Справа № 128/4089/25
Іменем України
01 грудня 2025 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі
головуючого судді Карпінської Ю.Ф.,
за участю секретаря Дусанюк Н.О.,
за відсутності учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «ФК Єврокредит» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи позовні вимоги тим, що «24.09.2021 між Акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено заяву-договір №TDB.2021.0804.27748 про приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, який складається з публічної частини договору, яким є договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ «Мегабанк» та в мережі інтернет, та індивідуальної частини, якою є вказана заява-договір. На поточний рахунок у гривні банк надав клієнту кредит, встановивши доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії, що встановлений у п. 4 розділу «Запевнення та умови» кредитного договору. Спосіб надання кредиту - шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії на поточному рахунку клієнта. Банк може надавати клієнту кредит шляхом сплати з карткового рахунку платежів клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах доступного ліміту кредитної лінії. Крім того, у індивідуальній та публічній частинах кредитного договору сторони погодили всі істотні умови, що є необхідними для цього виду договорів. У тому числі, у пункті 4 розділу «Запевнення та умови» кредитного договору, сторони узгодили конкретні умови, на яких відбувалось кредитне обслуговування банком рахунку клієнта, зокрема, розмір ліміту кредитної лінії, тип та розмір процентної ставки за користування кредитом, зокрема на пільговий період (у разі його наявності), розмір обов'язкового мінімального платежу, строк сплати обов'язкового мінімального платежу, орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом. У подальшому банк свої зобов'язання перед клієнтом за кредитним договором виконав у повному обсязі, встановивши доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії на поточний рахунок клієнта у гривні і надавши йому можливість користуватись кредитними коштами у межах доступного ліміту кредитної лінії, визначеного кредитним договором. Клієнт здійснював користування грошовими коштами доступного ліміту кредитної лінії, що відображено у виписках з рахунку. Свої зобов'язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплати відсотків за користування кредитною лінією відповідач не виконала. Згідно з виписками з рахунку позичальника станом на 03.09.2024, у позичальника сформувалася заборгованість перед банком у розмірі 26 935,14 грн, з яких: 9 331,28 грн - заборгованість за кредитом, 17 603,86 грн - заборгованість за відсотками. 03.09.2024, відповідно до результатів відкритих торгів (аукціонів), оформлених протоколом №GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між Акціонерним товариством «Мегабанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Мустанг Фінанс"» укладено договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги. Новий кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Мустанг Фінанс"» набув право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача - боржника за кредитним договором №TDB.2021.0804.27748 від 24.09.2021. ТОВ «Фінансова компанія "Мустанг Фінанс"» 27.12.2024 уклало з ТОВ «ФК Єврокредит» договір №1/12 про відступлення прав вимоги. Відповідно до додатку №1 «Друкований реєстр боржників», до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло право вимоги до відповідача - боржника за кредитним договором №TDB.2021.0804.27748 від 24.09.2021. Ні ТОВ «Фінансова компанія "Мустанг Фінанс"», ні ТОВ «ФК Єврокредит» не здійснювали жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювали. Тому просять стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 26 935,14 грн, з яких: 9 331,28 грн - заборгованість за кредитом, 17 603,86 грн - заборгованість за відсотками, а також витрати, понесені на сплату судового збору та на правничу допомогу».
Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 15.10.2025 відкрив провадження у даній справі та призначив судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.
У судове засідання 26.11.2025 учасники справи не з'явились, хоч про день, час та місце розгляду справи повідомлялись судом в установленому законом порядку.
Представник позивача ТОВ «ФК Єврокредит» у позовній заяві просив розгляд справи провести без участі представника позивача, не заперечують з приводу ухвалення заочного рішення.
У частині третій статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася без повідомлення причин, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася судом у встановленому законом порядку за адресою зареєстрованого місця проживання. Заяв про розгляд справи без її участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву відповідачем у запропонований судом строк до суду не подано.
Крім того, інформація щодо розгляду справи міститься на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет (вебадреса сторінки - http://vnr.vn.court.gov.ua).
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За згодою сторони позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання 26.11.2025 за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Оглянувши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом установлено, що 24.09.2021 між Акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено заяву-договір (індивідуальна частина) №TDB.2021.0804.27748 про приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, за умовами якого банк відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 (у гривні), що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, поточні рахунки № НОМЕР_2 (у доларах США), № НОМЕР_3 (у євро), що обслуговуються за дебетовою схемою, а також видає платіжну картку міжнародної платіжної системи Visa International Gold Rewards миттєвого випуску (неперсоніфіковану); банк може надавати клієнту кредит шляхом сплати з карткового рахунку платежів клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах доступного ліміту кредитної лінії, а саме: сума максимального ліміту кредитної лінії - 200 000,00 грн, строк кредиту - 12 місяців, пільговий період - 62 дні, базова процентна ставка - 56% річних, у пільговий період - 0,0001% річних (а.с. 9-13).
На підтвердження факту укладення кредитного договору та погодження умов кредитування до позову долучено паспорт споживчого кредиту, у якому, крім іншого, зазначено, що сума наданого ОСОБА_1 кредиту становить 10 000,00 грн (а.с. 35).
Згідно з копією довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №TDB.2021.0804.27748 від 24.09.2021, заборгованість ОСОБА_1 станом на 03.09.2024 становить 26 935,14 грн, з яких: 9 331,28 грн - заборгованість за основним боргом, 17 603,86 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками (а.с. 33).
На підтвердження факту отримання та користування кредитними коштами ОСОБА_1 до позову долучено виписку по особових рахунках (а.с. 30-32).
03.09.2024 між Акціонерним товариством «Мегабанк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Мустанг Фінанс"» (новий кредитор) укладено договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, за умовами якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до дебіторів та/або позичальників, та/або фізичних осіб, та/або фізичних осіб-підприємців, та/або юридичних осіб, зазначених у додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами, та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (овердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у додатку №1 до цього договору, що підтверджується копією такого договору (а.с. 12-13).
Згідно з копією витягу з додатку №1 до договору №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, укладеного 03 вересня 2024 року, Акціонерне товариство «Мегабанк» передало право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Мустанг Фінанс"» за кредитним договором №TDB.2021.0804.27748 від 24.09.2021, за яким заборгованість у ОСОБА_1 складає 26 935,14 грн, з яких: заборгованість за основним боргом - 9 331,28 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 17 603,86 грн (а.с. 44).
27.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Мустанг Фінанс"» (первісний кредитор) укладено договір №1/12 про відступлення прав вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до дебіторів та/або позичальників, та/або фізичних осіб, та/або фізичних осіб-підприємців, та/або юридичних осіб, зазначених у додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами, та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (овердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у додатку №1 до цього договору, що підтверджується копією такого договору (а.с. 11).
Згідно з копією витягу з додатку №1 до договору №1/12 про відступлення прав вимоги, укладеного 27 грудня 2024 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Мустанг Фінанс"» передало право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» за кредитним договором №TDB.2021.0804.27748 від 24.09.2021, за яким заборгованість у ОСОБА_1 складає 26 935,14 грн, з яких: заборгованість за основним боргом - 9 331,28 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 17 603,86 грн (а.с. 38).
Відповідно до частин першої-другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частинами першою та другою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України , позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині другій статті 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 (справа № 2-383/2010) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Аналіз указаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 (справа № 906/1174/18) зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання. Вказані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 (справа № 910/12525/20) зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
03.09.2024 Акціонерне товариство «Мегабанк» передало право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Мустанг Фінанс"», яке, у свою чергу, 27.12.2024 передало право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» за кредитним договором №TDB.2021.0804.27748 від 24.09.2021, за яким заборгованість у ОСОБА_1 складає 26 935,14 грн, з яких: заборгованість за основним боргом - 9 331,28 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 17 603,86 грн.
Отже, ТОВ «ФК Єврокредит» набуло право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов'язанні за кредитним договором №TDB.2021.0804.27748 від 24.09.2021, укладеним між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 .
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У статті 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З копії довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №TDB.2021.0804.27748 від 24.09.2021 убачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 03.09.2024 становить 26 935,14 грн, з яких: 9 331,28 грн - заборгованість за основним боргом, 17 603,86 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.
Згідно з укладеним 24.09.2021 між Акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1 заявою-договором (індивідуальна частина) №TDB.2021.0804.27748 про приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, банк може надавати клієнту кредит шляхом сплати з карткового рахунку платежів клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах доступного ліміту кредитної лінії, а саме: сума максимального ліміту кредитної лінії - 200 000,00 грн, строк кредиту - 12 місяців, пільговий період - 62 дні, базова процентна ставка - 56% річних, у пільговий період - 0,0001% річних.
Тому нарахування процентів кредитором здійснювалося за умовами договору №TDB.2021.0804.27748 від 24.09.2021, з якими відповідач ОСОБА_1 ознайомилася та погодилася.
Отже, оскільки долучені до позовної заяви докази підтверджують надання коштів ОСОБА_1 , отримання і використання таких коштів останньою, нарахування відсотків, враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку ні Акціонерному товариству «Мегабанк», ні його правонаступникам: Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Мустанг Фінанс"» та Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» не повернуті, тобто відповідачем не виконано договірні зобов'язання, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що слід задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, доказів на спростування встановлених судом обставин не надала.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява № 4909/04).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи повне задоволення позовних вимог позивача, у порядку, передбаченому статтею 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн слід стягнути з відповідача на користь позивача.
У частині другій статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У статті 59 Конституції України закріплено право кожної людини на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частин першої та третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 (справа № 379/1418/18) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Судом установлено, що 01.07.2025 між Адвокатським об'єднанням «Альянс ДЛС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит»було укладено договір про надання правничої допомоги №1/07.
Згідно з копією акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги №12112282 від 14.08.2025, Адвокатське об'єднання «Альянс ДЛС» надало Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» правничу допомогу щодо стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 на загальну суму 11 200,00 грн.
Отже, стороною позивача подано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має урахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» указано, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Зважаючи на умови договору про надання правничої допомоги, виконані адвокатом роботи та надані послуги, суд вважає, що заявлений розмір витрат сторони позивача не є співмірним зі складністю справи та виконаній адвокатом роботі, а тому з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати, понесені останнім на правничу допомогу, в сумі 6 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 19, 81, 133, 137, 141, 211, 247, 258-260, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (код ЄДРПОУ 40932411) заборгованість за договором №TDB.2021.0804.27748 від 24.09.2021 у загальному розмірі 26 935,14 грн, з яких: 9 331,28 грн - заборгованість за основним боргом, 17 603,86 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (код ЄДРПОУ 40932411) понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та на правничу допомогу в сумі 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», адреса місцезнаходження: м. Дніпро, пров. Ушинського, 1, оф. 105, Дніпропетровської області.
Відповідач ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Дата складення повного судового рішення - 01.12.2025.