про залишення позовної заяви без руху
01 грудня 2025 року м. Житомир справа №240/26883/25
категорія 106030200
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Черняхович І.Е., перевіривши дотримання вимог законодавства при подачі позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не розгляді та не прийнятті рішення щодо виплати йому додаткової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" та наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", за період - з 20.09.2024 по 20.10.2024, у розмірі 100000,00 гривень;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути та прийняти рішення про нарахування та виплату йому додаткової винагороди за період з 20.09.2024 по 20.10.2024 у розмірі 100000,00 гривень.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.
При вирішенні питання про прийняття позовної заяви до провадження, досліджуючи зміст та обґрунтованість позовної заяви та наданих документів до позовної заяви, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Розгляду та задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
При цьому слід зазначити, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
За загальним правилом, під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем, із визначених у частині 1 статті 5 КАС України, способи захисту своїх порушених прав, свобод чи інтересів. Позовні вимоги повинні формулюватися позивачем максимально чітко і зрозуміло.
Тобто, визначитися з предметом спору має саме позивач, оскільки він є ініціатором судового процесу, а суд створює умови для реалізації ним процесуальних прав сторони спору.
Суд відмічає, що предмет судового розгляду (зміст позовних вимог), який досліджується судом, має бути чітким та зрозумілим.
Однак, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги, вищезазначеним критеріям чіткості та зрозумілості не відповідають. Так, в прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 просить: "визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не розгляді та не прийнятті рішення щодо виплати йому додаткової винагороди..." та "зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути та прийняти рішення про нарахування та виплату йому додаткової винагороди...". Таким чином, зі змісту заявних позовних вимог неможливо встановити бездіяльність щодо не розгляду чого саме, позивач оскаржує: поданого ним рапорту про виплату додаткової винагороди чи скарг. При цьому, з доданих до позовної заяви документів вбачається, що позивачем як на адресу Генерального штабу Збройних Сил України так і на адресу військової частини НОМЕР_1 була подана не одна скарга.
Вказане свідчить, що заявлені ОСОБА_1 необхідно уточнити заявлені позовні вимоги та зазначити в них, в чому полягає бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яку позивач оскаржує (н-д: бездіяльність щодо не розгляду рапорту/заяви/ скарги та зазначити дату такого рапорту/заяви/ скарги).
Відповідно до частини 4 статті 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У поданій до суду позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що він звільнений з військової служби у військовій частині НОМЕР_1 . Однак, до позовної заяви не було додано жодного документа, який підтверджує вказані обставини (зокрема копії наказу про звільнення чи копії військового квитка).
Вказане свідчить не тільки про недотримання позивачем вимог частини 4 статті 161 КАС України, а ще й позбавляє суд можливості встановити дату звільнення позивача з військової служби та перевірити дотримання ним процесуальних строків на звернення до суду.
Частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху та встановити йому строк для усунення недоліків шляхом надання до суду:
- позовної заяви в новій редакції із уточненням в ній заявлених позовних вимог та зазначення, яка саме бездіяльність відповідача порушує його права та відповідно становить собою предмет спірних правовідносин (бездіяльність щодо не розгляду чого саме, позивач оскаржує);
- документу, який підтверджує звільнення позивача з військової служби (зокрема копії наказу про звільнення чи копії військового квитка).
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя І.Е.Черняхович