Україна
Донецький окружний адміністративний суд
01 грудня 2025 року Справа№580/9475/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (юридична адреса: 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Мандрика, 7, код ЄДРПОУ 40109058) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток, а саме: за 2015 рік - 3 доби, за 2017 рік - 20 діб, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення; 2) зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток, а саме: за 2015 рік - 3 доби, за 2017 рік - 20 діб, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем, на думку позивача, допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати йому грошового забезпечення у вигляді компенсації за невикористану частину щорічної основної та додаткової відпустки за 2015 та 2017 роки.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, передано на розгляд Донецькому окружному адміністративному суду за підсудністю.
01 жовтня 2025 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження. В ухвалі було запропоновано відповідачам у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
Представник відповідача надав суду відзив в якому зазначив, що наказом від 23.01.2019 року № 31 о/с відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) розділу VІІ Закону України «Про Національну поліцію» позивача звільнено зі служби з 01.02.2019 року.
Відповідно до приписів пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 (у редакції на момент виникнення спірних відносин), виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
При звільненні ОСОБА_1 було нараховано та виплачено грошову компенсацію за невикористану в році звільнення відпустку в кількості 3 доби в сумі 1140,81 грн (із розрахунку: посадовий оклад 2400,00 грн + оклад за спеціальне звання 1800,00 грн + надбавка за вислугу років (30%) 1260,00 грн + премія (108,94%) 5948, 12 грн = 11408,12 грн/30 діб * 3 доби = 1140,81 грн).
Що стосується невикористаних днів щорічної основної та додаткової відпусток за 2015 та 2017 роки у кількості 23 доби, відповідач зазначив, що виплата грошової компенсації за невикористані дні відпусток за попередні роки частиною 10 статті 93 Закону № 580-VIII не передбачена (у редакції Закону № 580-VIII, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, а саме при звільненні позивача із поліції 01.02.2019).
Оскільки спір фактично стосується поліцейського, представник відповідача вважає, що у спірних правовідносинах пріоритетному застосуванню підлягають саме норми Закону № 580-VIII як спеціального законодавства, яке регулює право на отримання грошової компенсації за невикористані відпустки, які підлягають компенсуванню.
Статтею 93 Закону № 580-VIII (в редакції до 05.10.2023 року), визначено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин, ОСОБА_1 , якого було звільнено зі служби в поліції за станом здоров'я (через хворобу), мав право на грошову компенсацію лише за невикористану в році звільнення відпустку
На підставі вищезазначеного, представник відповідача зазначає, що Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області як органом державної влади вчинено дії в межах його компетенції та у спосіб, що відповідає вимогам Закону України «Про Національну поліцію» (чинним на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на день звільнення ОСОБА_1 зі служби з поліції), і не порушено прав позивача.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянин України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 .
ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області (далі - ГУНП в Донецькій області).
Наказом ГУНП в Донецькій області від 23.01.2019 № 31 о/с відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) розділу VІІ Закону України «Про Національну поліцію» позивача звільнено зі служби з 01.02.2019, із визначенням вислуги років у календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги - 15 років 11 місяців 08 днів, та невикористаної відпустки за 2019 рік у кількості 3 доби.
При звільненні ОСОБА_1 нарахована та виплачена грошова компенсація за невикористану в році звільнення відпустку в кількості 3 доби в сумі 1140,81 грн (із розрахунку: посадовий оклад 2400,00 грн + оклад за спеціальне звання 1800, 00 грн + надбавка за вислугу років (30%) 1260,00 грн + премія (108,94%) 5948, 12 грн = 11408,12 грн/30 діб * 3 доби = 1140,81 грн).
Не погодившись із нарахованою компенсацією, позивач через свого представника подав даний позов до суду з вимогами визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток, а саме: за 2015 рік - 3 доби та за 2017 рік - 20 діб, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення; зобов'язати виплатити ОСОБА_1 зазначену вище грошову компенсацію.
Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Закон України «Про відпустки» (далі - Закон № 504) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно зі ст. 4 Закону №504 установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням; 3) творча відпустка ; 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях; 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка у зв'язку з усиновленням дитини; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи; 5) відпустки без збереження заробітної плати. Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч. 1 ст. 24 Закону № 504).
Соціальний захист поліцейських регулюється Законом України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02 липня 2015 року (далі - Закон № 580-VIII).
Відповідно до ст. 92 Закону № 580-VIII, поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.
Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Частиною 2 ст. 93 вищевказаного Закону передбачено, що тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.
За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів (ч. 3 ст. 93 Закон № 580-VIII).
Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби. Відпустка тривалістю менше 10 діб за бажанням особи рядового або керівного складу може бути надана одночасно з черговою відпусткою в наступному році.
Частиною 10 вказаної статті передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Відповідно до Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799 (далі - Порядок № 260).
Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку № 260 передбачено, що поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, що вони одержували на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць.
В контексті наведеного, аналізуючи вказані норми законодавства, суд дійшов висновку, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Як вже зазначалося, види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, передбачені положеннями Закону № 580-VIII. При цьому, законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Разом з тим, не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав у попередньому календарному році. Водночас, надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Отже, суд вважає, що у наступному календарному році, у тому числі й за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку. Відпустки за попередні роки які невикористані поліцейським в році звільнення не можуть бути залишені без розрахунку (виплати грошової компенсації), адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
В той час, з огляду на відсутність правового врегулювання положеннями Закону № 580-VIII і Порядку № 260, питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України і Закону № 504, яким передбачено право працівника у разі звільнення на виплату грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки.
Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону № 504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки.
Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19 січня 2021 року по справі № 160/10875/19 та від 04.11.2021 року по справі № 440/5244/19.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
05 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту військовослужбовців, поліцейських та деяких інших осіб».
Вказаним Законом внесено зміни до статті 93 Закону № 580-VIII та частину 10 викладено у новій редакції, а саме «Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського».
Так, відповідачем протиправно не виплачено позивачу грошову компенсацію за невикористані відпустки: за 2015 рік - 3 доби, за 2017 рік - 20 діб.
Таким чином, відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо непроведення з позивачем остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу грошової компенсації грошової компенсацію за невикористані відпустки: за 2015 рік - 3 доби, за 2017 рік - 20 діб.
У контексті викладеного, суд відмічає, що матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не заперечується, що на момент звільнення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області позивачем не використано усі дні щорічної відпустки, право на яку останній отримав під час проходження служби та усі дні додаткової відпустки, а тому при звільненні набув право на отримання грошової компенсації за невикористані ним дні щорічної основної та додаткової відпустки.
Враховуючи обставини встановлені у ході судового розгляду, суд дійшов висновку, що позивачу під час звільнення підлягала виплаті грошова компенсація за невикористані щорічні і додаткові відпустки: за 2015 рік - 3 доби, за 2017 рік - 20 діб.
Щодо посилань відповідача на постанови Верховного Суду від 15.03.2019 року по справі № 814/2594/16, від 16.05.2019 року по справі № 825/100/15-а, від 07.08.2019 року по справі № 820/5122/17, суд зазначає, що у відповідності до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 30.01.2019 року по справі № 755/10947/17, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію.
Таким чином, суд, вирішуючи спір у даній справі, враховує правову позицію вказану Верховним Судом в постановах від 19 січня 2021 року по справі № 160/10875/19 та від 04.11.2021 року по справі № 440/5244/19.
Отже, відповідачем не здійснено остаточного розрахунку з позивачем.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії є такими, що підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а відповідачем судові витрати не понесені, суд вирішує розподіл судових витрат у справі № 580/9475/25 не здійснювати.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 139, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (юридична адреса: 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Мандрика, 7, код ЄДРПОУ 40109058) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області (юридична адреса: 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Мандрика, 7, код ЄДРПОУ 40109058) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток, а саме: за 2015 рік - 3 доби, за 2017 рік - 20 діб, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (юридична адреса: 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Мандрика, 7, код ЄДРПОУ 40109058) виплатити ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток, а саме: за 2015 рік - 3 доби, за 2017 рік - 20 діб, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.М. Тарасенко