Рішення від 01.12.2025 по справі 910/3262/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.12.2025Справа № 910/3262/16

За позовом ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 )

до Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш»

(ідентифікаційний код: 13504334)

про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку

у межах справи № 910/3262/16

За заявою Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь»

(ідентифікаційний код: 25605170)

Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська Сталепаливна Компанія»

(ідентифікаційний код: 39758946)

до Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш»

(ідентифікаційний код: 13504334)

про банкрутство

Суддя Омельченко Л.В.

Без виклику (повідомлення) учасників

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/3262/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (ідентифікаційний код: 13504334).

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (ідентифікаційний код: 13504334) про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Ухвалою судді Яковенко А.В. від 03.02.2017 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) до Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (ідентифікаційний код: 13504334) про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку у межах справи № 910/3262/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (ідентифікаційний код: 13504334).

13.02.2017 через відділ діловодства суду від ПрАТ «Азовзагальмаш» надійшов відзив, в якому представник відповідача зазначає, що заборгованість по заробітній платі перед позивачем становить 26 012,33 грн та визнає вимоги у вказаному розмірі, при цьому в іншій частині позовних вимог просить відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач знаходився у трудових відносинах з ПрАТ «Азовзагальмаш» з 06.07.2007, що підтверджується копією трудової книжки.

Крім того, вбачається, що з квітня 2015 по квітень 2016 ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата, але не виплачена, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за вказаний період.

Також, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку по день ухвалення рішення.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивач надав:

- копію трудової книжки ОСОБА_1 , засвідчену належним чином;

- копію довідки про розмір заборгованості по заробітній платі із зазначенням невиплаченої заробітної плати за вказані періоди.

Так, згідно статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами у сфері державного і договірного регулювання оплати праці, визначено Законом України «Про оплату праці».

Відповідно до ст. 94 КЗпП України, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник, або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. До структури заробітної плати в силу ст. 2 Закону України «Про оплату праці» включаються виплати за виконану роботу, а також гарантії та компенсації за невідпрацьований час.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Як вбачається з довідки, доданої відповідачем до відзиву, заборгованість по заробітній платі ПрАТ «Азовзагальмаш» перед позивачем станом на 20.12.2016 за період з квітня 2015 по квітень 2016 становить 26 012,33 грн.

Відповідачем ПрАТ «Азовзагальмаш» доказів виплати ОСОБА_1 заробітної плати за вказані позивачем періоди суду не надано.

Отже, суд вважає, що відповідач не виконав свій обов'язок щодо вчасної та належної виплати заробітної плати позивачу, тому вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі є цілком обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Водночас, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, не надав обґрунтований розрахунок середнього заробітку, що позбавляє суд встановити його розмір.

Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягає задоволенню лише в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 26 012,33 грн, при цьому в решті вимог позов не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження своїх вимог.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Позивач звільнений від сплати судового збору, тому відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у сумі 1 600,00 грн, слід віднести на боржника (відповідача), стягнувши його в дохід державного бюджету України.

Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 115 - 117 Кодексу Законів про працю України та статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (87535, Донецька область, місто Маріуполь, площа Машинобудівельників, 1, ідентифікаційний код: 13504334) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) 26 012,33 грн (двадцять шість тисяч дванадцять гривень тридцять три копійки) заборгованості по заробітній платі.

3. В решті вимог позов задоволенню не підлягає.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (87535, Донецька область, місто Маріуполь, площа Машинобудівельників, 1, ідентифікаційний код: 13504334) в дохід Державного бюджету України 1 600,00 грн (одна тисяча шістсот гривень 00 копійок) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом двадцяти днів з дня його проголошення до або через відповідні суди. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 01.12.2025.

Суддя Л.В. Омельченко