ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.11.2025Справа № 910/6429/25
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Санвіта Груп"
доТовариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕМЕНТАЛЬ»
простягнення 4 748 142,07 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Панасюк Ю.М.
Представники сторін:
від позивача: Діордієв О.С.;
від відповідача: Данило П.С.; Пількевич Т.А.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/6429/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санвіта Груп" (далі також - позивач, ТОВ "Санвіта Груп") до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елементаль» (далі також - відповідач, ТОВ «Елементаль») про стягнення 2 110 872,54 грн заборгованості по поверненню авансового платежу за договором поставки № 2410 від 23.07.2024; 2 352 115,12 грн неустойки за порушення строку поставки обладнання; 46 261,43 грн 3% річних та 238 892,98 грн інфляційних втрат.
З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 02.10.2025.
В судовому засіданні 02.10.2025 суд оголосив перерву до 13.11.2025 з огляду на першу поважну неявку представника позивача.
У судовому засіданні 13.11.2025 представник відповідача наполягав відкладенні судового засідання та просив надати час для ознайомлення з матеріалами справи.
З метою забезпечення рівності та змагальності учасників справи, суд вирішив оголосити перерву до 20.11.2025.
19.11.2025 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі та докази на їх підтвердження. Суд, керуючись положеннями ст. 207 ГПК України долучив вказані письмові пояснення до справи.
Представник позивача в судовому засіданні 20.11.2025 наполягав на задоволенні заявленого позову та повідомив про помилку у розрахунку 3% та інфляційних втрат.
У свою чергу, представник відповідача проти позовних вимог заперечував у повному обсязі та підтвердив необґрунтованість нарахування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання не грошового зобов'язання.
Рішення в даній справі ухвалено з урахуванням ст. ст. 219, 220, 233 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
23.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Санвіта Груп» (як покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Елементаль» (як постачальником) було укладено договір поставки № 2410 (далі також - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався власними або залученими силами здійснити поставку обладнання/матеріалів, а також забезпечити проведення інструктажу для покупця стосовно поводження із обладнанням, а покупець зобов'язаний оплатити ціну договору:
- Обладнання для систем протипожежного захисту, перелік якого вказаний у Договірній ціні (Додатку № 1 до договору).
У розділі 2 договору сторони погодили, що ціна договору є твердою (з урахуванням вартості обладнання, накладних, транспортних витрат) складається з суми всіх специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору (Додаток № 1), а саме:
- системи протипожежного захисту 3 015 532,20 грн, ПДВ 20% 502 588,70 грн.
Порядок оплати:
- 70% ціни договору сплачується шляхом здійснення авансового платежу у розмірі 2 110 872,54 грн, у тому числі ПДВ 20% - 351 812,09 грн, протягом 5 робочих днів з дати підписання договору;
- 25% ціни договору сплачується шляхом здійснення платежу у розмірі 753 883,05 грн, у тому числі ПДВ 20% - 125 627,18 грн протягом 5 робочих днів з моменту поставки обладнання на адресу, вказану в п. 1.3 даного договору;
- 5% ціни договору сплачується шляхом здійснення платежу у розмірі 150 776,61 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 25 129, 44 грн, протягом 30 календарних днів з моменту поставки обладнання на адресу, вказану в п. 1.3. даного договору.
Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. договору, постачальник зобов'язується поставити обладнання протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору. Обладнання вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання видаткової накладної сторонами, сторони погодили, що ризик втрати обладнання переходить до покупця після його поставки на об'єкт.
Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 11.1. договору).
На виконання умов договору позивач здійснив перший платіж за договором - авансовий платіж за обладнання в розмірі 2 110 872,54 грн з ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією № 4026 від 26.07.2024 .
Спір у справі виник у зв'язку з тим, на думку позивача, що станом на 09.05.2025 відповідач прийняті на себе зобов'язання згідно умов договору не виконав, в порушення вимог п.п. 1.1 та 4.1 договору обладнання належної номенклатури, якості, кількості та комплектності відповідно до Специфікації (Додаток № 1) до договору позивачу не поставив, грошові кошти, сплачені позивачем в якості авансового платежу за обладнання, позивачу не повернув.
09.05.2025 позивач у зв'язку з неналежним та тривалим невиконанням умов договору з боку відповідача та втратою інтересу у позивача до виконання відповідачем договору, направив відповідачу повідомлення (вих. № 09-0525/02 від 09.05.2025) про відмову від поставки обладнання за договором поставки № 2410 від 23.07.2024, в якому, посилаючись на норми ст. 526, 530, 612, 693 Цивільного кодексу України, зазначив про порушення відповідачем зобов'язань та про відмову від прийняття, оплати та поставки обладнання за Специфікацією (Додаток № 1) до договору поставки № 2410 від 23.07.2024. У зв'язку з цим просив повернути сплачену суму авансового платежу в сумі 2 110 872,54 грн з ПДВ.
Оскільки станом на 20.05.2025 позивач не отримав від відповідача ані відповіді на зазначене повідомлення, ані грошових коштів, сплачених по договору в якості авансового платежу, то виникла необхідність звернутися із даним позовом до суду з захистом свого порушеного права.
Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався, зокрема, на наступні обставини:
- протягом значного періоду часу сторони узгоджували умови виконання робіт та поставки матеріалів, строки та технічні деталі, необхідні для реалізації проекту. При цьому, позивач постійно затягував процедуру підписання договорів, що безпосередньо вплинуло на строки початку виконання робіт та поставок;
- з метою належного, повного та своєчасного виконання зобов'язань за договором поставки, відповідач одразу після його укладення вжив усіх необхідних заходів для забезпечення матеріально-технічної підготовки об'єкта для подальшого здійснення поставки обладнання/матеріалів;
- позивач не надавав вчасного та безперешкодного доступу до об'єкта. На території постійно проводилися сторонні роботи (заливання підлоги, монтаж стелажів тощо), що унеможливлювало та ускладнювали виконання робіт та поставки матеріалів відповідачем у визначений строк і спричинило зміну дат фактичного початку виконання;
- аванс відповідачем відпрацьовано, здійснено закупівлю необхідного обладнання/матеріалу, доставлено їх на об'єкт, понесено значні витрати на забезпечення виконання договору, а також виконано значний обсяг інших робіт, які оплачені позивачем не були;
- вимоги позивача щодо здійснення нараховування неустойки, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки правове обґрунтування нарахування та повернення коштів зі сторони позивача є посилання на ст. 625 ЦК України.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 2410 від 23.07.2024, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З наявних у матеріалах справи фактичних даних вбачається, що ТОВ «Санвіта Груп» 26.07.2024 сплатило на користь ТОВ «Елементаль» аванс 70% відповідно до платіжної інструкції № 4026.
Зважаючи на погоджені в договорі строки, поставка товару повинна була відбутися до 22.08.2024.
09.05.2025 позивач надіслав відповідачу Повідомлення № 09-0525/02 про відмову від поставки обладнання за договором та вимогу про повернення коштів протягом 3-х календарних днів з дати отримання. Вказане повідомлення відповідач отримав 13.05.2025, що підтверджується копією повідомлення про вручення № 7830103803803061.
Доказів поставки товару (передбаченої договором первинної документації) або повернення позивачу коштів в сумі 2 110 872,54 грн відповідач не надав.
Додані відповідачем до письмових пояснень від 19.11.2025 докази не свідчать про виконання зобов'язань за договором в частині своєчасної поставки товару. А укладення відповідачем правочинів з метою закупівлі матеріалів та оплата послуг з доставки є частиною підприємницької діяльності ТОВ «Елементаль». Більше того, п. 1.1. договору передбачає здійснення поставки власними або залученими силами постачальника.
Жодних додаткових угод про продовження строку поставки сторони не укладали, матеріали справи доказів протилежного не містять.
Тож, наявність обов'язку відповідача щодо повернення 2 110 872,54 грн авансового платежу (попередньої оплати) підтверджується матеріалами справи та не була спростована відповідачем. Позов в частині стягнення суми основного боргу підлягає задоволенню на суму 2 110 872,54 грн.
Крім суми основної заборгованості позивачем заявлено до стягнення з відповідача неустойку в розмірі 2 352 115,12 грн, інфляційні втрати в розмірі 238 892,98 грн та 3% річних в розмірі 46 261,43 грн.
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У той же час, у відповідача в період нарахування 3% річних та інфляційних втрат з 23.08.2024 по 16.05.2025 ще не виникло грошового зобов'язання перед позивачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Пунктом 7.2. договору визначено, що за порушення строків поставки обладнання постачальник зобов'язаний сплатити покупцю неустойку в розмірі 0,3 % вартості недоотриманого обладнання, за кожний календарний день простроченої поставки обладнання.
Як встановлено судом, відповідачем у встановлений строк обов'язку за договором щодо поставки товару не виконано, чим допущено прострочення виконання зобов'язання, а тому дії відповідача є порушенням зобов'язання, і він вважається таким, що прострочив. Відповідно, позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки.
Перевіривши розрахунок неустойки судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено з урахуванням встановленого договором строку, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок арифметично правильний, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення неустойки в розмірі 2 352 115,12 грн підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи всі фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Санвіта Груп" обґрунтовані, а позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, з огляду на часткове задоволення позову, судові витрати у вигляді судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 207, 219, 220, 232, 233, 237, 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Санвіта Груп" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕМЕНТАЛЬ» (02222, м. Київ, вул. Теодора Драйзера, 36, кв. 35; код ЄДРПОУ 37985175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санвіта Груп" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 67, оф. 405; код ЄДРПОУ 41051973) заборгованість по поверненню авансового платежу за договором поставки № 2410 від 23.07.2024 в розмірі 2 110 872,54 грн неустойку в розмірі 2 352 115,12 грн, та судовий збір в розмірі 53 555,85грн.
3. У задоволені решти позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 01.12.2025 року.
Суддя Ю.О.Підченко