ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.12.2025Справа № 910/11253/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрон Сервіс»
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 910/11253/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрон Сервіс» (вул.Євгена Коновальця, буд.32, м.Київ, 01133; ідентифікаційний код 41923392)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Буд-Прайм» (вул.Щербакова, буд.53, м.Київ, 04111; ідентифікаційний код 40512094)
про стягнення 24 701,12 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «Акрон Сервіс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Буд-Прайм» про стягнення 24 701,12 грн, з яких:
- 1 383,29 грн 3% річних, 5 314,19 грн інфляційних втрат за договором про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання системи контролю доступу до ліфта № 1.03/21 від 01.03.2021;
- 2 612,08 грн 3% річних, 8 960,79 грн інфляційних втрат за договором про виконання монтажних робіт системи контролю доступом вхідних груп 3,4 секції та надання послуг із технічного обслуговування багатоквартирної домофонної системи № 21.07/21 від 21.07.2021;
- 1 451,16 грн 3% річних, 4 979,61 грн інфляційних втрат за договором про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання системи контролю доступу до ліфта № 16.09/21 від 16.09.2021.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2025 позов було задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 5 446,53 грн, інфляційні втрати в розмірі 19 254,59 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
03.11.2025 від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.
Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення в цій справі, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Оскільки справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), суд здійснює розгляд заяви позивача про ухвалення додаткового рішення в тому самому порядку.
Частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У позовній заяві, на виконання вимог процесуального закону, позивач зазначив у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, що він очікує понести у зв'язку з розглядом справи витрати на правову допомогу в розмірі 6 000,00 грн.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду.
Оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні. Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Враховуючи вищенаведене, оскільки при ухваленні судового рішення в цій справі судом не було вирішено питання про всі судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з розглядом цієї справи, наявні правові підстави для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Натомість у частині 5 наведеної статті визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії/бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано належним чином засвідчені копії договору про надання професійної правничої допомоги № 25/25 від 27.01.2025, укладеного між позивачем, як клієнтом, та Адвокатським бюро «Дмитра Штепи» (далі - Договір), додаткової угоди № 11 від 04.09.2025 до Договору, рахунків-фактур № 226 від 04.09.2025 на суму 3 000,00 грн, № 281 від 13.10.2025 на суму 3 000,00 грн, платіжних інструкцій № 1355 від 08.09.2025 на суму 3 000,00 грн, № 1391 від 01.11.2025 на суму 3 000,00 грн, акту про прийняття-передачу наданої правничої допомоги відповідно до Договору від 31.10.2025 та розрахунку судових витрат на професійну правничу допомогу, які понесені та будуть понесені ТОВ «Акрон Сервіс» в зв'язку з розглядом судом першої інстанції справи № 910/11253/25 від 03.11.2025.
Згідно з пунктом 1.1 Договору бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов'язання надати клієнту правничу допомогу щодо, зокрема, складання процесуальних документів; представництва та захисту інтересів клієнта у судах.
Розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього Договору правничу допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього Договору (пункт 4.1 Договору).
04.09.2025 сторони уклали додаткову угоду № 11 до Договору, у якій визначили порядок оплати послуг бюро за надання професійної правничої допомоги у спорі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Буд-Прайм» на користь клієнта компенсаційних нарахувань за наступними договорами:
- за договором № 1.03/21 про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання системи контролю доступу до ліфта від 01.03.2021;
- за договором № 21.07/21 про виконання монтажних робіт системи контролю доступом вхідних груп 3,4 секції та надання послуг із технічного обслуговування багатоквартирної домофонної системи від 21.07.2021;
- за договором № 16.09/21 про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання системи контролю доступу до ліфта від 16.09.2021.
У пунктах 2, 3 додаткової угоди № 11 від 04.09.2025 до Договору визначено, що вартість послуг становить 8 000,00 грн, а оплата послуг здійснюється частинами у наступному порядку:
а) 3 000,00 грн сплачуються до 30.09.2025;
б) 3 000,00 грн сплачуються до 31.10.2025;
в) 2 000,00 грн сплачуються протягом 30 днів після набрання рішенням у справі законної сили.
Згідно з підпунктом 7.1 пункту 7 додаткової угоди № 11 від 04.09.2025 до Договору правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правничої допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності).
Відповідно до акту про прийняття-передачу наданої правничої допомоги відповідно до Договору від 31.10.2025 Адвокатським бюро «Дмитра Штепи» надано, а позивачем прийнято послуги на суму 8 000,00 грн.
Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З матеріалів заяви позивача про ухвалення додаткового рішення в цій справі щодо розподілу судових витрат вбачається, що копію вказаної заяви з доданими до неї документами було надіслано на адресу відповідача.
Втім, будучи обізнаним про подання позивачем заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат відповідач у встановленому процесуальним законом порядку клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката не подав.
Оцінивши в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надані позивачем докази на підтвердження понесених судових витрат, суд, керуючись статтями 74 - 79 названого Кодексу, вважає їх належними, допустимими та такими, що підтверджують понесення витрат на професійну правничу допомогу.
Суд враховує, що відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, судові витрати підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено.
Між тим, суд відзначає, що заявлений до стягнення позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу перевищує розмір, зазначений ним у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, що він очікував понести у зв'язку з розглядом справи.
З матеріалів справи вбачається, що у пункті 2 додаткової угоди № 11 від 04.09.2025 до Договору вартість послуг з професійної правничої допомоги була визначена у сумі 8 000,00 грн.
Натомість у позовній заяві позивач зазначив у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, що він очікує понести у зв'язку з розглядом справи витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.
При цьому позовну заяву було сформовано в системі «Електронний суд» 07.09.2025, а 08.09.2025 вона була зареєстрована в суді.
Водночас у заяві про ухвалення додаткового рішення позивач не вказує та не доводить, що саме та яким чином зумовило збільшення розміру витрат на правничу допомогу на 2 000,00 грн.
Частиною 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Відтак, беручи до уваги те, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, а також враховуючи, що позивач міг передбачити розмір витрат на правничу допомогу в іншому (більшому) розмірі на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, що складає 2 000,00 грн.
У цьому висновку суд звертається до висновків, викладених у додатковій постанові Верховного Суду 09.10.2025 у справі № 911/640/24, про те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Проаналізувавши наданий позивачем обсяг послуг, врахувавши, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути ані способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, ані становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, керуючись принципами справедливості, верховенства права, критеріями реальності адвокатських витрат в контексті їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, суд вважає, що обґрунтованим та розумним розміром компенсації за вказані послуги буде стягнення з відповідача на користь позивача 6 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрон Сервіс» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/11253/25 задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Буд-Прайм» (вул.Щербакова, буд.53, м.Київ, 04111; ідентифікаційний код 40512094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрон Сервіс» (вул.Євгена Коновальця, буд.32, м.Київ, 01133; ідентифікаційний код 41923392) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп.
3. В іншій частині в задоволенні заяви відмовити.
4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01.12.2025.
Суддя Т.П. Капцова