ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.11.2025Справа № 910/9528/25
За позовомҐЛАКСОСМІТКЛАЙН БАЙОЛОДЖІКАЛЗ С.А. (GLAXOSMITHKLINE BIOLOGICALS S.A.)
доДержавної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій"
провизнання рішення недійсним рішення та визнання права
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Панасюк Ю.М.
Представники сторін:
від позивача: Сопільняк О.Ю.;
від відповідача: Поліщук Н.В.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/9528/25 за позовом ҐЛАКСОСМІТКЛАЙН БАЙОЛОДЖІКАЛЗ С.А. (GLAXOSMITHKLINE BIOLOGICALS S.A.) (далі також - позивач) до Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (далі також - відповідач) відповідно до якого позивач просить:
- Визнати недійсним повністю та скасувати рішення Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», оформлене листом від 03.06.2025 № 5863/ПА/25, про відмову у продовженні строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на винахід (додаткова охорона) та видачі сертифікату додаткової охорони.
- Визнати за компанією ҐЛАКСОСМІТКЛАЙН БАЙОЛОДЖІКАЛЗ С.А. (GLAXOSMITHKLINE BIOLOGICALS S.A.) (юридична особа, створена за законодавством Бельгії; ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності відсутній, юридична особа за законодавством Бельгії; Rue de l'Institut 89, B-1330 Rixensart, Belgium (Рю де л'Інститут 89, В-1330 Ріксенсарт, Бельгія) право на продовження строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на винахід «ВІРУСНІ АНТИГЕНИ» за патентом України № 85536 (додаткова охорона) строком на п'ять років.
- Зобов'язати Державну організацію «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» здійснити державну реєстрацію додаткової охорони патенту України № 85536 на винахід відповідно до клопотання компанії ҐЛАКСОСМІТКЛАЙН БАЙОЛОДЖІКАЛЗ С.А. (GLAXOSMITHKLINE BIOLOGICALS S.A.) № 10748/2 від 09.05.2025 шляхом внесення до Державного реєстру України винаходів відповідних відомостей, здійснити публікацію в бюлетені відомостей про таку реєстрацію та видати сертифікат додаткової охорони.
18.08.2025 відповідач подав відзив на позов. Позивач, у свою чергу 29.08.2025 подав відповідь на відзив.
Представник позивача в судовому засіданні 16.10.2025 усно заявив про намір подати висновок експерта та наголошував, що про замовлення експертизи було зазначено у позовній заяві.
Суд наголосив, що висновок експерта буде оцінений з урахуванням положень ст. ст. 80, 86, 104, 207 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 20.11.2025.
19.11.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів - Висновку експерта № 248-01 від 14.11.2025 за результатами експертизи у сфері інтелектуальної власності.
Суд, керуючись положеннями ст. 207 ГПК України долучив надані позивачем 19.11.2025 докази та письмові пояснення по справі, оскільки визнав поважними причини неподання таких доказів у підготовчому провадженні.
Представник позивача в судовому засіданні 20.11.2025 наполягав на задоволенні заявленого позову, а представник відповідача проти позовних вимог заперечив у повному обсязі.
Рішення в даній справі ухвалено з урахуванням ст. ст. 219, 220, 233 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Компанія ҐЛАКСОСМІТКЛАЙН БАЙОЛОДЖІКАЛЗ С.А. (GLAXOSMITHKLINE BIOLOGICALS S.A.) є власником патенту України № 85536 на винахід «ВІРУСНІ АНТИГЕНИ», (заявка № 20040907208; дата подання заявки - 17.03.2003, дата, з якої є чинними права - 10.02.2009). Патент опубліковано 10.02.2009 в офіційному бюлетені «Промислова власність» № 3/2009 (далі - «Патент»). Строк дії Патенту становить 20 років від дати подання заявки.
Об'єктом винаходу є активний фармацевтичний інгредієнт (АФІ) лікарського засобу і способу виготовлення композиції лікарського засобу. Ці дані засвідчуються роздруківкою Спеціалізованої БД «Винаходи (корисні моделі) в Україні» ?та описом до Патенту.
11.05.2023 компанія Merck Sharp & Dohme IDEA GmbH (Мерк Шарп і Доум ІДЕА ГмбХ) подала заявку на державну реєстрацію лікарського засобу ГАРДАСИЛ® 9 ВАКЦИНА ПРОТИ ВІРУСУ ПАПІЛОМИ ЛЮДИНИ 9-ВАЛЕНТНА (РЕКОМБІНАНТНА, АДСОРБОВАНА), суспензія для ін'єкцій, по 0,5 мл (1 доза); по 0,5 мл суспензії у попередньо наповненому шприці (скло) з обмежувачем ходу поршня (силіконізований бромбутиловий еластомер із покриттям FluroTec) та ковпачком (синтетична ізопрен-бромбутилова суміш). По 1 попередньо наповненому шприцу з 2 голками або по 10 попередньо наповнених шприців з 2 голками для кожного шприца в картонній коробці з інструкцією для медичного застосування. Ці дані засвідчуються переліком реєстраційних форм, що були подані на державну Реєстрацію в період з 08.05.2023 по 12.05.2023 р.
На підставі наказу МОЗ України № 1319 від 20.07.2023 «Про державну реєстрацію лікарських засобів та внесення змін до реєстраційних матеріалів лікарських засобів, які зареєстровані компетентними органами Сполучених Штатів Америки, Швейцарської Конфедерації, Японії, Австралії, Канади, Європейського Союзу» здійснено державну реєстрацію лікарського засобу ГАРДАСИЛ® 9 ВАКЦИНА ПРОТИ ВІРУСУ ПАПІЛОМИ ЛЮДИНИ 9-ВАЛЕНТНА (РЕКОМБІНАНТНА, АДСОРБОВАНА) та видано реєстраційне посвідчення № UA/20128/01/01. Термін дії реєстраційного посвідчення 20.07.2028.
Власником реєстраційного посвідчення № UA/19168/01/01 на вказаний лікарський засіб є компанія Merck Sharp & Dohme IDEA GmbH (Мерк Шарп і Доум ІДЕА ГмбХ). Виробником - Бакстер Фармасьютікал Солюшнс ЛЛС (об'єднання готового продукту (повторне суспендування та об'єднання кінцевого сформульованого балку, отриманого з дільниці Вест Пойнт), наповнення шприців (первинне пакування), тестування при випуску для шприців, наповнених на дільниці Бакстер (лише ендотоксини та стерильність)), США; Мерк Шарп і Доум Б.В. (тестування при випуску для шприців, наповнених на дільниці Карлоу, тестування при ввезенні (для шприців, отриманих з дільниці Вест Пойнт та дільниці Бакстер)а, маркування та вторинне пакування, сертифікація та випуск серії: аТестування при ввезенні включає проведення всіх тестів при випуску серії кінцевого продукту), Нідерланди; Мерк Шарп і Доум ЛЛС (виробництво: формуляція, наповнення та первинне пакування шприців, тестування при випуску (кінцевого сформульованого балку та шприців, наповнених на дільниці Вест Пойнт та на дільниці Бакстер), тестування стабільності), США; МСД Інтернешнл ГмбХ/МСД Ірландія (Карлоу) (виробництво: формуляція, наповнення та первинне пакування шприців, тестування при випуску (кінцевогосформульованого балку та шприців, наповнених на дільниці Карлоу), тестування стабільності), Ірландія; Рові Фарма Індастріал Сервісес, С.А. (маркування та вторинне пакування), Іспанія. Ці дані засвідчуються роздруківкою з Державного реєстру лікарських засобів України додається.
09.05.2025 позивач звернувся до відповідача з клопотанням № 10748/2 про продовження строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на винахід (додаткова охорона) та видачу сертифікату додаткової охорони (СДО).
За результатами розгляду вказаного клопотання відповідач листом від 03.06.2025 № 5863/ПА/25 повідомив, що: «Відповідно до ст. 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на винахід становить 20 років від дати подання заявки до НОІВ. Для майнових прав інтелектуальної власності, що засвідчувались патентом на винахід № 85536, цей строк закінчився - 17.03.2023. Відомості про припинення у зв'язку із закінченням строку дії було опубліковано 02.08.2023, Бюл. № 31. На дату подання клопотання - 12.05.2025 права були відсутні, отже, продовження строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на цей винахід відповідно до статті 27-1 Закону неможливе».
Позивач вважає, що лист відповідача як акт індивідуальної дії (рішення) не відповідає вимогам законодавства, адже Законом України «Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України» (далі також - Закон № 3687-ХІІ) зупиняється перебіг усіх строків, пов'язаних з охороною прав інтелектуальної власності, включаючи строки щодо процедур набуття таких прав, визначені, зокрема, Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (далі також - Закон № 3687-ХІІ). Подання клопотання є процесуальною дією, безпосередньо пов'язаною з реалізацією права на додаткову охорону, отже строк, визначений статтею 27-1 Закону № 3687-ХІІ підлягало зупиненню на підставі Закону № 2174-ІХ.
Позивач зазначає, що Закон № 2174-ІХ не встановлює жодних винятків щодо його незастосування до тих чи інших процедурних строків, пов'язаних з охороною прав на об'єкти права інтелектуальної власності, а вибіркове застосування положень Закону № 2174-ІХ лише щодо певних клопотань призвело до прийняття незаконного рішення, яке в свою чергу спричинило порушення права позивача на отримання СДО.
Крім того, позивач посилається на порушення відповідачем принципів верховенства права, правової визначеності та легітимних очікувань, оскільки, на думку позивача, держава, прийнявши Закон № 2174-IX, запровадила правові гарантії для збереження чинності майнових прав інтелектуальної власності на винахід у період воєнного стану, чим забезпечила передбачуваність та стабільність правового становища володільців патентів. Відтак, позивач переконаний, що відмова відповідача у видачі сертифіката додаткової охорони без урахування положень Закону № 2174-IX свідчить про неналежне застосування норм спеціального законодавства та порушення принципу правової визначеності щодо реалізації позивачем належних йому майнових прав на винахід.
Відповідач звернувся до суду із відзивом на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з наступних підстав:
- позивач був власником патенту України № 85536 на винахід «ВІРУСНІ АНТИГЕНИ», зареєстрований за заявкою № 20040907208, поданою 17.03.2003 (відомості про реєстрацію опубліковано 10.02.2009 в офіційному бюлетені «Промислова власність» № 3/2009);
- позивач як власник патенту на винахід, об'єктом якого є лікарський засіб, має право на продовження строку чинності майнових прав інтелектуальної власності за патентом в порядку, передбаченому статтею 27-1 Закону № 3687-XII зі змінами від 21.07.2020, які набрали чинності 16.08.2020;
- 09.05.2025 позивач звернувся до відповідач з клопотанням про продовження строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на винахід (додаткова охорона) та видачу сертифікату додаткової охорони (СДО);
- 03.06.2025 відповідач листом № 5863/ПА/25 повідомив позивача про відмову у задоволенні клопотання, зазначивши, що норма абзацу 3 пункту 1 частини 1 Закону № 2174-IX стосувалась тільки тих майнових прав інтелектуальної власності, чинність яких можна було підтримати або продовжити, і її не можна застосовувати до прав, можливий строк дії яких закінчився відповідно до Закону № 3687-XII;
- Закон № 2174-ІХ не містить положень, які б дозволяли продовження строку чинності патенту понад встановлений законом двадцятирічний строк. На думку відповідача, Закон № 2174-ІХ не змінює тривалість чинності майнових прав, а лише тимчасово зупиняє перебіг окремих процесуальних строків, пов'язаних із поданням заяв, скарг чи інших дій у сфері інтелектуальної власності.
Відповідач також посилається на частину четверту статті 6 Закону № 3687-ХІІ та частину третю статті 465 Цивільного кодексу України, відповідно до яких строк дії патенту на винахід становить двадцять років від дати подання заявки, і продовження можливе лише за умови, що патент є чинним на момент подання відповідного клопотання.
У відзиві зазначено, що строк дії патенту України № 85536 закінчився 17 березні 2023 року, а відомості про припинення його чинності опубліковано в офіційному бюлетені «Промислова власність» № 31 від 02 серпня 2023 року. Отже, станом на 09 травня 2025 року, коли позивач подав клопотання про видачу сертифіката додаткової охорони, майнові права на винахід уже припинилися, а тому правові підстави для продовження строку чинності патенту були відсутні.
Крім того, відповідач посилається на власне роз'яснення від 24 липня 2023 року, відповідно до якого положення Закону № 2174-ІХ застосовуються лише до прав, строк чинності яких ще триває, і не поширюються на випадки, коли дія патенту повністю завершилася. За таких обставин відповідач вважає своє рішення про відмову у видачі сертифіката додаткової охорони законним і прийнятим у межах наданих повноважень.
Також відповідач вказує на необґрунтованість позовної вимоги зобов'язального характеру через її ознаки втручання в дискреційні повноваження відповідача.
Позивач проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, заперечував та зазначив, що позиція відповідача про «сплив строку дії патенту» є необґрунтованою, оскільки перебіг строків дії патентних прав припиняється на період воєнного стану незалежно від дати його початку чи набрання чинності Законом № 2174-ІХ, адже сама дія патенту не припиняється, а лише призупиняється. Таким чином, на момент подання клопотання право позивача на продовження строку чинності патенту було дійсним, а відповідач мав обов'язок розглянути це клопотання по суті. Вказані обставини не були враховані відповідачем під час вчинення оскаржуваної у даній справі відмови, а тому позивач фактично позбавлений можливості на реалізацію свого права на продовження строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на винахід.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, підставою звернення до суду стало прийняття Відповідачем рішення про відмову у продовженні строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на винахід та у видачі сертифіката додаткової охорони з мотивів нібито закінчення строку дії патенту. Позивач вважає, що така відмова, оформлена листом відповідача, є неправомірною, оскільки майнові права на винахід залишалися чинними відповідно до положень Закону України № 2174-IX.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом під час розгляду справи по суті було досліджено наступні докази, якими учасники справи обґрунтовували свої доводи та заперечення, а саме:
- роздруківки з Спеціалізованої БД «Винаходи (корисні моделі) в Україні» щодо патенту України № 85536; копії опису до патенту України № 85536;
- роздруківка переліку реєстраційних форм, що були подані на державну Реєстрацію в період з 08.05.2023 по 12.05.2023 р.;
- Роздруківка наказу МОЗ України № 1319 від 20.07.2023 «Про державну реєстрацію лікарських засобів та внесення змін до реєстраційних матеріалів лікарських засобів, які зареєстровані компетентними органами Сполучених Штатів Америки, Швейцарської Конфедерації, Японії, Австралії, Канади, Європейського Союзу»;
- Роздруківка Додатку № 1 до наказу № 1319 від 20.07.2023;
- копії реєстраційного посвідчення № UA/20128/01/01;
- копії інструкції для медичного застосування лікарського засобу «ГАРДАСИЛ® 9 ВАКЦИНА ПРОТИ ВІРУСУ ПАПІЛОМИ ЛЮДИНИ 9-ВАЛЕНТНА (РЕКОМБІНАНТНА, АДСОРБОВАНА)»;
- роздруківка з Державного реєстру лікарських засобів України;
- копії клопотання № 10748/2 від 09.05.2025;
- копії листа від 03.06.2025 № 5863/ПА/25;
- копії доказу зв'язку позивача з власником реєстраційного посвідчення;
- копії висновку експерта № 248-01 від 14.11.2025 за результатами експертизи у сфері інтелектуальної власності.
Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України) визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.
Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 ЦК України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 420 ЦК України, зокрема, належать винаходи.
Відповідно до ч. 1 ст. 421 ЦК України, суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.
Майновими правами інтелектуальної власності є: право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом (ч. 1 ст. 424 ЦК України).
Згідно ч. 1-2 ст. 425 ЦК України, особисті немайнові права інтелектуальної власності є чинними безстроково, якщо інше не встановлено законом. Майнові права інтелектуальної власності є чинними протягом строків, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 464 ЦК України, що майновими правами інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є: - право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка; - виключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка (видавати ліцензії); - виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання; - інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок належать володільцю відповідного патенту, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Відповідно до приписів ст. 465 ЦК України, майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є чинними з дати, наступної за датою їх державної реєстрації, за умови підтримання чинності цих прав відповідно до закону. Законом можуть бути встановлені умови тимчасової чинності майнових прав інтелектуальної власності на винахід до набрання ними чинності відповідно до частини першої цієї статті.
Строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на винахід спливає через двадцять років, що відліковуються від дати подання заявки на винахід в установленому законом порядку. Цей строк може бути продовжений в установленому законом порядку щодо винаходу, використання якого потребує спеціальних випробувань та офіційного дозволу.
Як встановлено матеріалами справи, позивач є власником прав інтелектуальної власності на Винахід. Винахід використовується у лікарському засобі ГАРДАСИЛ® 9 ВАКЦИНА ПРОТИ ВІРУСУ ПАПІЛОМИ ЛЮДИНИ 9-ВАЛЕНТНА (РЕКОМБІНАНТНА, АДСОРБОВАНА).
На підставі договору з позивачем, компанія Merck Sharp & Dohme IDEA GmbH (Мерк Шарп і Доум ІДЕА ГмбХ) здійснила державну реєстрацію вказаного лікарського засобу.
Композиція лікарського засобу ГАРДАСИЛ® 9 ВАКЦИНА ПРОТИ ВІРУСУ ПАПІЛОМИ ЛЮДИНИ 9-ВАЛЕНТНА (РЕКОМБІНАНТНА, АДСОРБОВАНА) містить як активні речовини типи ВПЛ 6 L1, 11 L1, 16 L1, 18 L1, 31 L1, 33 L1, 45 L1, 52 L1, та 58 L1; а також ад'ювант, зокрема сполуку алюмінію.
Патентом України № 85536 надається правова охорона для лікарського засобу ГАРДАСИЛ® 9 ВАКЦИНА ПРОТИ ВІРУСУ ПАПІЛОМИ ЛЮДИНИ 9-ВАЛЕНТНА (РЕКОМБІНАНТНА, АДСОРБОВАНА), зокрема композиція за патентом містить типи ВПЛ 16, 18, 31, 45 (як у незалежному пункті 1), а також додаткові типи 33, 52, 58 (передбачені залежним пунктом 5 та перелічені у залежному пункті 6), та передбачає алюмінієвий ад'ювант (як у залежних пунктах 13 та 14).
Лікарський засіб ГАРДАСИЛ® 9 ВАКЦИНА ПРОТИ ВІРУСУ ПАПІЛОМИ ЛЮДИНИ 9-ВАЛЕНТНА (РЕКОМБІНАНТНА, АДСОРБОВАНА) потрапляє під дію правової охорони, що надається патентом № 85536, зокрема, комбінацією пунктів 1, 5, 6 та пунктів, що стосуються ад'юванту (наприклад, пункт 13 або 14). Пункти 2, 3 та 4 також описують характеристики ВПЧ, які можуть бути застосовні ГАРДАСИЛ®9.
Також формулою винаходу патенту України № 85536, зокрема пунктом 16, передбачена правова охорона способу виготовлення композиції лікарського засобу ГАРДАСИЛ® 9 ВАКЦИНА ПРОТИ ВІРУСУ ПАПІЛОМИ ЛЮДИНИ 9-ВАЛЕНТНА (РЕКОМБІНАНТНА, АДСОРБОВАНА).
Висновком експерта № 248-01 від 14.11.2025 за результатами експертизи у сфері інтелектуальної власності підтверджено, що:
-У лікарському засобі ГАРДАСИЛ ® 9 ВАКЦИНА ПРОТИ ВІРУСУ ПАПІЛОМИ ЛЮДИНИ 9-ВАЛЕНТНА (РЕКОМБІНАНТНА, АДСОРБОВАНА) використано об'єкт винаходу за патентом України № 85536, які зазначені у незалежних пунктах 1 та 2 його формули.
- У лікарському засобі «ГАРДАСИЛ® 9 ВАКЦИНА ПРОТИ ВІРУСУ ПАПІЛОМИ ЛЮДИНИ 9-ВАЛЕНТНА (РЕКОМБІНАНТНА, АДСОРБОВАНА) не використано об'єкти винаходу за патентом України № 85536, які зазначені у незалежних пунтках 16 та 18 його формули.
Вказаний висновок суд дослідив безпосередньо в судовому засіданні 20.11.2025 з урахуванням положень ст.ст. 86, 104, 214 ГПК України.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про лікарські засоби», лікарський засіб - будь-яка речовина або комбінація речовин (одного або декількох АФІ та допоміжних речовин), що має властивості та призначена для лікування або профілактики захворювань у людей, чи будь-яка речовина або комбінація речовин (одного або декількох АФІ та допоміжних речовин), яка може бути призначена для запобігання вагітності, відновлення, корекції чи зміни фізіологічних функцій у людини шляхом здійснення фармакологічної, імунологічної або метаболічної дії або для встановлення медичного діагнозу.
Абзацами 1, 2 ст. 9 Закону України «Про лікарські засоби» встановлено, що лікарські засоби допускаються до застосування в Україні після їх державної реєстрації, крім випадків, передбачених цим Законом.
Державна реєстрація лікарських засобів проводиться на підставі заяви, поданої до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Абзацом 17 Закону України «Про лікарські засоби» передбачено, що для державної реєстрації лікарських засобів, що базуються або мають відношення до об'єктів інтелектуальної власності, на які відповідно до законів України видано патент, заявник подає засвідчену відповідно копію патенту або ліцензії, якою дозволяється виробництво та продаж зареєстрованого лікарського засобу, а також документ, що підтверджує чинність патенту в Україні. Заявники подають лист, в якому вказується, що права третьої сторони, захищені патентом або передані за ліцензією, не порушуються у зв'язку з реєстрацією лікарського засобу.
Згідно з абзацом 18 Закону України «Про лікарські засоби» на зареєстрований лікарський засіб заявнику видається посвідчення, в якому зазначається строк дії, протягом якого лікарський засіб дозволяється до застосування в Україні.
Відповідно до абзацу 19 Закону України «Про лікарські засоби» лікарський засіб може застосовуватись в Україні протягом п'яти років з дня його державної реєстрації. За бажанням особи, яка подала заяву про державну реєстрацію лікарського засобу, термін, протягом якого він дозволяється до застосування на території України, за рішенням реєструючого органу може бути скорочено.
Тобто обов'язковою передумовою введення лікарського засобу в цивільний обіг на території України є його державна реєстрація.
Державна реєстрація лікарського засобу «ГАРДАСИЛ® 9 ВАКЦИНА ПРОТИ ВІРУСУ ПАПІЛОМИ ЛЮДИНИ 9-ВАЛЕНТНА (РЕКОМБІНАНТНА, АДСОРБОВАНА)» була здійснена 20.07.2023, а отже практичне використання Винаходу на території України стало можливим саме з цієї дати - після отримання відповідного дозволу.
Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону № 3687-XII (у редакції, чинній на момент видачі патенту), власник патенту на винахід, використання якого потребує дозволу компетентного органу, мав право звернутися із клопотанням про продовження строку дії патенту на період між датою подання заявки та датою одержання такого дозволу, але не більш як на п'ять років. Таким чином, на момент видачі патенту України № 85536 Закон № 3687-XII прямо передбачав право Позивача як власника патенту на продовження строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на винахід.
Втім, 16.08.2020 набула чинності стаття 27-1 Закону № 3687-XII відповідно до Закону України від 21.07.2020 № 816-ІХ, згідно з якою, зокрема, володілець патенту на винахід, об'єктом якого є активний фармацевтичний інгредієнт лікарського засобу, процес отримання лікарського засобу або застосування лікарського засобу, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин, введення в обіг якого в Україні надається відповідним компетентним органом згідно із законодавством України, має право на продовження строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на такий винахід (додаткова охорона), яке засвідчується сертифікатом додаткової охорони. Строк додаткової охорони дорівнює періоду між датою подання заявки до НОІВ та датою одержання володільцем патенту першого дозволу компетентного органу, зменшеному на п'ять років. Строк додаткової охорони не може перевищувати п'ять років.
09.05.2025 позивач звернувся до відповідача з клопотанням № 10748/2 про продовження строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на винахід (додаткова охорона) та видачу сертифікату додаткової охорони (СДО), за результатами розгляду якого відповідачем прийнято рішення про відмову у видачі СДО. Рішення відповідача мотивовано ти, що «Відповідно до ст. 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на винахід становить 20 років від дати подання заявки до НОІВ. Для майнових прав інтелектуальної власності, що засвідчувались патентом на винахід № 85536, цей строк закінчився - 17.03.2023. Відомості про припинення у зв'язку із закінченням строку дії було опубліковано 02.08.2023, Бюл. № 31. На дату подання клопотання - 12.05.2025 права були відсутні, отже, продовження строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на цей винахід відповідно до статті 27-1 Закону неможливе».
Перегляд чинного законодавства України у сфері охорони прав на винаходи та корисні моделі був зумовлений необхідністю забезпечити ефективне виконання Україною зобов'язань у рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода про асоціацію).
Законом України від 21.07.2020 № 816-ІХ передбачалася, зокрема імплементація вимог статей 219-223 Угоди про асоціацію.
Метою прийняття Закону було забезпечення виконання зобов'язань України у сфері європейської інтеграції в частині узгодження вимог чинного законодавства України щодо охорони прав на винаходи і корисні моделі із правом Європейського Союзу.
Відповідно до статті 465 Цивільного кодексу України строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на винахід спливає через двадцять років, що відліковуються від дати подання заявки на винахід в установленому законом порядку. Цей строк може бути продовжений в установленому законом порядку щодо винаходу, використання якого потребує спеціальних випробувань та офіційного дозволу.
Право на продовження строку дії патенту на винахід має однакову мету і у редакції Закону до 16.08.2020, і - після 16.08.2020, а саме: компенсувати власнику патенту частину ефективного строку дії патенту, протягом якої винахід за патентом не міг бути фактично використаний, адже для його використання потрібно здійснити державну реєстрацію лікарського засобу, що триває певний час.
Отже, відповідно до положень частини третьої статті 465 Цивільного кодексу України та Закону № 3687-XII загальний строк правової охорони винаходу становить 20 років, з передбаченою можливістю його продовження на строк не більше 5 років (з урахуванням певних застережень).
Додатковий строк понад очікувані 20 років має на меті захист інтересів власників винаходів, що стосуються фармацевтичної та агрохімічної сфер. Мова йде саме про сертифікати додаткової охорони, які компенсують правовласнику час, що минає між поданням заявки на винахід та одержанням дозволу на продаж препарату, захищеного патентом.
Як встановлено матеріалами справи, позивач отримав патент 10.02.2009, а використання винаходів за патентом стало можливим після державної реєстрації лікарського засобу ГАРДАСИЛ® 9 ВАКЦИНА ПРОТИ ВІРУСУ ПАПІЛОМИ ЛЮДИНИ 9-ВАЛЕНТНА (РЕКОМБІНАНТНА, АДСОРБОВАНА), яка відбулася 20.07.2023.
Право та умови продовження строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на винахід визначені статтею 27-1 Закону № 3687-XII, відповідно до якої володілець патенту на винахід, об'єктом якого є активний фармацевтичний інгредієнт лікарського засобу, процес отримання лікарського засобу або застосування лікарського засобу, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин, введення в обіг якого в Україні надається відповідним компетентним органом згідно із законодавством України, має право на продовження строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на такий винахід (додаткова охорона), яке засвідчується сертифікатом додаткової охорони. Строк додаткової охорони дорівнює періоду між датою подання заявки до Установи та датою одержання володільцем патенту першого дозволу компетентного органу, зменшеному на п'ять років. Строк додаткової охорони не може перевищувати п'ять років.
При цьому частиною третьою статті 27-1 Закону № 3687-XII встановлено, клопотання про додаткову охорону має надійти до НОІВ протягом шести місяців від дати публікації відомостей про державну реєстрацію винаходу або від дати видачі першого дозволу відповідного компетентного органу (залежно від того, яка з цих дат є пізнішою). До клопотання додаються документи, що підтверджують право володільця патенту на додаткову охорону.
Жодних положень про встановлення перехідного періоду застосування статті 27-1 у Законі не передбачено. Норми Угоди про асоціацію також не містять конкретного механізму реалізації цих прав.
Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, застосувавши норми чинного законодавства, дійшов висновку, що на момент звернення позивача з клопотанням про видачу сертифіката додаткової охорони майнові права інтелектуальної власності на винахід, що охороняється патентом України № 85536, залишалися чинними.
Згідно зі статтею 220 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода про асоціацію), сторони визнають, що продукція, призначена для захисту здоров'я та рослин, що охороняється патентами на їхній відповідній території, може підлягати адміністративній процедурі надання дозволу перед випуском на ринок. Вони визнають, що проміжок часу, який проходить від дати подання заявки на патент до одержання першого дозволу випускати продукт на їхній відповідний ринок у порядку, встановленому відповідним законодавством, може скоротити період ефективної охорони згідно з патентом.
Сторони повинні забезпечити додатковий період охорони лікарського засобу або продукту для захисту рослин, що охороняється патентом і який підлягав адміністративній процедурі надання дозволу, при цьому такий період дорівнює періоду, зазначеному у пункті 1, скороченому на п'ять років.
З метою імплементації цієї норми до спеціального законодавства про винаходи, Законом України від 21.07.2020 № 816-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформи патентного законодавства» до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» було додано статтю 27-1.
Згідно з частиною першою статті 27-1 Закону про винаходи володілець патенту на винахід, об'єктом якого є активний фармацевтичний інгредієнт лікарського засобу, процес отримання лікарського засобу або застосування лікарського засобу, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин, введення в обіг якого в Україні надається відповідним компетентним органом згідно із законодавством України, має право на продовження строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на такий винахід (додаткова охорона), яке засвідчується сертифікатом додаткової охорони.
Клопотання про додаткову охорону має надійти до НОІВ протягом шести місяців від дати публікації відомостей про державну реєстрацію винаходу або від дати видачі першого дозволу відповідного компетентного органу (залежно від того, яка з цих дат є пізнішою). До клопотання додаються документи, що підтверджують право володільця патенту на додаткову охорону (абзац перший частини третьої статті 27-1 Закону про винаходи).
Як вбачається з реєстраційного посвідчення № UA/20128/01/01, рішення про державну реєстрацію лікарського засобу ГАРДАСИЛ® 9 ВАКЦИНА ПРОТИ ВІРУСУ ПАПІЛОМИ ЛЮДИНИ 9-ВАЛЕНТНА (РЕКОМБІНАНТНА, АДСОРБОВАНА), затверджене наказом МОЗ України від 20.07.2023 № 1319. Отже, датою видачі першого дозволу відповідного компетентного органу у розумінні частини третьої статті 27-1 Закону про винаходи є 20.07.2023.
На момент подання клопотання єдиним нормативно-правовим актом, який визначав адміністративну процедуру продовження строку чинності майнових прав, була Інструкція про порядок продовження строку дії патенту на винахід, об'єктом якого є засіб, використання якого потребує дозволу компетентного органу, затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 13.05.2002 № 298.
Згідно з Інструкцією, позивач подав до відповідача клопотання разом із документами, які підтверджують державну реєстрацію лікарського засобу та сплату відповідного збору, і таке клопотання було подане позивачем з дотриманням строку, визначеного абзацом першим частини третьої статті 27-1 Закону № 3687-ХІІ.
Разом із тим суд зазначає, що спірні правовідносини виникли в умовах дії Закону України від 01.04.2022 № 2174-IX «Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України», яким установлено, що майнові права інтелектуальної власності, строк чинності яких спливає на день введення в Україні воєнного стану або під час дії воєнного стану, залишаються чинними до дня, наступного за днем припинення чи скасування воєнного стану. З дня, наступного за днем припинення чи скасування воєнного стану, чинність таких прав може бути продовжена у встановленому порядку з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Закон № 2174-IX діяв до 31.05.2025 (до набрання чинності Законом України № 4362-ІХ від 16.04.2025 «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України»). Оскільки позивач звернувся до НОІВ із заявою про надання додаткової охорони та продовження строку чинності майнових прав інтелектуальної власності 09.05.2025, то позивач діяв керуючись положеннями Закону № 2174-IX.
Таким чином, суд дійшов висновку, що дія патенту України № 85536, строк чинності якого спливав під час дії воєнного стану (17.03.2023), відповідно до приписів Закону № 2174-IX залишалася чинною та не могла вважатися припиненою. Норма цього Закону має імперативний характер і є нормою прямої дії, що поширюється на всі види майнових прав інтелектуальної власності. Отже, доводи відповідача про непоширення Закону № 2174-IX на строки дії патентів є безпідставними, а підстави для відмови у розгляді клопотання позивача з мотивів припинення дії патенту - відсутні.
У цьому контексті суд бере до уваги правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду від 03.09.2024 у справі № 910/12688/24, відповідно до якої положення Закону № 2174-IX є нормами прямої дії та застосовуються незалежно від дати виникнення відповідного права, оскільки спрямовані на забезпечення його безперервності в умовах воєнного стану.
Відповідно до статті 8 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-р(ІІ)/2020, принцип легітимних очікувань означає, що особа, діючи добросовісно і покладаючись на стабільність правового регулювання, має право розраховувати на реалізацію наданих їй законом прав і не може бути позбавлена їх адміністративними рішеннями органів влади.
Отже, позивач, як власник чинного патенту України № 85536, мав обґрунтоване та законне очікування на можливість реалізації свого права на продовження строку дії патенту, оскільки закон прямо гарантує збереження чинності таких прав у період воєнного стану.
Як убачається з матеріалів справи, відповідач не заперечував, що строк подання клопотання зупинився на підставі Закону № 2174-IX і що подання позивачем клопотання відбулося з дотриманням положень статті 27-1 Закону № 3687-XII. Разом з тим, відповідач відмовив у видачі сертифіката додаткової охорони, посилаючись на нібито закінчення строку дії патенту.
Суд зазначає, що строки чинності майнових прав інтелектуальної власності на винахід та строки подання клопотання про додаткову охорону є взаємопов'язаними, оскільки реалізація права на отримання сертифіката додаткової охорони у межах визначеного строку призводить до продовження чинності майнових прав на винахід. Відтак неможливо одночасно зупинити строк подання клопотання і визнати припиненою чинність патенту, який може бути продовжений після відновлення такого строку.
Таким чином, публікація відповідачем у бюлетені «Промислова власність» № 31 від 02.08.2023 відомостей про припинення чинності патенту була передчасною та суперечила вимогам Закону № 2174-IX.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що на момент подання позивачем клопотання про видачу сертифіката додаткової охорони майнові права інтелектуальної власності на винахід, що охороняється патентом України № 85536, залишалися чинними, а відповідач не мав правових підстав для відмови у його задоволенні.
При цьому суд зазначає, що відповідно до статті 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним міжнародного договору. З огляду на це положення, норми Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом підлягають застосуванню при вирішенні даного спору.
Суд бере до уваги, що статтею 220 Угоди про асоціацію сторони визнають необхідність забезпечення додаткового періоду охорони лікарського засобу або продукту для захисту рослин, що охороняється патентом і підлягав адміністративній процедурі отримання дозволу на випуск на ринок. Саме з метою виконання цього міжнародного зобов'язання Україною було імплементовано статтю 27-1 Закону № 3687-ХІІ, яка надає володільцю патенту право на додаткову охорону.
Суд наголошує, що забезпечення ефективної реалізації цього права відповідає взятим Україною міжнародним зобов'язанням та є елементом наближення правозастосовчої практики до стандартів Європейського Союзу. Відмова у видачі сертифіката додаткової охорони на підставі помилкового тлумачення внутрішніх норм суперечить змісту Угоди про асоціацію, метою якої є гарантування ефективного захисту прав інтелектуальної власності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.07.2019 у справі № 910/4947/18, у якій зазначено, що Угода про асоціацію може застосовуватись як норма прямої дії, оскільки встановлює нові стандарти охорони прав інтелектуальної власності, і є складовою частиною національного законодавства України.
Крім того, суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04 від 20 жовтня 2011 року), відповідно до яких ризик будь-якої помилки державного органу, у тому числі спричиненої його власною недбалістю, повинен покладатися на саму державу, а не на особу, яку така помилка зачіпає. Відтак помилка Відповідача у тлумаченні норм Закону не може впливати на права Позивача.
Також суд бере до уваги рішення Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-р(ІІ)/2020, у якому визначено, що складовою принципу верховенства права є принцип правомірних (легітимних) очікувань, який означає, що органи публічної влади повинні дотримуватись не лише приписів закону, а й створених ними очікувань. У даному випадку позивач, діючи відповідно до чинного законодавства, мав легітимне очікування на реалізацію права на додаткову охорону винаходу, що було неправомірно обмежено рішенням відповідача.
Проаналізувавши правовідносини, які склалися між сторонами, дослідивши матеріали справи, положення національного законодавства України та положення міжнародних договорів, які ратифіковані Верховною Радою України, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача про визнання недійсною та скасування рішення Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» оформлене листом від 03.06.2025 № 5863/ПА/25, про відмову у продовженні строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на винахід (додаткова охорона) та видачі сертифікату додаткової охорони, а також визнання за позивачем права на продовження строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на винахід «ВІРУСНІ АНТИГЕНИ» за патентом України №?85536 (додаткова охорона) строком на п'ять років.
Відповідно до абзацу 2 статті 1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" Національний орган інтелектуальної власності (далі - НОІВ) - державна організація, що входить до державної системи правової охорони інтелектуальної власності, визначена на національному рівні Кабінетом Міністрів України як така, що здійснює повноваження у сфері інтелектуальної власності, визначені цим Законом, іншими законами у сфері інтелектуальної власності, актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, та статутом, і має право представляти Україну в міжнародних та регіональних організаціях.
Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" було доповнено статтею 2-1 наступного змісту: Функції НОІВ виконує юридична особа публічного права (державна організація), утворена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, та визначена Кабінетом Міністрів України.
До владних повноважень, делегованих НОІВ, належить: приймання заявок, проведення їх експертизи, прийняття рішень щодо них; видача свідоцтв на торговельні марки, здійснення державної реєстрації торговельних марок; опублікування офіційних відомостей про торговельні марки та подані заявки на торговельні марки у Бюлетені, ведення Реєстру та Бази даних заявок, внесення до Реєстру відомостей; надання витягів та виписок в електронній та (або) паперовій формі; здійснення міжнародного співробітництва у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представлення інтересів України з питань охорони прав на торговельні марки у Всесвітній організації інтелектуальної власності та інших міжнародних організаціях відповідно до законодавства; здійснення підготовки, атестації та реєстрації представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених); ведення Державного реєстру представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених); інформування та надання роз'яснень щодо реалізації державної політики у сфері охорони прав на торговельні марки.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності" Національний орган інтелектуальної власності є функціональним правонаступником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, щодо окремих функцій та повноважень з реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності, визначених цим Законом.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.10.2022 року № 943-р "Про деякі питання Національного органу інтелектуальної власності" було визначено, що Державна організація "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" виконує функції Національного органу інтелектуальної власності.
Аналіз статті 19 Конституції України дає підстави для висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом".
Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень (у тому числі делегованих) виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Суд враховує, що аналізуючи наявність чи відсутність дискреції в органів публічної влади, суд застосовує підхід, взявши до уваги Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Можна виокремити, зокрема, такі основні види дискреції органу:
- дискреція щодо прийняття або вчинення як такого рішення/дії, тобто орган має право самостійно вирішувати, чи буде/не буде приймати або вчиняти рішення/діяти у конкретній ситуації;
- дискреція щодо вибору одного з декількох варіантів рішення/дії, тобто органу, у передбачених законом підставах та варіантів надається можливість прийняти одне з юридично допустимих рішень або вчинити одну із юридично допустимих дій за даних обставин;
- дискреція щодо способу дії, тобто органу надається можливість самостійно вирішити, яким чином він буде діяти/приймати рішення, яке він вважає найкращим за даних обставин у конкретній ситуації.
Судова практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (з питань необхідного обсягу судового контролю) встановлює загальну рамку, в межах якої дискреційна влада може здійснюватися і юридично контролюватися. Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи, Венеційської комісії хоч формально і не мають обов'язкового характеру, однак вони є дуже важливими для національної практики, зокрема для надання змістовного тлумачення, а також розширення принципів, втілених в процесуальних кодексах України, які встановлюють вимоги, зокрема й для реалізації дискреційних повноважень. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 910/6322/20, від 14.12.2021 у справі № 910/16869/20.
У практиці ЄСПЛ вироблено низку принципів і тестів, які дають судам орієнтири під час судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень уповноваженими органами.
Аналіз норм статей 124, 19 Конституції України, норм процесуального права, які закріплені в ГПК України щодо компетенції суду, дає підстави дійти висновку, що останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу (у тому числі, делеговані повноваження).
Водночас, суди уповноважені контролювати як відповідність реалізації дискреції закону (праву), так і узгодженість рішень/дій, прийнятих на підставі дискреції, з правами особи, загальними принципами прийняття рішень, процедурними нормами, обставинами справи, наявними ресурсами тощо.
Отже, дискреційні повноваження відповідача у прийнятті рішень мають узгоджуватися з конституційним принципом верховенства права та такими його елементами, як юридична визначеність і заборона свавілля.
Враховуючи наведене та те, що судом вище зроблено висновок про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання недійсним та скасування рішення НОІВ та визнання за позивачем права на продовження строку чинності майнових прав інтелектуальної влансоті, то суд також приходить до висновку про задоволення вимоги позивача про зобов'язання Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» здійснити державну реєстрацію додаткової охорони патенту України № 85536 на винахід відповідно до клопотання компанії ҐЛАКСОСМІТКЛАЙН БАЙОЛОДЖІКАЛЗ С.А. (GLAXOSMITHKLINE BIOLOGICALS S.A.) № 10748/2 від 09.05.2025 шляхом внесення до Державного реєстру України винаходів відповідних відомостей, здійснити публікацію в бюлетені відомостей про таку реєстрацію та видати сертифікат додаткової охорони.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням наведеного, оцінивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що заявлені Компанією ҐЛАКСОСМІТКЛАЙН БАЙОЛОДЖІКАЛЗ С.А. (GLAXOSMITHKLINE BIOLOGICALS S.A.) позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, з огляду на задоволення позову, судові витрати у вигляді судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 75, 76, 77, 86, 101, 129, 219, 214, 220, 232, 233, 237, 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов ҐЛАКСОСМІТКЛАЙН БАЙОЛОДЖІКАЛЗ С.А. (GLAXOSMITHKLINE BIOLOGICALS S.A.) задовольнити.
2. Визнати недійсним повністю та скасувати рішення Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (ідентифікаційний код юридичної особи: 44673629; 01601, Київ, вул. Дмитра Годзенка, 1), оформлене листом від 03.06.2025 № 5863/ПА/25, про відмову у продовженні строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на винахід (додаткова охорона) та видачі сертифікату додаткової охорони.
3. Визнати за компанією ҐЛАКСОСМІТКЛАЙН БАЙОЛОДЖІКАЛЗ С.А. (GLAXOSMITHKLINE BIOLOGICALS S.A.) (юридична особа, створена за законодавством Бельгії; ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності відсутній, юридична особа за законодавством Бельгії; Rue de l'Institut 89, B-1330 Rixensart, Belgium (Рю де л'Інститут 89, В-1330 Ріксенсарт, Бельгія) право на продовження строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на винахід «ВІРУСНІ АНТИГЕНИ» за патентом України № 85536 (додаткова охорона) строком на п'ять років.
4. Зобов'язати Державну організацію «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (01601, м. Київ, вул. Глазунова, буд. 1, код ЄДРПОУ 44673629) здійснити державну реєстрацію додаткової охорони патенту України № 85536 на винахід відповідно до клопотання компанії ҐЛАКСОСМІТКЛАЙН БАЙОЛОДЖІКАЛЗ С.А. (GLAXOSMITHKLINE BIOLOGICALS S.A.) № 10748/2 від 09.05.2025 шляхом внесення до Державного реєстру України винаходів відповідних відомостей, здійснити публікацію в бюлетені відомостей про таку реєстрацію та видати сертифікат додаткової охорони.
5. Стягнути з Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (01601, м. Київ, вул. Глазунова, буд. 1, код ЄДРПОУ 44673629) на користь ҐЛАКСОСМІТКЛАЙН БАЙОЛОДЖІКАЛЗ С.А. (GLAXOSMITHKLINE BIOLOGICALS S.A.) (юридична особа, створена за законодавством Бельгії; ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності відсутній, юридична особа за законодавством Бельгії; Rue de l'Institut 89, B-1330 Rixensart, Belgium (Рю де л'Інститут 89, В-1330 Ріксенсарт, Бельгія) судовий збір в розмірі 9 084,00 грн.
6. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 01.12.2025 року.
Суддя Ю.О.Підченко