Дата документу 23.10.2025
Справа № 334/756/23
Провадження № 2/334/2354/25
23 жовтня 2025 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя
у складі: головуючого судді Ісакова Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Прийменко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, -
представник Концерну «МТМ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у розмірі 56915,69 гривень..
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачі є споживачем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .
Концерн «МТМ» по відношенню до відповідачів являється виконавцем послуг з виробництва та постачання теплової енергії призначеної для централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води), що постачається до житлового приміщення шляхом транспортування через магістральні теплові мережі та внутрішньо домові розподільчі системи.
За період з 01.10.2013 року по 31.10.2021 року загальна сума заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, наданих концерном «МТМ» складає 56915,69 гривень.
Система опалення помешкання відповідача є невід'ємною складовою централізованої системи теплопостачання всього будинку, від'єднання якої є неможливим, як з юридичної точки зору, так і з технічної сторони.
Послуга з централізованого опалення надавалась відповідачам в межах опалювального сезону, а послуга з постачання гарячої води (підігріву питної води) постійно.
Таким чином, оскільки відповідачі не здійснювали у належному обсязі оплату за використані послуги, утворилась заборгованість перед позивачем на загальну суму 56915,69 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Просить стягнути з відповідачів заборгованість за надані послуги та витрати по сплаті судовому збору.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя №334/756/23 від 23.03.2023 року задоволені позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води) за період з 01.10.2013 року по 31.10.2021 у розмірі 56915,69 гривень.
Ухвалою №334/756/23 від 06.05.2025 року за заявою представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Середи Дмитра Миколайовича про перегляд заочного рішення, скасовано заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя № 334/756/23 від 23.03.2023 року. Справу призначено до розгляду в спрощеному порядку з повідомленням сторін.
16.05.2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Середи Д.М. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що позовні вимоги концерну «Міські теплові мережі» виходять за межі строків позовної давності у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволення. Крім того, заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, за період з 01.10.2013 по 01.02.2020, які не підлягають задоволенню.
20.10.2025 року адвокатом Середа Д.М. подано заяву про розгляд справи без участі відповідача та її представника. Просив застосувати строк позовної давності.
Представник позивача при звернення до суду в позовній заяві просив розглянути справи в порядку спрощеного позовного провадження, без участі сторін з винесенням заочного рішення, якщо будь ким із сторін не поданого іншого клопотання.
Представник відповідач в судове засідання не з'явився, 20.10.2025 року подав до суду заяву про розгляд справи без участі відповідача та її представника. Просив застосувати строк позовної давності.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є споживачами послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 . Особовий рахунок № НОМЕР_1 відкритий на ім'я ОСОБА_1 .
Згідно рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 200 від 28.04.2011 року «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг», у м. Запоріжжі з 01.04.2011 року виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення, підігріву питної води визначено Концерн «МТМ» в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж Концерну «МТМ».
Статутом Концерну «МТМ» зазначено, що основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально - економічних інтересів трудового колективу концерну.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України від 24.06.2004 № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 1875-IV), який діяв до 30.04.2019, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Відповідно до ст. 19 Закону № 1875-IV відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Відповідно до ч. 1ст. 12 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189-VIII), який діє з 01.05.2019, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
У ст. 1 Закону № 1875-IV зазначено, що для цілей цього закону власником є фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленомузакономпорядку, а споживачем - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Аналогічні норми містить ст. 1 Закону № 2189-VIII.
Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України від 12.05.1991 №1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII) споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника;
Згідно зі ст. 13 Закону № 1875-IV, ст. 5 Закону № 2189-VIII, позивач надавав послуги, що за своїм функціональним призначенням є комунальними послугами, а саме - надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно зі ст.19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 № 1875-IV споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
А згідно з ч. 1ст. 9 Закону № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач зобов'язаний оплатити надані послуги, а позивач має право вимагати від відповідача виконання обов'язку щодо оплати наданих послуг.
Згідно зі ст. 610, 611ЦК Українипорушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором абозаконом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Суд встановив, що на підставі вищевказаних норм права між сторонами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг з централізованого опалення, на підставі відкритого особового рахунку № НОМЕР_1 , за яким проводились нарахування.
Свої зобов'язання щодо надання комунальних послуг з централізованого опалення виконує в повному обсязі, що не було спростовано відповідачем.
Відповідачі у свою чергу порушили свої зобов'язання та своєчасно не вносили оплату за спожиті комунальні послуги у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Згідно з розрахунком заборгованості, наданої представником позивача, який суд визнає належними та допустимим доказом, заборгованість відповідачів за період з 01.10.2013 року по 31.10.2021 року перед Концерном «Міські теплові мережі» складає 56915,69 гривень.
Вирішуючи питання про можливість застосування при визначенні розміру заборгованості наслідків пропуску позивачем строку позовної давності, суд враховує таке.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно із приписами статей 260, 261 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.
Частиною 1 статті 264 ЦПК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦПК України).
Верховний Суд у постанові від 23.12.2020 по справі № 127/23910/14-ц дійшов висновку, що правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Позовні вимоги Концерну «МТМ» стосуються заборгованості, що утворилася у період з 01.10.2013 по 31.10.2021. Водночас, із вказаними вимогами Концерн «МТМ» звернувся до суду 01.02.2023.
З виписки наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що у січня 2019, березні 2019 відповідачами проводилась оплата за гаряче водопостачання, а у травні 2019, травні 2021 проводилась оплата за централізоване опалення та гаряче водопостачання у загальному розмірі 2538,30 гривень. Субсидія відповідачам не надавалася.
Таким чином з наданого розрахунку заборгованості по особистому рахунку № НОМЕР_1 , вбачається, що перебіг позовної давності за щомісячними платежами за період з 01.02.2017 по 31.10.2021 переривався.
Також, суд враховує, що законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтею 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Частиною 1 статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 211 від 11.03.2020, з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин, який закінчився 30.06.2024.
Отже, до вимог Концерну «Міські теплові мережі», строк позовної давності до яких не сплив на момент початку дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, тобто станом на 01.02.2017 року, не можуть бути застосовані наслідки пропуску строку позовної давності.
З урахуванням вищезазначених приписів Цивільного кодексу України, строків сплати споживачем наданих житлово-комунальних послуг (до 20-го числа місяця, що наступає за розрахунковим), встановлених судом факту переривання перебігу строку позовної давності, суд констатує, що позивачем пропущений строк звернення до суду з позовними вимогами за період з 01.02.2017 по 31.10.2021.
З огляду на вищевказане, суд прийшов до висновку що позовні вимоги є доведеними належними та допустимими доказами, а відтак підлягають частковому задоволенню у розмірі 34328,32 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволені частково, з відповідачів на користь позивача також необхідно стягнути сплачений при подачі позову до суду судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями: 12, 13, 76, 77, 81, 258-259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, -
позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі», заборгованість за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у розмірі 34328 гривень 32 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» витрати по сплаті судового збору у розмірі 809,42 гривень, з кожної.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України.
Позивач: Концерн «Міські теплові мережі», код ЄДРПОУ 32121458, юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, буд. 137, адреса для листування: 69057, м.Запоріжжя, вулиця Адмірала Нахімова, буд. 4.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя Ісаков Д.О.