16 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 921/144/24
суддів Верховного Суду Краснова Є. В., Мачульського Г. М., Міщенка І. С., Рогач Л. І.
на ухвалу Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду (далі - судова палата) від 16.10.2025 у справі № 921/144/24
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕН" про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами
у справі за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕН",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Регіональний офіс водних ресурсів у Тернопільській області,
про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕН" з орендованого державного нерухомого майна.
Обставини справи
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕН" (далі - ТОВ "СТЕН", відповідач, заявник), третя особа Регіональний офіс водних ресурсів у Тернопільській області (далі - Регіональний офіс, третя особа) про виселення ТОВ "СТЕН" з орендованого державного нерухомого майна.
Позивач обґрунтував позовні вимоги невиконанням відповідачем обов'язку щодо повернення орендованого державного майна після припинення договірних відносин, відсутністю у відповідача правових підстав для користування орендованим майном.
Господарський суд Тернопільської області рішенням від 26.04.2024 у позові відмовив повністю.
Західний апеляційний господарський суд постановою від 23.10.2024 рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.04.2024 скасував та прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив. Вирішив виселити ТОВ "СТЕН" з орендованого державного нерухомого майна, а саме: частини площадки із залізобетонним покриттям № 14 площею 420,00 м2 за адресою: вул. Текстильна, 30а, м. Тернопіль.
Судова палата постановою від 17.04.2025 постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 змінила в її мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови, в решті - залишила без змін.
ТОВ "СТЕН" звернулося до Верховного Суду із заявою про перегляд судового рішення (постанови судової палати від 17.04.2025) за нововиявленими обставинами, в якій просить відкрити провадження за нововиявленими обставинами; вийти за межі доводів та вимог касаційної скарги і врахувати правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.03.2025 у справі № 914/622/24; скасувати постанову Верховного Суду від 17.04.2025 та ухвалити нове рішення про скасування постанови Західного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у цій справі, залишивши в силі рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.06.2024.
Судова палата ухвалою від 01.07.2025 вирішила відкрити провадження за заявою відповідача про перегляд за нововиявленими обставинами зазначеної постанови від 17.04.2025 та призначити її до розгляду у судовому засіданні.
Короткий зміст ухвали судової палати
Ухвалою від 16.10.2025 судова палата відмовила в задоволенні заяви ТОВ "СТЕН" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 17.04.2025 у справі № 921/144/24; постанову Верховного Суду від 17.04.2025 залишила в силі.
Мотивувала тим, що обставини, які ТОВ «СТЕН» вважає нововиявленими, фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку наявного у справі доказу і виявлення відповідних обставин, про які зазначив заявник, вже після прийняття остаточного судового рішення у справі було наслідком виключно суб'єктивних дій (бездіяльності) відповідача, який не був позбавлений можливості з'ясувати такі обставини у будь-який момент до вирішення судом спору у даній справі.
Мотиви незгоди з ухвалою судової палати
Заяву про перегляд постанови судової палати від 17.04.2025 за нововиявленими обставинами відповідач мотивував наявністю істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, а тому є нововиявленими відповідно до пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України.
ТОВ "СТЕН", звертаючись із вказаною заявою до суду касаційної інстанції, вважав, що така заява подається саме до Верховного Суду відповідно до частини четвертої статті 321 ГПК України з огляду на те, що Верховний Суд у постанові від 17.04.2025 змінив мотивувальну частину постанови суду апеляційної інстанції у цій справі.
Відповідно до частини першої статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини другої статті 320 ГПК України).
Порядок подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами визначений у статті 321 ГПК України.
Відповідно до частини третьої статті 321 ГПК України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1 і 3 частини третьої статті 320 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.
За приписами частини четвертої статті 321 ГПК України заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині третій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.
У цій справі суд апеляційної інстанції скасував рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.04.2024 та прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив. Вирішив виселити ТОВ "СТЕН" з орендованого державного нерухомого майна, а саме: частини площадки із залізобетонним покриттям № 14 площею 420,00 м2 за адресою: вул. Текстильна, 30а, м. Тернопіль.
У постанові від 17.04.2025, яку ТОВ "СТЕН" просив переглянути за нововиявленими обставинами, судова палата залишила без змін постанову апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та не ухвалювала нового рішення і не змінювала постанову суду апеляційної інстанції у цій частині.
При цьому із заяви ТОВ "СТЕН" про перегляд постанови від 17.04.2025 вбачається, що заявник спонукає суд касаційної інстанції переглянути постанову таким чином, щоб це вплинуло на результат здійснення касаційного перегляду в тій частині, в якій постанову суду апеляційної інстанції було залишено без змін, що прямо суперечить наведеним нормам ГПК України.
Що стосується зміни мотивувальної частини постанови апеляційної інстанції щодо застосування норми права у спірних правовідносинах, то за своєю юридичною суттю нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження та ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об'єктивного, повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення. Сутність перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами - це встановлення наявності або відсутності нововиявлених обставин і повторний розгляд справи у разі їх встановлення з метою досягнення істини у справі.
Буквальне тлумачення змісту частини четвертої статті 321 ГПК України в тому сенсі, що будь-яке втручання в судове рішення суду, що тягне його зміну, є процесуальним чинником, що впливає на визначення рівня суду, який має переглядати справу в провадженні за нововиявленим обставинами, не можна віднести до прийнятного та визначального, позаяк воно суперечить об'єктивному трактуванню цієї норми та меті запровадження інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.
Подібний висновок щодо природи нововиявлених обставин та визначення порядку подачі заяви про перегляд судового рішення у разі зміни судом вищої інстанції у частині рішення суду попередньої інстанції викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 826/20239/16 (щодо застосування частини другої статті 365 Кодексу адміністративного судочинства України, що має той самий зміст та мету застосування, що й частини третя, четверта, п'ята статті 321 ГПК України).
Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові від 03.02.2021 у справі № 826/20239/16 вказала, що оскільки суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову та змінив це рішення лише у частині розподілу судових витрат, судом, який ухвалив рішення по суті спору і до компетенції якого належить здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, є суд першої інстанції, який ухвалив рішення по суті спору, а не суд апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у наведеній постанові також зазначила, що «…приміром, суд апеляційної інстанції не вдався до дослідження та/чи переоцінки фактичних обставин, які встановив суд першої інстанції, а навпаки - погодився з обсягом, змістом, повнотою, належністю та достовірністю встановлених у справі обставин та зроблених на підставі сукупності цих обставин правових (юридичних) висновків, то у такому разі є підстави вважати, що суд другого інстанційного рівня не спричинився до формування нового чи зміненого судового рішення на підставі нових чи по-іншому оцінених фактичних обставин, на яке (судове рішення), з погляду автора заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами, могли вплинути і залишають свій вплив певні обставини, що існували і не були відомі суду, який вирішував спір про суті. Очевидно, що в описаній ситуації судом, який досліджував обставини справи, що стосуються суті спору, і не досліджував тих з них, які автор заяви про перегляд вважає нововиявленими, такими, що ймовірно існували на час розгляду судового спору, й, не без того, що могли вплинути на судове вирішення спору, - є суд першої інстанції».
З урахуванням наведеного вважаємо, що Верховний Суд, з огляду на положення частини четвертої статті 321 ГПК України, не мав повноважень для перегляду постанови від 17.04.2025 за нововиявленими обставинами. Судом, який ухвалив рішення по суті спору і до компетенції якого належить здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у цій справі є суд апеляційної інстанції. Тому у такому випадку Верховний Суд, здійснивши розгляд заяви відповідача по суті, вийшов за межі своїх повноважень, наданих ГПК України, як суд, не встановлений законом, у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і, як наслідок, позбавив можливості учасника справи (у даному випадку ТОВ "СТЕН") звернутися до суду належної інстанції, який має переглядати справу в провадженні за нововиявленим обставинами, з відповідною заявою.
Європейський суд з прав людини у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви № 29458/04 та № 29465/04) стосовно розуміння "встановленого законом" суду зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Виходячи із вказаного, на наше переконання, у судової палати були відсутні підстави для розгляду заяви відповідача про перегляд за нововиявленими обставинами постанови від 17.04.2025.
Судді Єгор КРАСНОВ
Григорій МАЧУЛЬСЬКИЙ
Іван МІЩЕНКО
Лариса РОГАЧ