ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.12.2025Справа № 910/11243/25
За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Велика Житомирська, 20"
про стягнення 409 346,47 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
О.Ю. Мороз
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Велика Житомирська, 20" (далі - відповідач) про стягнення 409 346,47 грн на підставі Договору № 330127 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 04.06.2018, з яких: 363 681,17 грн заборгованості за спожиту теплову енергію, 27 840,42 грн пені, 14 548,37 грн інфляційної складової боргу,3 276,51 грн 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач своєчасно не вносив плату за спожиту теплову енергію, в результаті чого за період з листопада 2024 по травень 2025 включно у відповідача утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 363 681,17 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2025 позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
19.09.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/11243/25, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/11243/25.
08.10.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі. Клопотання відповідача обґрунтовано тим, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Велика Житомирська, 20" сплатило на рахунок позивача 464 505,36 грн. З огляду на це відповідач просить суд закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Від позивача жодних заяв не надходило.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2025 закрито провадження у справі № 910/11243/25 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 200 000,00 грн.
Суд розглядає позовні вимоги про стягнення з відповідача 163 681,17 грн заборгованості за спожиту теплову енергію, 27 840,42 грн пені, 3 276,51 грн 3% річних, 14 548,37 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження судом досліджено заяви по суті справи та з процесуальних питань, подані позивачем і додані до них докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 ГПК України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень та дослідивши матеріали справи, суд
Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва» від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго". За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Отже, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП "Київтеплоенерго".
04.08.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - постачальник) та Об'єднанняМ співвласників багатоквартирного будинку "Велика Житомирська, 20" (далі - споживач) було укладено Договір № 330127 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір).
Відповідно до п 1.1 Договору, постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому Договорі.
Цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2019 (п. 4.1 Договору).
Відповідно до п. 4.4 Договору він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.
Письмових заяв, відповідно до п. 4.4 Договору про його припинення, сторонами Договору не заявлялося, докази протилежного в матеріалах справи відсутні. За таких обставин, Договір є пролонгованим до 01.06.2026.
Відповідно до п. 2.2.1 п. 2.2 Договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем (Додатки № 3, № 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними у Додатку № 1.
Згідно з п. 2.3.1 Договору, споживач зобов'язується своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку № 2 до Договору.
Судом встановлено, що у Додатку № 2 до Договору, сторони погодили тарифи та порядок розрахунків.
Згідно з п. 9 Додатку № 2 до Договору, споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує за адресою: просп. Повітрофлотський, 58, оформлену постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.
Пунктом 10 Додатку № 2 до Договору передбачено, що споживач на відкритий розрахунковий рахунок постачальника щомісячно:
- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію;
- до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначають Правила користування тепловою енергією, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 (далі - Правила).
Відповідно до п. 40 Правил споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Згідно п. 36 Правил Теплопостачальна організація зобов'язується, зокрема, забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.
Судом встановлено, що позивач належним чином виконував свої зобов'язання за Договором № 7532908 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 12.10.2018, поставляв відповідачу теплову енергію у період з листопада 2024 року по травень 2025 року.
Відповідно до Актів приймання-передавання товарної продукції позивачем відповідачу у період з листопада 2024 року по травень 2025 року було поставлено теплову енергію на загальну суму 464 505,36 грн, що підтверджується Актом приймання-передавання товарної продукції за листопад 2024 року на суму 54 176,77 грн, Актом приймання-передавання товарної продукції за грудень 2024 року на суму 107 327,81 грн, Актом приймання-передавання товарної продукції за січень 2025 року на суму 89 319,61 грн, Актом приймання-передавання товарної продукції за лютий 2025 року на суму 116 825,74 грн, Актом приймання-передавання товарної продукції за березень 2025 року на суму 87 625,51 грн, Актом приймання-передавання товарної продукції за квітень 2025 року на суму 9 229,92 грн.
Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідача частково сплатив на загальну суму 100 824,19 грн, що підтверджується Довідкою про стан розрахунків за спожити теплоенергію.
Враховуючи часткові оплати відповідача, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просив стягнути з відповідача 363 681,17 грн заборгованості за спожиту теплову енергію.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач заперечуючи проти задоволення позову подав до суду клопотання про закриття провадження у справі, в якому зазначив, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Велика Житомирська, 20" сплатило на рахунок Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" 464 505,36 грн, що перевищує заявлену позивачем суму основної заборгованості та включає пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.
До заяви про закриття провадження у справі, відповідач долучив: платіжну інструкцію № 2256 від 17.12.2024 на суму 34 176,77 грн, платіжну інструкцію № 2262 від 19.12.2024 на суму 20 000,00 грн, платіжну інструкцію № 2304 від 22.01.2025 на суму 35 327,81 грн, платіжну інструкцію № 2303 від 19.02.2025 на суму 11 319,61 грн, платіжну інструкцію № 2479 від 14.06.2025 на суму 13 681,17 грн, платіжну інструкцію № 2489 від 17.06.2025 на суму 100 000,00 грн, платіжну інструкцію № 2488 від 26.06.2025 на суму 30 000,00 грн, платіжну інструкцію № 2495 від 01.07.2025 на суму 20 000,00 грн, платіжну інструкцію № 2570 від 12.09.2025 на суму 50 000,00 грн та платіжну інструкцію № 2490 від 17.09.2025 на суму 150 000,00 грн.
З наведеного вбачається, що відповідач надав платіжні інструкції (платіжні інструкції від 17.12.2024, від 19.12.2024, від 22.01.2025 та від 19.02.2025), які були враховані позивачем під час розрахунку суми основної заборгованості, визначеної позивачем при зверненні до суду.
При цьому, до звернення позивача до суду із даним позовом (до 05.09.2025) відповідачем було сплачено кошти у загальному розмірі 163 681,17 грн., а після звернення КП "Київтеплоенерго" до суду із даним позовом -200 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2025 закрито провадження у справі № 910/11243/25 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 200 000,00 грн.
Судом встановлено, що частина заборгованості у розмірі 163 681,17 грн була сплачена відповідачем 14.06.2025 (у сумі 13 681,17 грн), 17.06.2025 (у сумі 100 000,00 грн), 26.06.2025 (у сумі 30 000,00 грн та 01.07.2025 (у сумі 20 000,00 грн) до звернення позивача з позовом до суду, відтак станом на дату подання КП "Київтеплоенерго" позову та відкриття провадження у справі № 910/11243/25, борг відповідача перед позивачем у сумі 163 681,17 грн був відсутній.
З огляду на це, суд дійшов висновку про відмову позивачу в позові в частині стягнення з відповідача 163 681,17 грн заборгованості за спожиту теплову енергію.
Крім цього, за порушення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 27 840,42 грн пені, 3 276,51 грн 3% річних та 14 548,37 грн інфляційних втрат.
Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення пені у розмірі 27 840,42 грн суд зазначає наступне.
За змістом ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до п. 3.3 Договору споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожен день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.
Із наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що останнім було враховано п. 3.3 Договору, та здійснено розрахунок пені виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України.
Судом встановлено, що позивачем здійснено розрахунок пені на суму заборгованості за кожним окремим Актом приймання-передавання товарної продукції, з урахуванням початку прострочення сплати і до 31.05.2025.
Здійснивши перевірку розрахунку пені, суд встановив, що загальна сума пені у розмірі 27 840,42 грн вірно розрахована позивачем у позовній заяві та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 3 276,51 грн 3% річних та 14 548,37 грн інфляційних втрат інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд звертає увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є спеціальним заходом відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Судом встановлено, що позивачем здійснено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат нарахованих на суму заборгованості яка виникла у період з листопада 2024 року по травень 2025 року, не врахувавши початок періоду прострочення.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, врахувавши вірні періоди прострочення та суми боргу, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача про стягнення 3 276,51 грн 3% річних та 14 548,37 грн інфляційних втрат в межах заявлених позивачем позовних вимог.
За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Велика Житомирська, 20" 409 346,47 грн на підставі Договору № 330127 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 04.06.2018, з яких: 363 681,17 грн заборгованості за спожиту теплову енергію, 27 840,42 грн пені, 3 276,51 грн 3% річних та 14 548,37 грн інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню.
З Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Велика Житомирська, 20" на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" підлягають стягненню 27 840,42 грн пені, 3 276,51 грн 3% річних, 14 548,37 грн інфляційних втрат. В частині позовних вимог про стягнення 163 681,17 грн заборгованості за спожиту теплову енергію позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем до позовної заяви додано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 6 140,20 грн.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічні приписи містить частина 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2025 закрито провадження у справі № 910/11243/25 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 200 000,00 грн, за таких обставин суд дійшов висновку про покладення судового збору в розмірі 1 500,00 грн на відповідача та повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у розмірі 1 500,00 грн.
Враховуючи наведене вище, з огляду на часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 2 184,98 грн покладається на відповідача, у сумі 2 455,22 грн на позивача, а у сумі 1 500,00 грн повертається позивачу з державного бюджету.
Керуючись ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Велика Житомирська, 20" (Україна, 01025, місто Київ, ВУЛ. ВЕЛИКА ЖИТОМИРСЬКА, будинок 20; ідентифікаційний код: 33751463) на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (Україна, 01001, місто Київ, ПЛОЩА ІВАНА ФРАНКА, будинок 5; ідентифікаційний код: 40538421) 27 840,42 грн (двадцять сім тисяч вісімсот сорок гривень 42 коп.) пені, 3 276,51 грн (три тисячі двісті сімдесят шість гривень 51 коп.) 3% річних, 14 548,37 грн (чотирнадцять тисяч п'ятсот сорок вісім гривень 37 коп.) інфляційних втрат та 2 184,98 грн (дві тисячі сто вісімдесят чотири гривні 98 коп.) судового збору.
3. Повернути Комунальному підприємству Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (Україна, 01001, місто Київ, ПЛОЩА ІВАНА ФРАНКА, будинок 5; ідентифікаційний код: 40538421) з Державного бюджету України сплачений судовий збір в сумі 1 500,00 грн (одну тисячу п'ятсот гривень 00 коп), згідно платіжної інструкції № 1070 від 26.08.2025.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 01.12.2025.
Суддя Оксана ГУМЕГА