27 листопада 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
розглянувши апеляційну скаргу прокурора Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 05.11.2025 року, якою щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такого, що народився в с. Шевченкове, з неповною середньою освітою, одружений, на утриманні має малолітню доньку 2024 року народження, офіційно не працевлаштований, проживає АДРЕСА_1 , зареєстрований АДРЕСА_2 , не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,
- обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною покидати місце проживання з 22:00 години до 06:00 години наступної доби, строком на 60 днів.
учасники судового провадження:
прокурор: ОСОБА_5
підозрюваний: ОСОБА_6
захисник: ОСОБА_7
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_6 та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції:
Частково задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 .
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з 22:00 години до 06:00 години наступної доби, строком на 60 днів.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Прокурор вважає, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та незаконною.
На думку прокурора, враховуючі наявність встановлених на досудовому слідстві ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, до підозрюваного ОСОБА_6 слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки будь-який інший запобіжний захід не здатний запобігти наявним ризикам.
Також прокурор зазначає, що слідчий суддя безпідставно не взяв до уваги обставини кримінального правопорушення та наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, та прийшов до помилкового висновку, що слід застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. При цьому не визначивши жодного обов'язку підозрюваному, для забезпечення його належної процесуальної поведінки.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Під час розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 слідчим суддею встановлені наступні обставини.
У провадженні ВП №4 МРУП ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження №120251522300000565, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 02 листопада 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого другою першою статті 286 КК України.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 підозрюється в тому, що він 01 листопада 2025 року, близько 22:50 години, керуючи автомобілем марки «ВАЗ-2106», при наближенні до під їзду багатоповерхового житлового будинку №25, по вулиці Променевій у селі Промінь, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та не реагував на її зміни, передньою частиною керованого ним автомобіля здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , яка перебувала в положенні лежачи впоперек проїжджої частини заїзду до будинку, що охоплюється складом кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.
04 листопада 2025 року у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.
Слідчим подано клопотання про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в якому зазначено, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1ст.177 КПК України. Прокурор в судовому засіданні зазначив, що неможливо запобігти вказаним у клопотанні ризикам шляхом застосування іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Частково задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя врахував обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованості підозри, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, але дійшов висновку, що прокурором не доведено, що до підозрюваного неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід. Вважав, що для запобігання наявним ризикам, можливо застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний час доби, які на думку суду у повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали судового та кримінального проваджень, розглянувши апеляційну скаргу в її межах, апеляційний суд дійшов наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для обмеження особи в пересуванні має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 181, 194 КПК України.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно до матеріалів судового провадження, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, яке відповідно до статті 12 КК України є тяжким та за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років.
Як убачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя дотримався вимог закону та зазначив, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, є доведеними ризик переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та ризик незаконного впливу на свідків, враховуючи, що ОСОБА_6 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, у разі доведення вини, може переховуватися від слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, також він знає справжні анкетні дані свідків, що може призвести до впливу на них шляхом умовлянь або погрожувань, у тому числі шляхом схиляння до дачі завідомо неправдивих показів, які виправдовують його, чим перешкоджати встановленню істини у провадженні, чи взагалі схиляння до відмови давати свідчення, чи їх спотворення на користь підозрюваного.
При цьому, слідчий суддя, дійшов вірного висновку, що з врахуванням того, що прокурором не надано відомостей в судовому засіданні, що підозрюваний на цей час вже переховувався від слідства чи суду, або перешкоджав кримінальному провадженню, або підозрюється у вчиненні іншого кримінального правопорушення, є недоведеним ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Слід зазначити, що в клопотанні слідчого відсутнє достатнє обґрунтування, що більш м'який запобіжний захід від такого виняткового запобіжного заходу, як тримання під вартою, не здатний запобігти ризикам у цьому кримінальному провадженні. Прокурором в судовому засіданні апеляційного суду також не доведено необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_6 виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Судом оцінено репутацію підозрюваного, який має постійне місце проживання, задовільний стан здоров'я, одружений, має на своєму утриманні малолітню дитину, є самозайнятою особою, що вказує наявність у нього міцних соціальних зв'язків, обставини кримінального правопорушення у вчиненні якого він підозрюється та вірно застосовано саме такий запобіжний захід, як домашній арешт. Апеляційний суд погоджується з таким рішенням суду першої інстанції, та вважає, що саме цей запобіжний захід, з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги прокурора щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді є безпідставними.
Апеляційний суд вважає ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, а відтак не вбачає підстав для її скасування, у зв'язку з чим, апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 05.11.2025 року, щодо ОСОБА_6 , залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: