27 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 442/741/25
провадження № 61-14042ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 березня 2025 року
та постанову Львівського апеляційного суду від 08 жовтня 2025 року у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС»
до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС»
(далі - ТОВ «СВЕА ФІНАНС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором від 26 грудня 2018 року
№ С-200-007169-18-980 у розмірі 114 649,21 грн.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду
від 08 жовтня 2025 року, позов ТОВ «СВЕА ФІНАНС» задоволено. Стягнуто
з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» суму заборгованості в розмірі 114 649,21 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
06 листопада 2025 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 березня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 жовтня 2025 року у цій справі, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 березня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 жовтня 2025 року
і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано заявнику направити
на адресу суду нову редакцію касаційної скарги разом з її копіями відповідно
до кількості учасників справи, у якій зазначити дату її підписання відповідно
до поданого позову в цій справі та згідно з датими ухвалення у ній оскаржуваних судових рішень, оскільки касаційна скарга була підписана 06 листопада
2022 роком.
25 листопада 2025 року на адресу суду надійшли матеріали на усунення недоліків, до яких ОСОБА_1 додав нову редакцію касаційної скарги разом
з її копіями відповідно до кількості учасників справи, яка підписана ним
19 листопада 2025 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини
і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини,
яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури
у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи
те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі
№ 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод),
та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та справах з ціною позову,
що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти дотриманню розумного строку розгляду справи, а також визначеності
й стабільності у цивільних правовідносинах.
Предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 114 649,21 грн, тому ціна позову в цій справі станом на 01 січня 2025 року
не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн).
Отже, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України справа
не підлягає касаційному оскарженню.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що справа має для нього виняткове значення, стягнута сума за оскаржуваними судовими рішеннями є непосильною для нього, оскільки він хворіє та витрачає кошти на своє лікування.
Верховний Суд вважає, що наведені заявником доводи не свідчать про наявність підстав для перегляду у касаційному порядку судових рішень у цій справі.
Верховний Суд вже висловлював позицію щодо понять «фундаментальне значення» та «виняткове значення» (див., наприклад, ухвалу від 05 квітня
2021 року у справі № 420/8512/20).
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно
на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає
її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи
для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Доводи ОСОБА_1 щодо виняткового значення для нього справи зводяться до незгоди з оцінкою судами першої та апеляційної інстанцій зібраних доказів і встановлених обставин.
Верховний Суд, взявши до уваги ціну та предмет позову, встановлені судами обставини, а також оцінивши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником доводи не свідчать про наявність підстав для перегляду у касаційному порядку судових рішень у цій справі.
Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися
для здійснення нового судового розгляду справи та переоцінки доказів,
яким було надано належну оцінку судами попередніх інстанцій.
Отже, випадків, за наявності яких судові рішення у справі незначної складності підлягають касаційному оскарженню, не встановлено Верховним Судом.
Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову,
складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства
й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі у касаційному порядку.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України, є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки ОСОБА_1 оскаржив судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області
від 20 березня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду
від 08 жовтня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості, відмовити.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська