Номер провадження: 22-ц/813/7585/25
Справа № 522/19557/25-Е
Головуючий у першій інстанції Донцов Д. Ю.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
06.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого судді Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідачі- Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, Колективне підприємство «Будова», Споживче товариство «Сузір'я Будова», Споживче товариство «Сузір'я плюс», Товариство з обмеженою відповідальністю «БАУБУД», Товариство з обмеженою відповідальністю «УПГВ-СИСТЕМА»,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 03 вересня 2025 року у складі судді Донцова Д.Ю.,
встановив:
2. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову
В серпні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до відповідачів, в якому просили визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майнові права на об'єкт інвестування (будівництва) - місце для паркування № 79, за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 , згідно з Договором асоційованого членства у споживчому товаристві № 79/М від 09.11.2018 із змінами згідно Додаткової угоди від 04.12.2020.
Разом з позовною заявою надійшла заява представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Дімітріу В.В. про забезпечення позову, а саме з вимогами забезпечити позов шляхом заборони Споживчому товариству «Сузір'я Будова», Товариству з обмеженою відповідальністю «УВГП Система», Споживчому товариству «Сузір'я Плюс», Південному Управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України, Колективному підприємству «БУДОВА», Товариству з обмеженою відповідальністю «БАУБУД», в будь-який спосіб розпоряджатися (користуватися, володіти, передавати, приймати), відчужувати будь - яким іншим способом будь-яким іншим особам, вчиняти будь-які дії щодо об'єкту будівництва (інвестування):- місце для паркування № 79, розміщене на земельній ділянці за кадастровим номером 5110137500:44:001:0057 за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 (будівельна адреса) згідно Договору асоційованого членства у споживчому товаристві № 79/М від 09.11.2018 із змінами згідно Додаткової угоди від 04.12.2020.
В обґрунтування заяви зазначено, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду у разі його задоволення з огляду на очевидний характер загрози майну та порушення прав Позивача в період розгляду справи цієї справи, а саме відчуження на користь третіх осіб, зокрема, СТ «Сузір'я Плюс» та її членів тощо. Так, ТОВ «УВГП-Система» намагається легалізувати безпідставною отримані активи від СТ «Сузір'я Будова» шляхом їх передачі в спільну діяльність за участі СТ «Сузір'я Плюс» з метою виключення можливості позивачу отримати своє майно від СТ «Сузір'я Будова». Зазначене підтверджується фактичними обставинами та наданими до позовної заяви доказами, зокрема: утворення 15.01.2024 нового кооперативу СТ «Сузір'я Плюс» (Додаток 13 до Позовної заяви) ; укладення між ТОВ «УВГП-Система» та СТ «Сузір'я Плюс» Договору про спільну діяльність № 1/Г-19 від 26.01.24, згідно пункту 5.2.2 якого СТ «Сузір'я Плюс» набуває права власності на 100 % паркомісць, у тому числі і на місця для паркування № 63 та № 64 (об'єкти цього позову) (Додаток 17 до Позовної заяви- припинення в односторонньому порядку СТ «Сузір'я Будова» виконання укладених з Позивачем Договорів асоційованого членства у споживчому товаристві та зазначення, що не передаватиме Позивачу об'єкти, які повністю оплачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 всупереч зобов'язанням за договорами, що підтверджується листуванням, публічними повідомленнями на сайті Будови та у Телеграм-каналі «Будова (офіціальний канал)» (Додатки 7,8 до Позовної заяви ); закриття реєстраційної справи, за якою СТ «Сузір'я Будова» на правах власності володіла об'єктом незавершеного будівництва паркінгом, що підтверджується письмовим доказом (Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав від 16.02.2024, Додаток 4 до Позовної заяви ); розірвання Договору про спільну діяльність №1/Г-19 від 29.08.2016 між СТ «Сузір'я Будова» та ТОВ «УВГП-Система» згідно Додаткової угоди № 4 від 25.01.2024 та № 5 від 01.03.2024, Акту № 1 від 01.03.2024 (Додатки 15, 16, 17, 18 до Позовної заяви), на підставі якого були залучені грошові кошти асоційованих членів СТ «Сузір'я Будова», у тому числі Позивачів, у будівництво; публічні повідомлення на сайті та телеграм-каналі Будови та індивідуальні зустрічі, за якими повідомляють, що асоційовані члени СТ «Сузір'я Будова», у тому числі Позивачі, не отримують у власність проінвестовані об'єкти поки не стануть членами СТ «Сузір'я Плюс» та не сплатять додаткові кошти у розмірі 270 доларів за кв.м. по квартирах та по 150 доларів США за кв.м. по нежитлових приміщеннях, що підтверджується доказами у публічному доступі (Додатки 7,8 до Позовної заяви). Також Позивачам стало відомо, що СТ «Сузір'я Плюс» 16.12.2024 розмістила наступну інформацію у групі Телеграм «Будова» з погрозами ненадання правовстановлювальніх документів членам СТ «Сузір'я Будова», які не вступили до нового кооперативу.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції, мотивування його висновків
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 03 вересня 2025 року в задоволенні заяви було відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що відповідно до заявлених позовних вимог та обґрунтування позову зазначено про об'єкт будівництва паркомісця №79, з приводу якого й заявлено забезпечення позову, разом з тим в обґрунтування клопотання про забезпечення позову зазначено про укладення між ТОВ «УВГП -Система» та СТ «Сузір'я Плюс» Договору про спільну діяльність №1/Г-19 від 26.01.24п., згідно пункту 5.2.2. якого СТ «Сузір'я Плюс» набуває права власності на 100% паркомісць, у тому числі і на місця для паркування №63та №64, на даній стадій провадження неможливо перевірити фактичне право власності паркомісця № НОМЕР_1 , а окреме посилання на інші паркомісця не входять до предмету позову.
Зважаючи на наведене, суд не вбачав підстав для забезпечення позову обраним позивачем способом в межах пред'явлених позовних вимог, оскільки можливе порушення прав третіх осіб.
Між тим, питання обґрунтованості позовних вимог перевіряються судом під час розгляду справи по суті і не мають розглядатися при забезпеченні позову, оскільки дана процесуальна дія є оперативним заходом, що вживається для забезпечення виконання рішення суду у разі його потенційного задоволення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вищевказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 , ОСОБА_3 - адвокат Дімітріу В.В. подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 03 вересня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції від 03.09.2025 висновок суду, за яким відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову, зроблений без врахування обставин саме подій та фактів, а також суд зробив висновок без з'ясування обставин та дослідження доказів, на які позивач посилався у заяві, як на підставу своїх вимог.
Апелянт вказує, що судом першої інстанції не надана оцінка наступним обставинам:
1) що предметом спору є визнання майнових прав на об'єкт будівництва та факти повної оплати будівництва спірного об'єкту позивачами;
2) повідомленнями у публічному доступі у телеграм-каналі «Будова (офіційний») про те, що право власності на квартири та інші об'єкти будуть оформлюватися на членів СТ «Сузір'я Плюс» за доплату, тобто на сторонніх осіб, інакше передаватимуться військовим, а члени СТ «Сузір'я Будова», у тому числі Позивач, нібито втратили майнові права (Додаток 9);
3) перебування об'єкту спору - місця для паркування № 79 будинках АДРЕСА_1 у розпорядженні та віданні відповідачів, які постійно один одному передають об'єкт спору.
4) Вчинення СТ «СУЗІР'Я БУДОВА», ТОВ «УВГП-СИСТЕМА», СТ «СУЗІР'Я
ПЛЮС» та ПУКБ МОУ ряд дій, які направлені на передачу майнових прав об'єктів
спору на користь третіх осіб.
Апелянти вказують, що обраний вид забезпечення позову передбачений пунктом 2 частини 1 статті 150 ЦПК України, підстави для вжиття цих заходів забезпечення позову наявні, оскільки майнові права позивача на об'єкт інвестування (паркомісце № 79) не визнається відповідачами, ризики відчуження спірних прав та вчинення з спірними об'єктами такими дій, зокрема, пов'язаних з державною реєстрацією прав власності за третіми особами, існують. Заява про забезпечення позову містить цілком визначені утруднення чи неможливість виконання рішення у разі задоволення позову.
Крім того, апелянт вказує, що саме незабезпечення позову сприяє Відповідачам подальші дії, що однозначно утворять труднощі у виконанні рішення суду, оскільки не зупиняються та продовжують здійснювати дії щодо неправомірного заволодіння майном Позивача.
Учасники справи у судове засідання не з'явились. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Причини неявки у судове засідання не повідомили. Клопотань про відкладення розгляду справи, заяв про розгляд справи в режимі відеоконференції не надано.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. З врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.
3. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що вищезазначена апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
В провадженні Приморського районного суду м.Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, Колективного підприємства «Будова», Споживчого товариства «Сузір'я Будова», Споживчого товариства «Сузір'я плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «БАУБУД», Товариства з обмеженою відповідальністю «УПГВ-СИСТЕМА», у якій останній просять суд визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майнові права на об'єкт інвестування (будівництва) - місце для паркування №79, за місцезнаходженням: Одеська область, місто Одеса, пр-т Лесі Українки 19-21, згідно з Договором асоційованого членства у споживчому товаристві №79/М від 09.11.2018 із змінами згідно Додаткової угоди від 04.12.2020.
Разом із позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також було подано заяву про забезпечення позову, у якій останні зазначили про очевидний характер підготовки до відчуження відповідачами майна позивачів, що утруднить та/або унеможливить виконання рішення суду.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/ не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржена ухвала постановлена судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у забезпеченні позову.
Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не у повній мірі з'ясував обставини, які мають значення для справи, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для забезпечення позову заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено переляк видів забезпечення позову. Так, позов забезпечується шляхом: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
В п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 роз'яснено про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Апеляційний суд зауважує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду, імовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п.35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 зазначено, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. Суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що, зрештою, дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Однак, крім з'ясування факту існування спору між сторонами, необхідним для з'ясування є і сутність (характер) спірних правовідносин.
Апеляційним розглядом справи встановлено, що предметом позову є вимоги про безпідставну передачу майна (паркінгу) відповідачами один до одного з огляду на фраудаторні угоди, які за твердженнями позивачів, укладаються між відповідачами з метою заволодіння їх майном та на шкоду їх правам власності на проінвестований об'єкт. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зазначають, що відповідачі не спростовують цієї мети та викладають у публічний доступ на сайті Будови та у публічно доступному Телеграм - каналі «Будова (официальний)» інформацію про те, що квартири та інші об'єкти будуть оформлюватися виключно для членів Споживчого товариства «Сузір'я Плюс» за доплату. Інвестори, які не підписали угоди з «Сузір'я Плюс» втрачатимуть майнові права та можливість повернути кошти від СТ «Сузір'я Будова».
Крім того, як зазначають позивачі, вказані дії СТ «Сузір'я Плюс» поступово реалізуються, оскільки вибірково за критеріями назви та коду ЄДРПОУ юридичної особи згідно з Інформаційною довідкою Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно оформлення право власності на квартири та нежитлові приміщення розпочалось за членами СТ «Сузір'я Плюс».
У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 13.12.2023 у справі № 921/290/23, від 31.05.2023 у справі № 906/1223/22, від 21.12.2022 у справі № 911/121/22.
Колегія суддів не може погодитися із висновком суду про те, що даній стадій провадження неможливо перевірити фактичне право власності паркомісця № НОМЕР_1 , а окреме посилання на інші паркомісця не входять до предмету позову. Зважаючи на наведене, суд не вбачав підстав для забезпечення позову обраним позивачем способом в межах пред'явлених позовних вимог, оскільки можливе порушення прав третіх осіб.
При зверненні до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зазначали про передачу усіх активів (об'єкту незавершеного будівництва, майнових прав, будівельних матеріалів) від СТ «Сузір'я Будова» до ТОВ «УВГП-Система» згідно Акту № 1 від 01.03.2024 та подальшим набуттям права власності на 100 % об'єктів за іншим відповідачем СТ «Сузір'я Плюс» згідно Договору № 1/Г-19 від 26.01.2024 (п. 5.2.2). Суд не звернув увагу, що вказаними діями відповідачів які шляхом виконання різних дій та укладення різних угод один з одним здійснюють переміщення майна, що є об'єктом спору.
Колегія суддів звертає увагу, що Договір про спільну діяльність №1/Г-19 від 26.01.24 укладений між ТОВ «УВГП -Система» та СТ «Сузір'я Плюс» у пункті 5.2.2. зазначає про набуття СТ «Сузір'я Плюс» права власності на 100% паркомісць. У 100 % паркомісць входять абсолютно усі паркомісця, у тому числі і паркомісце № 79.
Таким чином, помилково зазначення щодо інших номерів паркомісць (№ 63 та № 64), про що зазначив суд першої інстанції, поряд з номером паркомісця № 79, щодо якого виник спір, не впливає на суть забезпечення позову, оскільки на 100 % паркомісць згідно Договору про спільну діяльність № 1/Г-19 від 26.01.2024 право власності набуває СТ «Сузір'я Плюс».
За таких обставин СТ «Сузір'я Плюс» фактично може розпоряджаться машиномісцями, у тому числі машиномісцем №79, що створює ризик його відчуження або передання третім особам. Отже, відсутність державної реєстрації об'єкта як завершеного будівництвом не усуває реальної загрози ускладнення чи унеможливлення виконання майбутнього рішення суду.
Суд першої інстанції безпідставно не врахував ці обставини, що свідчить про необ'єктивний підхід при вирішенні питання про забезпечення позову.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про наявність необхідності вжиття заходів забезпечення позову з метою збереження балансу прав сторін та ефективного захисту прав позивача.
Ухвала суду першої інстанції в про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову постановлена при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є обґрунтованими, а тому вона підлягає задоволенню.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про забезпечення позову, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове забезпечення позову за вищевказаного обґрунтування.
Порядок та строк касаційного оскарження
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 353, пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України ухвала суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, після її перегляду в апеляційному порядку із прийняттям рішення про забезпечення позову, може бути оскаржена в касаційному порядку.
Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. Резолютивна частина
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 03 вересня 2025 року скасувати.
Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнити частково.
Заборонити Споживчому товариству «Сузір'я Будова», Товариству з обмеженою відповідальністю «УВГП Система», Споживчому товариству «Сузір'я Плюс», Південному Управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України, Колективному підприємству «БУДОВА», Товариству з обмеженою відповідальністю «БАУБУД», в будь-який спосіб розпоряджатися об'єктом будівництва (інвестування): місцем для паркування № 79, що розміщене на земельній ділянці за кадастровим номером 5110137500:44:001:0057 за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 (будівельна адреса) згідно Договору асоційованого членства у споживчому товаристві № 79/М від 09.11.2018 із змінами згідно Додаткової угоди від 04.12.2020.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складений 28.11.2025
Головуючий
Судді: