Номер провадження: 22-ц/813/5727/25
Справа № 946/6145/23
Головуючий у першій інстанції Бальжик О. І.
Доповідач Коновалова В. А.
23.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.
суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,
за участю секретаря судового засідання Нечитайло А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду
клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ВД ТРАНС» про призначення транспортно-товарознавчої експертизи у справі
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВД ТРАНС»
на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 квітня 2025 року
за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВД ТРАНС» та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної шкоди,
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про стягнення матеріальної шкоди, обґрунтовуючи заявлені вимоги тим, що 03 квітня 2023 року о 09 год в м. Ізмаїлі Одеської області, на перехресті вул. Лісової та Східної, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «DAFXF95.480», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по другорядній дорозі, не надав перевагу у русі автомобілю «FORDEXPLORER», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі, в результаті чого сталося зіткнення та автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області рішенням від 17.04.2025 року частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди. Стягнув з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 25959,03 грн; стягнув з ТОВ «ВД Транс» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 194648,90 грн; вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
13.05.2025 року ТОВ «ВД «ТРАНС» за допомогою підсистеми Електронний суд подало до суду апеляційну скаргу на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 квітня 2025 року, в якій просило оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Одеським апеляційним судом ухвалою від 16.05.2025 року відкрито апеляційне провадження та ухвалою від 27.06.2025 року справу призначено до розгляду.
23.10.2025 року представником скаржника ТОВ «ВД ТРАНС» за допомогою підсистеми Електронний суд подано до апеляційного суду клопотання про призначення по справі судової транспортно-товарознавчої експертизи, на вирішення якої поставити питання:
- яка ринкова вартість колісного транспортного засобу FORD EXPLORER, д.н.з. НОМЕР_2 , станом на момент дтп, яка відбулася 03.04.2023 року?
- яка вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу FORD EXPLORER, д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок дтп, яка відбулася 03.04.2023 року?
- яка вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу FORD EXPLORER, д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок дтп. Яка відбулася 03.04.2023 року?
- яка ринкова вартість колісного транспортного засобу FORD EXPLORER, д.н.з. НОМЕР_2 , у фактичному стані після дтп, яка відбулася 03.04.2023 року, станом на 11.05.2023 року?
В обгрунтування поданого клопотання, представником скаржника зазначається, що розбіжності , які містяться в протоколах огляду транспортних засобів від 03.04.2023 року та 11.05.2023 року, не можуть бути усунені без проведення огляду автомобіля, та під час розгляду справи в суді першої інстанції транспортно-товарознавча експертиза не призначалася та не проводилася з підстав повідомлення представником позивача про часткове відновлення транспортного засобу FORD EXPLORER, д.н.з. НОМЕР_2 .
В судовому засіданні 23.10.2025 року представник ТОВ «ВД ТРАНС» заявлене клопотання підтримав.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про призначення експертизи.
Колегія суддів, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Пунктом 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24 жовтня 2008 року № 12 визначено, що дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об'єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з'явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.
За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Гарантіями реалізації принципу змагальності є відповідальність за неподання доказів до суду.
Положеннями ч. 1 ст. 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 3 статті 367 ЦПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23 лютого 2006 року 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.
Одним із способів захисту добросовісної сторони є правовий принцип, згідно з яким особа втрачає право посилатися на будь-які факти на обґрунтування своїх домагань, якщо його попередня поведінка свідчила про те, що вона дотримується протилежної позиції (принцип естопелю).
В основу доктрини venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці) покладено принцип добросовісності.
Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Із матеріалів справи вбачається, що Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області ухвалою від 17 серпня 2023 року відкрив провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВД ТРАНС», Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про стягнення майнової та моральної шкоди, та призначив підготовче засідання на 26 вересня 2023 року.
22.09.2023 року представник ТОВ «ВД ТРАНС» звертався до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи, зазначаючи що період часу між датою отримання ТОВ «ВД ТРАНС» позовної заяви 20 вересня 2023 року та датою проведення підготовчого засідання 26 вересня 2023 року, тобто менше ніж за п'ятнадцять днів до проведення підготовчого судового засідання.
Представником ТОВ «ВД ТРАНС» надавались письмові пояснення, заявлялись клопотання про витребування доказів та представник приймав участь у підготовчому судовому засіданні.
01.02.2024 року ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ВД ТРАНС», будучи належним чином обізнаний щодо перебування в провадженні Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області даної цивільної справи, та, приймаючи участь в розгляді даної справи, із відповідним клопотанням про призначення у справі експертизи до суду першої інстанції не звертався. Суд першої інстанції сприяючи учасникам судового процесу в реалізації ними прав, поновив судовий розгляд після переходу до стадії ухвалення рішення, з'ясував питання про призначення експертизи, проте представник ТОВ «ВД ТРАНС» вважав це питання не актуальним, заявляючи в суді апеляційної інстанції клопотання про призначення у справі транспортно-товарознавчу експертизу дає суду апеляційної інстанції дійти висновку про суперечливу поведінку представника відповідача ТОВ «ВД ТРАНС».
Звертаючись із даним клопотанням до суду апеляційної інстанції ТОВ «ВД ТРАНС» не наведено обставин та не надано належних доказів неможливості звернення до суду першої інстанції з даним клопотанням, з причин, що об'єктивно не залежали від нього, а наведені останнім підстави не подання такого клопотання в суді першої інстанції з причин повідомлення позивачем про часткове відновлення транспортного засобу не заслуговують на увагу, а тому заявлене клопотання, подане до суду апеляційної інстанції, не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 103, 367, 381 ЦПК України, апеляційний суд,
У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ВД ТРАНС» про призначення транспортно-товарознавчої експертизи у справі - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді О.Ю. Карташов
М.В. Назарова