вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"18" березня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2366/24
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Яковенко М.С., розглянув матеріали справи
за позовом Томашівської сільської ради
08510, Київська обл., Фастівський р-н, с. Томашівка, вул. Перемоги, буд. 9, код ЄДРПОУ 04359991
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіпан»
08512, Київська обл., Фастівський р-н, с. Дорогинка, вул. Кірова, буд. 6, код ЄДРПОУ 32981239
про стягнення заборгованості за договором оренди
за участі представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - Лук'яненко В.О., посвідчення адвоката України № 9786/10 від 18.02.2021, ордер серія АІ №1714227;
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх.№3487 від 06.09.2024) Томашівської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіпан" про стягнення заборгованості в сумі 497892,08 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди земельної ділянки від 28.12.2009 та заявлено до стягнення 497892,08 грн заборгованості з орендної плати за період з 01.01.2021 по 31.12.2022.
Позивачем у позовній заяві заявлено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а згідно з пунктом 2 частини 5 цієї статті - малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено, що на 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 гривень.
За позовною заявою Томашівської сільської ради заявлено до стягнення суму заборгованості згідно з договором оренди земельної ділянки у розмірі 497892,08 грн, отже, дана справа є малозначною в розумінні пункту 2 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, не відноситься до категорій справ, що не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до частини 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України та, з огляду на зміст позовних вимог та кількості наданих суду доказів, може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Зважаючи на вказане, ухвалою Господарського суду Київської області від 17.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, постановлено розглядати справу без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлені сторонам строки подання заяв по суті спору.
У підсистемі ЄСІТС “Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява (вх.№11719/24 від 22.10.2024) про вступ у справу як представника.
У підсистемі ЄСІТС “Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№12078/24 від 29.10.2024).
У підсистемі ЄСІТС “Електронний суд» від відповідача надійшла заява (вх.№12065/24 від 29.10.2024) із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.
У підсистемі ЄСІТС “Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№12146/24 від 30.10.2024).
За результатом розгляду заяви відповідача (вх.№12065/24 від 29.10.2024) із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження суд дійшов висновків про здійснення розгляду справи №911/2366/24 за правилами загального позовного провадження та проведення підготовчого засідання суду.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.11.2024 постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та провести підготовче засідання суду 26.11.2024.
У підсистемі ЄСІТС “Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№13347/24 від 25.11.2024).
Судове засідання 26.11.2024 не відбулось у зв'язку із оголошенням сигналу “повітряна тривога» у місті Києві у час, на який було призначено судове засідання.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.12.2024 відкладено підготовче засідання у справі №911/2249/24 на 21.01.2025.
У підсистемі ЄСІТС “Електронний суд» від позивача надійшла заява (вх.№817/25 від 21.01.2025) про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача.
У підготовче засідання 21.01.2025 з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений.
У підготовчому засіданні 21.01.2025, при встановленні порядку з'ясування обставин та дослідження доказів при розгляді справи по суті, відповідно до пункту 15 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіпан» доказів наявності у цього товариства статусу гірничодобувного підприємства, в порядку частини 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, оскільки на те, що спірні правовідносини виникли саме у зв'язку із наявністю такого статусу у відповідача посилаються обидві сторони, а свої вимоги та заперечення обґрунтовують, в тому числі, положеннями спеціальних норм закону, що регулюють діяльність таких суб'єктів господарювання, натомість, доказів наявності такого статусу у відповідача до матеріалів справи не надано.
У підготовчому засіданні 21.01.2025 судом, відповідно до пункту 15 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України встановлено порядок з'ясування обставин та дослідження доказів при розгляді справи по суті, вчинено інші дії, передбачені частиною 2 статті 182 цього Кодексу, відповідно до обставин справи, у суду відсутні підстави для відкладення підготовчого засідання або оголошення у ньому перерви, сторонами не вказано про бажання реалізувати будь-які процесуальні права на цій стадії процесу, не заявлено клопотань про відкладення підготовчого засідання.
Згідно з частинами 2, 5 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.01.2025 витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіпан» докази наявності у цього товариства статусу гірничодобувного підприємства - у строк до 21.02.2025, закрито підготовче провадження у справі №911/2366/24, призначено справу до розгляду по суті на 04.03.2025 о 14:00.
У підсистемі ЄСІТС “Електронний суд» від відповідача на виконання вимог ухвали Господарського суду Київської області від 21.01.2025 у справі №911/2366/24 надійшли клопотання від 11.02.2025 (вх.№1961/25 від 11.02.2025) та від 14.02.2025 (вх.№2107/25 від 14.02.2025).
У підсистемі ЄСІТС “Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (за вх.№2842/25 від 03.03.2025).
У підсистемі ЄСІТС “Електронний суд» від позивача надійшла заява (вх.№2887/24 від 04.03.2025) про закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмета спору, про повернення судового збір у розмірі 7468,38 грн, що сплачений згідно із платіжною інструкцією №277 від 07.08.2024, розгляд справи здійснювати без участі представника позивача.
У судове засідання 04.03.2025 з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений.
У судовому засіданні 04.03.2025 суд, ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, відмовив у задоволенні заяви позивача (вх.№2887/24 від 04.03.2025) про закриття провадження у справі в порядку пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із відсутністю доводів та доказів тих обставин, якими обґрунтована заява: того, що предмет спору існував до відкриття провадження у справі та перестав існувати за певних причин після такого відкриття, суд продовжив розгляд справи з повідомленням сторін.
У судовому засіданні 04.03.2025 судом оголошена перерва, в порядку частини 5 статті 183 Господарського процесуального кодексу України, до 18.03.2025 о 15:20.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.03.2025 повідомлено учасників справи №911/2366/24, що судове засідання відбудеться 18.03.2025 о 15:20.
У підсистемі ЄСІТС “Електронний суд» від позивача надійшла заява (вх.№3526/25 від 17.03.2025) про проведення засідання за відсутності його представника.
У судове засідання 18.03.2025 з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений судом.
У судовому засіданні 18.03.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, з урахуванням позицій обох сторін та вимог чинного законодавства суд
встановив:
1. Правовідносини сторін
28.12.2009 між Фастівською районною державною адміністрацією Київської області як орендодавцем (далі - позивач/орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіпан» як орендарем (далі - відповідач/орендар) укладений договір оренди земельної ділянки (далі - договір).
Орендодавець на підставі Розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 17 грудня 2009 року №1134 «Про передачу в оренду земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю «Сіпан» за рахунок земель державної власності надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, цільове призначення - землі добувної промисловості (код УКЦВЗ 3.1.1., для розробки Кищіївського родовища гранітів), яка знаходиться на території Дорогинської сільської ради Фастівського району Київської області за межами населеного пункту (пункт 1 договору).
В оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,9780 гектарів кадастровий номер - 3224983300:02:003:0033 (далі - земельна ділянка), у тому числі: пасовища - 3,7589 гектарів, внутрішні води - 0,2191 гектарів (пункт 2 договору).
Нормативно грошова оцінка земельної ділянки затверджена рішенням сесії Фастівської міської ради від 25.12.2009 №06-31-У та становить 1275744,60 грн (пункт 5 договору).
Договір укладено на 10 років з дати його державної реєстрації відповідно до чинного законодавства. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк, у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 договору).
Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 127574,46 грн на рік, що становить 10 відсотків від нормативно грошової оцінки земельної ділянки (пункт 9 договору).
Орендар сплачує орендну плату щомісячно рівними частинами по 10631,21 грн на місяць шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Дорогинської сільської ради (пункт 9.1 договору).
Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за формою згідно з Додатком №1 до цього договору (пункт 10 договору).
Орендна плата вноситься до 30 числа кожного місяця, наступного за звітним (пункт 11 договору).
Розмір орендної плати переглядається один раз на п'ять років у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках передбачених законом (пункт 13 договору).
Орендодавець гарантує, що він має законні повноваження передавати земельну ділянку у тимчасове користування на умовах оренди, надавати інші права визначені у цьому договорі (пункт 28.1 договору).
Вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати (пункт 28.2 договору).
За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору (пункт 41 договору).
Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Цей договір укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий - в орендаря, третій - в органі, який провів його державну реєстрацію.
Невід'ємними частинами договору є: план або схема земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки з відображенням (обтяжень) у її використанні та акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об'єкта оренди, проект відведення земельної ділянки, розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 17.12.2009 р.№1134. Додаток №1 «Розрахунок орендної плати».
До матеріалів справи надано копію договору, який підписаний уповноваженими представниками обох сторін та скріплений відбитками їх печаток.
2. Аргументи позивача
Позивач зазначає, що на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управлення та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-IX розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнений пунктом 24, відповідно до якого Томашівська сільська рада є правонаступником орендодавця, зазначені норми закону набрали чинності 27.05.2021.
20.08.2021 зареєстроване право власності за Томашівською сільською радою на земельну ділянку 3224983300:02:003:0033.
Позивач зазначає, що 28.12.2009 між Фастівською районною державною адміністрацією Київської області як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіпан» як орендарем укладений договір оренди земельної ділянки.
Згідно із додатковою угодою №1 до цього договору від 12.03.2018 сторонами змінена преамбула договору та внесені зміни до пункту 2 договору оренди, а саме: 1.2. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,9897 га кадастровий номер 3224983300:02:003:0033».
В мотивувальній частині рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі №910/8535/20, яке набрало законної сили, встановлено, що зазначений договір оренди продовжує свою дію на той же строк та на тих же умовах за взаємною мовчазною згодою сторін.
За договором за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 відповідач мав сплатити позивачу орендної плати за земельну ділянку 256315,10 грн, а за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 - 281946,61 грн, натомість відповідачем задекларовано до сплати позивачу орендної плати за земельну ділянку за 2021 рік - 19223,63 грн, за 2022 рік - 21146,00 грн.
Відтак, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість зі сплати орендної плати за період з 01.01.2021 по 31.12.2022 у розмірі 497892,08 грн.
3. Аргументи відповідача
Відповідач проти позову заперечує, вважає його безпідставним, необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню, оскільки у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіпан» відсутня будь-яка заборгованість перед Томашівською сільською радою за договором оренди земельної ділянки від 28.12.2009 за період з 01.01.2021 по 31.12.2022, оскільки відповідач як гірничодобувне підприємство на виконання умов договору правомірно сплачував орендну плату в грошовому вираженні в розмірі 25 % від максимальної ставки земельного податку згідно з Податковим кодексом України, яка становить 3%, тобто 0,75 % від її нормативно грошової оцінки (з урахуванням індексації), виходячи з положень пункту 284.4 статті 4 Податкового кодексу України.
Відповідач зазначає, що Законом України від 07.12.2017 №2245-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень 2018 році» статтю 284 Податкового кодексу України доповнено пунктом 288.4, згідно з яким плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього кодексу. Зазначена норма набрала законної сили з 01.01.2018 та є чинною станом на дату розгляду даного спору.
Відповідач вказує, що він є гірничодобувним підприємством, основним видом господарської діяльності якого є добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю на підставі спеціального дозволу на користування надрами №3635 від 31.12.2004 зі строком дії до 10.12.2034, акта про надання гірничого відводу №3161 від 2016, дозволу на виконання відкритих робіт №920.16..32 в період з 14.04.2016 до 13.04.2021.
Отже, на думку відповідача, використання ним орендованої земельної ділянки для видобування корисних копалин, надає йому ж право, на визначення розміру орендної плати відповідно імперативних положень пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України.
4. Норми права, що підлягають застосуванню
Згідно з частиною 1 статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Відповідно до частини 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі», розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
З огляду на наведені норми законодавства, слід зауважити, що земельні відносини щодо оренди земельних ділянок державної та комунальної форми власності не є суто цивільними і врегульовані крім загального законодавства про зобов'язальні правовідносини, також іншими спеціальними нормами земельного та податкового законодавства.
Пунктом 14.1.136 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Пунктом 14.1.147. статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Як визначено статтею 269.1. Податкового кодексу України, платниками плати за землю є:
269.1.1. платники земельного податку;
269.1.1.1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);
269.1.1.2. землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування;
269.1.2. платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
Таким чином, відповідач є платником плати за землю в розумінні наведеної норми статті 269.1. Податкового кодексу України.
Стаття 284 Податкового кодексу України визначає особливості оподаткування платою за землю. Статтю 284 доповнено пунктом 284.4 згідно із Законом № 2245-VIII від 07.12.2017, із змінами, внесеними згідно із Законом № 2628-VIII від 23.11.2018, який передбачає, що плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.
Тобто, згідно з наведеною нормою пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України визначено, що за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, плата за землю, земельний податок чи орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.
Отже, у пункті 284.4 статті 284 Податкового кодексу України визначено розмір плати за землю відповідної категорії у вигляді орендної плати, що має наслідком внесення змін у договірні відносини сторін щодо оренди земельних ділянок таких категорій.
Орендна плата за земельну ділянку врегульована статею 288 Податкового кодексу України.
У пункті 288.1. статті 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 288.4. статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).
Згідно з пунктом 288.7. статті 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи
Відповідно до частини 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі», розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
З огляду на наведені норми законодавства, суд зазначає про земельні відносини щодо оренди земельних ділянок державної та комунальної форми власності не є суто цивільними і врегульовані крім загального законодавства про зобов'язальні правовідносини, також іншими спеціальними нормами земельного та податкового законодавства.
Відповідач є платником плати за землю в розумінні статті 269 Податкового кодексу України.
Стаття 284 Податкового кодексу України визначає особливості оподаткування платою за землю. Статтю 284 доповнено пунктом 284.4 згідно із Законом № 2245-VIII від 07.12.2017, із змінами, внесеними згідно із Законом № 2628-VIII від 23.11.2018, який передбачає, що плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.
Тобто, згідно з наведеною нормою пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України визначено, що за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, плата за землю, земельний податок чи орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.
Отже, у пункті 284.4 статті 284 Податкового кодексу України визначено розмір плати за землю відповідної категорії у вигляді орендної плати, що має наслідком внесення змін у договірні відносини сторін щодо оренди земельних ділянок таких категорій.
При цьому імперативні положення Податкового кодексу України мають пріоритет у частині визначення розміру орендної плати.
Так, з початку 2018 року для гірничодобувних підприємств установлено спеціальну ставку плати за землю, яка використовується ними для видобування корисних копалин і розробки родовищ корисних копалин.
Частинами першою та другою статті 66 Земельного кодексу України визначено, що до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд. Землі промисловості можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Матеріалами справи підтверджується та визнається позивачем, що відповідач є гірничодобувним підприємством, земельна ділянка була надана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «СІПАН» як гірничодобувному підприємству для потреб розробки Кощіївського родовища гранітів, що зазначено у пункті 1 договору оренди.
Про імперативність та пріорітетність положень Податкового кодексу України, у частині визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначає Верховний Суд у постановах у справах № 904/1762/19 від 19.12.2019, № 904/5631/18 від 27.11.2019, № 904/5637/18 від 24.10.2019, № 904/5639/18 від 22.10.2019.
Орендна плата за земельну ділянку врегульована статтею 288 Податкового кодексу України.
За пунктом 288.1. статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 288.4. статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).
Згідно з пунктом 288.7. статті 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Дійсно, згідно з пунктом 288.4. статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Однак, відповідна норма статті 288 Податкового кодексу України в цілому не передбачає вільного волевиявлення сторін, а у взаємодії з іншими нормами земельного та податкового законодавства визначає необхідність відображення у договорі оренди встановленого відповідно до чинного законодавства розміру та умов внесення орендної плати. Наприклад, якщо б у договорі оренди був встановлений менший розмір орендної плати, ніж визначений законодавством, чи встановлено власний порядок сплати, який суперечить чинному законодавству, то спір вирішувався б на підставі норм законодавства, а не положень договору.
З огляду на вказане, позиція позивача щодо безумовної необхідності внесення змін до договору оренди землі для можливості застосування норми пункту 284.4. статті 284 Податкового кодексу України оцінюється судом критично і потребує більш детальної оцінки з врахуванням специфіки спірних правовідносин.
Зокрема, відповідна норма пункту 284.4. статті 284 Податкового кодексу України чітко і беззастережно визначає розмір орендної плати за оренду земель державної та комунальної власності для гірничодобувних підприємств.
Застосування наведеної норми пункту 284.4. статті 284 Податкового кодексу України не залежить від волевиявлення сторін і не вимагає внесення змін до договору оренди. Навіть якщо припустити необхідність внесення змін до договору оренди, в разі відмови від внесення таких змін поведінка сторін була б неправомірною, оскільки норма пункту 284.4. статті 284 Податкового кодексу України не передбачає її застосування на розсуд сторін.
Тому відповідна позиція позивача щодо застосування наведеної норми пункту 284.4. статті 284 Податкового кодексу України є надмірно формалізованою, що не відміняє необхідності застосування законодавчо врегульованого розміру орендної плати за оренду земель державної та комунальної власності для гірничодобувних підприємств.
Орендна плата правомірно розрахована відповідачем у розмірі, встановленому пунктом 284.4. статті 284 Податкового кодексу України і відповідні зобов'язання виконані в повному обсязі.
Також, з огляду на норму статті 286 Податкового кодексу України (до якої відсилає пункт 288.7. статті 288 Податкового кодексу України), пункт 286.2., платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю шляхом подання до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.
На відміну від юридичних осіб, фізичним особам аналогічні нарахування відповідно до пункту 286.5. статті 286 Податкового кодексу України проводяться контролюючими органами, що додатково свідчить про податкову природу плати за оренду землі державної та комунальної власності.
Наведені норми свідчать, що адміністрування (облік та контроль) сплати орендної плати за користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності здійснюють податкові органи. Відповідно, належним доказом про наявність заборгованості з орендної плати (за оренду землі державної та комунальної власності) мають бути відомості відповідної державної податкової інспекції про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою. При цьому, правильному формуванню таких відомостей мало передувати дотримання позивачем вимог пункту 288.1. статті 288 Податкового кодексу України щодо своєчасного та належного подання контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліку орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформації про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання.
Аналогічні положення наведені в абзаці 2 пункту 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», що доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.
Також у пункту 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» наведено висновок, що системний аналіз норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України «Про оренду землі», підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Разом з тим, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки (частина друга статті 21 Закону України «Про оренду землі», пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України). У зв'язку з цим та оскільки орендну плату за землю орендар вносить орендодавцеві (стаття 21 Закону України «Про оренду землі», стаття 288 Податкового кодексу України), то право на стягнення заборгованості з орендної плати має орендодавець шляхом звернення до відповідного господарського суду в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку.
Отже, суд погоджується з твердженням відповідача про подвійну правову природу орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, яка адмініструється податковим органом, однак, сплачується на користь орендодавця.
З огляду на відповідну норму пункту 24 «Перехідні положення» Земельного кодексу України, передбачено, що перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність, згідно з вимогами цього пункту, не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.
Таким чином, наведена норма свідчить про збереження дії договорів оренди землі із заміною особи орендодавця, тобто, набуття прав, які існували на відповідний момент переходу. При цьому, будь-яких застережень щодо правонаступництва новим орендодавцем всіх прав та обов'язків попереднього орендодавця, в тому числі тих, які існували до моменту заміни сторони, ні наведена норма, ні інші норми законодавства не містять і для відповідного твердження відсутні підстави.
Відповідно, позивач набув прав сторони договору оренди з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року № 1423-ІХ у травні 2021 року, тому не має жодних правомочностей щодо стягнення заборгованості за період до набуття чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року № 1423-ІХ.
З урахуванням вищевказаних норм Податкового кодексу України, плата за землю за спірну земельну ділянку площею 1,9897 га, яка надана Товариству з обмеженою відповідальністю «СІПАН» в оренду для розробки Кощіївського родовища гранітів, правомірно була розрахована із застосуванням пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України, виходячи з максимально можливої ставки земельного податку, передбаченої пунктом 274.1 статті 274 Податкового кодексу України, що підтверджується Податковою декларацією Товариства з обмеженою відповідальністю «СІПАН» з плати за землю за 2020 рік, Податковою декларацією Товариства з обмеженою відповідальністю «СІПАН» з плати за землю за 2021 рік, податковою декларацією Товариства з обмеженою відповідальністю «СІПАН» з плати за землю за 2022 рік.
З урахуванням передбаченого імперативною нормою пункту 284.4. статті 284 Податкового кодексу України особливого порядку визначення орендної плати за земельні ділянки державної власності, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин відповідач як гірничодобувне підприємство на виконання умов договору правомірно сплачував за період з 01.01.2021 по 31.12.2022 орендну плату в грошовому вираженні в розмірі 25% від максимальної ставки земельного податку згідно з Податковим кодексом України, яка становить 3%, тобто 0,75 % від її нормативно грошової оцінки (з урахуванням індексації), з огляду на вказане, правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог про стягнення грошових зобов'язань за договором оренди земельної ділянки від 28.12.2009 у розмірі 497892,08 грн заборгованості з орендної плати за період з 01.01.2021 по 31.12.2022 відсутні, тому у задоволенні позову слід відмовити.
Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
6. Розподіл судових витрат
Згідно із статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача в повному обсязі.
Керуючись статтями 13, 74, 123, 129, 233, 236-240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. У задоволенні позову (вх.№3487 від 06.09.2024) Томашівської сільської ради (08510, Київська обл., Фастівський р-н, с. Томашівка, вул. Перемоги, буд. 9, код ЄДРПОУ 04359991) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіпан" (08512, Київська обл., Фастівський р-н, с. Дорогинка, вул. Кірова, буд. 6, код ЄДРПОУ 32981239) про стягнення заборгованості відмовити повністю.
2. Судові витрати позивача залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 01.12.2025.
Суддя С.О. Саванчук