.2024 про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.10.2024 про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" по суті, за результатом чого прийняти відповідне рішення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
01.12.25