26 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 619/1365/21
провадження № 61-16122св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - керівник Дергачівської окружної прокуратури Харківської області
в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція»,
відповідачі: Солоницівська селищна рада Харківського району Харківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю.,
Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,
Короткий зміст позовних вимог
15 березня 2021 року керівник Дергачівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція»
(далі - ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція») звернувся до суду
з позовом до Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку.
Позов мотивовано тим, що Дергачівська місцева прокуратура 15 березня 2017 року внесла до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомості за № 42017221280000016 та розпочала досудове розслідування за фактом незаконного виділення у приватну власність земельних ділянок лісогосподарського призначення на території Солоницівської селищної ради, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що рішенням Солоницівської селищної ради XLVIII сесії V скликання від 30 липня 2009 року № 4 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель
і споруд та передано ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 0,15 га на АДРЕСА_1 .
На підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ХР № 089757 та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 010969300235 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку.
Позивач зазначав, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення Данилівського дослідного держлісгоспу (тепер ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція») в межах кварталу Дергачівського лісництва згідно з планово-картографічними матеріалами базового лісовпорядкування.
Керівник Дергачівської окружної прокуратури вважав, що вказане рішення Солоницівської селищної ради щодо надання земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 прийнято з порушенням статей 20, 116, 118, 122, 149 ЗК України, статті 5 ЛК України за відсутності відповідного рішення Харківської ОДА щодо вилучення із постійного користування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» спірної земельної ділянки та без попередньої зміни цільового призначення земельних ділянок.
Оскільки рішення Солоницівської селищної ради XLVIII сесії V скликання від
30 липня 2009 року № 4 про передачу земельної ділянки у власність, яке було підставою для подальшого оформлення державного акта на право власності на зазначену земельну ділянку серії ХР № 089757, є незаконним, то відповідний державний акт на право власності не відповідає закону та порушує права власника.
Спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 07 вересня 2009 року ОСОБА_1 відчужила на користь ОСОБА_2 , проте вказаний договір купівлі-продажу є недійсним, оскільки сторони в момент вчинення правочину недотримали вимог, що встановлені статтею 203 ЦК України.
Прокурор просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області XLVIII сесії V скликання від
30 липня 2009 року № 4 про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва
і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,15 га на АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ХР № 089757, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі Управління Держкомзему
у Дергачівському районі Харківської області за № 010969300235;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 6322057600:00:002:0264, площею 0,15 га, укладений 07 вересня
2009 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та зареєстрований
в реєстрі за № 3480, скасувавши його державну реєстрацію;
- зобов'язати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6322057600:00:002:0264, площею 0,15 га, яка розташована за межами смт Солоницівка Харківського району Харківської області, у відання держави та постійне користування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція».
Суди розглядали справу неодноразово.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 18 січня 2022 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення Солоницівської селищної ради XLVIII сесії V скликання від 30 липня 2009 року № 4 про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,15 га на
АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним і скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ХР № 089757, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі Управління Держкомзему
у Дергачівському районі Харківської області за № 010969300235.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 6322057600:00:002:0264, площею 0,15 га, укладений 07 вересня
2009 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , зареєстрований
в реєстрі за № 3480, та скасовано його державну реєстрацію.
Зобов'язано ОСОБА_2 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6322057600:00:002:0264, площею 0,15 га, яка розташована за межами населеного смт Солоницівка Харківського району Харківської області у відання держави та постійне користування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція».
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 не могла законно набути право приватної власності на спірну земельну ділянку, оскільки набула таке право власності у спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного; юридичне оформлення права власності на землю стало можливим у результаті прийняття Солоницівською селищною радою незаконного рішення та наступного укладення між нею і відповідачем ОСОБА_2 договору купівлі-продажу земельної ділянки.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак спірних земельних ділянок, проявивши розумну обачність, могли
і повинні були знати про те, що спірні земельні ділянки відносяться до земель державного лісогосподарського призначення, які не можуть передаватися
у приватну власність, а тому вони вибувають з володіння держави
з порушенням закону, що ставить добросовісність поведінки відповідачів під час набуття земельних ділянок у власність під обґрунтований сумнів.
Спірні земельні ділянки знаходилися на території Солоницівської селищної ради, відносяться до земель лісогосподарського призначення та перебували
у користуванні у ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція».
Немає підстав вважати, що позов подано після спливу позовної давності, оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 21 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 18 січня
2022 року в частині позовних вимог керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області, заявлених в інтересах ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», скасовано та позов в цій частині залишено без розгляду.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 18 січня
2022 року в частині задоволення позовних вимог керівника Харківської місцевої прокуратури, заявлених в інтересах держави в особі Харківської ОДА, Державного агентства лісових ресурсів України, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Залишаючи без розгляду позов в частині позовних вимог керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області, заявлених
в інтересах ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», апеляційний суд керувався тим, що прокурор не має повноважень на ведення справ
в інтересах державного підприємства, а відповідні вимоги не мають розгляду по суті; ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» не є органом державної влади і не є суб'єктом владних повноважень, тому звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція»» є безпідставним.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсним та скасування державного акта, визнання недійсним договору купівлі-продажу, апеляційний суд виходив з того, що заявлені позовні вимоги не є ефективним способом захисту права власника.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області про зобов'язання ОСОБА_2 повернути земельну ділянку в комунальну власність, суд апеляційної інстанції виходив
з того, що позивач обрав неналежний спосіб захисту.
Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду від 24 квітня 2024 року касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задоволено частково.
Постанову Полтавського апеляційного суду від 21 березня 2023 року в частині позовних вимог керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської ОДА, Державного агентства лісових ресурсів України про зобов'язання повернути земельну ділянку скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В іншій частині постанову Полтавського апеляційного суду від 21 березня 2023 року залишено без змін.
Повертаючи справу в частині позовних вимог про зобов'язання повернути земельну ділянку, суд касаційної інстанції виходив із того, що суд апеляційної інстанції під час нового розгляду справи в цій частині повинен врахувати правові висновки Великої Палати Верховного Суду, встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути внаслідок вирішення спору, та надати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально. Також суд касаційної інстанції звернув увагу на заяву представника
ОСОБА_2 про застосування позовної давності.
В іншій частині Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 18 січня
2022 року в частині задоволенння позову Дергачівської окружної прокуратури Харківської області про зобов'язання повернути земельну ділянку змінено, викладено резолютивну частину рішення в такій редакції: витребувано
у ОСОБА_2 на користь держави земельну ділянку з кадастровим номером 6322057600:00:002:0264, площею 0,15 га, яка розташована за межами
смт Солоницівка Харківського району Харківської області.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірна земельна ділянка належала до земель державного лісового фонду Данилівського дослідного держлісгоспу (тепер - ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція»), тому рішення про вилучення цієї земельної ділянки із земель державного лісового фонду мала приймати обласна державна адміністрація за погодженням із землекористувачем. Проте відповідного розпорядження Харківська ОДА не приймала, тому спірна земельна ділянка державного лісового фонду неправомірно вибула із володіння держави та землекористувача ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», оскільки при її вилученні
у попереднього користувача та зміні її цільового призначення Солоницівська селищна рада не дотримала норм статті 149 ЗК України та статті 59 ЛК України.
Апеляційний суд врахував відповідно правові висновки Великої Палати Верховного Суду і вказав, що належним та ефективним способом захисту порушеного права є віндикаційний позов, оскільки на підставі наданих представником прокуратури пояснень суд встановив, що позивач, звернувшись до суду з позовом про повернення спірної земельної ділянки, хоче досягнути результату - її витребування на користь держави. Суд вважав, що, заявляючи вимог про повернення земельної ділянки, прокурор фактично заявив вимогу про витребування спірної земельної ділянки.
Перевіряючи доводи заявника про пропуск позивачем строку позовної давності, апеляційний суд врахував, що керівник Дергачівської окружної прокуратури Харківської області з позовом у цій справі звернувся до суду
в березні 2021 року, посилався на те, що Дергачівська місцева прокуратура 15 березня 2017 року внесла відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочала досудове розслідування за фактом незаконного виділення у приватну власність земельних ділянок лісогосподарського призначення на території Солоницівської селищної ради, в ході проведення якого встановлено порушення при відведенні спірної земельної ділянки.
З 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким було доповнено Прикінцеві положення ЦК України пунктом 12 такого змісту «під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Якщо строк позовної давності закінчувався після набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, продовжилися на строк дії такого карантину.
З огляду на зазначене апеляційний суд погодився з висновком суду про відсутність підстав вважати, що прокурор звернувся до суду з позовом після спливу строку позовної давності
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
03 грудня 2024 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що у цій справі апеляційний суд самостійно вдався не тільки до зміни способу захисту, ніж викладений позивачем,
а й прийняв рішення з повним ігноруванням та з відсутністю посилань на позицію відповідача. Вказує, що у рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 14 січня 2021 року у справі «Гусєв проти України», скарга
№ 25531/12, було констатовано порушення права на справедливий суд через зміну судом правової кваліфікації позову. Таким чином, зміна кваліфікації позову у цій справі свідчить про порушення права на справедливий суд. Також вказує, що апеляційний суд не проаналізував, що за умови дійсності рішень, винесених Солоніцівською селищною радою, неможливо визнавати право прокурора витребувати у фізичної особи земельну ділянку на користь держави. Апеляційний суд не встановив та не проаналізував те, коли дізналося та мало дізнатися про порушення свого права ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція». Апеляційний суд не встановив чіткої дати настання перебігу строку позовної давності, його спливу та підстав пропуску
і, відповідно, не надав оцінки поважності причин пропуску цього строку.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 08 червня 2021 року
у справі № 662/397/15-ц, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19,
від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 20 листопада 2018 року
у справі № 907/50/16, від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц, постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі
№ 6-152цс14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Інші аргументи учасників справи
27 грудня 2024 року керівник Дергачівської окружної прокуратури Харківської області подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року - без змін.
Відзив мотивований тим, що апеляційний суд правильно врахував відповідні висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо, суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору, та зробив правильний висновок що позивач, звернувшись до суду з позовом про повернення спірної земельної ділянки, хоче досягнути результату її витребування на користь держави. Щодо строків позовної давності прокурор зазначає, що він дізнався про порушення прав держави
15 березня 2017 року у зв'язку із внесенням до ЄРДР відповідних відомостей про кримінальне правопорушення. Суд, урахувавши те, що з 02 квітня
2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку
з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», зробив правильний висновок, що прокурор не пропустив строк позовної давності.
22 квітня 2005 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду додаткові пояснення, у яких просить застосувати статтю 388 ЦК України в новій редакції.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Дергачівського районного суду Харківської області.
14 січня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені
у відзиві на касаційну скаргу та додаткових поясненнях, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволеннюз таких підстав.
Фактичні обставини справи
Рішенням Солоницівської селищної ради XLVIII сесії V скликання від 30 липня 2009 року № 4 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в межах населених пунктів на території Солоницівської селищної ради та безоплатно передано ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,15 га, на
АДРЕСА_1 .
На підставі цього рішення ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ХР № 089757 з кадастровим номером 6322057600:00:002:0264, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі Управління Держкомзему
у Дергачівському районі Харківської області за № 010969300235.
08 вересня 2009 року ОСОБА_1 відчужила ОСОБА_2 спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу.
15 березня 2017 року Дергачівська місцева прокуратура внесла відомості до ЄРДР за №42017221280000016, розпочато досудове розслідування за фактом незаконного виділення земельних ділянок на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що земельна ділянка загальною площею 0,15 га з кадастровим номером 6322057600:00:002:0264, яка передана у власність ОСОБА_1 , відноситься до земель лісогосподарського призначення.
Відповідно до листа ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 03 лютого 2016 року № 30 земельна ділянка з кадастровим номером 6322057600:00:002:0264, загальною площею 0,15 га, що розташована на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, повністю знаходиться в межах земель лісогосподарського призначення Данилівського дослідного держлісгоспу (тепер - ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція») в межах кварталу Дергачівського лісництва згідно з планово-картографічними матеріалами базового лісовпорядкування.
Згідно з листом ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від
04 січня 2021 року № 4 щодо розташування земельних ділянок, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 6322057600:00:002:0264 вказана земельна ділянка має частковий перетин з межами кварталу 376 Дергачівського лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», орієнтовна площа перетину становить 0,15 га.
Відповідно до листа відділу у Дергачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 24 квітня 2017 року право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6322057600:00:002:0264 було зареєстроване за ОСОБА_1 ,
а 27 жовтня 2009 року відбувся перехід права власності до ОСОБА_2 .
Мотиви, якими керується Верховний Суд
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення апеляційного суду зазначеним вимогам закону не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 8, частини першої статті 9 ЛК України
у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності; у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають
у державній або приватній власності.
Згідно зі статтею 10 ЛК України ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності; суб'єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України.
Відповідно до статті 12 ЛК України громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів; ця площа може бути збільшена
в разі успадкування лісів згідно із законом; громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність
у встановленому порядку земельних ділянках деградованих
і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі; ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.
Можливість набуття права приватної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення передбачена також положеннями статей 56, 57 ЗК України.
Про зазначене вказувала і Велика Палата Верховного Суду у пункті 53 постанови від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).
Звертаючись до суду з позовом у справі, яка переглядається, прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, які перебувають у державній власності, її передача у приватну власність фізичній особі здійснена з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, у зв'язку з чим спірна земельна ділянка підлягає поверненню у державну власність.
У позовній заяві прокурор вказував, що належним способом захисту порушених прав у вказаній справі є пред'явлення саме негаторного позову.
Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387, 388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод
у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов). Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
З урахуванням наведеного визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном.
Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі норм яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника - позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає
у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно (близькі за змістом висновки викладені
у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) (пункт 89), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18) (пункт 95), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження
№ 14-208цс18) (пункти 114, 142), від 28 листопада 2018 року у справі
№ 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18) (пункт 67), від 30 червня
2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19) (пункт 10.29), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19) (пункт 100), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) (пункт 146), від 14 грудня 2021 року у справі
№ 344/16879/15ц (провадження № 14-31цс20), від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21) (пункт 37)).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення
з незаконного володіння (віндикаційний позов) у порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц (провадження № 14-140цс18), від 22 травня 2018 року у справі
№ 369/6892/15-ц( провадження № 14-96цс18), від 07 листопада 2018 року
у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 23 листопада
2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21)).
Держава, в інтересах якої прокурор звернувся до суду, не є володільцем спірної земельної ділянки, але як власник має право володіння нею (частина перша статті 317 ЦК України). Тому права держави підлягають захисту шляхом витребування такої ділянки з володіння кінцевого набувача. Статус володільця у держави буде відновлений у разі задоволення вимог у частині витребування на її користь спірної земельної ділянки та внесення до відповідного державного реєстру запису про право власності держави на цю ділянку.
Оскільки за обставин цієї справи спірна земельна ділянка лісового фонду вибула з володіння держави, право власності на неї зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 , суд касаційної інстанції дійшов висновку, що заявлений прокурором негаторний позов про повернення спірної земельної ділянки, у контексті зазначених обставин справи, не спрямований на ефективне відновлення права держави на спірну земельну ділянку лісового фонду.
У цьому контексті колегія суддів зауважує, що витребування земельної ділянки у власність держави потребує оцінки добросовісності дій її фактичного реєстраційного володільця, який набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі правочину, а також пропорційності втручання
у його право власності відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд апеляційної інстанції, застосувавши принцип jura novit curia «суд знає закони» до правовідносин, що складалися між сторонами, помилково вважав, що мета позову спрямована на усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісового призначення та повернення її, розглянув вимогу про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки лісового призначення як вимогу про повернення цієї ділянки за правилами негаторного позову.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Гусєв проти України» від
14 січня 2021 року (скарга № 25531/12) було констатовано порушення права на справедливий суд через зміну судом правової кваліфікації позову, що призвело до відмови в його задоволенні. Європейський суд з прав людини вказав на відсутність чітких підстав для зміни правової кваліфікації позову апеляційним судом. До того ж унаслідок перекваліфікації в позові було відмовлено. Заявнику безпідставно не надали можливості подати відповідні докази та аргументи з огляду на зміну правової кваліфікації. Такі дії суду суперечать вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод щодо справедливості цивільного провадження, принципу змагальності судового процесу.
Отже, застосування принципу jura novit curia не є безмежним, оскільки, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. У таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін.
Таким чином, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що обраний прокурором спосіб захисту є неефективним. У контексті обставин цієї справи належним способом захисту прав держави є звернення до суду з вимогами про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, ураховуючи, що держава позбавлена права володіння земельною ділянкою.
Отже, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі,
є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 листопада 2018 року
у справі № 372/1036/15-ц (провадження № 14-252цс18) зробила висновок про те, що «виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності, не відповідає вимогам закону».
Відмова в задоволенні позову у зв'язку з обранням позивачем неналежного способу захисту як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності не відповідає вимогам закону.
Отже, в задоволенні позовних вимог про повернення спірної земельної ділянки належало відмовити у зв'язку з неефективним способом захисту.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Згідно з частиною третьою статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але суди допустили неправильне застосування норм матеріального права, рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 18 січня
2022 року в частині позовних вимог керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України до ОСОБА_2 про зобов'язання повернути земельну ділянку
і постанову Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року слід скасувати й ухвалити у справі нове судове рішення про відмову
в задоволенні цих позовних вимог.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги, скасування судових рішень з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову в позові в частині вимог, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 10 215,00 грн і касаційної скарги
в розмірі 13 620,00 грн, а всього 23 835,00 грн слід стягнути з Харківської обласної прокуратури на користь ОСОБА_2 .
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 18 січня
2022 року в частині позовних вимог керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України до ОСОБА_2 про зобов'язання повернути земельну ділянку та постанову Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року скасувати й ухвалити у справі нове судове рішення.
В задоволенні позову керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України до ОСОБА_2 про зобов'язання повернути земельну ділянку відмовити.
Стягнути з Харківської обласної прокуратури на користь ОСОБА_2 23 835,00грн судових витрат зі сплати судового збору.
З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 18 січня 2022 року та постанова Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов