Справа № 137/157/25
Провадження №11-кп/801/1136/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач : ОСОБА_2
26 листопада 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
із секретарем судового засідання ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
захисника - адвоката ОСОБА_7
обвинуваченої ОСОБА_8
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції)
розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12023020050000069 від 07.02.2023 за апеляційною скаргою з доповненнями захисника обвинуваченої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Літинського районного суду Вінницької області від 01.09.2025 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Екібастуз Павлоградської області республіки Казахстан, громадянку України, проживаючої за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та засуджено до покарання у виді позбаівлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на 1 (один) рік.
На підставі п.1 та п.2 ч.1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_8 такі обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_8 на користь Товариства з додатковою відповідальністю СТРАХОВА КОМПАНІЯ «СХІД-ЗАХІД» (61058, м. Харків, вул. Іванівська, буд. 1, кімн. 314. код ЄДРПОУ 33411729), суму в розмірі 443 000,00 грн. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Стягнуто із ОСОБА_8 на користь держави Україна у відшкодування витрат за проведення в кримінальному провадженні експертиз:
-СЕ-19/102-23/3044-ІТ від 27.02.2023 - 1321,46 грн.;
-СЕ-19/102-23/3045-ІТ від 28.02.2023 - 1321,46 грн.;
-СЕ-19/102-23/3046-ІТ від 01.03.2023 - 1321,46 грн.;
-СЕ-19/102-23/3047-ІТ від 20.02.2023 - 1510,24 грн.;
-СЕ-19/102-23/3048-ІТ від 22.02.2023 - 1510,24 грн.;
-СЕ-19/102-23/3049-ІТ від 21.02.2023 - 1510,24 грн.;
-КСЕ-19/102-23/7338-ІТ від 20.02.2023 - 1673,00 грн.;
- № 303/304/24-21 від 27.03.2024 - 6058,24 грн.;
Вирішено питання з речовими доказами.
встановив:
07.02.2023 приблизно о 12 год. 40 хв., водій ОСОБА_8 керуючи автомобілем марки «Ford», моделі «Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись у лівій смузі руху автодорогою сполученням «Хмельницький - Вінниця», у напрямку м. Вінниці, поблизу с. Дяківці, Вінницького району Вінницької області, перед початком зміни напрямку руху праворуч, в порушення вимог п.п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху, не переконалась, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, під час перестроювання у праву смугу руху, не надала перевагу у русі автомобілю марки «Chevrolet», моделі «Nubira», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_10 , який рухався в попутному напрямку правою смугою руху, внаслідок чого з необережності, що виразилося кримінальною протиправною самовпевненістю, допустила зіткнення передньою правою боковою частиною власного автомобіля із задньою лівою боковою частиною автомобіля останнього.
В результаті зіткнення на дорожньому покритті, що перебувало у мокрому стані відбувся занос автомобіля марки «Chevrolet», моделі «Nubira», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який будучи в некерованому стані та знаходячись в аварійній ситуації, що не регламентується Правилами дорожнього руху, виїхав на смугу зустрічного руху, де відбулось зіткнення із автомобілем марки «Toyota», моделі «Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_11 , що рухався в зустрічному напрямку.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи пасажир автомобіля марки «Chevrolet», моделі «Nubira», малолітня ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесні ушкодження у вигляді політравми: відкритого перелому середньої третини (діафізу) лівої стегнової кістки зі зміщенням; закритого перелому правої ключиці зі зміщенням; закритої черепно-мозкової травми - струсу головного мозку, забоїв м'яких тканин голови. Вказані ушкодження у ОСОБА_12 за ступенем тяжкості належать: відкритий перелом середньої третини (діафізу) лівої стегнової кістки зі зміщенням - до тяжких тілесних ушкоджень; закритий перелом правої ключиці зі зміщенням - до тілесних ушкоджень середньої тяжкості; закрита черепно-мозкова травма: струс головного мозку, забої м'яких тканин голови - до легких тілесних ушкоджень.
Відповідно до висновку комплексної судової автотехнічної, транспортнотрасологічної експертизи, в заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля марки «Ford», моделі «Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_8 , вбачається невідповідність вимогам п. п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху. Дії водія автомобіля марки «Ford», моделі «Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_8 , які не відповідали вимогам п. 10.3 Правил дорожнього руху знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, а саме зіткнення з автомобілем «Chevrolet Nubira».
Таким чином, водій ОСОБА_8 порушила вимоги п. п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (зі змінами та доповненнями), згідно яких: п. 10.1 - «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п. 10.3 - «У разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися»;
Порушення ОСОБА_8 вимог п. 10.3 Правил дорожнього руху знаходяться у причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками - заподіянням потерпілому тяжкого тілесного ушкодження.
Не погодившись із рішенням суду захисник обвинуваченої ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_13 подав апеляційну скаргу, у якій просив суд змінити вирок Літинського районного суду Вінницької області від 01.09.2025 року відносно ОСОБА_8 у частині призначення додаткового покарання, виключивши з резолютивної частини вироку вказівку про призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком 2 роки.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що обвинувачена ОСОБА_8 не оспорює встановлені обставини, свою винуватість визнає, має на утриманні двоє малолітніх дітей, яких необхідно завозити до школи чи до лікаря. ОСОБА_8 є вдовою, оскільки її чоловік загинув на війні, тому допомагати їй нікому. Час від часу виникає потреба завозити дітей у м. Вінниця.
Вказує, що ОСОБА_8 раніше не судима, позитивно характеризується. на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, займає активну громадську позицію, працює у спілці учасників АТО та ветеранів війни, відшкодувала вартість операції дитині, претензій матеріального та морального характеру потерпіла сторона до неї не заявляла.
У доповненнях до апеляційної скарги адвокат зазначає, що один з дітей обвинуваченої ОСОБА_8 має хворобу очей, для лікування та медичних перевірок стану здоров'я обвинувачена возить його до офтальмолога у клініку в м. Вінниці.
Старший син обвинуваченої навчається у 10 класі Військово-морського ліцею ім. віце-адмірала Володимира Безкоровайного і знаходиться на неповному державному забезпеченні з 20.08.2025 року.
ОСОБА_8 одиноко виховує дітей та має необхідність користуватись транспортним засобом за для забезпечення відвідування дітьми школи, лікарів, доставлення до дому продуктів харчування, а також є необхідність у транспорті для вивозу старшого сина на потяг у напрямку м. Одеса для його навчання, який завжди відправляється у нічний час.
Крім того, у ОСОБА_8 є батьки пенсійного віку, які потребують лікування.Надано письмові докази на підтвердження доводів апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, виступ обвинувачену ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу останнього; думку прокурора та представника потерпілого - адвоката ОСОБА_9 , які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги сторони захисту, вивчивши та перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги з доповненнями, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу з доповненнями захисника обвинуваченої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 слід задовільнити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Так, серед завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, міститься вимога про те, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура та прийнято законне рішення як під час розслідування справи, так і за результатами її судового розгляду.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_8 допустила порушення вимог пунктів 10.1 та 10.3 Правил дорожнього руху України, що перебуває у причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої малолітня потерпіла ОСОБА_12 отримала тілесні ушкодження.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за установлених судом та викладених у вироку, є правильними і ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні та наведених у вироку доказах в їх сукупності та взаємозв'язку, яким суд дав належну оцінку, обґрунтовано визнавши їх належними, допустимими та достатніми , і які у апеляційній скарзі не оспорюються. Кваліфікація її дій також є правильною та в апеляції ніким не оспорюється, тому колегією суддів не переглядається, як і призначене йому основне покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки , від відбування якого суд звільнив ОСОБА_8 на підставі ст.75 КК України з встановленням іспитового строку та відповідних обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Проте, на думку колегії суддів, призначення ОСОБА_8 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами є необґрунтованим з огляду на наступне.
Обвинувачена ОСОБА_8 повністю визнала свою вину, розкаявся, сприяла розкриттю злочину, добровільно відшкодувала завдану шкоду, претензій від потерпілої сторони матеріального характеру немає.
Обставин, що обтяжують покарання апеляційний суд не вбачає.
Обставинами ,що пом'якшують покарання у відповідності до ст. 66 КК УКРАЇНИ, апеляційний суд вважає відшкодування шкоди потерпілій активне сприяння розкриттю злочину та каяття у скоєному.
Орган пробації у досудовій доповіді зазначив, що виправлення ОСОБА_8 можливе без відбування покарання, за умови нагляду та виконання обов'язків, передбачених законом.
Суд першої інстанції, оцінивши сукупність даних про особу обвинуваченого, обставини вчинення кримінального правопорушення та поведінку після його вчинення, обґрунтовано застосував до неї положення ст. 75 КК України, звільнивши від відбування основного покарання з випробуванням.
Водночас, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_8 додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки не відповідає принципу індивідуалізації покарання, є надмірним і не враховує у повному обсязі особу обвинуваченої, її соціальні чинники та характеризуючі відомості..
Згідно роз'яснень, що містяться у п. п. 20, 21 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Так, обвинувачена раніше не судима, не притягувалась до кримінальної чи адміністративної відповідальності, що підтверджується матеріалами справи, а саме з відомостями персонально-довідкового обліку, отриманих з Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України про притягнення осіб до кримінальної відповідальності.
Із характеристики, виданої Спілкою учасників АТО м. Хмільника та хмільницького району слідує, що ОСОБА_8 є членом ГО «Спілка учасників АТО м. Хмільника та Хмільницького району», обрана Загальними Зборами Секретарем Ради Спілки.. Є активний громадським діячем організації, бере активну участь у реалізації соціальних проектів, що спрямовані на реабілітацію та адаптацію військовослужбовців після повернення до цивільного життя.
З характеристики Управління психологічного забезпечення вбачається, що ОСОБА_8 є волонтером. громадською активісткою, приймає активну участь у розвитку державної політики у сфері ментального здоров'я військовослужбовців ЗСУ, пов'язаних із психологічним забезпеченням військових, заходах реінтеграції, адаптації, підтримки (супроводу ) осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення.
Згідно характеристики Ради ветеранів України ОСОБА_8 є членом родини загиблого Захисника України, є визнаною активною громадською діячкою, яка відзначилася відданою підтримкою ветеранського руху в Україні. Активно займається питаннями розвитку ветеранської політики. Її зусилля спрямовані на забезпечення соціальної та правової підтримки ветеранів, покращення їхнього добробуту та інтеграції у суспільство. Вона наполегливо працює над вдосконаленням нормативної-правової бази, що стосується прав ветеранів, членів їх сімей, членів родин загиблих Захисників України та активно представляє їхні інтереси на державному рівні.
Відповідно до відповіді на запит слідчого, виданої Комунальним підприємством «Хмільницька центральна районна лікарня» Хмільницької міської ради, ОСОБА_8 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Згідно відповідей з КНП «ВОКПЛ2 ім. акад. Ющенка ВОР» та КНП «ЦТЗ "Соціотерапія" ВОР» ОСОБА_8 на обліках у психіатра та нарколога не перебуває.
ОСОБА_8 має на утриманні двох неповнолітніх дітей, 2009 та 2013 р.н.
Молодший син ОСОБА_14 має захворювання по зору, що підтверджується копією висновку про огляд офтольмолага (т. 3 арк. пров.56).
Старший син ОСОБА_15 є учнем 10 класі Військово-морського ліцею ім. віце-адмірала Володимира Безкоровайного і знаходиться на неповному державному забезпеченні з 20.08.2025 року що підтверджується копією довідки Військово-морського ліцею ім. віце-адмірала Володимира Безкровайного (т. 3 арк. пров. 57).
Батько та матір обвинуваченої ОСОБА_16 та ОСОБА_17 є особами пенсійного віку та потребують догляду та лікування (т. 3 арк. пров. 58 -61)
ОСОБА_8 є вдовою загиблого військовослужбовця.
Крім того, як громадський дія та волонтер ОСОБА_8 використовує службовий транспортний засіб і потребує наявності права на керуванням транспортного засобу.
Обвинувачена ОСОБА_8 , має актуально- обгрунтовану необхідність користуватись транспортним засобом, враховуючи те, що вона сама виховує дітей, надає допомогу батькам похилого віку,відвозить дітей у школу, до лікарні, відвозить старшого сина на потяг у напрямку м. Одеса для його навчання, в більшості в нічний час.
Таким чином, реалізація нею особистих обов'язків та прав як громадського діяча та волонтера безпосередньо пов'язана з необхідністю та можливістю керування транспортними засобами.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 55 КК України, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю є додатковим покаранням, яке може призначатися судом з урахуванням характеру кримінального правопорушення, особи обвинуваченого та інших обставин справи.
Санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає альтернативу: «з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого», що свідчить про дискреційний характер цього виду покарання. Таким чином, закон не встановлює імперативної вимоги щодо його обов'язкового застосування, залишаючи це на розсуд суду.
За таких обставин призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами істотно ускладнить або навіть унеможливить належне виконання обвинуваченою трудових та батьківських функцій, що, у свою чергу, призведе до погіршення соціального становища її сім'ї та обмеження реалізації нею права на працю і громадянський обов'язок.
Статтею 66 КК України визначено, що при призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують, визнаються:1) з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення;2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;2-1) надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення;3) вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім;4) вчинення кримінального правопорушення жінкою в стані вагітності;5) вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин;6) вчинення кримінального правопорушення під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;7) вчинення кримінального правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого;8) вчинення кримінального правопорушення з перевищенням меж крайньої необхідності;9) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням кримінального правопорушення у випадках, передбачених цим Кодексом.
При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 року у справі №156/98/18 (провадження № 51-9408км18),наведений у статті 66 КК України перелік не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, й інші обставини, не зазначені у цій статті.
За рекомендаціями, викладеними в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» роз'яснено, що визнання обставини такою, що пом'якшує покарання, має бути вмотивоване у вироку.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов до хибного рішення щодо застосування до обвинуваченої ОСОБА_8 додаткового покарання, не у повній мірі дослідивши усі пом'якшуючі обставини та матеріали кримінального провадження. Не надав належної уваги тому факту, що ОСОБА_8 не перебувала у стані алкогольного сп'яніння, та відшкодувала завдану шкоду, покаялась, до останньої відсутні будь які претензії з боку потерпілої сторони, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, є активним громадським діячем, є удовою військовослужбовця, є волонтером та єдиним джерелом для матеріального забезпечення існування в сім'ї та інших видів забезпечення в сім'ї .
Із вказаного випливає що право керувати транспортним засобом є невід'ємною частиною виконання ОСОБА_8 своїх посадових, громадянських та обов'язків, обов'язків по догляду за дітьми та батьками.
Окрім того, суд апеляційної інстанції враховує що вчинене ОСОБА_8 кримінальне правопорушення є необережним.
Також, суд апеляційної інстанції бере до уваги позицію потерпілої сторони, згідно з якою вона не заперечує проти призначення обвинуваченій покарання, не пов'язаного з реальним позбавленням волі, проте для перевиховання обвинуваченої доцільно було б залишити покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Представник потерпілого зазначив, що його клієнту відшкодовано завдану шкоду, тому він не наполягає на суворому покаранні, цивільного позову не заявляли.
Згідно з практикою Верховного Суду (наприклад, постанова від 08.07.2021 у справі № 607/18721/19, провадження № 51-918км21), така позиція потерпілого хоча й не є вирішальною, проте має враховуватися судом при визначенні виду та меж покарання, як додатковий критерій для оцінки суспільної небезпеки вчиненого.
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у постанові від 19 березня 2020 року у справі № 290/932/19 зазначив, що призначення покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, означає, що суд має виходити із санкції тієї статті, за якою кваліфіковано вчинений злочин. У санкції такої статті (частини чи пункту статті) визначається один чи кілька основних видів покарання і, як правило, його межі. Всі санкції статей КК України є альтернативними або відносно визначеними. У них передбачено кілька основних, різних за своєю суворістю покарань. Суд, виходячи з принципу справедливості покарання, має застосувати більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин лише тоді, коли менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження нею нових злочинів.
Водночас, як наголошено в рішенні ЄСПЛ у справі «Скоппола проти Італії» (заява № 10249/03), принцип пропорційності є ключовим при виборі покарання.
Суд апеляційної інстанції бере також до уваги доповідь органу пробації, характер вчиненого злочину, пом'якшуючі обставини, думку потерпілої сторони, дані про особу обвинуваченої та її активну участь у реалізації соціальних проектів, що спрямовані на реабілітацію та адаптацію військовослужбовців після повернення до цивільного життя, участь у вирішенні питань розвитку ветеранської політики, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, батьків пенсійного віку, а тому враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами у даному випадку буде надмірним, не відповідає принципу справедливості покарання (ст. 65 КК України) та не сприятиме досягненню мети покарання, визначеної у ст. 50 КК України, а відтак не підлягає призначенню.
Згідно з вимогами ст. 414 КПК України, у разі коли призначене покарання хоч і не виходить за межі санкції статті, однак є явно несправедливим через суворість, таке судове рішення підлягає зміні. За наведеного, вирок суду першої інстанції підлягає зміні в частині призначення додаткового покарання.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України, суд
апеляційну скаргу з доповненнями захисника обвинуваченої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 ,- задовольнити.
Вирок Літинського районного суду Вінницької області від 01.09.2025 року відносно ОСОБА_8 засудженої за ч.2 ст. 286 КК України - змінити в частині призначення покарання.
Виключити з резолютивної частини вироку вказівку про призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком 2 (два) роки.
В решті вирок залишити без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України судові рішення апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту проголошення.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена безпосередньо до касаційної інстанції протягом 3-х (трьох) місяців з моменту проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4