Дата документу 27.11.2025
Справа № 334/8599/25
Провадження № 2/334/4540/25
27 листопада 2025 року
Дніпровський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді Гнатюка О.М.
при секретарі судового засідання Якущенко Е.Р..,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Мурашко І.О.,
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 , інтереси якої представляє адвокат Мурашко Ігор Олександрович, до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -
До Дніпровського районного суду м. Запоріжжя надійшов позов ОСОБА_3 , інтереси якої представляє адвокат Мурашко Ігор Олександрович, до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Позов обґрунтований тим, що Позивач та Відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 25 квітня 2009 року. Шлюб зареєстровано Мелітопольським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, про що складено відповідний актовий запис №291 що підтверджується свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_1 , виданого 25 квітня 2009 року.
08 вересня 2025 року рішенням Дніпровським районним судом м. Запоріжжя у справі 334/6322/25 шлюб між позивачем та відповідачем був розірваний.
Під час шлюбу у відповідача та позивача народилися двоє спільних дітей:
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_4 , про що в Книзі реєстрації народжень 29 липня 2010 року Мелітопольським міським відділом актів цивільного стану Мелітопольського міжрайонного управління юстиції у Запорізькій області зроблено актовий запис № 890 та видано свідоцтво про народження дитини серія НОМЕР_2
ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_5 , про що в Книзі реєстрації народжень 05 грудня 2017 року Шевченківським районним у місті Запоріжжя відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, зроблено актовий запис № 1327 та видано свідоцтво про народження дитини серія НОМЕР_3 .
На теперішній час діти проживають разом з позивачем та перебувають на її утриманні.
За час передування у шлюбі починаючи з 25 квітня 2009 року по 08 вересня 2025 року, позивач та відповідач придбали у власність наступне майно:
Двокімнатну квартиру загальною площею 52,00 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на ОСОБА_2 згідно договору купівлі - продажу № 2349 від 09.09.2016 року. Відповідно до висновку про вартість проведеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 від 22.09.2025 року вартість вказаної квартири становить 536 000 гривень 00 копійок.
Також за час перебування у шлюбі між АТКБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 був укладений договір фінансового лізингу № ZPSOA!00000204 від 28.12.2020 року, згідно якого Лізингодавець(АТКБ «ПРИВАТБАНК») передає у платне володіння та користування Лізингоодержувача ( ОСОБА_2 ) автомобіль Hyndai Elantra (VIN НОМЕР_4 , рік випуску 2018), загальна вартість якого становить 370000 гривень. 26.07.2024 року між АТКБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі - продажу предмету лізингу та підписаний АКТ звірки взаєморозрахунків та переходу власності по фінансовому лізингу, згідно з яким Лізингоодержувач повністю сплатив, за рахунок спільних коштів подружжя, Лізингодавцю всі належні платежі за Договором. Предмет лізингу - автомобіль Hyndai Elantra VIN НОМЕР_4 разом з відповідними документами передано у власність Лізингоодержувача.
Таким чином, вартість спільного сумісного майна набутого у шлюбі складається з 536 000 + 370000 = 906000 гривень.
Позивачка з малолітніми дітьми зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , іншого житла вона не має.
У зв'язку з чим позивачка просить в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП- НОМЕР_5 право особистої приватної власності на квартиру розташовану за адресою АДРЕСА_1 .
В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за відповідачем: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП: НОМЕР_6 - право особистої приватної власності на грошові кошти в сумі 370 000 гривень, які були виплачені за договором фінансового лізингу № ZPSOA100000204 від 28.12.2020 року за автомобіль Hyndai Elantra (VIN НОМЕР_4 , рік випуску 2018) укладеного з АТКБ «ПРИВАТБАНК», і який разом з відповідними документами передано у власність Лізингоодержувача.
20 листопада 2025 року сторони звернулись до суду із спільною заявою, в якій просять суд затвердити укладену між ними мирову угоду та закрити провадження у справі, яку додали до заяви.
В судовому засіданні сторони підтвердили добровільність наміру затвердження мирової угоди. Підтвердили, що наслідки закриття провадження в справі в зв'язку з укладенням мирової угоди їм зрозумілі.
Вислухавши думку учасників цивільного процесу, вивчивши умови угоди, поданої сторонами цивільного процесу на затвердження суду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу, тобто це є їхнім диспозитивним правом, мирова угода підлягає затвердженню судом (ч.7 ст. 49 Цивільного процесуального кодексу України)
Виходячи з положень частини першою, другою, п'ятою статті 207 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Мирова угода це досягнута між сторонами в ході судового розгляду і під контролем суду заснована на взаємних поступках угода, яка по новому визначає їх суб'єктивні права та обов'язки.
Метою такої угоди є врегулювання спору між самими сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмету спору. Не може визнаватися судом мирова угода, в якій нічого не вирішено про долю заявлених позивачем вимог і умови якої не пов'язані зі спірними правовідносинами, так як така угода не приведе до усунення конфлікту.
При затвердженні мирової угоди цивільний процесуальний закон покладає на суд обов'язок перевірити чи не суперечать умови мирової угоди закону, чи не порушують такі умови права, свободи та інтереси інших осіб, чи не суперечать дії законного представника однієї із сторін мирової угоди інтересам особи, яку він представляє, чи мають представники сторін відповідні повноваження на укладення мирової угоди та роз'яснити сторонам наслідки визнання мирової угоди.
Отже, вирішуючи питання щодо затвердження мирової угоди, суд має з'ясувати чи не суперечать умови мирової угоди, зокрема, вимогам закону.
Умови мирової угоди мають бути викладені чітко та недвозначно з тим, щоб не виникало неясності спорів з приводу її змісту під час виконання. Суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору.
Метою мирової угоди є врегулювання спору між сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмету спору, тобто матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Не може визнаватися судом мирова угода, умови якої не пов'язані зі спірними правовідносинами.
Суд, надавши правову оцінку умовам мирової угоди, вважає, що її положення не відповідають вимогам чинного законодавства.
Так, окрім визнання за ОСОБА_3 права особистої приватної власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , пункт №2 вказаної мирової угоди передбачає в порядку поділу спільного майна подружжя визнання право особистох приватної власності на грошові кошти в сумі 370000 гривень, які були виплачені за договором фінансового лізингу №ZPSOA!00000204 від 28.12.2020 року за автомобіль Hyundai Elantra, укладеногоз АТКБ «Приватбанк», і який разом із відповідними документами передано у власність лізингоодержувача.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Моментом набуття права власності за договором згідно із вимогами ч. 1 ст. 334 ЦК України у набувача майна виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
У ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Не можуть бути об'єктом поділу та набуття у власність подружжя грошові кошти, сплачені за договором фінансового лізингу, остільки майном подружжя, що підлягає поділу, може бути лише реально існуюче майно (речі), в той час як лізингові платежі, внесені на рахунок лізингоодержувача трансформувалися у погашення боргових зобов'язань за договором.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 208 ЦПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою.
Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».
Отже, суд вважає, що затвердження мирової угоди у поданій редакції в подальшому може призвести до неможливості її виконання.
Згідно із пунктом 1 частини п'ятої статті 207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо умови мирової угоди суперечать закону.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в затвердженні мирової угоди і продовження судового розгляду.
Керуючись ст. ст. 207, 260, 261, 353 ЦПК України, суд
Ухвалив:
Відмовити у затвердженні мирової угоди між ОСОБА_3 , інтереси якої представляє адвокат Мурашко Ігор Олександрович, та ОСОБА_2 у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали складено 27.11.2025 року.
Суддя: Гнатюк О. М.