Справа № 947/7700/21
Провадження № 2-др/947/132/25
01.12.2025 Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Огренич І.В.
за участю секретаря - Коростій М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Форманюк О.М. про стягнення судових витрат у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання договорів позики та розписки недійсними,-
28.10.2025 представником відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокатом Форманюк О.М. подано до суду заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у відповідності до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, у зв'язку із залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача, у розмірі 40000 грн., а також витрат за сплачені рахунки за проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 19563,54 грн. від 20.09.2021 та 14085,41 грн. від 21.11.2024. При цьому заявниця посилається на необґрунтованість та недобросовісність дій позивача, які полягають у поданні штучного надуманого позову до суду, для того щоб затягнути розгляд цивільної справи №522/10391/20 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , 3-я особа: ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, яке набрало законної сили і знаходиться на виконанні. Також представник відповідачів надала до суду заяву про розгляд зазначеної заяви у її відсутність.
Позивач та його представник - адвокат Лоскутов С.П. до судового засідання не з'явились, повідомлялись, про причини неявки суд не сповістили, письмових заяв, клопотань до суду не надавали.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
В провадженні Київського районного суду м.Одеси перебувала цивільна справа № 947/7700/21 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання договорів позики та розписки недійсними.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Ухвалою Київського райсуду м. Одеси від 28.10.2025 по справі №947/7700/21 позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання договорів позики та розписки недійсними, на підставі заяви позивача, залишено без розгляду.
Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із проведенням експертизи, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 5 ст. 142 Цивільного процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно з ч. 6 ст. 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Відповідно до правової позиції викладеної у п. 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. При цьому саме по собі пред'явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.
Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишена без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
З системного тлумачення положень частин п'ятої, шостої статті 142 ЦПК України, частини дев'ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд у від 14 січня 2021 року (справа №521/3011/18).
З аналізу зазначених норм вбачається, що обов'язковою умовою є зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними права дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: - подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; - подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; - подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; - необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; - укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України та є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.
Подання до суду заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивне право, передбачене нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі N 148/312/16-ц, від 28 січня 2019 року у справі N 619/1146/17-ц, від 02 грудня 2020 року у справі N 202/2600/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі N 758/12381/18-ц, від 14 січня 2021 року у справі N 521/3011/18.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Разом з тим, відповідачем не доведено, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив заздалегідь необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов'язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.
Отже, саме по собі залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача.
Під час розгляду справи судом жодні дії позивача не визнавалися недобросовісними та не було встановлено зловживання з боку позивача своїми процесуальними правами.
Крім того, заява представника відповідачів про стягнення судових витрат з позивача не містить доводів і доказів необґрунтованості дій позивача, допущення ним зловживання процесуальними правами або того, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, як передбачено ч.9 ст.141 ЦПК України.
Суд вважає безпідставними посилання на цивільну справу №947/35503/20, яка була залишена без розгляду. Оскільки позивачем по даній справі була ОСОБА_5 , що виключає доводи представника про заздалегідь визначену штучність позову у справі № 947/7700/21.
Недоречними є і посилання представника відповідачів, що подача даного позову є можливістю затягнути розгляд цивільної справи №522/10391/20, оскільки справа за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , 3-я особа: ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, розглядалась в іншому провадженні і її провадження не зупинялось в зв'язку із розглядом справи за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання договорів позики та розписки недійсними.
Процесуальні дії позивача, спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.
При таких обставинах суд прийшов до переконання про те, що стороною відповідача не доведено необґрунтованість дій позивача у даній справі, в діях позивача по зверненню до суду та в залишенні своїх позовних вимог без розгляду відсутні ознаки суперечливої поведінки. Позивач, як і інші сторони даного спору, діяли в процесі у відповідності до наданих їм прав, передбачених статтями 43, 49 ЦПК України, розпоряджаючись своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд, а тому підстав для задоволення заяви представника відповідачів - адвоката Форманюк О.М. про стягнення судових витрат судом не вбачається.
Керуючись ст.43, 44, 49, 133, 137, 139, 141, 142, 353 ЦПК України, суд, -
Заяву представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Форманюк О.М. про стягнення судових витрат у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання договорів позики та розписки недійсними - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, шляхом подачі в п'ятнадцятиденний строк, з дня проголошення ухвали, апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя І. В. Огренич