ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.12.2025Справа № 910/10884/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОФІСНИЙ ЦЕНТР «ДМИТРІВСЬКИЙ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗСС ХОЛДІНГ»
про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 241 230, 68 грн
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОФІСНИЙ ЦЕНТР «ДМИТРІВСЬКИЙ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗСС ХОЛДІНГ» (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень № 11/24 від 06.06.2024 у розмірі 241 230,68 грн, з яких: 104 217, 04 грн заборгованість зі сплати орендної плати, 13 779, 46 грн пеня, 123 234, 18 грн неустойка у порядку ст. 785 Цивільного кодексу України.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 16, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 629, 759, 785 Цивільного кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором оренди нежитлових приміщень № 11/24 від 06.06.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі №910/10884/25. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 08.09.2025, яка отримана останнім у його електронному кабінеті, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи 08.09.2025 о 19:52 год.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Беручи до уваги наведене вище та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об?єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з?ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об?єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
06.06.2024 між позивачем (надалі - орендодавець) та відповідачем (надалі - орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 11/24 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов?язується передати орендареві у строкове платне користування, а орендар зобов?язується прийняти у строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлові приміщення визначені п. 1.2. цього договору (надалі - об?єкт оренди) та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендодавцеві оренду плату за користування об?єктом оренди та здійснювати відшкодування визначених цим договором витрат орендодавця.
Згідно з п. 1.2. договору, об?єкт оренди - нежитлові приміщення та їх частини загальною площею 45, 76 кв.м на 2-му поверсі адміністративної будівлі (літера А), яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 92-94 (надалі - будинок), а саме: приміщення № 3 площею 41,6 кв.м та частина приміщення № 1 площею 4, 16 кв.м біля приміщення №3.
Об'єкт оренди надається орендарю у користування для здійснення статутної діяльності виключно відповідно до цільового (функціонального) призначення об'єкта оренди як офісних приміщень (п. 2.1. договору).
Відповідно до п. 3.1. договору, орендодавець зобов'язаний 06.06.2024 передати, а орендар зобов'язаний прийняти об'єкт оренди в строкове платне користування з 06.06.2024.
Згідно з п. 3.3. договору, орендар повертає орендодавцеві об'єкт оренди не пізніше останнього дня строку оренди (цей строк визначений у п. 4.1. договору). У разі дострокового припинення цього договору з будь-яких підстав, передбачених цим договором, орендар зобов'язаний повернути орендодавцю об'єкт оренди в день дострокового припинення договору.
Пунктом 3.6. договору визначено, що передача орендодавцем орендарю об'єкта оренди в користування (в оренду) та повернення об'єкта оренди від орендаря до орендодавця при припиненні цього договору оформляється відповідними актами приймання-передачі (надалі - акт приймання-передачі).
Відповідно до п. 4.1. договору, об'єкт оренди передається в оренду за цим договором на строк з 06.06.2024 по 31.12.2024 (надалі - строк оренди).
Згідно з п. 4.2. договору, по закінченню строку оренди договір припиняється, якщо сторони не домовились про інше в письмовій формі.
Відповідно до п. 4.3. договору, якщо після припинення договору орендар не повернув у встановлені цим договором строки об'єкт оренди та продовжує фактично користуватись об'єктом оренди (його частиною), то орендар сплачує орендодавцеві за весь час фактичного користування об'єктом оренди (тобто за період після закінчення дії договору) орендну плату за подвійною ставкою. Орендодавець має письмово повідомити орендаря про застосування такої ставки протягом 3 робочих днів, з дати її запровадження.
Пунктом 5.1. договору визначено, що орендна плата за користування об'єктом оренди протягом одного повного календарного (розрахункового) місяця складається з двох частин, а саме: з основної орендної плати та додаткової орендної плати, як вони визначені сторонами нижче у цьому договорі.
Щомісячна сума основної орендної плати за користування об'єктом оренди площею 45, 76 кв.м складає 18 361, 38 грн, включаючи ПДВ, що складає еквівалент 457, 6 доларів США, за курсом, вказаним у п. 5.3. договору (пп. 5.1.1. п. 5.1. договору).
Згідно з п. 5.2. договору, у зв'язку із тим, що офіційний курс долара США до гривні, встановлений НБУ, не відображає реальну ринкову вартість долару США до гривні, то у разі змінення на начало поточного (розрахункового) місяця офіційного курсу долара США до гривні, вказаного в п. 5.3. договору, в бік зменшення, то орендна плата розраховується, виходячи із курсу долара США до гривні, вказаного в пункті 5.3. договору.
У разі змінення на начало поточного (розрахункового) місяця офіційного курсу долара США до гривні, вказаного в п. 5.3. договору, в бік збільшення, то розмір місячної орендної плати за користування об'єктом оренди, який вказаний відповідно у п. 5.1. цього договору, підлягає коригуванню (індексації) за наступною формулою:
Розрахунок (коригування) основної орендної плати при зміненні офіційного курсу гривні до долара США здійснюється за наступною формулою:
А1=А0*К1/К2,
де: А1 - місячна основна орендна плата за відповідний розрахунковий місяць, яка підлягає сплаті орендарем;
А0 - місячна основна орендна плата, що встановлена відповідно у пп. 5.1.1. цього договору;
К1 - курс НБУ гривні до долара США на перший день поточного розрахункового місяця оренди (повного/або неповного);
К2 - курс НБУ гривні до долара США, зазначений в п.5.3. цього договору.
Згідно з п. 5.3. договору офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України, при зміні якого основна орендна плата підлягає коригуванню, був визначений станом на 06 червня 2024 року, що склало 40,1254 гривень за 1 долар США.
Відповідно до п. 5.4. договору, орендар зобов'язаний щомісячно протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання від орендодавця відповідного рахунку з розрахунком основної орендної плати за поточний розрахунковий місяць оренди, перерахувати на вказаний у цьому договорі рахунок орендодавця основну орендну плату за поточний розрахунковий місяць, визначену відповідно до умов цього договору та вказану в рахунку. Рахунок з розрахунком основної орендної плати за поточний розрахунковий місяць оренди надсилається орендодавцем орендарю за допомогою засобів електронного зв'язку або надається орендарю орендодавцем.
Пунктом 5.5. договору визначено, що орендна плата (основна орендна плата та додаткова орендна плата) починає нараховуватись з моменту підписання акту приймання-передачі об'єкта оренди, за яким об'єкт оренди передано в строкове платне користування від орендодавця орендареві.
Відповідно до п. 5.6. договору, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю авансовий платіж з основної орендної плати за перший місяць строку оренди у розмірі, що вказаний у пп.5.1. цього договору в строк до 07.06.2024 включно.
Основна орендна плата за перший місяць строку оренди, своєчасно сплачена орендарем шляхом передплати відповідно до цього пункту договору, корегуванню у порядку, передбаченому п. 5.2., 5.3. цього договору не підлягає.
Пунктом 5.6.1. сторони визначили, що протягом дії договору у орендодавця повинен зберігатися гарантійний платіж, що забезпечує виконання орендарем своїх зобов'язань за цим договором, а саме: щодо оплати орендної плати; щодо відшкодування збитків, спричинених орендодавцю; щодо сплати неустойки (пені, штрафу тощо), що має бути сплачена за умовами договору внаслідок невиконання або неналежного виконання орендарем своїх зобов'язань за цим договором.
Гарантійний платіж сплачується орендарем в строк до 07.06.2024 включно. У випадку належного виконання орендарем своїх обов'язків за договором, гарантійний платіж у повному обсязі підлягає поверненню орендарю у триденний термін з моменту закінчення терміну дії договору.
Розмір гарантійного платежу встановлюється в сумі 18 361, 38 грн, без ПДВ.
Згідно з п. 5.7. договору орендар також сплачує орендодавцеві за користування об'єктом оренди додаткову орендну плату, розмір якої визначається виходячи з витрат орендодавця із забезпечення об'єкту оренди комунальними послугами та іншими витратами щодо утримання об'єкту оренди та будинку, зокрема, але не виключно: 1) теплопостачання; 2) водопостачання; 3) водовідведення/каналізування; 4) обслуговування систем відеоспостереження та контролю доступу; 5) забезпечення електроенергією (включаючи електроенергію для освітлення місць загального користування будинку (ліфтовий хол тощо) та для забезпечення роботи ліфтів, що обслуговують 1-8 поверхи будинку); 6) інші витрати щодо утримання об'єкту оренди та будинку.
Додаткова орендна плата сплачується на підставі рахунку орендодавця протягом 10 (десяти) банківських днів, з дня отримання відповідного рахунку від орендодавця, що виставляється раз на місяць. Вартість використаної електроенергії та комунальних послуг щодо об'єкта оренди, що підлягає врахуванню при обчисленні розміру додаткової орендної плати, розраховується згідно з показниками встановлених на об'єкті оренди засобів індивідуального обліку (лічильників) електроенергії та інших комунальних послуг, за тарифами, визначеними організаціями - постачальниками електроенергії та комунальних послуг, або за фактичними витратами.
Якщо щодо деяких комунальних послуг на об'єкті оренди відсутні лічильники комунальних послуг та неможливо визначити обсяг спожитих щодо об'єкта оренди комунальних послуг, то для розрахунку додаткової орендної плати щодо об'єкта оренди приймається вартість цих послуг, спожитих щодо 1-8 поверхів будинку (визначених за показниками лічильників), та вирахуваних пропорційно частці загальної площі об'єкта оренди у загальної площі приміщень 1-8 поверхів будинку, що передані в орендне користування будь-яким особам (в тому числі, орендарю).
Для визначення орендодавцем розміру додаткової орендної плати також враховується вартість електроенергії, яка спожита для забезпечення функціонування системи кондиціювання та/або вентилювання повітря у приміщеннях 1- 8 поверхів будинку. При цьому розрахунок вартості електроенергії, яка спожита для забезпечення функціонування системи кондиціювання та/або вентилювання повітря у приміщеннях 1-8 поверхів будинку, здійснюється пропорційно частці загальної площі об'єкта оренди у загальної площі приміщень 1-8 поверхів будинку, що передані в орендне користування будь-яким особам (в тому числі, орендарю).
Відповідно до п. 5.8. договору, користування орендарем об'єктом оренди щомісяця підтверджується сторонами шляхом складання і підписання відповідного акту (акту про надання послуг).
Проект акту про надання послуг складається орендодавцем, підписується та скріплюється печаткою орендодавця і передається орендарю (в тому числі і за допомогою засобів електронного зв'язку). Проект акту про надання послуг надається орендарю не пізніше 20 календарних днів, наступних за розрахунковим місяцем. У проекті акту про надання послуг орендодавець вказує розмір орендної плати (основної орендної плати та додаткової орендної плати) за розрахунковий місяць. Орендар зобов'язаний підписати акт про надання послуг та повернути один примірник акту орендодавцю протягом 10 календарних днів від дати отримання акту від орендодавця.
За наявності в орендаря обґрунтованих заперечень щодо акту про надання послуг, орендар зобов'язаний надіслати орендодавцю письмові заперечення за актом про надання послуг у встановлений 10-денний строк. Якщо орендар не надсилає письмові заперечення за актом про надання послуг та не повертає підписаний акт про надання послуг у встановлений договором строк, то вважається, що орендар узгодив відповідний акт про надання послуг.
Згідно з пп. 7.1.4. п. 7.1. договору, орендар зобов'язується своєчасно вносити орендну плату (основну орендну плату та/або додаткову орендну плату) в розмірі і порядку, передбаченими цим договором та додатковими угодами до нього.
Відповідно до п. 8.4. договору, за несвоєчасне або не в повному розмірі перерахування орендної плати (основної орендної плати та/або додаткової орендної плати), орендар на вимогу орендодавця сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Цей договір набирає чинності з дня підписання його сторонами та діє до 31.12.2024 включно, але не раніше повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору (п. 10.1. договору).
Згідно з п. 10.3. договору, дія цього договору припиняється: у разі закінчення строку оренди; достроково за домовленістю сторін; достроково за рішенням суду; у разі загибелі об'єкта оренди; у разі порушення щодо орендаря справи про банкрутство; у разі використання орендарем об'єкта оренди для цілей промислової або іншої статутної діяльності, яка відрізняється від цільового (функціонального) призначення об'єкта оренди як офісних приміщень; в інших випадках передбачених цим договором або чинним законодавством.
06.06.2024 позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування (в оренду) об?єкт оренди - нежитлові приміщення та їх частини загальною площею 45, 76 кв.м на 2-му поверсі адміністративної будівлі (літера А), яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 92-94 (надалі - будинок), а саме: приміщення № 3 площею 41,6 кв.м та частина приміщення № 1 площею 4, 16 кв.м біля приміщення №3, що підтверджується актом приймання-передачі нежитлових приміщень від 06.06.2024 (а.с. 8).
У відповідності до п. 5.6. договору, відповідач перерахував на рахунок позивача авансовий платіж з основної орендної плати за перший місяць строку оренди (червень 2024 року) у розмірі 18 361, 38 грн, що підтверджується випискою банку АТ «ПУМБ» за період з 06.06.2024 по 18.08.2025 (а.с. 47 на звороті).
У подальшому, за загальний період користування відповідачем об'єктом оренди з липня 2024 року по червень 2025 року позивач виставив рахунки на загальну суму 266 353, 35 грн, з яких:
- за основну орендну плату на суму 205 362, 29 грн: № 187 від 16.07.2024 на суму 15 451, 61 грн (а.с. 36), № 214 від 19.08.2024 на суму 18 764, 48 грн (а.с. 37), № 233 від 16.09.2024 на суму 18 848, 59 грн (а.с. 38), № 299 від 13.11.2024 на суму 18 959, 75 грн (а.с. 39), № 326 від 16.12.2024 на суму 19 034, 15 грн (а.с. 40), № 26 від 17.01.2025 на суму 19 232, 70 грн (а.с. 41), № 64 від 17.02.2025 на суму 19 138, 75 грн (а.с. 42), № 88 від 11.03.2025 на суму 18 996, 81 грн (а.с. 43), № 125 від 15.04.2025 на суму 18 955, 07 грн (а.с. 44), № 164 від 15.05.2025 на суму 18 976, 94 грн (а.с. 45), № 203 від 17.06.2025 на суму 19 003, 44 грн (а.с. 46);
- за додаткову орендну плату на суму 60 991, 06 грн: № 203 від 08.08.2024 на суму 4 616, 02 грн (а.с. 24), № 229 від 11.09.2024 на суму 4 575, 40 грн (а.с. 25), № 257 від 10.10.2024 на суму 3 755, 71 грн (а.с. 26), № 285 від 08.11.2024 на суму 2 381, 47 грн (а.с. 27), № 315 від 11.12.2024 на суму 4 615, 80 грн (а.с. 28), № 17 від 08.01.2025 на суму 7 469, 35 грн (а.с. 29), № 51 від 12.02.2025 на суму 8 237, 86 грн (а.с. 30), № 81 від 10.03.2025 на суму 8 371, 15 грн (а.с. 31), № 116 від 09.04.2025 на суму 7 171, 46 грн (а.с. 32), № 150 від 12.05.2025 на суму 4 476, 79 грн (а.с. 33), № 189 від 10.06.2025 на суму 2 402, 93 грн (а.с. 34), № 226 від 10.07.2025 на суму 2 917, 12 грн (а.с. 35).
Також матеріали справи містять акти здачі-прийняття (наданих послуг) за загальний період користування відповідачем об'єктом оренди з червня 2024 року по червень 2025 року на загальну суму 307 212, 73 грн, з яких:
- за основну орендну плату на суму 242 488, 15 грн: № 211 від 30.06.2024 на суму 15 301, 15 грн (а.с. 52), № 224 від 31.07.2024 на суму 18 511, 84 грн (а.с. 53), № 262 від 31.08.2024 на суму 18 764, 48 грн (а.с. 54), № 295 від 30.09.2024 на суму 18 848, 59 грн (а.с. 55), № 343 від 31.10.2024 на суму 18 862, 23 грн (а.с. 56), №360 від 30.11.2024 на суму 18 862, 00 грн (а.с. 57), № 396 від 31.12.2024 на суму 19 034, 15 (а.с. 58), № 11 від 31.01.2025 на суму 19 232, 70 грн (а.с. 59), № 43 від 28.02.2025 на суму 19 138, 75 грн (а.с. 60), № 91 від 31.03.2025 на суму 18 996, 81 грн (а.с. 61), № 165 від 30.04.2025 на суму 18 955, 07 грн (а.с. 62), № 204 від 31.05.2025 на суму 18 976, 94 грн (а.с. 63), № 250 від 30.06.2025 на суму 19 003, 44 грн (а.с. 64),
- за додаткову орендну плату на суму 64 724, 58 грн: № 193 від 30.06.2024 на суму 3 733, 52 грн (а.с. 52 на звороті), № 250 від 31.07.2024 на суму 4 616, 02 грн (а.с. 53 на звороті), № 285 від 31.08.2024 на суму 4 575, 40 грн (а.с. 54 на звороті), № 321 від 30.09.2024 на суму 3 755, 71 грн (а.с. 55 на звороті), № 337 від 31.10.2024 на суму 2 381, 47 грн (а.с. 56 на звороті), № 395 від 30.11.2024 на суму 4 615, 80 грн (а.с. 57 на звороті), № 432 від 31.12.2024 на суму 7 469, 35 грн (а.с. 58 на звороті), № 39 від 31.01.2025 на суму 6 864, 88 грн (а.с. 59 на звороті), № 59 від 28.02.2025 на суму 8 371, 15 грн (а.с. 60), № 127 від 31.03.2025 на суму 7 171, 46 грн (а.с. 61 на звороті), № 146 від 30.04.2025 на суму 4 476, 79 грн (а.с. 62 на звороті), № 190 від 31.05.2025 на суму 2 402, 93 грн (а.с. 63 на звороті), № 237 від 30.06.2025 на суму 2 917, 12 грн (а.с. 64 на звороті).
Вказані акти здачі-прийняття наданих послуг з боку відповідача не підписані.
У свою чергу, відповідачем за загальний період з червня 2024 року по травень 2025 року було здійснено оплату орендної плати в загальному розмірі 202 995, 69 грн, з яких: 185 454, 95 грн - оплата основної орендної плати за період з червня 2024 року по березень 2025 року та 17 540, 74 грн - оплата додаткової орендної плати за період з червня 2024 року по жовтень 2024 року, що підтверджується випискою банку АТ «ПУМБ» за період з 06.06.2024 по 18.08.2025 (а.с. 47 на звороті).
18.07.2025 позивач направив на адресу відповідача претензію за вих.№ 06/25 від 14.07.2025, в якій вимагав погасити заборгованість за договором оренди нежитлових приміщень у загальному розмірі 104 217, 04 грн, що підтверджується описом вкладення № 0405300461140 від 18.07.2025, накладною АТ «Укрпошта» № 0405300461140 від 18.07.2025 та фіскальним чеком від 18.07.2025.
Відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять.
Також у матеріалах справи міститься претензія за вих.№ 02/25 від 10.03.2025 на загальну суму грошових коштів у розмірі 68 407, 99 грн, в якій позивач вимагає у відповідача сплатити заборгованість з основної орендної плати за жовтень 2024 року, листопад 2024 року і січень 2025 року у загальному розмірі 38 192, 45 грн та заборгованість з додаткової орендної плати за вересень 2024 року, жовтень 2024 року, грудень 2024 року, січень 2025 року і лютий 2025 року у загальному розмірі 30 215, 54 грн. Однак доказів направлення відповідачу вказаної претензії позивач суду не надав.
Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором оренди нежитлових приміщень щодо повної та своєчасної оплати основної орендної плати за загальний період з жовтня 2024 року по червень 2025 року у загальному розмірі 57 033, 20 грн та додаткової орендної плати за загальний період з вересня 2024 року по червень 2025 року у загальному розмірі 47 183, 84 грн, з огляду на це, позивач просить суд стягнути з відповідача: 104 217, 04 грн заборгованості зі сплати орендної плати, 13 779, 46 грн пені, 123 234, 18 грн неустойки.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення правовідносин) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Матеріалами справи підтверджено, що в спірний період (з червня 2024 року по червень 2025 року) відповідач користувався орендованим нерухомим майном, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 92-94, а саме: приміщення № 3 площею 41,6 кв.м та частина приміщення № 1 площею 4, 16 кв.м біля приміщення № 3 м на 2-му поверсі адміністративної будівлі (літера А).
Доказів повернення позивачу з оренди вказаних нежитлових приміщень матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України (чинним на момент виникнення правовідносин) визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Пунктом 5.1. договору визначено, що орендна плата за користування об'єктом оренди протягом одного повного календарного (розрахункового) місяця складається з двох частин, а саме: з основної орендної плати та додаткової орендної плати, як вони визначені сторонами нижче у цьому договорі.
Щомісячна сума основної орендної плати за користування об'єктом оренди площею 45, 76 кв.м складає 18 361, 38 грн, включаючи ПДВ, що складає еквівалент 457, 6 доларів США, за курсом, вказаним у п. 5.3. договору (пп. 5.1.1. п. 5.1. договору).
Згідно з п. 5.2. договору, у зв'язку із тим, що офіційний курс долара США до гривні, встановлений НБУ, не відображає реальну ринкову вартість долару США до гривні, то у разі змінення на начало поточного (розрахункового) місяця офіційного курсу долара США до гривні, вказаного в п. 5.3. договору, в бік зменшення, то орендна плата розраховується, виходячи із курсу долара США до гривні, вказаного в пункті 5.3. договору.
У разі змінення на начало поточного (розрахункового) місяця офіційного курсу долара США до гривні, вказаного в п. 5.3. договору, в бік збільшення, то розмір місячної орендної плати за користування об'єктом оренди, який вказаний відповідно у п. 5.1. цього договору, підлягає коригуванню (індексації) за зазначеною у п. 5.2. договору формулою.
Згідно з п. 5.3. договору офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України, при зміні якого основна орендна плата підлягає коригуванню, був визначений станом на 06 червня 2024 року, що склало 40,1254 гривень за 1 долар США.
Пунктом 5.5. договору визначено, що орендна плата (основна орендна плата та додаткова орендна плата) починає нараховуватись з моменту підписання акту приймання-передачі об'єкта оренди, за яким об'єкт оренди передано в строкове платне користування від орендодавця орендареві.
Відповідно до п. 5.6. договору, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю авансовий платіж з основної орендної плати за перший місяць строку оренди у розмірі, що вказаний у пп.5.1. цього договору в строк до 07.06.2024 включно.
Основна орендна плата за перший місяць строку оренди, своєчасно сплачена орендарем шляхом передплати відповідно до цього пункту договору, корегуванню у порядку, передбаченому п. 5.2., 5.3. цього договору не підлягає.
Відповідно до п. 5.8. договору, користування орендарем об'єктом оренди щомісяця підтверджується сторонами шляхом складання і підписання відповідного акту (акту про надання послуг).
Проект акту про надання послуг складається орендодавцем, підписується та скріплюється печаткою орендодавця і передається орендарю (в тому числі і за допомогою засобів електронного зв'язку). Орендар зобов'язаний підписати акт про надання послуг та повернути один примірник акту орендодавцю протягом 10 календарних днів від дати отримання акту від орендодавця.
За наявності в орендаря обґрунтованих заперечень щодо акту про надання послуг, орендар зобов'язаний надіслати орендодавцю письмові заперечення за актом про надання послуг у встановлений 10-денний строк. Якщо орендар не надсилає письмові заперечення за актом про надання послуг та не повертає підписаний акт про надання послуг у встановлений договором строк, то вважається, що орендар узгодив відповідний акт про надання послуг.
Згідно з пп. 7.1.4. п. 7.1. договору, орендар зобов'язується своєчасно вносити орендну плату (основну орендну плату та/або додаткову орендну плату) в розмірі і порядку, передбаченими цим договором та додатковими угодами до нього.
Згідно з п. 3.3. договору, орендар повертає орендодавцеві об'єкт оренди не пізніше останнього дня строку оренди (цей строк визначений у п. 4.1. договору). У разі дострокового припинення цього договору з будь-яких підстав, передбачених цим договором, орендар зобов'язаний повернути орендодавцю об'єкт оренди в день дострокового припинення договору.
Пунктом 4.1. договору визначено, що об'єкт оренди передається в оренду за цим договором на строк з 06.06.2024 по 31.12.2024 (надалі - строк оренди).
Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно з п. 4.2. договору, по закінченню строку оренди договір припиняється, якщо сторони не домовились про інше в письмовій формі.
Цей договір набирає чинності з дня підписання його сторонами та діє до 31.12.2024 включно, але не раніше повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору (п. 10.1. договору).
Згідно з п. 10.3. договору, дія цього договору припиняється: у разі закінчення строку оренди; достроково за домовленістю сторін; достроково за рішенням суду; у разі загибелі об'єкта оренди; у разі порушення щодо орендаря справи про банкрутство; у разі використання орендарем об'єкта оренди для цілей промислової або іншої статутної діяльності, яка відрізняється від цільового (функціонального) призначення об'єкта оренди як офісних приміщень; в інших випадках передбачених цим договором або чинним законодавством.
Отже, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів про продовження дії договору оренди нежитлових приміщень № 11/24 від 06.06.2024, у зв'язку із закінченням строку оренди (31.12.2024), вказаний договір припинив свою дію 31.12.2024.
Доказів повернення позивачу з оренди вказаних нежитлових приміщень матеріали справи не містять.
Згідно з ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Зі змісту статей 762 Цивільного кодексу України та 286 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення правовідносин) вбачається, що договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення такого договору є підставою виникнення обов'язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає його умовам та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб'єктів договірних правовідносин.
Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов'язання у сфері орендних відносин.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
У свою чергу, частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
З наведеного вбачається, що після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Отже, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України («Плата за користування майном») і охоронна норма частини другої статті 785 Цивільного кодексу України («Обов'язки наймача у разі припинення договору найму») не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов'язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.
Отже, положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 Цивільного кодексу України).
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 19.04.2021 у справі №910/11131/19 та від 07.07.2021 у справі №904/5303/19.
Відтак, яким би способом в договорі оренди не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов'язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж тим, що визначено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов'язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.
У свою чергу, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за договором, зокрема, у період після його припинення (січень - червень 2025 року).
Суд зазначає, що обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди, оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об'єктом оренди на платній основі.
Однак, з огляду на припинення дії договору, стягнення орендної плати за договором після його припинення суперечить наведеним вище нормам законодавства, на що неодноразово звертав увагу Верховний Суд у своїх постановах.
А тому суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача в частині стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за період з січня по червень 2025 року у розмірі 90 512, 76 грн (56 935, 45 грн (основна орендна плата за період з квітня по червень 2025 року) + 33 577, 31 грн (додаткова орендна плата за період з січня по червень 2025 року) за договором.
Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за загальний період з вересня по грудень 2024 року за договором, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами статті 251 Цивільного кодексу України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 Цивільного кодексу України).
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 5.4. договору, орендар зобов'язаний щомісячно протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання від орендодавця відповідного рахунку з розрахунком основної орендної плати за поточний розрахунковий місяць оренди, перерахувати на вказаний у цьому договорі рахунок орендодавця основну орендну плату за поточний розрахунковий місяць, визначену відповідно до умов цього договору та вказану в рахунку. Рахунок з розрахунком основної орендної плати за поточний розрахунковий місяць оренди надсилається орендодавцем орендарю за допомогою засобів електронного зв'язку або надається орендарю орендодавцем.
Згідно з п. 5.7. договору орендар також сплачує орендодавцеві за користування об'єктом оренди додаткову орендну плату, розмір якої визначається виходячи з витрат орендодавця із забезпечення об'єкту оренди комунальними послугами та іншими витратами щодо утримання об'єкту оренди та будинку, зокрема, але не виключно: 1) теплопостачання; 2) водопостачання; 3) водовідведення/каналізування; 4) обслуговування систем відеоспостереження та контролю доступу; 5) забезпечення електроенергією (включаючи електроенергію для освітлення місць загального користування будинку (ліфтовий хол тощо) та для забезпечення роботи ліфтів, що обслуговують 1-8 поверхи будинку); 6) інші витрати щодо утримання об'єкту оренди та будинку.
Додаткова орендна плата сплачується на підставі рахунку орендодавця протягом 10 (десяти) банківських днів, з дня отримання відповідного рахунку від орендодавця, що виставляється раз на місяць. Вартість використаної електроенергії та комунальних послуг щодо об'єкта оренди, що підлягає врахуванню при обчисленні розміру додаткової орендної плати, розраховується згідно з показниками встановлених на об'єкті оренди засобів індивідуального обліку (лічильників) електроенергії та інших комунальних послуг, за тарифами, визначеними організаціями - постачальниками електроенергії та комунальних послуг, або за фактичними витратами.
Отже, сторонами в п. 5.4. та п. 5.7. договору погоджено строк виконання зобов'язання із здійснення основної орендної плати протягом 10 календарних днів з дня отримання від орендодавця відповідного рахунку та із здійснення додаткової орендної плати протягом 10 банківських днів, з дня отримання відповідного рахунку.
Як убачається з матеріалів справи, оскільки п. 5.4. та п. 5.7. договору передбачена можливість надсилати рахунки на оплату за допомогою засобів електронного зв'язку, позивачем направлялись відповідачу рахунки та акти здачі-приймання робіт через систему електронного документообігу, про що на рахунках міститься відмітка «Документ доставлено контрагенту».
Суд зазначає, що відповідачем не заперечується факт отримання у період з липня по грудень 2024 року рахунків та актів здачі-приймання робіт через систему електронного документообігу.
Крім цього, як встановлено судом вище, відповідачем оплачувались рахунки, які були також направлені позивачем за допомогою засобів електронного зв'язку, а тому суд приходить до висновку що відповідачем отримані вказані рахунки в системі електронного документообігу.
З урахуванням викладеного вище, у відповідності до приписів ст. 253, 254 Цивільного кодексу України та п. п. 5.4. і п. 5.7. договору, відповідач повинен був сплачувати позивачу основну орендну плату за договором оренди нежитлових приміщень за період з липня по грудень 2024 року, наступним чином:
- за рахунком № 187 від 16.07.2024, який отримано відповідачем 19.07.2024 (згідно з повідомлення про доставку документа адресату) до 29.07.2024 включно;
- за рахунком № 214 від 19.08.2024, який отримано відповідачем 23.08.2024 (згідно з повідомлення про доставку документа адресату) до 02.09.2024 включно;
- за рахунком № 233 від 16.09.2024, який отримано відповідачем 19.09.2024 (згідно з повідомлення про доставку документа адресату) до 30.10.2024 включно (29.10.2024 неділя);
- за рахунком № 299 від 13.11.2024, який отримано відповідачем 18.11.2024 (згідно з повідомлення про доставку документа адресату) до 28.11.2024 включно;
- за рахунком № 326 від 16.12.2024, який отримано відповідачем 17.12.2024 (згідно з повідомлення про доставку документа адресату) до 27.12.2024 включно.
Та сплачувати позивачу додаткову орендну плату за договором оренди нежитлових приміщень за період з липня по грудень 2024 року, наступним чином:
- за рахунком № 203 від 08.08.2024, який отримано відповідачем 19.08.2024 (згідно з повідомлення про доставку документа адресату) до 02.09.2024 включно;
- за рахунком № 229 від 11.09.2024, який отримано відповідачем 19.09.2024 (згідно з повідомлення про доставку документа адресату) до 03.10.2024 включно;
- за рахунком № 257 від 10.10.2024, який отримано відповідачем 15.10.2024 (згідно з повідомлення про доставку документа адресату) до 29.10.2024 включно;
- за рахунком № 285 від 08.11.2024, який отримано відповідачем 18.11.2024 (згідно з повідомлення про доставку документа адресату) до 02.12.2024 включно;
- за рахунком № 315 від 11.12.2024, який отримано відповідачем 17.12.2024 (згідно з повідомлення про доставку документа адресату) до 31.12.2024 включно;
- за рахунком № 17 від 08.01.2025, який отримано відповідачем 16.01.2025 (згідно з повідомлення про доставку документа адресату) до 30.01.2025 включно.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як убачається з матеріалів справи, за користування відповідачем нежитловими приміщеннями у період з червня по грудень 2024 року, позивачем було нараховано 159 331, 71 грн орендної плати, а саме: 128 184, 44 грн основної орендної плати та 31 147, 27 грн додаткової орендної плати, що підтверджується рахунками на оплату (а.с. 24-29, 36-40) та актами здачі-прийняття (наданих послуг) (а.с.52-58), які містяться в матеріалах справи.
У свою чергу, відповідачем за користування нежитловими приміщеннями у період з червня по грудень 2024 року було сплачено 145 627, 43 грн орендної плати, а саме: 128 086, 69 грн основної орендної плати та 17 540, 74 грн додаткової орендної плати, що підтверджується випискою банку АТ «ПУМБ» за період з 06.06.2024 по 18.08.2025 (а.с. 47 на звороті).
Отже, несплаченою є орендна плата, за користування відповідачем нежитловими приміщеннями у період з червня по грудень 2024 року (до припинення договору), в загальному розмірі 13 704, 28 грн, яка складається з основної орендної плати в розмірі 97, 75 грн (за жовтень 2024 року) та 13 606, 53 грн додаткової орендної плати (за період з вересня по грудень 2024 року).
Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року в справі № 911/3685/17.
Суд розцінює часткові оплати відповідача, як визнання ним основного боргу.
Разом з тим, доказів сплати заборгованості по орендній платі в загальному розмірі 13 704, 28 грн (97, 75 грн (залишок з основної орендної плати за жовтень 2024 року) + 13 606, 53 грн (додаткова орендна плата з вересня по грудень 2024 року) матеріали справи не містять та відповідачем у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, таких доказів суду не надано.
Суд зазначає, що відповідач не скористався своїм правом на спростування тверджень позивача про виконання ним своїх зобов?язань за договором оренди.
Оскільки в суду відсутні підстави ставити під сумнів твердження позивача з приводу факту та обсягів наданих послуг, а відповідачем дані обставини не спростовані в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України та не заперечуються, суд вважає, що позивачем доведено надання відповідачу послуг у період з червня по грудень 2024 року за договором оренди.
Отже, позивачем заявлено до стягнення суму орендної плати за період з вересня 2024 року по червень 2025 року в розмірі 104 217, 04 грн, однак матеріалами справи підтверджено надання позивачем та несплату відповідачем послуг за договором оренди у період з вересня по грудень 2024 року на суму 13 704, 28 грн.
Разом з цим, як установлено судом вище, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за період з січня по червень 2025 року у розмірі 90 512, 76 грн задоволенню не підлягають, оскільки нарахування орендної плати відповідно до п. 4.3. договору не може здійснюватись після припинення дії такого договору.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що, позовні вимоги про стягнення загальної заборгованості по сплаті суми грошових коштів орендної плати в загальному розмірі 104 217, 04 грн підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 13 704, 28 грн (104 217, 04 грн (орендна плата заявлена позивачем до стягнення за період з вересня 2024 року по червень 2025 року за договором оренди) - 90 512, 76 грн (орендна плата відповідно до п. 4.3. договору за період з січня по червень 2025 року, нарахована після припинення дії договору).
Щодо позовних вимог про стягнення 123 234, 18 грн неустойки за період з січня по червень 2025 року у порядку ст. 785 Цивільного кодексу України, суд зазначає таке.
Прийняття майна в оренду зумовлює виникнення обов'язків, зокрема, повернення орендованого майна у встановлений строк.
За змістом статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов'язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами статті 610 Цивільного кодексу України та статті 216 Господарського кодексу України.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).
Законодавець у частині першій статті 614 Цивільного кодексу України визначив, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України обов'язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача, відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення.
Неустойка за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов'язання наймача (орендаря) з повернення об'єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов'язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.
Отже, відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 цього Кодексу, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання. Тобто потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав.
Наведений правовий висновок міститься в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.
Згідно з п. 3.3. договору, орендар повертає орендодавцеві об'єкт оренди не пізніше останнього дня строку оренди (цей строк визначений у п. 4.1. договору).
Пунктом 4.1. договору визначено, що об'єкт оренди передається в оренду за цим договором на строк з 06.06.2024 по 31.12.2024.
Тобто, в договорі сторонами чітко погоджено саме обов?язок орендаря (відповідача) повернути орендодавцю (позивачу) об'єкт оренди, а саме орендоване нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 92-94: приміщення № 3 площею 41,6 кв.м та частина приміщення № 1 площею 4, 16 кв.м біля приміщення № 3 м на 2-му поверсі адміністративної будівлі (літера А).
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об?єктивно оцінювати ситуацію, а стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини (постанови Верховного Суду від 27.01.2021 року у справі № 910/17876/19, від 31.03.2021 року у справі № 910/17881/19, від 08.12.2021 року у справі № 910/5953/17, від 15.12.2021 року у справі № 910/4908/21).
Також одним із принципів цивільного права є принцип заборони суперечливої поведінки. Верховний Суд неодноразово зазначав, що добросовісність (п. 6 частини першої Цивільного кодексу України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 року у справі № 461/9578/15-ц, постанови Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 390/34/17, від 30.11.2021 року у справі № 910/4224/21).
Добросовісність поведінки орендаря визначається у виконанні обов?язку, передбаченого договором, у вигляді сплати суми орендної плати та інших платежів, а також щодо повернення майна.
Суд зазначає, що відповідач укладаючи договір оренди розумів його умови, зокрема, і в частині строку його дії та обов?язку щодо повернення орендованого майна.
Відповідно до ч. 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Разом з тим, суд наголошує, що матеріали справи не містять, а відповідачем у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України не надано належних та допустимих доказів того, що починаючи з моменту закінчення строку дії договору (31.12.2023) відповідач взагалі намагався погодити дату повернення об'єкту оренди та підписати акт на його повернення.
За висновками Верховного Суду у складі Об?єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеними в постанові від 20.11.2020 у справі № 916/1319/19, частина друга статті 785 Цивільного кодексу України є особливим заходом цивільної відповідальності (неустойкою), яка визначається в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення повернення її наймодавцю у разі припинення договору найму та має певну специфіку у застосуванні щодо непоширення на неї скороченого строку позовної давності відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України, оскільки дія такої санкції поширюється на весь час неправомірного користування майном, а також щодо незастосування до неї положень статті 232 Господарського кодексу України про припинення нарахування штрафних санкцій по закінченню 6 місяців, оскільки частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України передбачено інше (дію санкції на весь період неправомірного користування майном).
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача подвійної орендної плати за час прострочення з січня 2025 року по червень 2025 року повернення з користування орендованого нерухомого майна є обґрунтованою.
Разом з цим, перевіривши розрахунок неустойки в розмірі подвійної орендної плати за період з січня 2025 року по червень 2025 року в сумі 123 234, 18 грн, суд встановив, що він є арифметично невірним, оскільки за розрахунком суду, розмір неустойки в розмірі подвійної орендної плати за вказаний період, з урахуванням оплат відповідача, складає 189 100, 10 грн (246 468, 36 грн (розмір подвійної орендної плати без ПДВ за період з січня 2025 року по червень 2025 за розрахунком суду) - 57 368, 26 грн (оплачено відповідачем), що більше, ніж заявлено позивачем до стягнення, а тому вимога позивача, про стягнення неустойки є обґрунтованою, проте невірною та враховуючи положення ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якої суд розглядає справу в межах заявлених вимог, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення неустойки у розмірі 123 234, 18 грн.
Крім цього, за порушення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 13 779, 46 грн пені за загальний період з 30.08.2024 по 31.08.2025.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 8.4. договору, за несвоєчасне або не в повному розмірі перерахування орендної плати (основної орендної плати та/або додаткової орендної плати), орендар на вимогу орендодавця сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Оскільки позовні вимоги про нарахування пені за порушення грошового зобов'язання зі сплати орендної плати за період з січня по червень 2025 року за загальний період з 28.01.2025 по 31.08.2025 є похідними від вимог про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за період з січня по червень 2025 року за договором (у задоволенні яких судом було відмовлено) то вони також не підлягають задоволенню.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за загальний період з 30.08.2024 по 31.08.2025 в розмірі 13 779, 46 грн, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки позивачем при розрахунку не враховано приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України (щодо того, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день). Крім того, позивачем не враховано, що пеню належить рахувати з наступного дня після дати, в яку зобов'язання мало бути виконано (з урахуванням святкових, вихідних та неробочих днів), і по переддень фактичного виконання грошового зобов'язання.
Тому, судом здійснено власний розрахунок пені за порушення грошового зобов'язання з оплати орендної плати за період з червня по грудень 2024 року (до припинення договору), у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, при цьому, обмежуючись сумами та періодами, визначеними позивачем, а саме наступним чином:
ПослугаМісяць, рікСума боргу (грн)Період нарахуванняПеня
Основна орендна платаЛистопад 202418 862, 0029.11.2024 - 03.04.20251 864, 18
Додаткова орендна платаЛипень 20244 616, 0203.09.20243, 28
Вересень 20243 755, 7130.10.2024 - 31.08.2025927, 03
Жовтень 20242 381, 4703.12.2024 - 31.08.2025530, 30
Грудень 20247 469, 3531.01.2025 - 31.08.20251 336, 91
Всього:4 661, 70
Отже, за розрахунком суду, розмір пені за загальний період з 03.09.2024 по 31.08.2025 складає 4 661, 70 грн, а тому позовна вимога про стягнення пені за вказаний період підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 4 661, 70 грн.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 13 704, 28 грн заборгованості по сплаті орендної плати, 4 661, 70 грн пені та 123 234, 18 грн неустойки.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗСС ХОЛДІНГ» (04073, місто Київ, проспект Бандери Степана, будинок 8, офіс 1, ідентифікаційний код 44740883) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОФІСНИЙ ЦЕНТР «ДМИТРІВСЬКИЙ» (01135, місто Київ, вулиця Дмитрівська, будинок 92-94, ідентифікаційний код 42574964) 13 704 (тринадцять тисяч сімсот чотири) грн 28 коп. заборгованості по сплаті орендної плати, 4 661 (чотири тисячі шістсот шістдесят одну) грн 70 коп. пені, 123 234 (сто двадцять три тисячі двісті тридцять чотири) грн 18 коп. неустойки та 2 124 (дві тисячі сто двадцять чотири) грн 00 коп. судового збору.
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А. Карабань