Дата документу 27.11.2025
Справа № 335/6227/25
Провадження № 2/334/4763/25
27 листопада 2025 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя
у складі: головуючого судді Ісакова Д.О.,
за участі секретаря судового засідання Прийменко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з постачання теплової енергії,
27 жовтня 2025 року лдо Дніпровського районного суду міста Запоріжжя надійшла цивільна справа №335/6227/25 за позовом концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії на підставі ухвали Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя №335/6227/25 від 24 вересня 2025 року про передачу справи за підсудністю.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу №335/6227/25 розподілено та передано судді Ісакову Д.О.
29 жовтня 2025 року ухвалою суддді прийнято до свого провадження цивільну справу №335/6227/25 до розгляду та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своєчасно не сплачував надані йому за адресою: АДРЕСА_1 , послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, у зв'язку з чим за період з 01.11.2021 по 30.06.2024 у нього утворилась заборгованість у розмірі 263313,00 гривень.
Просить стягнути з відповідача на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість з постачання теплової енергії у розмірі 263313,00 гривень та судові витрати.
Представник позивача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явився, разом з тим у позовній заяві просив суд розглянути справу за відсутності представника, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
17.11.2025 року від адвоката Лелікова С.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 надійшла заява про визнання позову, відповідно до якої не заперечують проти задоволення позовних вимог Концерну про стягнення заборгованості з постачання теплової енергії. Просять розподілити судовий збір, з врахуванням визнання позову та розглянути справу без участі сторони відповіда.
За таких обставин, суд вважає можливим провести розгляд справи та ухвалити рішення за відсутності учасників справи, на підставі доказів, які є в матеріалах справи, без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223, ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали та надані докази, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до статтей 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Судом встановлено, що предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.
Правовідносини між позивачем та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21 серпня 2019 р., № 830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року, № 315 про затвердження «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» та іншими нормативно-правовими актами України.
Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
Частиною 5 статті 13 Закону встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
02 жовтня 2021 року на виконання вимог Закону позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальний договір на послугу з постачання теплової енергії. Вказаний договір є публічним договором приєднання та вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаного договору будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, а також співвласників в інших будівлях, приміщення в яких є самостійними об'єктами нерухомого майна у відповідності до ч. 8 ст. 14 Закону, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.
ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлове приміщення №VIІ загальною площею 436,40 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно №403736267 від 14.11.2024 року.
Правовідносини між позивачем та відповідачем щодо надання послуг з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , регулюються типовим індивідуальним договором №72204691 (за номером особового рахунку), який є укладеним з 01.11.2021.
Відповідно до наданого Концерном «Міські теплові мережі» розрахунку основного боргу за договором №72204691 за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.11.2021 по 30.06.2024, у власника виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 263313,00 гривень.
Згідно з ч. 7 ст. 14 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
Частиною 5 статті 13 даного Закону встановлено, що в разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається так як вказане призведе до порушення прав інших суб'єктів імперативно визначених відносин.
Крім того ч. 6 ст. 633 ЦК України передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.
Індивідуальний договір про надання комунальної послуги вважається не укладеним лише у випадку, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
В даному випадку, від споживача-відповідача, а саме від власників приміщення, Концерн «Міські теплові мережі» жодної пропозиції про вибір моделі договору не отримав. Доказів надання такої пропозиції не надано і представником відповідача.
Врахувавши вищевикладені приписи законодавства, якими врегулювано правовідносини у сфері надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, суд дійшов висновку, що через відсутність відповідного рішення співвласників багатоквартирного будинку про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування 02.10.2021 Концерном «МТМ» відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» на офіційному веб-сайті Концерну публічного договору приєднання - Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, з 01.11.2021 між Концерном «МТМ» та відповідачем, які є власниками нежитлового приміщення, укладено Типовий індивідуальний договір №72204691 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 .
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Законодавцем була передбачена не активність споживачів щодо укладання договорів, тому не підписана заява-приєднання до Договору не вбачає відсутність підстав для укладання Договору, оскільки в даному випадку Договір є не тільки Договором приєднання, але й Договором публічним, що не передбачає підписання заяви-приєднання.
За змістом п.13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови КМУ Кабінету №1022 від 08.09.2021) фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є, в тому числі, факт отримання послуги.
Також пунктом 4 Типового індивідуального договору №72204691 встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Згідно з п. 5 Типового договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Відповідно до п. 11 Типового договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі Методика).
Вказана Методика встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.
В силу виконання приписів ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті.
Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії.
Нежитлове приміщення відповідача є невід'ємною частиною житлового будинку. Об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказане приміщення не підпадає під термін неопалювальне приміщення.
Відповідно до визначення, передбаченого Методикою, опалюване приміщення це приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Частиною 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач серед іншого має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.
Наразі чинним є Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 169 від 26.07.2019.
Крім того, судом враховано, що опалення - це послуга, яка надається для нормування температури повітря у приміщеннях.
Для звільнення від оплати за житлово-комунальні послуги споживач повинен не лише фактично не користуватися послугами, а відмовитися в установленому порядку від їх отримання.
Враховуючи знаходження належного відповідачці нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку, відсутність документів на підтвердження відключення від мережі опалення, таким чином, вказане приміщення є опалювальним.
У відповідності до п. 24 Правил №830 - розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики №315.
Відповідно до вимог Методики № 315 для всіх споживачів будинку спочатку визначаються та розподіляються обсяги спожитої у будівлі теплової енергії на опалення місць загального користування (згідно п.2 розділу III методики) - (далі МЗК) та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення (згідно п.2 розділу V методики).
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 №358 внесено зміни до Методики № 315, а саме змінено механізм визначення обсягу теплової енергії на загально-будинкові потреби (згідно п.8 розділу IV методики) (далі ЗБП).
Згідно п. 3 розділу ІІІ методики, для опалюваного приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії, крім обсягу теплової енергії, визначеного на підставі його/їх показань, донараховується обсяг теплової енергії, якщо фактичне споживання теплової енергії у такому приміщенні менше мінімальної частки середнього питомого споживання, яка визначається відповідно до пунктів 1 - 3 розділу VI цієї Методики.
Мінімальне питоме споживання теплової енергії в опалюваному приміщенні в розрахунку на 1 квадратний метр площі квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії.
Середнє питоме споживання теплової енергії визначається згідно формули 30 (п. 1 розділу VI методики).
Таким чином, споживачу у житловому будинку з власним розподільчим приладом обліку опалення нараховується ЗБП (загально-будинкові потреби), а також Гкал спожиті згідно свого власного приладу обліку або у разі, якщо Гкал по приладу менші, ніж мінімальна частка питомого споживання (50%), споживачу донараховується мінімальна частка.
Пунктами 8, 9 Правил надання послуги з постачання теплової енергії визначено, що постачання теплової енергії для потреб палення здійснюється в опалювальний період. Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.
Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку в якому знаходиться приміщення відповідачів підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону відповідно до яких Позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі, відповідні рішення містяться на офіційному сайті ЗМР, знаходженням нежитлового приміщення Відповідача у багатоквартирному житловому будинку, копії додано до позову..
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії відповідачу за період з 01.11.2021 по 30.06.2024 на загальну суму 263313,00 гривень, що підтверджується розрахунком суми грошової заборгованості.
Відповідно пункту 11 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315.
Згідно з пунктом 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Пунктом 34 Договору вказано споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Відповідно до пункту 38 Договору споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього Договору.
У визначений нормативними актами строк співвласниками будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та безпосередньо відповідачем, не прийнято рішення про вибір моделі договірних відносин з надавачем послуг з постачання теплової енергії, про те Концерн «МТМ» оприлюднив на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування Запорізької міської ради індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
Розрахунок позивача по заявленій сумі заборгованості відповідачами не спростовано та не надано обґрунтованих даних, з яких би вбачалося невідповідність розрахунків позивача фактичним обсягам споживання теплової енергії відповідачем.
Згідно «Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011р. № 869 Концерном «Міські теплові мережі» для застосування протягом опалювального періоду 2021-2022 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені Рішенням Виконавчого комітету Запорізької Міської Ради від 11.10.2021р. № 374 (зі змінами).
Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо. Тобто двома ставками.
Перша ставка (умовно-змінні витрати) - плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.
Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов'язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/годину). Тобто, споживач, сплачуючи за одиницю приєднаного теплового навантаження, сплачує всі витрати, пов'язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової, крім енергоносіїв. Оскільки ці витрати виникають у підприємства протягом всього року, то і тариф розраховано для місячної оплати протягом року, рівними частинами в опалювальний та міжопалювальний періоди. Відповідно до умов укладених договорів плата виконавцю складається з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування. Плата за абонентське обслуговування включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги , здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води.
Концерном «Міські теплові мережі» абонентська плата розрахована відповідно до річних планових витрат на зазначені функції та не залежить від обсягів спожитих послуг. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця та не залежить від обсягів послуг.
Згідно пункту 32 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Пунктом 34 цих Правил визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. ч. 1, 2 статті 8 Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону. Виконавець або визначена власником (співвласниками) інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, формує та надає споживачу (його представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця. Рахунки на оплату комунальної послуги надаються споживачу на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунки можуть надаватися споживачу в електронному вигляді, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів. Рахунки надаються споживачу на безоплатній основі.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Беручи до уваги, що відповідач визнав позов та погодився із наявністю боргу перед Концерном «Міські теплові мережі», при цьому, позивачем на підтвердження своїх вимог надано відповідні докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги з постачання теплової енергії є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Крім того, при зверненні до суду з вказаним позовом Концерн «Міські теплові мережі» сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 гривень відповідно до квитанції №4436 від 20.05.2025.
З огляду на вищевказані положення Закону, суд доходить до висновку, що позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, тобто 1211,20 гривень (2422,40 х 50 %), а інші 50 відсотків сплаченого судового збору у сумі 1211,20 гривень підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись статтями: 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 259, 263-265, 268 ЦПК України,
позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з постачання теплової енергії - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за послугу з постачання теплової енергії у розмірі 263313 (двісті шістдесят три тисячі три ста тринадцять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області повернути Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок, сплачений відповідно до квитанції №4436 від 20.05.2025.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України.
Позивач: Концерн «Міські теплові мережі», код ЄДРПОУ 32121458, юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, буд. 137.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Ісаков Д.О.