27 листопада 2025 рокуСправа №160/27307/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
23 вересня 2025 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)», в якій просить:
визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» (50066, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Світла, будинок 2, код ЄДРПОУ 14316899) щодо не невиплати мені в день звільнення грошової компенсації за неотримане в період служби речове майно особистого користування та не оформлення довідки про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна.
зобов'язати Державну установу «Криворізька установа виконання покарань (№3)» (50066, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Світла, будинок 2, код ЄДРПОУ 14316899) оформити у відповідності до п. 27, 60 Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №578 від 14.08.2013, довідку про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна та виплатити грошову компенсацію за речове майно згідно розрахунку вищевказаної довідки.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що він вважає протиправною бездіяльність Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» щодо не проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 в день звільнення 31 серпня 2025 року в частині ненарахування та невиплати грошової компенсації вартості неотриманого речового майна, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 вересня 2025 року для розгляду адміністративної справи №160/27307/25 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
30 вересня 2025 року на адресу Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.
01 жовтня 2025 року Державною установою «Криворізька установа виконання покарань (№3)» отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
22 жовтня 2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника Державної установи «Криворізька установа виконання покарань №3» надійшов відзив на позовну заяву вх.№86720/25, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
Виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється на підставі Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №925/5 від 28.03.2018 року.
Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку №925 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає:
- щомісячні основні види грошового забезпечення;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
- одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать:
- посадовий оклад;
- оклад за спеціальним званням;
- надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать:
- підвищення посадового окладу;
- надбавки;
- доплати;
- премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать:
- допомога для оздоровлення;
- матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Глава 22 розділу II Порядку №925 визначає порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу в разі звільнення зі служби.
Пункт 1 визначає, що днем звільнення зі служби вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення, яка не повинна передувати даті звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.
Грошове забезпечення виплачується до дня звільнення зі служби включно разом із премією, встановленою у порядку, визначеному главою 13 цього розділу, за результатами оперативно-службової діяльності за останній місяць служби.
Згідно пункту 2 глави 22 Порядку №925, за невикористані дні відпусток особам рядового або начальницького складу, які звільняються зі служби, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористані дні відпусток проводиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого особа рядового чи начальницького складу має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби з врахуванням пункту 22 розділу І цього Порядку.
При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру місячного грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток вказується в наказі про звільнення.
Остаточний розрахунок ОСОБА_1 був проведений своєчасно під час звільнення зі служби, спору про виплачені суми не існувало і підстав для перерахунку вже нарахованого та виплаченого грошового забезпечення відповідно до Порядку №925 не існує.
Згідно пункту 22 Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 року №578 «Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби» грошова компенсація виплачується за умови наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань, встановлених на відповідні цілі, разом з тим даною постановою не врегульовано питання щодо строків звернення із відповідною заявою і виплати даної компенсації.
Відповідно, невиплата ОСОБА_1 в день звільнення грошової компенсації за неотримане ним в період служби речове майно особистого користування не може вважатись, як не проведення з позивачем повного розрахунку при звільненні.
З урахуванням викладеного, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 в період з 06.08.2001 року по 31.08.2025 року проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України, що підтверджується записами № 5 та №6 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 18.10.2000 року.
Відповідно до витягу із наказу Т.в.о начальника Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» №314/ОС-25 від 20.08.2025 року відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнити зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України (за власним бажанням): старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_2 , молодшого інспектора 1 категорії відділу режиму і охорони установи з 31 серпня 2025 року.
Вислуга років на 31 серпня 2025 року складає: у календарному обчисленні 25 (двадцять п'ять) років 04 (чотири) місяці 17 (сімнадцять) днів; у пільговому обчисленні 33 (тридцять три) роки 04 (чотири) місяці 25 (двадцять п'ять) днів.
Виплатити премію за результатами оперативно - службової діяльності за період з 01 серпня по 31 серпня 2025 року, у розмірі 200% посадового окладу пропорційно відпрацьованому часу у серпні 2025 року.
Вислуга років для нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби станом на 31 серпня 2025 року складає:
25 (двадцять п'ять) років 04 (чотири) місяці 17 (сімнадцять) днів.
Підстава: рапорт ОСОБА_1 від 14 серпня 2025 року та рішення кадрової комісії установи.
26 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Державної установи «Криворізька установа виконання покарань №3» з заявою, в якій просив здійснити нарахування та виплату грошової компенсації вартості неотриманого речового майна в день звільнення.
Листом Т.в.о начальника Державної установи «Криворізька установа виконання покарань №3» №3/6-44/2028/Р-45 від 29.08.2025 року позивачеві повідомлено, що станом на сьогодні будь-яких заяв щодо отримання та розрахунку грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу до державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» від Вас не надходило.
Враховуючи вищевикладене, просимо надати до державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» м.Кривий Ріг, вул. Світла, 2 заяву для розрахунку грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна та довідку про банківські реквізити або виписки з рахунку.
ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» щодо не проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 в день звільнення 31 серпня 2025 року в частині ненарахування та невиплати грошової компенсації вартості неотриманого речового майна, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Поліцейський має службове посвідчення та спеціальний жетон. Зразки та порядок видання службових посвідчень та спеціальних жетонів затверджує Міністр внутрішніх справ України.
Відповідно до статті 77 Закону України «Про Національну поліцію України», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється:
1) у зв'язку із закінченням строку контракту;
2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції;
3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції;
4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;
5) через службову невідповідність;
6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;
7) за власним бажанням;
8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій);
9) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі;
10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, а також рішенням суду про визнання його активів або активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави;
11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.
Днем звільнення зі служби вважається день видання наказу про звільнення або дата зазначена в наказі про звільнення.
День звільнення вважається останнім днем служби.
Згідно частини 1 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 року №2713-ІV, держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.
Частиною 2 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» визначено, що умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
Відповідно до частини 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських.
Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №578 від 14.08.2013 року затверджено Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби.
Відповідно до пункту 1 Порядку №578 останній визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами.
Відповідно до пункту 2 Порядку №578 речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі, одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті, санітарно-господарському майні, постовому одязі, ремонтних матеріалах, що дає змогу створити необхідні умови для виконання персоналом службових завдань.
Пунктами 8, 9 Порядку визначено, що речове майно особистого користування видається особам із числа персоналу безоплатно за нормами забезпечення №1-5, а інвентарне майно - за нормами №6-13.
Право на забезпечення речовим майном за встановленими нормами забезпечення мають: особи рядового і начальницького складу - з дня присвоєння їм відповідних спеціальних звань та/або призначення на посади; курсанти - з дня зарахування їх до списків навчальних закладів; спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами, - з дня призначення на відповідні посади.
Видача речового майна в особисте користування проводиться згідно з антропометричними даними (зріст, об'єм грудей, шиї, голови, розмір взуття).
Забезпечення речовим майном осіб із числа персоналу здійснюється в органах і установах, де вони проходять службу або працюють.
Поставлення на речове забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби в органі чи установі здійснюється на підставі наказу керівника органу чи установи про призначення на посаду та атестата на предмети речового майна за формою згідно з додатком 1, а у разі присвоєння особі первинного спеціального звання або призначення на посаду спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами, - на підставі відповідного наказу керівника органу чи установи.
Відповідно до пункту 22 Порядку №578 особам рядового і начальницького складу (крім курсантів) після перших трьох років служби за їх бажанням та рішенням керівника органу чи установи дозволяється за умови наявності в їх користуванні придатних до використання предметів раніше виданого речового майна особистого користування замість одних предметів, передбачених нормами забезпечення, отримувати інші, вартість яких не перевищує вартості предметів, що замінюються, або отримувати за них грошову компенсацію. Грошова компенсація виплачується за умови наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань, установлених на відповідні цілі.
Згідно пункту 23 Порядку №578 грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку.
Вартість предметів речового майна особистого користування визначається ДПтС відповідно до їх закупівельної вартості.
Пунктом 27 Порядку передбачено, що під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення.
Згідно пункту 60 Порядку №578 для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи для виплати компенсації, другий додається до картки.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 06.08.2001 року по 31.08.2025 року проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України, що підтверджується записами № 5 та №6 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 18.10.2000 року.
Відповідно до витягу із наказу Т.в.о начальника Державної установи «Криворізька установа виконання покарань №3» №314/ОС-25 від 20.08.2025 року відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнити зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України (за власним бажанням): старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_2 , молодшого інспектора 1 категорії відділу режиму і охорони установи з 31 серпня 2025 року.
Вислуга років на 31 серпня 2025 року складає: у календарному обчисленні 25 (двадцять п'ять) років 04 (чотири) місяці 17 (сімнадцять) днів; у пільговому обчисленні 33 (тридцять три) роки 04 (чотири) місяці 25 (двадцять п'ять) днів.
Виплатити премію за результатами оперативно - службової діяльності за період з 01 серпня по 31 серпня 2025 року, у розмірі 200% посадового окладу пропорційно відпрацьованому часу у серпні 2025 року.
Вислуга років для нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби станом на 31 серпня 2025 року складає:
25 (двадцять п'ять) років 04 (чотири) місяці 17 (сімнадцять) днів.
Підстава: рапорт ОСОБА_1 від 14 серпня 2025 року та рішення кадрової комісії установи.
Однак, станом на дату прийняття рішення по справі виплату грошової компенсації за неотримане речове майно особистого користування відповідно до пункту 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» позивач не отримав.
Таким чином, на цей час заборгованість відповідача перед позивачем існує в частині грошової компенсації за неотримане речове майно, що підтверджується відсутністю такої в наказі про звільнення позивача.
Враховуючи, що відповідачем не здійснено нарахування та виплату грошової компенсації позивачеві за неотримане речове майно особистого користування при звільненні 31.08.2025 року, суд приходить до висновку, що вимога позивача про визнання протиправними дії відповідача щодо не проведення повного розрахунку при звільненні щодо компенсації за неотримане речове майно підлягає задоволенню.
Європейським судом з прав людини у рішенні від 10.03.2011 (остаточне 10.06.2011) у справі "Сук проти України" (Заява №10972/05) сформовано позицію, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним (див. рішення у справі "Кечко проти України" (Kechko v. Ukraine), пункт 23).
Згідно з позицією Європейського суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.
Європейський суд з прав людини у справах "Кечко проти України", "Ромашов проти України", "Шевченко проти України" зауважив, що реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні, а отже зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.
Водночас, фактичні обставини справи свідчать про те, що відповідачем порушено права позивача, а отже, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права є необхідність зобов'язати Державну установу «Криворізька установа виконання покарань (№3)» (код ЄДРПОУ 14316899) здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні 31.08.2025 року.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, суд виходить із наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору, у зв'язку з чим розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» щодо не проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 в день звільнення 31 серпня 2025 року в частині ненарахування та невиплати грошової компенсації вартості неотриманого речового майна.
Зобов'язати Державну установу «Криворізька установа виконання покарань (№3)» (код ЄДРПОУ 14316899) здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошової компенсації за неотримане речове майно в день звільнення 31 серпня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник