Справа №461/7925/25
01 грудня 2025 року Галицький районний суд міста Львова у складі головуючої судді - Павлюк О. В., за участю секретаря судового засідання - Гнаткович В. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації/проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11; ідентифікаційний номер: 19390819) про стягнення раніше сплачених процентів, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача, у якому просить стягнути з Відповідача на його користь раніше сплачені проценти та інші платежі за користування кредитом за Кредитними договорами в загальній сумі 66'483,25 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідно до довідки від 03.07.2025 № 1673/3405 та наказу військової частини НОМЕР_2 від 03.01.2024, Позивач мобілізований для несення військової служби до військової частини НОМЕР_2 . 19.03.2024 між сторонами був укладений Договір кредиту № M32.34606.010816834. Як стверджує Позивач, останній на виконання вказаного договору сплатив АТ «Ідея Банк» проценти у розмірі 47'560,10 грн. Окрім цього, 04.05.2024 між сторонами був укладений Договір кредиту № S12.34606.010922335, на виконання якого Позивач сплатив проценти та інші платежі на загальну суму 17'646,15 грн. Також, 23.06.2024 сторони уклали Договір кредиту № M30.34606.011040155. Сума сплачених Позивачем АТ «Ідея Банк» процентів за цим Договором становить 1'278,92 грн. Вказані кошти, за твердженнями Позивача, були необхідні для ремонту автотранспорту та мототехніки, яка використовувалась Збройними Силами України для захисту від нападу російської федерації. 14.04.2025 Позивач звернувся з письмовою заявою до АТ «Ідея Банк» з проханням перерахувати відсотки за період користування кредитними коштами у зв?язку з тим, що він знаходиться на військовій службі. Листом від 06.05.2025 Банк повідомив Позивача, що станом на 06.05.2025 зобов'язання за кредитними договорами № M32.34606.010816834 від 19.03.2024, № S12.34606.010922335 від 04.05.2024 та № M30.34606.011040155 від 23.06.2024 виконані у повному обсязі, а тому у Банку відсутні підстави для перерахунку відсотків за період користування кредитними коштами. Повторно, 23.05.2025 та 15.07.2025 Позивач звернувся до АТ «Ідея Банк» з наданням копій документів, які визначені Національним банком України у листі від 28.02.2019 № 18-0007/11663 щодо переліку документів, які є підставою для отримання пільг, встановлених ч. 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Однак, АТ «Ідея Банк», листами від 19.06.2025 та від 15.07.2025 відмовило у перерахуванні, надавши аналогічну відповідь, що викладена у листі 06.05.2025. Вважає такі дії АТ «Ідея Банк» щодо неперерахування Позивачу нарахованих процентів та інших платежів, виходячи з положень, передбачених частиною ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» протиправними, у зв'язку з чим був вимушений звернутися до суду з цим позовом.
Галицький районний суд м. Львова ухвалою від 29.09.2025 відкрив провадження у цій справі, розгляд якої вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
29.10.2025 від представника Акціонерного товариства «Ідея Банк» ? Трофімової Л.А. надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання просить у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначила, що довідка про приналежність до військовослужбовців не може бути достатнім доказом на підтвердження приналежності Позивача до осіб, що мають пільги, визначені п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Окрім того, зазначає, що Позивач не підтвердив надання таких документів Відповідачу під час дії Кредитного договору та порушення питання зміни істотних умов договору.
Позивач у судове засідання не з'явився, скерував до суду заяву, у якій позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові, просив такі задовольнити та проводити розгляд справи у його відсутності.
Представниця відповідача у відзиві на позовну заяву просила проводити розгляд справи за її відсутності.
Згідно зі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У пункті 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не впливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 7 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія цього Закону поширюється на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України.
Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Частина 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає.
Окрім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц.
Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_2 за загальною мобілізацією з 03.01.2024 по теперішній час, що підтверджується витягом з наказу Військової частини НОМЕР_2 № 3 від 03.01.2024 (а. с. 8) та довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 03.07.2025 № 1673/3405 (а. с. 9).
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, про що свідчить посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_3 від 04.09.2024 (а. с. 24).
Отже, Позивач має право на пільги, встановлені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
19.03.2024 між сторонами був укладений Договір кредиту № M32.34606.010816834 (а. с. 35-44).
Відповідно до п.п. 1.2-1.4 Договору кредиту від 19.03.2024, сума кредиту - 75'000,00 грн, процентна ставка та тип % річних - 99 - фіксована; строк кредиту - 12 місяців.
Окрім цього, 04.05.2024 між сторонами був укладений Договір кредиту № S12.34606.010922335 (а. с. 25-31).
Відповідно до п.п. 1.2-1.4 Договору кредиту від 19.03.2024, сума кредиту - 48'662,00 грн, процентна ставка та тип % річних - 0.01 - фіксована; строк кредиту - 14 місяців.
Також, 23.06.2024 сторони уклали Договір кредиту № M30.34606.011040155 (а. с. 46-52).
Відповідно до п.п. 1.2-1.4 Договору кредиту від 23.06.2024, сума кредиту - 5'200,00 грн, процентна ставка та тип % річних - 79,99 - фіксована; строк кредиту - 6 місяців.
14.04.2025 Позивач звернувся з письмовою заявою до АТ «Ідея Банк» з проханням перерахувати відсотки за період користування кредитними коштами у зв?язку з тим, що він знаходиться на військовій службі (а. с. 65).
Листом від 06.05.2025 Банк повідомив Позивача, що станом на 06.05.2025 зобов'язання за кредитними договорами № M32.34606.010816834 від 19.03.2024, № S12.34606.010922335 від 04.05.2024 та № M30.34606.011040155 від 23.06.2024 виконані у повному обсязі, а тому у Банку відсутні підстави для перерахунку відсотків за період користування кредитними коштами (а. с. 66).
23.05.2025 та 15.07.2025 Позивач потворно звернувся до АТ «Ідея Банк» з письмовою заявою, у якій надав копії документів, які визначені Національним банком України у листі від 28.02.2019 № 18-0007/11663 щодо переліку документів, які є підставою для отримання пільг, встановлених ч. 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (а. с. 67).
Однак, АТ «Ідея Банк», листами від 19.06.2025 (а. с. 68-69) та від 15.07.2025 (а. с. 71) відмовило у перерахуванні, надавши аналогічну відповідь, що викладена у листі 06.05.2025.
У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 642/548/21 зазначено, що аналіз статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у пунктах 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення. Разом з цим, пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
У статті 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17, вирішуючи питання щодо темпоральних меж дії особливого періоду, зауважено, що за змістом наведених визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов'язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу. Такої ж позиції дотримувалося й Міністерство оборони України, про що свідчить його лист від 1 жовтня 2015 року № 322/2/8417, у якому зазначено, що особливий період в Україні настав з 17 березня 2014 року на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» та триває дотепер, а його скасування буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації обстановки на Сході України.
ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем ЗСУ, призваним та учасником бойових дій, під час дії особливого періоду отримав споживчі кредити у сумах 48'662,00 грн, 75'000,00 грн та 5'200,00 грн, які не пов'язані з придбанням майна, що віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля. Вказані споживчі кредити Позивач повернув та усі зобов'язання за Кредитними договорами виконав у повному обсязі, що, зокрема підтверджує і АТ «Ідея Банк» у своїх листах від 06.05.2025, 19.06.2025 та 15.07.2025.
Суд відхиляє доводи представниці Відповідача про те, що при укладенні кредитних договорів, Позивач не повідомляв Банк жодним чином про те, що він є військовослужбовцем та учасником бойових дій та написав заяву лише 14 квітня 2024 року, коли зобов'язання за кредитними договорами були припинені у зв'язку з повним їх виконанням, виходячи з такого.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання простроченої заборгованості у період дії воєнного стану в Україні» від 27 липня 2022 року № 2459-IX розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6-2.
Зокрема, у пункті 6-2 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що під час врегулювання простроченої заборгованості у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування кредитодавець, новий кредитор, колекторська компанія, фізичні та юридичні особи, залучені на договірних засадах кредитодавцем, новим кредитором, колекторською компанією до безпосередньої взаємодії із споживачем, його близькими особами, представником, спадкоємцем, поручителем або майновим поручителем, третіми особами, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію, додатково зобов'язані дотримуватися таких вимог щодо етичної поведінки:
1) не взаємодіяти за власною ініціативою зі споживачем, який у передбачений цим пунктом спосіб повідомив про свою належність до захищеної категорії або щодо належності якого до захищеної категорії у передбачений цим пунктом спосіб повідомили близькі особи такого споживача, його представники, спадкоємці, поручителі, майнові поручителі або треті особи, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію.
Для цілей цього пункту захищеними категоріями є:
а) військовослужбовці Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України;
б) військовослужбовці, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби;
в) члени сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;
г) особи, які перебувають у полоні, особи, з якими втрачено зв'язок, особи, зниклі безвісти;
2) не взаємодіяти за власною ініціативою з близькими особами споживача, який належить до захищеної категорії, його представником, крім представника, який не є близькою особою такого споживача, третіми особами, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит такого споживача та які надали згоду на таку взаємодію.
Споживач, який належить до захищеної категорії та має бажання на період дії воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування припинити взаємодію з особами, зазначеними в абзаці першому цього пункту, його близькі особи, представники, спадкоємці, поручителі або майнові поручителі повідомляють кредитодавця або нового кредитора про таке волевиявлення та про належність споживача до захищеної категорії за допомогою будь-якого засобу комунікації, реквізити якого розміщено на веб-сайті такого кредитодавця або нового кредитора, з наданням копій підтвердних документів про належність споживача до захищеної категорії.
Кредитодавець та новий кредитор зобов'язані розмістити на головній сторінці свого веб-сайту адресу електронної пошти, місцезнаходження та номер телефону (гарячої лінії, контакт-центру), за якими приймаються повідомлення споживачів та інших зазначених у цьому пункті осіб про належність особи до захищеної категорії.
Для цілей цього пункту підтвердними документами про належність споживача до захищеної категорії є: для військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, - підписана командиром (начальником, керівником) або особою, яка його заміщує, відповідного структурного підрозділу, в якому проходить службу такий військовослужбовець, або керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який здійснив заходи щодо призову споживача на військову службу, скріплена гербовою печаткою довідка за формою, встановленою додатком № 2 до цього Закону. Допускається складення довідки рукописним способом.
Кредитодавець або новий кредитор невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після отримання повідомлення про бажання споживача припинити взаємодію та про його належність до захищеної категорії з копіями підтвердних документів про належність споживача до захищеної категорії, повідомляє про це колекторську компанію, фізичних та юридичних осіб, залучених на договірних засадах кредитодавцем, новим кредитором, колекторською компанією до безпосередньої взаємодії із споживачем, його близькими особами, представником, спадкоємцем, поручителем або майновим поручителем, третіми особами, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію.
Кредитодавець, новий кредитор, колекторська компанія, фізичні та юридичні особи, залучені на договірних засадах кредитодавцем, новим кредитором, колекторською компанією до безпосередньої взаємодії із споживачем, його близькими особами, представником, спадкоємцем, поручителем або майновим поручителем, третіми особами, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію, припиняють взаємодію з особами, зазначеними у абзацах другому - восьмому цього пункту, невідкладно після отримання ними такого повідомлення.
Також, у п. п. 2.2 вказаних вище Кредитних договорів, укладених між Позивачем та Відповідачем, зазначено, що Позичальник (Позивач) підтверджує своє місце праці - Військова частина НОМЕР_4 », посада - військовослужбовець.
Після набрання чинності 19 серпня 2022 року пунктом 6-2 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», Банк, знаючи про місце основної роботи Позичальника, не звернувся до центрального органу виконавчої влади, у підпорядкуванні якого перебуває структурний підрозділ, у якому проходить службу такий споживач, чи територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який здійснив заходи щодо призову споживача на військову службу, за підтвердженням інформації щодо належності споживача ОСОБА_1 до військовослужбовця ЗСУ та наявності у нього пільг, передбачених статтею 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», хоча міг це зробити відповідно до приписів пункту 6-2 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».
З урахуванням наведеного, суд встановив, що АТ «Ідея Банк», володіючи інформацією про проходження ОСОБА_1 військової служби у Збройних Силах України, під час дії особливого періоду, нарахувало та утримало з його транзитного рахунку проценти за користування споживчим кредитом, а потім відмовило у поверненні Позичальнику цих коштів за його зверненням, чим порушило право Позивача на соціальний захист військовослужбовця, передбачене п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Як стверджує Позивач, сума сплачених Позивачем АТ «Ідея Банк» процентів становить:
- за Договором № M32.34606.010816834 від 19.03.2024 у розмірі 47'560,10 грн;
- за Договором № S12.34606.010922335 04.05.2024 у розмірі 17'646,15 грн;
- за Договором № M30.34606.011040155 від 23.06.2024 у розмірі 1'278,92 грн, що разом дорівнює 66'483,25 грн.
Разом з тим, як вбачається виписок по особовому рахунку Позивача № НОМЕР_5 , які долучила представниця Відповідача в якості додатків до відзиву (а. с. 86-88), сума сплачених Позивачем АТ «Ідея Банк» процентів становить:
- за Договором № M32.34606.010816834 від 19.03.2024 у розмірі 40'728,54 грн;
- за Договором № S12.34606.010922335 04.05.2024 у розмірі 1,40 грн;
- за Договором № M30.34606.011040155 від 23.06.2024 у розмірі 685,69 грн, що разом становить 41'415,63 грн.
Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У частинах 1-3, 5 статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Ухвалюючи рішення у цій справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач є доведеними, а відповідачем вони не спростовані, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та з Відповідача на користь Позивача слід стягнути 41'415,63 гривень суми сплачених процентів за кредитними договорами.
Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки Позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, суд, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з Відповідача на користь держави судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 754,52 грн (з розрахунку 41'415,63 (задоволені позовні вимоги)/66'483,25 (заявлені позовні вимоги) х 1211,20 (сума судового збору, яка підлягає сплаті).
Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11; ідентифікаційний номер: 19390819) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації/проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) кошти у розмірі 41'415,63 грн (сорок одна тисяча чотириста п'ятнадцять гривень 63 копійки), які списані з його транзитного рахунку в якості процентів за кредитними договорами.
3. Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11; ідентифікаційний номер: 19390819) на користь держави судовий збір у розмірі 754,52 грн (сімсот п'ятдесят чотири гривні 52 копійки).
4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ольга ПАВЛЮК