27 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 907/1051/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.
та представників
Позивача : Вовканич А.І.
Відповідача : не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.09.2025
(головуючий - Бонк Т.Б., судді Бойко С.М., Якімець Г.Г.)
та рішення Господарського суду Закарпатської області від 05.06.2025
(суддя - Сисин С.В.)
у справі №907/1051/24
за позовом Департаменту патрульної поліції
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа страхування"
про зобов'язання прийняти та розглянути у встановленому законом порядку заяву про виплату страхового відшкодування за випадком дорожньо-транспортної пригоди,
Короткий зміст позовних вимог
1. Департамент патрульної поліції (далі - Департамент, позивач) звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа страхування" про зобов'язання ПрАТ "Страхова компанія "Альфа страхування" прийняти від Департаменту заяву про виплату страхового відшкодування від 31.05.2023 та розглянути її у встановленому законом порядку, врахувавши, що річний строк пропущений не з вини позивача.
2. В обґрунтування позову позивач зазначив, що справа по факту ДТП скоєному ОСОБА_1 розглядалась в судах з 24.01.2021 по 06.03.2023, строк звернення до страхової компанії був перерваний, а тому заява про відшкодування шкоди завданої ОСОБА_1 позивачу не могла бути подана раніше через те, що його було визнано винним у скоєнні ДТП лише 06.03.2023, відповідно до постанови Закарпатського апеляційного суду у справі № 308/1426/21.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 05.06.2025, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.09.2025, у позові відмовлено.
4. Судові рішення обґрунтовано тим, що позивачем не надано суду жодних доказів звернення до відповідача з заявою про настання страхової події та виплату страхового відшкодування в межах законодавчо визначеного строку, як і не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
5. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та прийняти нове рішення про задоволення позову.
6. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на п. 1 частини 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає, що суди попередніх інстанцій відмовляючи у позові не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, від 07.02.2022 у справі № 686/14368/19.
7. Скаржник зазначає, що суди прийняли необґрунтоване та немотивоване судові рішення, оскільки судами не було надано належної оцінки аргументам позивача щодо звернення з заявою про страхове відшкодування з пропуском строку не з вини позивача.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
8. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 24.01.2021 в м. Ужгород, по вул. Собранецька біля буд. 23, сталася ДТП за участю транспортного засобу "Volkswagen Golf", р.н.з. д.н.з НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу "Toyota" моделі "Prius" д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . У результаті ДТП зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
9. Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі 308/1426/21 від 27.09.2021 гр. ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченою ст. 124 КУпАП, однак справу закрито у зв'язку із закінченням строків притягнення особи до адміністративної відповідальності.
10. Згідно вказаної постанови суду встановлено, що водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом "Volkswagen Go1f", р.н.з. д.н.з НОМЕР_3 не вжив усіх заходів до повної зупинки транспортного засобу при виникненні небезпеки для руху внаслідок чого відбулося зіткнення і службовим транспортним засобом патрульної поліції марки "Toyota" моделі "Prius" д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням гр. ОСОБА_2 , що призвело до пошкодження вказаних транспортник засобі, та порушення вимог п.п. 3. 2, 12.3, ПДР України, адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
11. Згідно полісу страхування №201789361 СК "Альфа Страхування" застраховано цивільно- правову відповідальність ОСОБА_1 у випадку настання ДТП.
12. Розмір страхового відшкодування у випадку настання страхового випадку становить 130 000,00 грн.
13. Як встановлено судом першої інстанції, після отримання постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі 308/1426/21 від 27.09.2021 року, відповідальні працівники сектору транспортного забезпечення управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції у вересні 2021 року (зокрема, 30.09.2021 - як зазначено у додаткових поясненнях) безпосередньо зверталися до офісу СК "Альфа Страхування" (яке станом на час звернення знаходилося за адресою: м. Ужгород, вул. Швабська, буд.36) із заявою про здійснення страхового відшкодування, однак працівники відповідача відмовилися отримувати від представників позивача вказану заяву через те, що рішення Ужгородського міськрайонного суду від 27.09.2021 не набрало законної сили. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 06.03.2023 у справі №308/1426/2 апеляційну скаргу гр. ОСОБА_1 - залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
14. З заявою про настання страхової події та виплату страхового відшкодування Департамент звернувся до страхової компанії 31.05.2023.
15. Страхова компанія 19.06.2023 надала відповідь на заяву, якою відмовила у виплаті страхового відшкодування, у зв'язку з пропуском строку для звернення із заявою про виплату страхового відшкодування.
16. Вказані обставини відмови у виплаті страхового відшкодування стали підставою звернення департаменту у вересні 2023 року до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою про стягнення з страхової компанії 92 561,59 грн страхового відшкодування та 3 000,00 грн вартості проведення незалежної оцінки майна (справа №907/835/23). Сума страхового відшкодування була визначена у відповідності до автотоварознавчого експертного дослідження.
17. Згідно рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.11.2023 у справі № 907/835/23, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.02.2024, відмовлено у задоволенні позову Департаменту патрульної поліції до ПРАТ "Страхова компанія "Альфа Страхування" про стягнення суми 92 561,59 грн. При ухваленні судових рішень судами у справі №907/835/23 встановлено, що заяву про настання страхової події та виплату страхового відшкодування від 31.05.2023 подано департаментом відповідачу поза межами річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування.
Позиція Верховного Суду
18. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
19. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3).
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
20. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
21. При цьому сам скаржник у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначає підстави, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК (що визначив сам скаржник у цій справі), покладається на скаржника.
22. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини третій статті 2 ГПК, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
23. У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що суди попередніх інстанцій відмовляючи у позові, не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, від 07.02.2022 у справі № 686/14368/19.
24. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо наявності підстав, згідно п. 1 ч. 2 статті 287 ГПК України, для касаційного оскарження судових рішень, необхідно зазначити, що обов'язковою умовою у цьому разі є неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
25. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
26. Колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовний критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
27. До того ж, касаційний суд вказує, що неврахування правового висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.
28. Не можна посилатись на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
29. Проаналізувавши доводи касаційної скарги Верховний Суд вважає, що такі доводи є безпідставними, з огляду на наступне.
30. Як вбачається із змісту судових рішень постанови Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, на яку вказує скаржник, предметом спору у справі є вимоги про стягнення із страхувальника 13 438, 99 грн відшкодування матеріальної шкоди, 800,00 грн на відшкодування витрат на проведення експертної оцінки автомобіля, 5 000,00 грн відшкодування моральної шкоди та 2 000,00 грн відшкодування витрат на правову допомогу. Рішенням суду першої інстанції у позові відмовлено. Рішенням апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове, яким позов задоволено частково, стягнуто із страхувальника на користь позивача 13 438,99 грн відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок ДТП, 800,00 грн витрат за проведення експертної оцінки транспортного засобу, 1 000,00 грн відшкодування моральної шкоди, 2 048,00 грн витрат на оплату судового збору. у решті позовних вимог відмовлено.
Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду в частині відшкодування матеріальної шкоди в сумі 13 438,99 грн, витрат за проведення експертної оцінки транспортного засобу в сумі 800,00 грн, витрат на оплату судового збору в сумі 2 048,00 грн, рішення суду першої інстанції в частині відмови у відшкодуванні матеріальної шкоди в сумі 13 438,99 грн, витрат за проведення експертної оцінки транспортного засобу в сумі 800,00 грн змінив в мотивувальній частині, виклавши його в редакції постанови суду касаційної інстанції, в решті - залишив в силі.
Змінюючи рішення суду першої інстанції касаційний суд, зокрема, зазначив, що: аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зробила висновок, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред'явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.
31. Як вбачається із змісту судових рішень у справі № 686/14368/19, на яку посилається скаржник, предметом спору у справі є вимоги особи -1 до особи -2 та страхової компанії про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 1 898,91 грн та моральної шкоди у розмірі 300 000 грн.
Судом першої інстанції позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану внаслідок вчинення ДТП, у розмірі 150 000 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з вини ОСОБА_2 сталася ДТП, внаслідок якої ОСОБА_1 завдано майнової та моральної шкоди. Позивач не подав до суду належних та допустимих доказів звернення до ПрАТ "СК "Універсальна", в якого була застрахована цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди, тому позовні вимоги, заявлені до страховика, задоволенню не підлягають. Місцевий суд дійшов висновку, що 150 000 грн є обґрунтованим розміром моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню. В задоволенні позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 1 898,91 грн відмовлено з огляду на те, що відповідно до розписки, що міститься в матеріалах справи, відповідач відшкодував позивачу майнову шкоду.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції в частині розміру моральної шкоди змінено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 74 750 грн. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ДТП сталася з вини ОСОБА_2 , внаслідок чого потерпілому ОСОБА_1 завдано матеріальної та моральної шкоди. Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ "СК "Універсальна", то це товариство мало б виплатити ОСОБА_1 страхове відшкодування у межах страхової суми. Водночас, ОСОБА_2 повинен відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою. Потерпілому відшкодовується моральна шкода, завдана внаслідок ушкодження здоров'я. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 % страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні ДТП. Зібрані у справі докази вказують на те, що у зв'язку з ушкодженням здоров'я під час ДТП ОСОБА_1 завдано моральної шкоди. Враховуючи вимоги розумності та справедливості, розмір відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди слід визначити у сумі 75 000 грн. Отже, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню відшкодування у розмірі 74 750 грн.
В частині відмови у позові до страховика рішення суду першої інстанції до апеляційного суду не оскаржувалось, а тому не було предметом апеляційного перегляду.
Касаційний суд погодився з висновками апеляційного суду. Так, зокрема, касаційний суд врахував і правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17. Водночас, касаційний суд визнав безпідставними доводи касаційної скарги щодо помилкової відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення страхового відшкодування зі страхової компанії, оскільки вказані вимоги були вирішені судом першої інстанції та до суду апеляційної інстанції не оскаржувалися, відповідно, і не були предметом апеляційного перегляду (рішення суду першої інстанції в цій частині набрало законної сили), тому в силу вимог процесуального закону зазначені вимоги не можуть бути перевірені й касаційним судом.
32. Як вбачається із змісту судових рішень у справі, що розглядається касаційним судом, суди встановили, що предметом позову у цій справі є немайнова вимога позивача до відповідача про зобов'язання ПрАТ "Страхова компанія "Альфа страхування" прийняти від департаменту заяву про виплату страхового відшкодування від 31.05.2023 та розглянути її у встановленому законом порядку, врахувавши, що річний строк пропущений не з вини позивача.
33. Розглядаючи спір суди врахували, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша, друга статті 1166 Цивільного кодексу України).
34. У частині другій статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
35. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, тобто завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України).
36. У статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
37. Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (частина перша статті 1194 Цивільного кодексу України).
38. Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
39. До шкоди, заподіяної в результаті ДТП майну потерпілого, належить, зокрема, шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу (стаття 28 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
40. Відповідно до п.п 37.1.4 п. 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови страховиком (страховою компанією) у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання потерпілою особою заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.
41. Відтак право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17).
42. Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, на неврахування судами якої вказує скаржник, вказано, що закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов'язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків (пункт 33.1.1 статті 33.1 Закону № 1961-IV). З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі. В постанові Великої Палати Верховного Суду зроблено висновок, що зазначений у підпункті 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV річний строк є преклюзивним і поновленню не підлягає (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 465/4287/15).
Поняття «преклюзивні строки» здійснення регулятивного суб'єктивного права (строк подання заяви про страхове відшкодування до страховика) не є тотожним поняттю «позовна давність» (строк захисту порушеного права особи). Разом з тим, ані Закон №1961-IV, ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності
Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб'єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові. Таким чином, припинення цивільного права має бути передбачено законом, на відміну від чого припинення права на отримання відшкодування від певної особи не позбавляє особу цивільного права, а лише позбавляє її можливості отримати відшкодування від цієї особи.
У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії)винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.
43. Розглядаючи спір судами, зокрема, встановлено, що позивач звертався до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ПРАТ "Страхова компанія "Альфа Страхування" про стягнення суми 92 561,59 грн, посилаючись на порушення відповідачем вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.11.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 у справі №907/835/23, у позові відмовлено. Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено такі ж обставини ДТП, яка мала місце 24.01.2021, та звернення департаменту до страхової компанії про здійснення страхового відшкодування із заявою від 31.05.2023. Крім того суди дійшли висновків, що заяву про настання страхової події та виплату страхового відшкодування від 31.05.2023 подано департаментом відповідачу поза межами річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування. Також суди обох інстанцій у справі №907/835/23 зазначили, що доводи департаменту, що після отримання постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі 308/1426/21 від 27.09.2021 (в межах одного року), відповідальні працівники сектору транспортного забезпечення управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції безпосередньо зверталися до офісу СК "Альфа Страхування" (яке станом на час звернення знаходилося за адресою м. Ужгород, вул. Швабська, буд.36) та подали заяву про страхове відшкодування, а працівники СК "Альфа Страхування" умисно або внаслідок грубої недбалості вказану заяву не зареєстрували та не опрацювали у встановлено порядку, не знайшли свого підтвердження.
44. Отже, судами враховано, що у справі № 907/835/23 суди встановили, що департаментом подано заяву про настання страхової події та виплату страхового відшкодування від 31.05.2023, поза межами річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування.
45. Разом з цим, у справі, що розглядається, судами встановлено, що позивачем не надано суду жодних доказів звернення до відповідача з заявою про настання страхової події та виплату страхового відшкодування в межах законодавчо визначеного строку, як і не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.
46. Зважаючи на вказане, суди, з урахуванням положень ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, виснували, що позивачем не надано належних, допустимих доказів на підтвердження поважності ним пропуску звернення з заявою про настання страхової події та виплату страхового відшкодування, що є підставою для відмови у позові.
47. Крім того, суд апеляційної інстанції переглядаючи рішення суду першої інстанції врахував і правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, про те, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред'явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.
48. Водночас, даному випадку, як встановлено судами позивач звернувся до страховика з іншими позовними вимогами. Отже, судами обґрунтовано відмовлено у позові.
49. Таким чином не знайшли свого підтвердження доводи касаційної скарги про неврахуванням судами правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах із справ № 147/66/17, № 686/14368/19. Доводи касаційної скарги зводяться до власного розуміння та трактування скаржником положень, якими врегульовано питання страхового відшкодування у випадку ДТП. Касаційна скарга за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами першої і апеляційної інстанцій оцінкою встановлених фактичних обставин справи, до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що не є можливим з огляду на визначені в статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Відтак доводи касаційної скарги щодо наявності підстав для скасування судових рішень у справі, є безпідставними, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.
50. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, в даному випадку, колегія суддів не вважає за необхідне закрити касаційне провадження на підставі пунктів 4, 5 частини 1 статті 296 ГПК України, отже, касаційна скарга є необґрунтованою, а тому, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду необхідно залишити без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
51. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
52. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 309 ГПК України).
53. Враховуючи викладене, касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 05.06.2025 у справі №907/1051/24, необхідно залишити без змін.
Судові витрати
54. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 05.06.2025 у справі №907/1051/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді О.М. Баранець
О.О. Мамалуй