26 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 718/3668/24
провадження № 61-9617св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого- Луспеника Д. Д.,
суддів:Гулейкова І.Ю., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Українська залізниця»,
відповідач -ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 червня 2025 року, прийняту у складі колегії суддів: Половінкіної Н. Ю., Кулянди М. І., Перепелюк І. Б.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2024 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії.
Позов обґрунтовано тим, що АТ «Укрзалізниця» має право постійного користування земельною ділянкою, площею 23,4926 га, кадастровий номер 7322555400:02:001:0370, цільовим призначенням 1.14.1 залізничного транспорту, розташованої в смт. Лужани Кіцманського району Чернівецької області, на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, серії ЯЯ № 3511245, виданого 01 листопада 2010 року.
Зазначало що актом обстеження земельної ділянки на перегоні Лужани-Мамаївці з км 253 + 505 до км 253 + 536 з правої сторони за ходом кілометрів, яка розташована в межах смуги відведення АТ «Укрзалізниця» смт. Лужани Чернівецького району Чернівецької області, від 15 листопада 2023 року встановлено наявність огорожі на відстані 8,5 м від осі головної колії з км 253+516 м до км 253 + 534,5 м, навісу до огорожі з км 253 +510 м до км 253+515 м, прибудови на відстані 14 м від осі головної колії з км 253 + 527 м до км 253 + 534,5 м, будівлі ОСОБА_1 на відстані 20 м від осі головної колії за адресою АДРЕСА_1 , наявність повітряної лінія електропередачі напругою 10 кВ на відстані 12 м від осі головної колії.
Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 квітня 2024 року звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 197-1 КК України, на підставі статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та закрито кримінальне провадження № 12023262110000318, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 листопада 2023 року.
Вважало, що вказаною ухвалою встановлено факт самовільного зайняття ОСОБА_1 частини земельної ділянки площею 0,0194 га, кадастровий номер 7322555400:02:001:0370, за адресою: АДРЕСА_1 (на перегоні Лужани-Мамаївці з 253+505 до км 253+536 з правої сторони за ходом кілометрів) та факт здійснення самочинного будівництва, які не потребують доказуванню.
Посилаючись на викладене, АТ «Укрзалізниця» просило суд:
- зобов'язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки площею 0,0194 га, що перебуває у користуванні АТ «Укрзалізниця»,що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (на перегоні Лужани-Мамаївці з 253 + 505 до км 253 + 536 з правої сторони за ходом кілометрів), що є частиною земельної ділянки, кадастровий номер 7322555400:02:001:0370;
- привести вказану земельну ділянку до стану, придатного для використання за цільовим призначенням, шляхом демонтажу бетонної огорожі, навісу та прибудови до будівлі, площею 24 кв. м, розмірами 8,0 м х 3,0 м (залізобетонного фундаменту, огородженого несучими кам'яними стінами та колонами).
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 27 березня
2025 року позов АТ «Укрзалізниця» до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії задоволено повністю.
Зобов'язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки площею 0,0194 га, що перебуває у користуванні АТ «Укрзалізниця», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (на перегоні Лужани-Мамаївці з 253 + 505 до км 253 + 536 з правої сторони за ходом кілометрів), що є частиною земельної ділянки, кадастровий номер 7322555400:02:001:0370, та привести дану земельну ділянку до стану придатного для використання за цільовим призначенням шляхом демонтажу бетонної огорожі, навісу та прибудови до будівлі площею 24 кв. м розмірами 8,0 м х 3,0 м (залізобетонного фундаменту, огородженого несучими кам'яними стінами та колонами).
Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю обставин самовільного зайняття ОСОБА_1 частини земельної ділянки із кадастровим номером 7322555400:02:001:0370, яка знаходиться у користуванні АТ «Укрзалізниця», та самочинного будівництва будівель на самовільно зайнятій земельній ділянці в охоронній зоні, що порушує право АТ «Укрзалізниця» як користувача земельної ділянки.
Такі висновки суду ґрунтуються на ухвалі Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 квітня 2024 року, якою звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 197-1 КК України, на підставі статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та закрито кримінальне провадження № 12023262110000318, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 листопада 2023 року.
Ухвала Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 квітня 2024 року є обов'язковою для суду в частині, що ОСОБА_1 в червні 2012 року на території земельної ділянки із кадастровим номером 7322555400:02:002:0929 площею 0,15 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , діючи всупереч вимогам статей 112, 116-126 ЗК України, що регламентують набуття і реалізацію прав на землю, за відсутності рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу її у власність чи надання у користування земельної ділянки, самовільно зайняла сусідню земельну ділянку площею 0,0194 га, яка є частиною земельної ділянки із кадастровим номером 7322555400:02:001:0370, перебуває у власності держави та знаходиться у користуванні Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця», а за цільовим призначенням відноситься до земель для розміщення та експлуатації будівель та споруд залізничного транспорту шляхом розміщення бетонної огорожі.
Крім того, на самовільно зайнятій земельній ділянці ОСОБА_1 в червні 2012 року здійснила будівництво прибудови площею 24 кв.м розмірами 8,0 м х 3,0 м до приміщення сараю шляхом розміщення залізобетонного фундаменту, огородженого несучими кам'яними стінами та колонами.
Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи №СЕ-19/126-24/176-БТ від 18 січня 2024 року об'єкт дослідження відноситься до категорії «будівля».
Згідно з інформацією Виробничого структурного підрозділу «Івано-Франківська дистанція електропостачання», на земельній ділянці із кадастровим номером 7322555400:02:001:0370 розміщена повітряна лінія напругою 10 кВ. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 №1455 «Про затвердження Правил охорони електричних мереж», вздовж повітряної лінії встановлюється охоронна зона, територія якої складає 10 м по обидві сторони від крайніх проводів повітряної лінії.
Відтак, ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 197-1 КК України, тобто самовільно збудувала будівлі на самовільно зайнятій земельній ділянці в охоронній зоні.
Додатковим рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області
від 31 березня 2025 року ухвалено додаткове рішення у справі за позовом АТ «Укрзалізниця» до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Українська залізниця» витрати по оплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 19 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 27 березня 2025 року скасовано.
У позові АТ «Укрзалізниця» до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії відмовлено.
Додаткове рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області
від 31 березня 2025 року скасовано.
Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3 633,60 грн.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано недоведеністю обставин порушення права АТ «Укрзалізниця» на користування земельною ділянкою, кадастровий номер 7322555400:02:001:0370, площею 0,0194 га за адресою: АДРЕСА_1 (на перегоні Лужани-Мамаївці з км 253 + 505 м до км 253 + 536 м з правої сторони за ходом).
Ухвала Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 квітня 2024 року, якою звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 197-1 КК України, на підставі статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та закрито кримінальне провадження, є обов'язковою для суду у цій справі в питанні, чи мало місце діяння, що містить склад злочину, і чи вчинено воно ОСОБА_1 .
В іншій частині ця ухвала має оцінюватися судом у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами.
З огляду на це, суд першої інстанції помилково вважав, що згідно з указаною ухвалою ОСОБА_1 в червні 2012 року на території земельної ділянки із кадастровим номером 7322555400:02:002:0929 площею 0,15 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , самовільно зайняла сусідню земельну ділянку площею 0,0194 га, яка є частиною земельної ділянки із кадастровим номером 7322555400:02:001:0370 та перебуває у власності держави і знаходиться у користуванні АТ «Укрзалізниця».
За змістом ухвали Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 квітня 2024 року сформульовано обвинувачення як здійснення ОСОБА_1 самовільного будівництва будівлі на самовільно зайнятій земельній ділянці в охоронній зоні.
З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність самовільного зайняття ОСОБА_1 частини земельної ділянки із кадастровим номером 7322555400:02:001:0370, яка знаходиться у користуванні АТ «Укрзалізниця», та самочинного будівництва будівель на самовільно зайнятій земельній ділянці в охоронній зоні, що порушує право АТ «Укрзалізниця».
Разом з тим вказана ухвала не містить зазначення розміру самовільно зайнятої ОСОБА_1 земельної ділянки в охоронній зоні та самочинно збудованих будівель на земельній ділянці в охоронній зоні.
Також із акта обстеження земельної ділянки на перегоні Лужани-Мамаївці з км 253 + 505 до км 253 + 536 з правої сторони за ходом кілометрів, яка розташована в межах смуги відведення АТ «Укрзалізниця» смт. Лужани Чернівецького району Чернівецької області від 15 листопада 2023 року не вбачається, що ОСОБА_1 самовільно зайняла земельну ділянку, кадастровий номер 7322555400:02:001:0370, з цільовим призначенням для залізничного транспорту, що знаходиться за адресою: вул. Центральна, 6 у смт. Лужани, Чернівецького району, Чернівецької області (на перегоні Лужани-Мамаївці з км 253 + 505 м до км 253 + 536 м з правої сторони за ходом) саме площею 0,0194 га.
Отже, у матеріалах справи відсутні докази самовільного зайняття ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0194 га за кадастровим номером 7322555400:02:001:0370 цільовим призначенням для залізничного транспорту, що знаходиться за адресою: вул.Центральна,6 смт. Лужани, Чернівецького району, Чернівецької області (на перегоні Лужани-Мамаївці з км 253 + 505 м до км 253 + 536 м з правої сторони за ходом).
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що кабельна лінія електропередачі є власністю або перебуває на балансі АТ «Укрзалізниця».
Між АТ «Укрзалізниця» та ОСОБА_1 відсутній спір щодо забезпечення дотримання охоронної зони ліній електропередачі.
Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для захисту права АТ «Укрзалізниця» у спосіб звільнення самовільно зайнятої частини земельної ділянки площею 0,0194 га за кадастровим номером 7322555400:02:001:0370, що перебуває у його користуванні та приведення даної земельної ділянки до стану придатного для використання за цільовим призначенням, без з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
25 липня 2025 року АТ «Укрзалізниця» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 червня 2025 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просило суд скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення та додаткове рішення суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження постанови Чернівецького апеляційного суду від 19 червня 2025 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158 гс18),
від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19),
від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) та у постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18 (провадження № К/9901/5732/19), від 24 червня 2020 року у справі № 320/5880/18 (провадження № К/9901/23063/19), від 10 лютого 2021 року у справі № 135/1104/18 (провадження № 61-2591св19), від 25 березня 2021 року у справі № 725/4091/17 (провадження № 61-13362св20), від 02 червня 2022 року у справі № 910/14524/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 квітня 2024 року у справі № 718/1122/24 встановлено факт самовільного зайняття ОСОБА_1 частини земельної ділянки площею 0,0194 га, кадастровий номер 7322555400:02:001:0370, за адресою: АДРЕСА_1 (на перегоні Лужани-Мамаївці з 253+505 до км 253+536 з правої сторони за ходом кілометрів) та факт здійснення самочинного будівництва.
У вказаній справі обвинувачена ОСОБА_1 визнала вину повністю, щиро розкаялася у скоєному, від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 звільнена за нереабілітуючою підставою.
Отже вказані обставини самовільного зайняття ОСОБА_1 частини смуги відведення залізниці площею 0,0194 га, що є частиною земельної ділянки, кадастровий номер 7322555400:02:001:0370, яка перебуває у державній власності та у користуванні Регіональної філії АТ «Укрзалізниця», не потребують доказування у цій справі відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував, що ОСОБА_1 визнала факт захоплення смуги відведення залізниці та здійснення самочинного будівництва, заперечуючи тільки проти знесення прибудови.
Усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, що належать до земель залізничного транспорту, переслідує легітимну мету контролю за використанням ресурсів відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим режимом таких земель.
А знаходження на землях спеціального призначення, а саме: землях залізничного транспорту, нежитлової будівлі, є порушенням права землекористування залізниці та одночасно і загрозою в забезпеченні безпеки руху на залізничному транспорті.
Особа, яка використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої (власника земельної ділянки), повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд за власний кошт. Оскільки відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, то відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у вересні 2025 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Загарія О. Д. заперечує проти доводів АТ «Укрзалізниця», просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 червня 2025 року - без змін.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2025 року касаційну скаргу АТ «Укрзалізниця» залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
12 серпня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява АТ «Укрзалізниця» про усунення недоліків з додатками.
Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Укрзалізниця», витребувано матеріали цивільної справи з Кіцманського районного суду Чернівецької області.
У вересні 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду у складі колегії із п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2025 року у зв'язку з відставкою судді Гулька Б. І. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Системою автоматизованого розподілу справ (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 листопада 2025 року) визначено суддю-доповідача - Коломієць Г. В. та суддів, які входять до складу колегії: Гулейкова І. Ю., Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.
Фактичні обставини справи
ОСОБА_1 є власницею житлового будинку з господарськими будівлями та земельної ділянки із кадастровим номером 7322555400:02:002:0929 площею 0,15 га цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться на АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим державним нотаріусом Кіцманської державної нотаріальної контори Малітовською Т. М. 02 листопада 2000 року та зареєстрованим в реєстрі за номером 3050, а також державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 079990 від 01 червня 2010 року.
Згідно з державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №3511245 від 01 листопада 2010 року, виданим Державному територіально-галузевому об'єднанню «Львівська залізниця» на підставі рішення 41 сесії 5 скликання Лужанської селищної ради від 19 травня 2010 року № 2179, останнє є постійним користувачем земельної ділянки площею 23,4926 га, розташованої в смт. Лужани Кіцманського району Чернівецької області з цільовим призначенням «1.14.1 залізничного транспорту».
Відповідно до акта обстеження земельної ділянки на перегоні Лужани-Мамаївці з км 253 + 505 до км 253 + 536 з правої сторони за ходом кілометрів, яка розташована в межах смуги відведення АТ «Укрзалізниця» смт. Лужани Чернівецького району Чернівецької області від 15 листопада 2023 року встановлено огорожу на відстані 8,5 м від осі головної колії з км 253+516 м до км 253 + 534,5 м, встановлено навіс до огорожі з км 253 +510 м до км 253+515 м, прибудову на відстані 14 м від осі головної колії з км 253 + 527 м до км 253 + 534,5 м, будівля ОСОБА_1 на відстані 20 м від осі головної колії за адресою: АДРЕСА_1 .
Наявна повітряна лінія електропередачі напругою 10 кВ на відстані 12 м від осі головної колії.
Ширина смуги відведення залізниці від осі головної колії в даному місці згідно з кадастровим планом смуги відведення Державному територіально-галузевому об'єднанню «Львівська залізниця» за напрямком Неполоківці-Лужани м. Чернівці від км 251 + 090 м до км 254 - 330 м в адміністративних межах смт. Лужани Лужанської селищної ради Кіцманського району Чернівецької області кадастровий номер 7322555400:02:001:0370 з правої сторони за ходом кілометрів з км 253 + 505 до км 253 + 536 м становить від 13 до 20 м від осі головної колії.
Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 квітня 2024 року звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 197-1 КК України, на підставі статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та закрито кримінальне провадження № 12023262110000318, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 листопада 2023 року про обвинувачення ОСОБА_1 за частиною четвертою статті 197-1 КК України.
За змістом вказаної ухвали ОСОБА_1 в червні 2012 року на території земельної ділянки із кадастровим номером 7322555400:02:002:0929 площею 0,15 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , діючи всупереч вимогам статті 112, 116-126 ЗК України, що регламентують набуття і реалізацію прав на землю, за відсутності рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу її у власність чи надання у користування земельної ділянки, самовільно зайняла сусідню земельну ділянку площею 0,0194 га, яка є частиною земельної ділянки із кадастровим номером 7322555400:02:001:0370 та перебуває у власності держави і знаходиться у користуванні Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» і за цільовим призначенням відноситься до земель для розміщення та експлуатації будівель та споруд залізничного транспорту шляхом розміщення бетонної огорожі.
Крім того, на самовільно зайнятій земельній ділянці ОСОБА_1 в червні 2012 року здійснила будівництво прибудови площею 24 м 2 розмірами 8,0 м. х 3,0 м. до приміщення сараю шляхом розміщення залізобетонного фундаменту, огородженого несучими кам'яними стінами та колонами.
Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи №СЕ-19/126-24/176-БТ від 18 січня 2024 року об'єкт дослідження відноситься до категорії «будівля».
Згідно з інформацією Виробничого структурного підрозділу «Івано-Франківська дистанція електропостачання» на земельній ділянці із кадастровим номером 7322555400:02:001:0370 розміщена повітряна лінія напругою 10 кВ. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 року №1455 «Про затвердження Правил охорони електричних мереж», вздовж повітряної лінії встановлюється охоронна зона, територія якої складає 10 м по обидві сторони від крайніх проводів повітряної лінії.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга АТ «Укрзалізниця» підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
За змістом статей 123, 124 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, а також передача таких земельних ділянок в оренду здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Отже, єдиною підставою для громадян та юридичних осіб набуття права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 918/633/16, від 06 листопада 2019 року у справі № 910/14328/17 та від 02 червня 2021 року у справі № 910/14524/19.
Відповідно до пункту «б» частини четвертої статті 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під державними залізницями, об'єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту.
Згідно з частинами першою, другою статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт» землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до ЗК України та Закону України «Про транспорт».
Частиною другою статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про транспорт» землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із ЗК України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту.
До земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту (частина перша статті 23 Закону України «Про транспорт»).
Аналогічна положення містяться у статті 68 ЗК України.
Відповідно до частини першої статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
На підтвердження права користування земельною ділянкою із кадастровим номером 7322555400:02:001:0370 АТ «Укрзалізниця» надало державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №351245 від 01 листопада 2010 року, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 78286942 від 17 січня 2017 року, кадастровий план смуги відведення ДТГО «Львівська залізниця» за напрямком Неполоківці-Лужани-м. Чернівці від 251 км + 090 м до 254 км + 330 м за напрямком Кострижівка-Стефанешти-Лужани від 93 км + 300 м до 94 км + 100 м в адміністративних межах смт Лужани Кіцманського району Чернівецької області, площа смуги відведення 23,4926 га.
Встановлено, що позивач є належним користувачем земельної ділянки із кадастровим номером 7322555400:02:001:0370.
ОСОБА_1 є власницею житлового будинку з господарськими будівлями та земельної ділянки із кадастровим номером 7322555400:02:002:0929 площею 0,15 га цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться на АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим державним нотаріусом Кіцманської державної нотаріальної контори Малітовською Т. М. 02 листопада 2000 року та зареєстрованим в реєстрі за номером 3050, а також державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 079990 від 01 червня 2010 року.
Земельні ділянки із кадастровим номером 7322555400:02:001:0370 та кадастровим номером 7322555400:02:002:0929 є суміжними.
Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
У частині третій статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно зі статтею 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Отже, особа, яка використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої (власника земельної ділянки), повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд за власний кошт (див. постанову Верховного Суду від 17 липня 2024 року у справі № 914/1902/23).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Встановлено судами та не заперечується сторонами у справі факт самовільного зайняття ОСОБА_1 частини земельної ділянки із кадастровим номером 7322555400:02:001:0370, яка знаходиться у користуванні АТ «Укрзалізниця», та самочинного будівництва будівель на самовільно зайнятій земельній ділянці в охоронній зоні, що порушує право АТ «Укрзалізниця».
Так, відповідно до акта обстеження земельної ділянки на перегоні Лужани-Мамаївці з км 253 + 505 до км 253 + 536 з правої сторони за ходом кілометрів, яка розташована в межах смуги відведення АТ «Укрзалізниця» смт. Лужани Чернівецького району Чернівецької області від 15 листопада 2023 року встановлено огорожу на відстані 8,5 м від осі головної колії з км 253+516 м до км 253 + 534,5 м, встановлено навіс до огорожі з км 253 +510 м до км 253+515 м, прибудову на відстані 14 м від осі головної колії з км 253 + 527 м до км 253 + 534,5 м, будівля ОСОБА_1 на відстані 20 м від осі головної колії за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 квітня 2024 року встановлено, що ОСОБА_1 в червні 2012 року на території земельної ділянки із кадастровим номером 7322555400:02:002:0929 площею 0,15 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , діючи всупереч вимогам статей 112, 116-126 ЗК України, що регламентують набуття і реалізацію прав на землю, за відсутності рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу її у власність чи надання у користування земельної ділянки, самовільно зайняла сусідню земельну ділянку площею 0,0194 га, яка є частиною земельної ділянки із кадастровим номером 7322555400:02:001:0370 та перебуває у власності держави і знаходиться у користуванні Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» і за цільовим призначенням відноситься до земель для розміщення та експлуатації будівель та споруд залізничного транспорту шляхом розміщення бетонної огорожі.
Крім того, на самовільно зайнятій земельній ділянці ОСОБА_1 в червні 2012 року здійснила будівництво прибудови площею 24 кв. м розмірами 8,0 м х 3,0 м до приміщення сараю шляхом розміщення залізобетонного фундаменту, огородженого несучими кам'яними стінами та колонами.
Також встановлено, що ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 197-1 КК України, тобто самовільно збудувала будівлі на самовільно зайнятій земельній ділянці в охоронній зоні.
Указані обставини також знайшли своє підтвердження у відзиві представника ОСОБА_1 - адвоката Загарія О. Д. на касаційну скаргу.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Відповідно до положень статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип змагальності (пункт 4 частини третьої статті 2, стаття 12 ЦПК України) забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (пункт 81), від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19 (пункт 9.58), Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)).
Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 461/3675/17). Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи.
Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (провадження № 14-31цс22).
Оскільки позивачем належними доказами доведено факт самовільного зайняття відповідачем частини земельної ділянки із кадастровим номером 7322555400:02:001:0370, яка знаходиться у користуванні позивача, а також доведено факт самочинного будівництва відповідачем будівель на самовільно зайнятій частині земельної ділянки в охоронній зоні, що порушує право позивача як користувача земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, апеляційний суд також виходив з доведеності обставин самовільного зайняття ОСОБА_1 частини земельної ділянки із кадастровим номером 7322555400:02:001:0370, яка знаходиться у користуванні АТ «Укрзалізниця», та самочинного будівництва будівель на самовільно зайнятій земельній ділянці в охоронній зоні, що порушує право АТ «Укрзалізниця». На підтвердження указаних обставин апеляційний суд також послався на наявність ухвали Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 квітня 2024 року, якою звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та закрито кримінальне провадження № 12023262110000318, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 листопада 2023 року.
Однак, відмовляючи у позові, апеляційний суд помилково керувався, зокрема тим, що для захисту права позивача вказана ухвала, а також акт обстеження земельної ділянки на перегоні Лужани-Мамаївці мають містити зазначення розміру самовільно зайнятої ОСОБА_1 земельної ділянки в охоронній зоні та самочинно збудованих будівель на земельній ділянці в охоронній зоні.
Зазначені мотиви не спростовують доведений у судовому порядку та не заперечуваний сторонами факт неправомірного використання відповідачкою частини земельної ділянки, яка їй не належить.
Фактично за аналогічного висновку про самовільне зайняття відповідачкою частини земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні позивача, та самовільне будівництво нею будівель на самовільно зайнятій земельній ділянці, апеляційний суд дійшов по суті спору протилежного висновку, ніж суд першої інстанції, з формальних міркувань.
Зважаючи на встановлені у цій справі обставини, які свідчать про фактичне користування відповідачкою земельною ділянкою, яка їй у користування у встановленому порядку не відводилась, висновок суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка відповідно до приписів статті 391 ЦК України, статті 152 ЗК України підлягає поверненню законному користувачу шляхом звільнення самовільно зайнятої частини земельної ділянки та приведення вказаної земельної ділянки до стану, придатного для використання за цільовим призначенням, шляхом демонтажу бетонної огорожі, навісу та прибудови до будівлі, - відповідає обставинам спору та законодавству, що регулює спірні правовідносини.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує постанову апеляційного суду і залишає в силі рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, сплачений АТ «Укрзалізниця» за подання касаційної скарги судовий збір у розмірі 9 689,60 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрзалізниця».
Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити.
Постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 червня 2025 року скасувати.
Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 27 березня
2025 року та додаткове рішення цього суду від 31 березня 2025 року залишити в силі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця»судовий збір у розмірі 9 689,60 грн (дев'ять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять гривень 60 копійок).
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк