01.12.25
22-ц/812/2166/25
Провадження № 22-ц/812/2166/25
іменем України
24 листопада 2025 року м. Миколаїв
справа № 490/1680/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Тищук Н.О.,
суддів: Кушнірової Т.Б., Шаманської Н.О.,
із секретарем - Богуславською О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1 , подану його представником
-адвокатом Ксенжиком Костянтином Вікторовичем,
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, ухвалене 02 жовтня 2025 року суддею Чулупом О.С., в приміщенні цього ж суду, (дата складання повного рішення не зазначена), у цивільній справі за позовом
ОСОБА_1 до
Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»,
третя особа - Регіональний Сервісний центр Головного сервісного центру МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській області
про визнання права власності на транспортний засіб,
1.Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з зазначеним вище позовом.
Позивач зазначав, що 01.02.2019 року уклав з АТ КБ «Приватбанк» договір фінансового лізингу № NKK3A!00000804 щодо транспортного засобу марки Mazda 6 (VIN номер НОМЕР_1 ) 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 . 15.01.2025 року було укладено договір № б/н купівлі-продажу предмету лізингу. Цього ж дня АТ КБ «Приватбанк» видало наказ про проведення перереєстрації транспортного засобу та автомобіль знято з балансу банку. Однак, Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській області йому відмовлено в перереєстрації транспортного засобу у зв'язку з тим, що АТ КБ «Приватбанк» значиться в Єдиному реєстрі боржників.
Посилаючись на те, що транспортний засіб перебуває в його користуванні та володінні, однак він позбавлений можливості ним розпоряджатися, ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на транспортний засіб марки Mazda 6 (VIN номер НОМЕР_1 ) 2006 року випуску.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначав, що банком не заперечується право власності ОСОБА_1 на транспортний засіб, всі документи, які були необхідні для перереєстрації автомобіля з боку Банку було підписано і передано позивачу. Банк прав позивача не порушував, не оспорював, в реєстрації не відмовляв. З огляду на викладене обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання права власності на спірне майно є неефективним, оскільки саме третьою особою позивачу відмовлено у перереєстрації права власності на транспортний засіб, таким чином державний орган не визнав право власності позивача на підставі поданих документів.
Представник третьої особи у своїх поясненнях зазначав, що згідно інформації, отриманої з Єдиного державного реєстру транспортних засобів , 01 лютого 2019 року за АТ КБ «Приватбанк» відбулась реєстрація (перереєстрація) транспортного засобу Mazda 6, VIN № НОМЕР_1 ,
2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 у Територіальному сервісному центрі МВС № 4841. Таким чином на теперішній час власником транспортного засобу є АТ КБ «Приватбанк». В Єдиному реєстрі боржників Міністерства юстиції України наявна інформація про юридичну особу (лізингодавця): АТ КБ «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, яка є боржником у виконавчих провадженнях. Наявність в Єдиному реєстру боржників відомостей про АТ КБ «Приватбанк», як про власника транспортного засобу, забороняє проведення його державної перереєстрації (абзац 9 пункту 15 Порядку №1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів і напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів».).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що права позивача порушено не АТ КБ «Приватбанк», а Регіональним Сервісним центром Головного сервісного центру МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській області, на який державою покладено обов'язок проводити державну реєстрацію (перереєстрацію) та зняття з обліку транспортних засобів, порушено право позивача. У разі незгоди з діями посадових осіб (працівників) сервісного центру позивач має право звернутися з позовом в порядку адміністративного судочинства.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ксенжик К.В., посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалите нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Апеляційна скарга мотивована тим, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг» та Законом України «Про захист прав споживачів».
У відповідності до статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завдано невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу. Із пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду
Відповідно до частини першої статті 21 Закону лізингоодержувач має право: вибрати об'єкт фінансового лізингу, що належить лізингодавцю на праві власності і набутий ним без попередньої домовленості з лізингоодержувачем, та/або встановити специфікацію об'єкта фінансового лізингу і доручити вибір такого об'єкта лізингодавцю; відмовитися від прийняття об'єкта фінансового лізингу, що не відповідає встановленим договором фінансового лізингу умовам, специфікаціям; вимагати розірвання договору фінансового лізингу або відмовитися від такого договору у випадках, передбачених договором фінансового лізингу та законодавством; вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням договору фінансового лізингу лізингодавцем; оскаржити в суді Документ сформований в системі «Електронний суд» 29.10.2025 9 одностороннє розірвання договору фінансового лізингу лізингодавцем та повернення об'єкта фінансового лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса, вимагати повернення об'єкта фінансового лізингу і відшкодування збитків, завданих вилученням такого об'єкта.
Статтею 328 ЦК України врегульовано, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи, що сторони договору лізингу виконали всі його умови, визнання права власності на спірний автомобіль за позивачем не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
У даному випадку дії позивача щодо перереєстрації транспортного засобу спрямовані на завершення процедури відчуження майна від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до позивача за результатами виконання договору фінансового лізингу, іншого способу захисту позивач не має, оскільки перебування відповідача у реєстрі боржників може тривати невизначений та довгий час, що порушує право власності позивача та не дає йому можливості оформити право власності належним чином, за такого обраний позивачем спосіб захисту є ефективним та таким, що направлений на порушення прав відповідача.
Узагальнені доводи інших учасників
У відзиві на апеляційну скаргу представник РСЦ ГЦС МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях вважав висновок суду про обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав помилковим та зазначав, що норми пункту 8 Порядку №1388 не перебувають у безпосередній залежності від пункту 41 цього Порядку, яким забороняється на підставі судового рішення перереєстрація на нового власника та зняття з обліку транспортних засобів, які перебувають в розшуку або щодо яких у Єдиному реєстрі транспортних засобів є відомості про накладення арешту або заборону на зняття з обліку та/або перереєстрацію.
У даній справі дії позивача щодо перереєстрації транспортного засобу спрямовані на завершення процедури відчуження майна від АТ КБ "ПРИВАТБАНК" до нього за результатами виконання договору фінансового лізингу, отже обраний спосіб захисту є ефективним, відповідає змісту відповідного права, характеру його порушення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Таким чином, враховуючи вимоги пунктів 8, 41 Порядку №1388, засвідчена в установленому законом порядку копія рішення суду про визнання за позивачем права власності на спірний транспортний засіб, із зазначенням марки, моделі, року випуску такого засобу, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин, слугуватиме підставою для перереєстрації транспортного засобу на нового власника при наявності відомостей про АТ КБ "Приватбанк" в Єдиному реєстрі боржників.
2.Мотивувальна частина
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи
Судом встановлено, що 01.02.2019 року уклав з АТ КБ «Приватбанк» договір фінансового лізингу № NKK3A!00000804 щодо транспортного засобу марки Mazda 6 (VIN номер НОМЕР_1 ) 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 .
Лізингоодержувач повністю сплатив лізингодавцю всі належні до сплати платежі за Договором. Предмет лізингу - автомобіль Mazda 6 (VIN номер НОМЕР_1 ) 2006 року випуску разом з відповідними документами передано у власність лізингоодержувачу.
15.01.2025 року було укладено договір № б/н купівлі-продажу предмету лізингу.
Згідно акту від 15.01.2025 року здійснено приймання-передачу транспортного засобу марки Mazda 6 (VIN номер НОМЕР_1 ) 2006 року випуску, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 . Акт підписаний ОСОБА_1 та довіреною особою АТ КБ «Приватбанк» Ланюк Я.М.
Цього ж дня АТ КБ «Приватбанк» видало наказ про проведення перереєстрації транспортного засобу та автомобіль знято з балансу банку.
Відповіддю регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях від 17.01.2025 року ОСОБА_1 повідомлено про неможливість перереєстрації транспортного засобу у зв'язку з тим що в Єдиному реєстрі боржників містяться відомості щодо власника транспортного засобу - АТ КБ «Приватбанк».
Позиція апеляційного суду
Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України "Про фінансовий лізинг".
Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що згідно статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (не прямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Відповідно статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об'єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.
Згідно статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 328 ЦК України врегульовано, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Правове регулювання відносин, пов'язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Закону України "Про дорожній рух" та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (надалі - Порядок), затверджених постановою КМУ № 1388 від 07 вересня 1998 року(надалі - Порядок), які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.
Пункт 1 Порядку передбачає, що на території України встановлено єдину процедуру державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі ТЗ), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.
Згідно з пунктом 8 цього Порядку державна реєстрація ТЗ проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі правомірність придбання) ТЗ, відповідність конструкції ТЗ установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів здійснюється за місцем звернення власника або його уповноваженої особи незалежно від місця реєстрації (проживання) фізичної особи чи місцезнаходження юридичної особи. При цьому в реєстраційних документах зазначається місце реєстрації (проживання) фізичної особи (для внутрішньо переміщених осіб - місце проживання на підставі відповідних документів) або місцезнаходження та стоянки юридичної особи, за якою реєструється транспортний засіб (пункт 24 Порядку).
Перереєстрація транспортних засобів проводиться у разі отримання свідоцтва про реєстрацію замість утраченого або непридатного для користування, зміни їх власників, місця стоянки, місцезнаходження або найменування власників-юридичних осіб, місця проживання або прізвища, імені чи по батькові фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, а також у разі зміни кольору, переобладнання транспортного засобу чи заміни кузова, інших складових частин, що мають ідентифікаційні номери (п.33 Порядку).
Згідно з Положенням про територіальний сервісний центр МВС на них покладено повноваження щодо скасування в установленому законодавством України порядку реєстрації/обліку транспортних засобів.
Стаття 34 Закону України "Про дорожній рух" передбачає, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.
Комплекс заходів, пов'язаних з проведенням державної реєстрації (перереєстрації) та зняттям з обліку призначених для експлуатації на вулично-шляховій мережі загального користування транспортних засобів усіх типів здійснюють територіальні сервісні центри МВС у Дніпропетровській області, як структурні підрозділи територіального органу МВС Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС).
Таким чином, регіональні сервісні центри проводять комплекс заходів, пов'язаних з проведенням державної реєстрації (перереєстрації) та зняттям з обліку транспортних засобів.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Згідно з вимогами статей 76, 78, 81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, законодавцем визначений спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби, який нерозривно пов'язаний з обов'язковою реєстрацією власником придбаного транспортного засобу у відповідних органах.
Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 166/817/22.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.02.2019 року ОСОБА_1 уклав з АТ КБ «Приватбанк» договір фінансового лізингу № NKK3A!00000804 щодо транспортного засобу марки Mazda 6 (VIN номер НОМЕР_1 ) 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 .
Лізингоодержувач повністю сплатив лізингодавцю всі належні до сплати платежі за Договором.
15.01.2025 року між сторонами укладено договір № б/н купівлі-продажу предмету лізингу.
15.01.2025 року здійснено приймання-передачу транспортного засобу.
Однак, регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях від 17.01.2025 року відмовив ОСОБА_1 у перереєстрації транспортного засобу у зв'язку з тим що в Єдиному реєстрі боржників містяться відомості щодо власника транспортного засобу - АТ КБ «Приватбанк» як боржника.
З системного аналізу наведених вище правових норм чинного законодавства слідує, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків та проводиться з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Крім того, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому як ефективний спосіб слід розуміти такий, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №338/180/17, від 11.09.2018 року у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 року у справі №569/17272/15-ц.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постановах від 22.09.2020 року у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 року у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 року у справі №910/2861/18).
Велика Палата Верховного суду у постанові від 12.03.2019 року у справі № 911/3594/17 зробила висновок, що за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно.
Виходячи з системного аналізу підстав поданого позову у взаємозв'язку з обставинами справи та обраним позивачем способом захисту порушеного права, апеляційний суд зауважує, що обставини наявності відповідача в Єдиному реєстрі боржників для даного спору щодо визнання права власності на транспортний засіб не мають правового значення, оскільки перереєстрація права власності на користь лізингоодержувача не може бути обмежена жодною третьою особою та у спірних правовідносинах визначальним є виконання умов договорів фінансового лізингу як правомірна підстава набуття позивачем права власності.
Таким чином, суд першої інстанції встановивши, що сторонами виконано умови Договору фінансового лізингу, складено і підписано акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу,
укладено Договір купівлі-продажу предмету лізингу, оформлено акт приймання-передачі транспортного засобу, а відтак право власності на автомобіль мало перейти до позивача, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Водночас, згідно статті 34 Закону України "Про дорожній рух", у разі звернення особи, яка внесена до Єдиного реєстру боржників, для здійснення перереєстрації, зняття з обліку транспортного засобу з метою його відчуження територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України зобов'язані відмовити у вчиненні реєстраційної дії, про що не пізніше наступного робочого дня повідомити зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про такий транспортний засіб.
Пунктом 15 Порядку №1388 визначено, що у разі надходження до сервісного центру МВС звернення щодо транспортного засобу, відомості про власника якого містяться в Єдиному реєстрі боржників, перереєстрація транспортного засобу не здійснюється, крім випадків, коли: перереєстрація транспортного засобу не пов'язана з його відчуженням; транспортний засіб придбано на електронному аукціоні в порядку, установленому статтею 61 Закону України "Про виконавче провадження"; транспортний засіб отримано в рахунок погашення боргу в порядку, установленому статтею 61 Закону України "Про виконавче провадження"; транспортний засіб придбано в порядку, установленому статтею 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"; транспортний засіб безоплатно отримано відповідно до пункту 14 Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. №985.
При цьому суд першої інстанції не врахував, що перереєстрація транспортного засобу на підставі договору фінансового лізингу не підпадає під виключення зазначені в п. 15 Порядку 1388.
Відповідно до положень частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, за встановлених апеляційним переглядом обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не у повному обсязі встановив дійсні обставини справи та дійшов невірного висновку, що позов пред'явлено до неналежного відповідача та позивачем обрано неефективний спосіб захисту своїх прав та інтересів, що є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового про задоволення позову.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником, адвокатом Ксенжиком Костянтином Вікторовичем, задовольнити.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, ухвалене 02 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриатБанк» про визнання права власності задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на транспортний засіб марки Mazda 6 (VIN номер НОМЕР_1 ) 2006 року випуску.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий Н.О.Тищук
Судді: Т.Б.Кушнірова
Н.О.Шаманська
Повний текст постанови виготовлено 01 грудня 2025 року