Дата документу 20.11.2025
Справа № 334/3292/25
Провадження № 2-о/334/157/25
20 листопада 2025 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя в складі: Головуючого судді Козлової Н.Ю., за участю секретаря Александрової А.С., представника заявника адвоката Мормуль П.В., зацікавлених осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 , зацікавлена особа: Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Оріхівський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у Пологівському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса) про встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини
Заявниця ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 в особі адвоката Мормуль П.В. звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити факт, що померлий ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; внести зміни до актового запису №4 від 22.03.2016 року про народження ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження: Україна, Запорізькій області, Василівський район, с.Плавні, місце державної реєстрації - Виконавчий комітет Кам'янської сільської ради Василівського району Запорізької області; записати громадянина України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - батьком дитини; змінити прізвище дитини з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », по батькові з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 », ім'я, місце та дату народження залишити без змін, видати нове свідоцтво про народження з урахуванням цих змін. Свідоцтво про народження, що було видано раніше, анулювати.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_3 (далі - Заявник) є матір'ю малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..
Запис про батька в свідоцтві про народження ОСОБА_10 зроблений відповідно до частини першої статі 135 Сімейного кодексу України.
Сімейні обставини заявниці склались таким чином, що на час зачаття та народження доньки ОСОБА_10 вона не перебувала у шлюбі та на той час не було спільної заяви разом із батьком дитини.
Заявниця впевнена, що батьком дитини є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ) з яким заявниця одружилася 30.11.2019 року та розлучилася ІНФОРМАЦІЯ_5 .
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Відповідно до пункту 4 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав.
Таким чином, неповнолітня ОСОБА_11 має право на отримання одноразової грошової допомоги, проте довести, що батьком ОСОБА_10 був ОСОБА_5 , заявниця може лише в судовому порядку, а саме проведенням генетичної експертизи ДНК.
Відповідно до ч.2 ст.128 Сімейного кодексу України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Тому, з вищенаведених підстав, заявниця просила суд призначити по справі молекулярно-генетичну експертизу.
Щодо можливості проведення експертизи зазначено, що зразок біологічного матеріалу (крові) померлого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зберігається в ДСУ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКЕ ОБ СМЕ».
Ухвалою суду від 28.04.2015 року заяву було прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено судове засідання.
Представник заявниці адвокат Мормуль П.В. у судовому засіданні заяву підтримав, вказав, що ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно є донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув при виконанні військового обов'язку щодо захисту України від російської агресії.
Оскільки, відповідно до ч.2 ст.128 Сімейного кодексу України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, представник заявника просив суд призначити по справі молекулярно-генетичну експертизу. Щодо можливості проведення експертизи зазначено, що зразок біологічного матеріалу (крові) померлого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зберігається в ДСУ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКЕ ОБ СМЕ».
Заінтересовані особіи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які є батьками загиблого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не заперечували проти призначення по справі молекулярно-генетичної експертизи. Проте, суто по людськи вважають, що ОСОБА_3 не має морального права просити суд визнати батьківство її доньки ОСОБА_13 , оскліьки весь час, за життя їх сина, вона заперечувала його батьківство відносно ОСОБА_10 . Дитина навіть не називає їх бабусею та дідусем та відкрито казала їх сину, що « ОСОБА_14 не мой папа». Коли сина мобілізували, вони навіть не приходили його провести. На похоронах ОСОБА_5 їх також не було.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважать, що заявниця має на меті лише отримання виплат, у зв'язку з загибіллю їх сина.
Питання щодо призначення по справі молекулярно-генетичної експертизи просили вирішити на розсуд суду.
Ухвалою суду від 23 липня 2025 року, суд призначив по справі молекулярно-генетичну експертизу на вирішення якої поставлені запитання: - чи є померлий ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 біологічним батьком малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .?
Відповідно до ч.5 ст.104 ЦПК України експерта попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків за ст.ст. 384 та 385 КК України.
Проведення експертизи доручено експертам ДЕРЖАВНОЇ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ УСТАНОВИ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКЕ ОБЛАСНЕ БЮРО СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ» (49005, м. Дніпро, пл. Соборна, 14). Оплату за проведення молекулярно-генетичної експертизи у справі покладено на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ).
На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.
29.09.2025 року до суду надійшов висновок експерта № 295-МГ молекулярно-генетичної експертизи по встановленню факту батьківства померлого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народженої ОСОБА_3 .
Згідно наданого висновку експерта, померлий ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 може бути біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Вірогідність того, що ОСОБА_5 дійсно може бути біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 складає 99, 99999 %.
Ухвалою суду від 29.09 2025 року, провадження по справі відновлено. Призначено судовий розгляд.
У судовому засіданні представник заявниці просив суд задовольнити заяву ОСОБА_3 з підстав викладених у заяві про встановлення факту батьківства, взявши до уваги висновок експерта № 295-МГ молекулярно-генетичної експертизи.
Заінтересовані особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суду пояснили, що висновок експертизи вони не будуть оскаржувати та погодилися з ним.
Стосовно внесення змін до актового запису ОСОБА_4 , категорично заперечували та пояснювали, що дитину ОСОБА_15 , 2016 року народження, заявниця ОСОБА_3 народила до реєстрації шлюбу з їх сином ОСОБА_5 , та після народження дитини стверджувала, що син не є батьком її дитини, відмовилась вносити до свідоцтва про народження відомості про сина, як батька дитини ОСОБА_4 . Шлюб вони зареєстрували у 2019 році лише за умови, що буде весілля. Та вже після весілля ОСОБА_3 відмовлялася вносити зміни в актовий запис у книзі записів актів цивільного стану про народження дитини, ОСОБА_4 , зазначивши батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стверджуючи, що він не є батьком її дитини. При цьому, син продовжував піклуватися про дитину та просив ОСОБА_3 внести зміни в актовий запис про народження ОСОБА_4 , зазначивши його батьком ОСОБА_4 . Після розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у вересні 2022 року заявниця повідомила, що у дитини інший батько, тому ОСОБА_5 їм не потрібен.
З огляду на поведінку ОСОБА_3 , а саме на те, як вона відносилась до ОСОБА_5 за його життя, на її висловлювання відносно батьківства її дитини, ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважають аморальним визнавати його батьком та вносити зміни до актового запису ОСОБА_13 .
Отже, у задоволенні вимог в частині внесення змін до актового запису, просили суд відмовити.
Заінтересована особа - Оріхівський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у Пологівському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса) у судове засідання не з'явився, надали до суду заяву, в якій просили справу розглянути без участі його представника. Будь-яких заяв чи клопотань щодо розгляду справи до суду не подавав. При вирішенні питання про встановлення факту, що має юридичне значення покладаються на розсуд суду. Додатково пояснюючи, що рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення не є підставою для внесення змін до актових записів. Просили суд звернути увагу, що у разі необхідності виконання рішення суду шляхом внесення змін до актових записів, для недопущення порушення прав і законних інтересів осіб, що проходять сторонами у справі, у резолютивній частині мають бути чітко зазначені номер та дата складання актового запису, орган, який склав відповідний актовий запис, прізвище, ім'я, по батькові осіб, щодо яких складені актові записи, та перелік змін, які необхідно буде внести.
Заінтересована особа - представник Військової частини НОМЕР_3 у судове засідання не з'явився, повідомлявся своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Суд, вислухавши пояснення представник заявника, пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Заяви про встановлення факту батьківства (материнства) суд розглядає у разі смерті особи, яку заявник визнає батьком (матір'ю) дитини, і вирішує їх з огляду на обставини, передбачені статтями 125, 130 Сімейного кодексу України.
Передумовою звернення до суду із позовною заявою про встановлення факту батьківства є смерть особи, батьківство якої встановлюється, або оголошення її померлою.
Відповідно до матеріалів справи, загиблий ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народився у с. Лобкове, Василівського району Запорізької області.
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у графі «батько» вказано « ОСОБА_17 », у графі «мати» - « ОСОБА_3 » актовий запис №4 ( а.с. 5). Реєстрація актового запису №4 від 22 березня 2016 року відбувалася у порядку ч. 1 ст.135 Сімейного кодексу України.
Водночас ч. 1 ст. 135 СК України встановлено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
В ході судового розгляду було також встановлено, що ОСОБА_15 , 2016 року народження, заявниця ОСОБА_3 народила до реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 .
30.11.2019 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 уклали шлюб, який був зареєстрований Комунарськимрайонним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис №932. Після державної реєстарції шлюбу ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_7 .
10.09.2022 року, шлюб між ОСОБА_18 та ОСОБА_5 було розірвано, про що Комунарським відділом державної реєстарвції актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) зроблено відповідний запис №70. Після розірвання шлюбу, ОСОБА_18 змінала прізвище на « ОСОБА_6 ».
Відповідно до змісту ч. 1 ст.121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за рішенням суду.
Відповідно до ст. 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.
Згідно з п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України «Прозастосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір'ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст. 135 СК України. Із заявою про встановлення факту батьківства до суду мають право звернутися матір, опікун (піклувальник) дитини, особа, яка її утримує та виховує, а також сама дитина, котра досягла повноліття, а факту материнства - батько й інші перелічені особи. Усі вони беруть участь у справі як заявники, а органи опіки та піклування й інші особи (залежно від обставин справи) - як заінтересовані особи. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.06.2006 року, № 3 роз'яснюється, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.
При розгляді спору щодо визнання батьківства суд має виходити зі змісту ч. 2 ст. 128 СК України, відповідно до якої підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Отже, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).
У постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 399/1029/15-ц вказано, що експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах для формування доказової бази.
Водночас, висновки судово-генетичної експертизи суд оцінює з урахуванням положень статті 89 ЦПК України, згідно з якою жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно висновку експерта № 295-МГ молекулярно-генетичної експертизи по встановленню факту батьківства померлого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народженої ОСОБА_3 , померлий ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 може бути біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Вірогідність того, що ОСОБА_5 дійсно може бути біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 складає 99, 99999 %.
Відповідно до ч. 3 ст. 128, ч. 1 ст. 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
Факт батьківства особи, яка не перебувала у шлюбі з матір'ю дитини, встановлюється в порядку окремого провадження виключно в разі смерті такої особи або визнання її померлою. Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (Постанова КЦС ВС від 9 липня 2025 року у справі № 201/1017/25 (провадження № 61-5429св25).
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦПК України у рішенні суду про встановлення факту повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановлення факту батьківства має для заявниці юридичне значення, оскільки необхідне їй для отримання одноразової грошової допомоги.
Суд вважає, що дослідженими у судовому засіданні доказами підтверджується факт батьківства загиблого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а тому у цій частині заява підлягає задоволенню.
При розгляді питання про внесення зміни прізвища та по батькові дитини, суд керується положеннями Конституції України, нормами Сімейного кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства», Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, що набула чинності для України 27 вересня 1991 року.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України (згоду на обов'язковість яких надала Верховна Рада України). Також регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (частини 7,8 статті 7 СК України).
Частиною першою статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Кожна дитини відповідно до статті 7 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року має право на збереження індивідуальності.
Одним із основних засобів ідентифікації дитини є її ім'я, яке надається дитині при народженні і складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.
Відповідно до статті 145 Сімейного кодексу України, прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Частинами третьою, п'ятою статті 148 Сімейного кодексу України передбачено, що у разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років.
У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.
За змістом статті 10 Сімейного кодексу України, якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону). Якщо до регулювання сімейних відносин неможливо застосувати аналогію закону, вони регулюються відповідно до загальних засад сімейного законодавства (аналогія права).
Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетними правами щодо дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК України,при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновкищодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (частина першастатті 417 ЦПК України).
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від у справі № 165/1288/20 від 19 сіня 2022 року інтереси дитини є пріоритетним і визначальним для вирішення спору щодо зміни прізвища дітей.
Колегія суддів в цій постанові звернула увагу, що у справах зі спорів щодо зміни прізвища дитини узагальнений та формальний підхід є неприпустимим. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Звертаючись до суду з цією заявою, заявниця посилалась на те, що відповідно до підпункту 1 пункту 2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Відповідно до пункту 4 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав. Тому, неповнолітня ОСОБА_11 має право на отримання одноразової грошової допомоги.
Оцінюючи доводи заявника, суд враховує, що наявність іншого прізвища у дитини не є перешкодою у реалізації заявником прав для отримання одноразової грошової допомоги та не є перешкодою у оформленні нею будь яких документів щодо дитини. Отже, зміна прізвища не впливає на обсяг прав та обов'язків дитини, за умови наявності запису про батьківство ОСОБА_5 в актовому записі про її народження.
Заявниця, яка звернулася до суду з заявою про встановлення факту батьківства та зміну прізвища та по батькові дитини, не надала доказів, що така зміна буде відповідати якнайкращим інтересам доньки, оскільки її твердження зводяться лише до права доньки на отримання одноразової грошової допомоги після загибелі ОСОБА_5 .
Як пояснили у судовому засіданні батьки загиблого ОСОБА_5 - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що відмінність наявного прізвища дитини з прізвищем « ОСОБА_7 » не буде впливати на психоемоційний її розвиток, оскільки ОСОБА_19 росла з впевніністю, що її батько інша особа. Вона не називала татом ОСОБА_5 , уникала спілкування з ним.
У супереч частини третьої, п'ятої статті 148 Сімейного кодексу України, суду не надано згоди дитини щодо зміни їй прізвища та по батькові.
Отже, незважаючи, на встановлений факт білогічного батьківства ОСОБА_5 відносно ОСОБА_4 , обставин, які б свідчили про те, що наявність у дитини прізвища « ОСОБА_6 » та по батькові « ОСОБА_8 » може зашкодити інтересам дитини або позбавить її права на отримання одноразової грошової допомоги судом не встановлено.
Під час з'ясування характеру спірних правовідносин, предмету і підстав поданої заяви про встановлення факту батьківства, наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення або захисту в обраний заявником спосіб, суд дійшов наступних висновків.
Згідно правилстатті 263ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Аналіз статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України вказує на те, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить насторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
За таких обставин, саме на заявника покладається обов'язок з доведення належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог.
Суд ухвалює рішення про задоволення позову, виходячи передусім із доведеності таких вимог заявником.
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.
Головним критерієм при розгляді спорів батьків щодо їх прав та обов'язків щодо дитини, є інтереси дитини, які повинні переважати над інтересами батьків.
При вирішенні питання про зміну прізвища дитини, суд, керуючись принципом рівності прав обох батьків щодо дитини, що вбачається як зі статті 141 Сімейного кодексу України, так зі змісту Конвенції про права дитини, надає оцінку насамперед об'єктивним обставинам життя.
В контексті першочергового врахування інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, суд дійшов висновку про недоцільність зміни прізвища дитини з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », оскільки метою зміни прізвища та по батькові є отримання грошової виплати після загибелі військовослужбовця, що не є перешкодою за умовами встановленого батьківства.
В інших випадках, ОСОБА_12 при досягненні певного віку не буде позбавлена можливості самостійно вирішити питання про зміну прізвища та по батькові в органах реєстрації актів цивільного стану.
З огляду на викладене, вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню частково.
На основі викладеного, керуючись ст.ст. 1-18, 141, 209-241, 259, 264, 265, 268, 293, 294, 315-319, 354, 355 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 , зацікавлена особа: Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Оріхівський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у Пологівському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса) про встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини - задовольнити частково.
Встановити факт, що ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Лобкове, Василівського району Запорізької області є біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с.Плавні Василівського району Запорізької області.
В іншій частині заяви - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Козлова Н. Ю.