01 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/3006/25
Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Случ О. В.
перевіривши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.10.2025 (головуючий суддя Кощеєв І. М, судді Дармін М. О., Чус О. В.)
у справі № 904/3006/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Інвест Партнер"
до 1) Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" і 2) ОСОБА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - 1) Приватне підприємство "Плазіс-ЄМ", 2) Покровський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) і 3) приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов Олександр Миколайович,
про зняття арешту з майна,
11.11.2025 скаржник подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.10.2025 у справі № 904/3006/25.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2025 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.
Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу, Суд встановив, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено вимоги особи, яка подає скаргу.
Вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні кореспондуватися з повноваженнями суду касаційної інстанції, передбаченими положеннями статті 308 ГПК України, відповідно до яких суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1 - 6 частини першої цієї статті.
Аналіз положень зазначеної статті дає підстави для висновку, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію не лише про те, які судові рішення оскаржуються, а й про те, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень.
Проте подана касаційна скарга зазначеним вимогам не відповідає, оскільки в прохальній частині касаційної скарги скаржник просить: "Скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.10.2025 у справі № 904/3006/25 і рішення першої інстанції залишити без змін".
Проте не зазначив, яке саме процесуальне рішення суду першої інстанції скаржник просить залишити без змін.
Таким чином, Суд вважає касаційну скаргу такою, що оформлена з порушенням вимог пункту 6 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду сплачується 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на день подання скарги.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 установлено в розмірі 3 028 грн.
09.07.2025 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області закрито провадження у справі № 904/3006/25.
29.10.2025 постановою Центрального апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2025 скасовано, а справу № 904/3006/25 направлено до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.
Як убачається з касаційної скарги, скаржник оскаржує вказану постанову, прийняту за наслідками перегляду ухвали про закриття провадження у справі.
Отже, згідно з приписами Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на дату подачі касаційної скарги) судовий збір за подання касаційної скарги мав бути сплачений у розмірі 3 028 грн.
При цьому, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Правова позиція щодо необхідності застосування частини третьої статті 4 Закону "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті в електронній формі, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду 16.11.2022 у справі № 916/228/22.
Таким чином, з огляду на те, що касаційну скаргу Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" подало в електронній формі через систему "Електронний суд" судовий збір підлягає сплаті з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8, отже належною до сплати сумою судового збору є 2 422,40 грн.
Проте, скаржник до матеріалів касаційної скарги не додав доказів про сплату судового збору.
Таким чином, у зв'язку з відсутністю в матеріалах касаційної скарги документів, що підтверджують сплату судового збору, скаржникові необхідно усунути недоліки касаційної скарги та подати до суду документ на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.
Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху із наданням скаржникові строку на (1) приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 6 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України і (2) надання доказів про сплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.10.2025 у справі № 904/3006/25 залишити без руху.
2. Надати Акціонерному товариству "Державний експортно-імпортний банк України" строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
3. Роз'яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог даної ухвали, касаційна скарга буде повернута скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Случ