Дата документу 04.11.2025
Справа № 334/7936/25
Провадження № 2/334/4193/25
(заочне)
04 листопада 2025 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя
у складі: головуючого судді Ісакова Д.О.,
за участі секретаря судового засідання Прийменко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
22 вересня 2025 року до Дніпровського районного уду міста Запоріжжя через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ТОВ «Споживчий центр» в особі представника Мохира Я.В. про стягнення заборгованості за кредитним договором №22.06.2023-10000514 від 22.03.2023 року у розмірі 16959,89 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22.03.2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , у формі електронного документа з використанням електронного підпису, укладено Кредитний договір (оферти) №22.06.2023-10000514, відповідно до якого відповідач отримав у кредит грошові кошти в розмірі 10000,00 гривень, шляхом їх перерахування на його поточний рахунок на умовах строковості, зворотності, платності та зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
У зв'язку із порушенням позичальником своїх зобов'язань з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 16959,89 гривень
Просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором у розмірі 16959,89 гривень та судові витрати.
В судове засідання представник позивача не з'явився, однак в позові зазначив, що позов підтримує, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, по невідомій суду причині, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом направлення судових повісток з повідомленням. Конверт з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками та конверти з судовими повістками, що направлявся за адресою останнього відомого місця проживання відповідача, повернулися до суду не врученим з відміткою Укрпошти про причини повернення «За закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК Українирозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд вважає можливим, за згодою позивача, провести заочний розгляд справи на підставі матеріалів справи відповідно до ст. 280 ЦПК України, за відсутності відповідача.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Судом встановлено, що 22.06.2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №22.06.2023-10000514, шляхом акцептування відповідачем пропозиції ТОВ «Споживчийцентр» про укладення кредитного договору (оферти), який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Р329.
Згідно з умовами кредитного договору ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу кредит у сумі 10000,00 гривень, строком на 42 днів, зі сплатою процентів у розмірі 1,3% за кожен день користування кредитом, а відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, що визначені договором, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у розмірі 1500,00 гривень, у строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Дата повернення кредиту - 02.08.2023.
У день укладення кредитного договору, 22.06.2023 року відповідачем також був підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Р329 паспорт споживчого кредиту.
Відповідно до квитанції видача коштів за кредитним договором здійснювалося за допомогою системи LiqPay: ІD платежу 2330334476 від 22.06.2023 у розмірі 10000,00 гривень.
Як вбачається з наданої позивачем довідки-розрахунку заборгованість за кредитним договором складає: 16959,89 гривень, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 10000 гривень, заборгованість за відсотками - 5459,89 гривень(нараховані за період з 22.06.2023 по 02.08.2023), заборгованість по комісії - 1500,00 гривень.
До правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосовує наступні норми права.
Частини 1, 2 статті 509 ЦК України визначають, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2ст.11 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Згідно ч.ч.1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.ст.1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
За змістом статті 1056-1ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Частиною другою статті 639 ЦК України передбачено, що у разі якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.02.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
У силу ч.1 ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).
Згідно пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Окрім того, відповідно до частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеном у статті 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статтей 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною першою статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконала внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом, яка згідно наданого позивачем розрахунку станом на 02.08.2023 року становить 16959,89 гривень, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 10000 гривень, заборгованість за відсотками - 5459,89 гривень(нараховані за період з 22.06.2023 по 02.08.2023), заборгованість по комісії - 1500,00 гривень.
За таких обставин, суд на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати, що понесені та документально підтверджені позивачем, в порядку ст. 141 ЦПК України також підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись статтями: 4, 12, 13, 19, 76-83, 89, 141, 258-259, 263-265, 280-283 ЦПК України, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №22.06.2023-10000514 від 22.03.2023 у розмірі 16959,89 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»», ЄДРПОУ 37356833, адреса: м.Київ, вул.Саксаганського, буд.133-А.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Ісаков Д.О.