Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
01 грудня 2025 року Справа №200/8716/25
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича ознайомившись з позовною заявою
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ),
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_2 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 53 дні, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір».
17 листопада 2025 року ухвалою суду залишено без руху позовну заяву та надано позивачу строк не більше десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху на усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску.
Приймаючи означену ухвалу суд виходив з того, що у постанові від 06 грудня 2024 року у справі № 400/5432/24 Верховний Суд щодо правовідносин, які виникли до набрання чинності Законом України від 01.07.2022 №2352-IX - 19.07.2022 року та закінчились після цієї дати (як і у справі № 200/8917/24) дійшов висновку про необхідність умовного поділу такого періоду на період із дати виникнення таких правовідносин до 18.07.2022 року (включно) та період з 19.07.2022 року до їх закінчення.
Поряд із цим, Верховний Суд зазначив, що до періоду з 19.07.2022 року застосуванню підлягають приписи частини першої статі 233 Кодексу законів про працю України у редакції після 19 липня 2022 року, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли особа (працівник, службовець) дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Дослідивши матеріали адміністративного позову, суд встановив, що його скеровано до суду 10 листопада 2025 року, при цьому, зі списків особового складу відповідача позивача виключено 26.01.2024 року
Ураховуючи викладене, в спірних правовідносинах застосовується тримісячний строк звернення до суду, який відраховується від дати виключення зі списків особового складу військової частини та станом на момент звернення до суду позивачем пропущено.
Стороною позивача було заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою, в обґрунтування якого зазначено, що 19.08.2025 представник позивача отримав відповідь, відповідно до якої додаткова грошова винагорода не враховується при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки. Отже, моментом, коли позивачу стало відомо про порушене право на отримання всіх належних виплат при звільненні є дата отримання відповіді на адвокатський запит - 19.08.2025.
Надаючи оцінку доводам означеного клопотання суд керуючись приписами Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 р. № 260, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 р. за № 745/32197 (далі - Порядок № 260), Правилами організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затвердженими наказом Міністра оборони України від 22.05.2017 р. № 280, та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. № 1153/2008, зазначив, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби, з ним повинні провести розрахунок всіх належних до виплати сум та видати грошовий атестат, в якому, зокрема, зазначається інформація про виплачені військовослужбовцю за час проходження служби основні та додаткові види грошового забезпечення, виплачену грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, суми виплаченої одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби та інші види грошового забезпечення, не передбачені формою грошового атестата.
Суд окремо звернув увагу, що грошовий атестат засвідчується підписом військовослужбовця, військовослужбовець не може бути виключений зі списків особового складу військової частини у разі неповного розрахунку без його згоди, тож суд критично оцінив доводи позивача про його необізнаність про виплачені йому при звільненні суми грошового забезпечення, неотримання ним грошового атестату, а також його неознайомлення з змістом грошового атестату.
Щодо доводів позивача стосовно визначення дати, коли позивач дізнався про порушення свого права, з покликанням на лист відповідача від 19.08.2025 року, суд зазначив, що вказана дата свідчить виключно про час, коли позивач почав вчиняти дії направлені на реалізацію свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру грошового забезпечення, а є лише фактично штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.
Вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом не ставиться в залежність від вказаних обставин, а вирішується з огляду на факт, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення такого права та не може змінювати момент, з якого позивач дізнався про порушення такого права.
При цьому, позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду у визначений законом строк. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.11.2023 року у справі № 520/12478/22.
Поряд із цим, суд зазначив, що в постанові від 06 грудня 2024 року в справі № 400/5432/24 Верховний Суд визначив початок спливу строку звернення до суду у аналогічних спірних правовідносинах зазначивши, що позивач мав бути обізнаний про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення не пізніше першого числа місяця, що слідує за наступним від оплаченого, тому тримісячний строк звернення до суду спливає через три місяці з дня, коли він дізнався про порушення свого права. Водночас суд дійшов висновку про безпідставність посилань касатора на те, що про порушення своїх прав щодо отримання грошового забезпечення в належному розмірі він дізнався лише з листа військової частини, оскільки про розмір виплаченого йому грошового забезпечення він дізнавався щомісячно, і не був позбавлений права під час проходження військової служби на звернення до відповідача про надання йому роз'яснень щодо складових виплаченого йому грошового забезпечення та проведених утримань податку та інших обов'язкових платежів.
Водночас, суд встановив, що з моменту виключення позивача зі списків особового складу військової частини у зв'язку зі звільненням зі служби та направленням на облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 до його звернення за правовою допомогою пройшли близько 1,5 року.
20 листопада 2025 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якого представник позивача, покликаючись на висновки постанови Верховного Суду від 06 березня 2025 року у справі №380/13595/24, зазначила, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення відповіді на адвокатський запит представника позивача (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні), сторона позивача вважає, що такою датою у спірних правовідносинах є 19.08.2025 року.
21 листопада 2025 року суддя перебував у відпустці, з 22 листопада 2025 року по 28 листопада 2025 року у відрядженні.
Дослідивши доводи представника позивача суд зазначає, що висновки постанови Верховного Суду від 06 березня 2025 року у справі №380/13595/24 стосуються відмови у видачі довідки про обставини травми, а не виплати грошового забезпечення, тому її висновки не є релевантними у спірних правовідносинах.
Висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, на яку також покликається представник позивача стосуються порядку застосування ч. 2 ст. 233 КЗпП України, та запроваджує умовний поділ спірних періодів у триваючих правовідносинах, відповідно до дії редакцій цієї норми, зокрема, визначає, що після 19.07.2022 року застосуванню підлягає тримісячний строк звернення до суду.
Спірні правовідносини у цій справі виникли у 2023 році та закінчились у 2024 році.
Відтак, висновки суду цілком відповідають висновкам Верховного Суду викладеним у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23.
Суд повторно зазначає, що дата отримання відповіді на адвокатський запит свідчить виключно про час, коли позивач почав вчиняти дії направлені на реалізацію свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру грошового забезпечення, а є лише фактично штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.
Вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом не ставиться в залежність від вказаних обставин, а вирішується з огляду на факт, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення такого права та не може змінювати момент, з якого позивач дізнався про порушення такого права.
При цьому, позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду у визначений законом строк. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.11.2023 року у справі № 520/12478/22.
В постанові від 06 грудня 2024 року в справі № 400/5432/24 Верховний Суд визначив початок спливу строку звернення до суду у аналогічних спірних правовідносинах зазначивши, що позивач мав бути обізнаний про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення не пізніше першого числа місяця, що слідує за наступним від оплаченого, тому тримісячний строк звернення до суду спливає через три місяці з дня, коли він дізнався про порушення свого права. Водночас суд дійшов висновку про безпідставність посилань касатора на те, що про порушення своїх прав щодо отримання грошового забезпечення в належному розмірі він дізнався лише з листа військової частини, оскільки про розмір виплаченого йому грошового забезпечення він дізнавався щомісячно, і не був позбавлений права під час проходження військової служби на звернення до відповідача про надання йому роз'яснень щодо складових виплаченого йому грошового забезпечення та проведених утримань податку та інших обов'язкових платежів.
Суд ураховує, що у наказі військової частини зазначено про виплату позивачу грошової компенсації за невикористані дні відпусток, тож про виплату спірної компенсації йому було відомо на момент виключення зі списків військової частини, проте дії щодо з'ясування її розміру позивач почав вчиняти через 1,5 роки після звільнення з військової служби.
Верховний суд в постанові від 22.12.2021 року по справі № 200/17683/21 зазначив, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Велика Палата Верховного Суду аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19 виснувала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Дослідивши клопотання представника позивача суд дійшов висновку, що нових доводів воно не містить, водночас, стороною позивача зволікання із зверненням за захистом своїх прав жодним чином не обґрунтоване, доводів щодо наявності поважних причин, обставини, які завадили б позивачу звернутись за правовою допомогою та до суду клопотання не містить, що свідчить про незацікавленість позивача у захисті свого ймовірно порушеного права протягом тривалого терміну (1,5 років).
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання про поновлення строку звернення до суду та відмову у його задоволенні.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Повернути позивачу позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, за сторінкою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (веб-адреса сторінки ://court.gov.ua/).
Суддя О.М. Кониченко